Хвороби, пов'язані з виробленням панкреатичного соку
Надлишкове виділення панкреатичного соку спричиняє панкреатит. Недостатня кількість викликає надмірний апетит і ,як наслідок, переїдання. Незважаючи на те, що людина багато їсть, вона не набирає вагу, адже речовини засвоюються не повністю.
4. Кольороаномалії. Методи визначення.
БІЛЕТ 38
1 .Умовні рефлекси
Умо́вний рефле́кс — складна пристосувальна реакція організму, що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв'язку(асоціації)між сигнальним (умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником.
Умовні рефлекси формуються на основі вроджених рефлексів і безумовних рефлексів. Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки:
7. Набуваються протягом усього життя організму.
8. Неоднакові у представників одного виду.
9. Не мають готових рефлекторних дуг.
10. Вони формуються при певних умовах.
11. В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку .
12. Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.
Умови утворення умовних рефлексів:
6. Одночасна дія двох подразників: індиферентного для даного виду діяльності, який в подальшому стає умовним сигналом і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.
7. Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).
8. Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.
|
|
|
9. Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.
10. Умовні рефлекси швидше й легше формуються при відсутності сторонніх подразників.
Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку. Умовні рефлекси бувають:
· природні — рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі;
· штучні — умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.
Метод умовних рефлексів — метод дослідження ВНД. І. П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запахові їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою(стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися при спалах лампочки і відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом.
|
|
|
2.Флебограмма
Досліджують венний пульс шляхом огляду і методом флебографії з реєстрацією флебограми.
Нормальна флебограма (мал. 16) складається з трьох позитивних хвиль - а, с, v - тобто коли має місце наповнення вен і двох негативних -х, у - коли спостерігається спадання вен.
|
|
|
Хвиля а - передсердна - обумовлена скороченням правого передсердя, під час чого припиняється відтік крові з вен.
Хвиля с - обумовлена передачею пульсації сонної артерії на вену на початку систоли. Хвиля х - виникає під час систоли шлуночків, коли наповнюється праве передсердя і вени спорожнюються і спадаються.
Хвиля v - шлуночкова - виникає при наповнених передсердях кров'ю, що перешкоджає спорожненню вен. Це відмічається при ізометричному розслабленні шлуночків.
Хвиля у - обумовлена поступленням крові в праве передсердя, внаслідок чого виникає спадання вен.
3.Гормони підшлункової залози
Містить острівці ендокринної тканини, які секретують гормон інсулін, глюкагон, соматостатин. Панкреатичний поліпептид, ліпокаїн і ін. Вона секретує ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл панкреатичного соку.
Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м'язах глікогену, зниженню концентрацію глюкози в крові.
Підшлункова також виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну — сприяє розчепленню глікогену до глюкози. Підшлункова залоза відкриває свій проток у фатерів сосок, що розташований в дванадцятипалій кишці.
|
|
|
4.КЄК
БІЛЕТ 39
Тетанус.Оптимум і песимум.
Тривалі скорочення м’яза, викликані частими ритмічни- ми подразненнями, називаються тетанусом. Для одержання тетанусу необхідні часті ритмічні подразнення. Якщо на м’яз до закінчення по- дразнення подати другий імпульс, то друге скорочення накладається на перше так, що загальне напруження буде більшим, ніж під час першого скорочення, тобто відбувається механічна сумація. Якщо стимули по- вторюються з короткими інтервалами, то поодинокі скорочення зли- ваються в тетанус. Сьогодні не одержав загальноприйнятого пояснення той факт, що напруження, досягнуте під час тетанусу або суперпозиції поодино- ких скорочень, більше, ніж сила одного скорочення. Види тетанусу: неповний (зубчастий) і суцільний (гладенький)
оптимальне (найкраще) «подраз- нення», яке викликає найбільший ефект. Подразнення, яке за частотою перевищує оптимальне, але викликає менший ефект, називається песи- мальним (найгірше).
2.Речовини які впливають на синтез шлункового соку.
3.Всмоктування білків в ШКТ.
4.Виділення як основна функціональна система
БІЛЕТ 40
Таламус
Таламус або талямус (лат. thalamus dorsalis, від грец. θάλαμος — «кімната», «шлюбне ліжко») — парна симетрична область головного мозку хребетних тварин, головна частина проміжного мозку.
Таламус перш за все відповідає за перерозподіл інформації, що поступає від органів чуття, за винятком нюху, до кори головного мозку. Коли інформація потрапляє на ядра таламуса, там відбувається її первинна обробка. Вважається, що таламус активно залучений у процес пам'яті.
1. Збір, аналіз та передача до кори кінцевого мозку (ККМ) важливої сенсорної інформації.
2. Зв'язує регуляцію внутрішніх органів (гіпоталамус), сомато-сенсорну систему (відчуття тіла), формування емоцій (лімбічна система) з ККМ.
3. Інтегрує різні асоціативні зони кори.
4. Через таламус відбувається реалізація програми довільних рухів.
Оксигемоглобін
ОКСИГЕМОГЛОБІН(грец. oxys — кислий + haima — кров + лат. globulus — кулька)— сполука гемоглобіну з молекулярним оксигеном (HbO2), яка забезпечує його транспорт від органів дихання до тканин організму.
Антикоагулянти
Антикоагуля́нти (грец. αντι — проти та лат. coagulatio — зсідання) — речовини, що перешкоджають зсіданню крові або уповільнюють його.
Розрізняють фізіологічні, лікувальні та ін. А. Система фізіологічних А.— антитромбін, гепарин та ін.—перешкоджає зсіданню крові в організмі.
Лікувальні антикоагулянти застосовуються для запобігання утворенню тромбів при різних хворобливих станах. Як лікувальні А. використовуються гепарин і синтетичні сполуки — похідні оксикумарину (дикумарин, маркумар) та ін. Для запобігання зсіданню крові поза організмом (при консервуванні донорської крові) застосовують здебільшого солі лимонної та щавлевої кислот.
Перешкоджають зсіданню крові також гірудин, що виділяється слинними залозами медичної п'явки, отрута ос, отрута деяких змій та ряд лікарських речовин.
4 калориметрія
БІЛЕТ №41
1.Аналізатор. Його складові, їх характеристика.
2. Травлення в ротовій порожнині. Механізм виділення слини, її складові. Особливості салівації дітей першого року диття. Іннервація слинних залоз.
3. Терморегуляція при високих і низьких температурах.
4. Електрична вісь серця.
БІЛЕТ 42
1. Заломлюючий апарат ока. Особливості в ранньому онтогенезі
Рефракційний (заломлюючий) апарат окапредставлений прозорими середовищами ока, через які заломлюючись проходять світлові промені. Заломлюючий апарат ока включає рогівку, вологу передньої та задньої камер ока, кришталик, склоподібне тіло (рис. 12. 4).
Заломлююча здатність середовищ різна й кожне з них має свій рефракційний індекс. Рефракційний індекс– відношення швидкості світла в повітряному середовищі (300000 км/с) до швидкості світла у відповідному середовищі.В оці швидкість знижується до 200000 км/с. Рефракційний індекс рогівки становить 1,38, водянистої вологи – 1,33, кришталика – 1,4, склоподібного тіла – 1,34. Найсильнiше за- ломлення свiтлових променiв вiдбувається на межi контакту оптичних середовищ з найбільшою різницею між рефракційними індексами, тобто на межі повітря-рогівка. Заломлюючу здатність ока вимірюють в діо- птріях. Діоптрія – оптична сила лінзи з фокусною відстанню в 1 метр.Вона є величиною, оберненою фокусній відстані.
2 Метасимпатична нервова система. Структурно-функціональні особливості. Схема рефлекторної дуги кишкового рефлексу
3. Гідроліз поживних речовин в тонкому кишечнику. Особливості у дітей
4. Кров»яний тиск в різних частинах кровоної системи. Методи вимірювання
БІЛЕТ 43
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 98; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!