Морфологія пліснявих грибів і актиноміцетів

Зміст роботи:

1. Будова грибної клітини.

2. Будова міцелію гриба.

3. Характеристика пліснявих грибів і актиноміцетів.

Будова грибної клітини

Рисунок 3 – Будова гіфи: 1 – клітинна стінка, 2 – септа, 3 – септова пора, 4 – плазмалема, 5 – мітохондрія, 6 – рибосоми, 7 – ядро, 8 – ядерце, 9 – ядерна мембрана, 10 – апарат Гольджи, 11- ендоплазматичний ретикулюм, 12 - ломасома

Будова міцелію гриба

Вегетативне тіло більшості грибів є грибницею або міцелієм з ниток гіфів, що гілкуються, товщина яких коливається від 2 до 3 мкм. Такі гриби називають міцеліальними (ще їх називають пліснявою).

Міцелій починає свій розвиток із спор, що проростають при певній температурі і вологості (рисунок 4).

Рисунок 4 – Проростання аскоспори:

А – багатоядерна двуклітинна спора перед проростанням, Б, В - стадії проростання, Г – гіфа з багатоядерними клітинами

Характеристика пліснявих грибів і актиноміцетів

Серед пліснявих (цвілевих) грибів |плісняви| господарське і медичне значення мають пеніцилові, аспергілові і мукорові| гриби.

Мукорові цвілі. До класу Zygomycetes відносяться досить широко поширені в природі мукорові гриби, які також називають голівчастою цвіллю (рис. 5), яку можна зустріти на хлібі, овочах та ін. На щільних живильних|живлячих| середовищах|середі| колонії мукорових| грибів утворюють повстяний наліт. Їх вегетативне тіло – це розгалужений багатоядерний міцелій, що не має перегородок. Від міцелію відходять могутні плодоносні гіфи -| спорангієносці із|із| спорангіями, в яких утворюються численні|багаточисельні| спори. При дозріванні спорангій розривається, спорангієспори| звільняються|визволяють| і розносяться повітряними потоками.

Рисунок 5 – Мукор: спорангії (1) і спорангієносці (2)|

Мукорові цвілі живуть на гниючих органічних субстратах, а також на стінах сирих приміщень у вигляді сіруватого пухнастого нальоту. Багато мукорових грибів Mucor javanicus, Mucor racemosus використовуються в промисловості для виробництва різних органічних кислот і спирту. Mucor nigricans є збудником кагатної гнилизни цукрового буряка.

Пеніцили і аспергіли. Цвілеві гриби родів Pеnicillium і Aspergillus відносяться до класу Ascomycetes. Міцелій у цих організмів не забарвлений, а спори мають різне забарвлення у різних видів, що додає відповідне забарвлення колонії гриба.

Рисунок 6 – Пеніцилл із стерігмами і конідіями|пліснява|

|пліснява|

Гриби роду Penicillium мають сильно розгалужений септирований міцелій, від якого відходять численні плодоносні ниті – конідієносці (рис. 6). Конідієносці розвиваються з клітин міцелію. На окремих клітинах|клітинах| виникають утворення|, які проростають у вертикальну гіфу, що дихотомічно діліться. На кінцях такої гіфи утворюються короткі клітини-стерігми|. Кожна стерігма| несе на собі ланцюжок з|із| конідій|.

Ці цвілеві гриби широко поширені в ґрунті, кормах, особливо сирих приміщеннях, що погано провітрюються, викликають псування різних продуктів і матеріалів. Багато пеніцилів використовують в промисловості для отримання різних цінних продуктів, наприклад P. notanum і Р. chrysogenum використовуються як продуценти пеніциліну, P. vitale - продуцент ферменту глюкозооксидази, P. soppii використовується для отримання ліпідів. Р. glaucum бере участь в дозріванні деяких сортів сира (зелений сир), Р. roqueforti – сиру Рокфора, P. camemberti сиру Камамбера.

Міцелій грибів роду Aspergillus також септирован, від нього відходять вертикальні конідієносці (рис. 7). На вершині конідієносців утворюється розширення у вигляді головки або булави, на поверхні якої зростають численні дрібні утворення - стерігми. Від стерігм відділяються ланцюжки пігментованих конідій, які розташовуються по радіусах кулі і нагадують струмені води, що виливається з лійки, звідки і назва гриба - ліїчна цвіль.

Представники роду Aspergillus широко поширені в природі і грають важливу роль в мінералізації органічних речовин. 40% аспергилів, що виділяються з ґрунту володіють антибіотичною активністю. A. niger застосовується в промисловості для отримання лимонної кислоти з цукру і одночасно з міцелію цього гриба, як відходу виробництва лимонної кислоти, отримують фермент пектиназу. A. flavus і A. terricola утворюють найбільш активний комплекс протеолітичних ферментів. A. oryzae і A. awamort - кращі продуценти амілази.

Рисунок 8 – Міцелій актиноміцетів (1)

і їх колонія (2) на МПА|пліснява|

Рисунок 7 – Аспергіл: конідієносці, їх розширення і стерігми |пліснява|

Актиноміцети. Не зважаючи на нитеподібну будову, їх відносять до бактерій. Актиноміцети мають прокаріотичний тип клітини, в них відсутня ядерна мембрана. Актиноміцети (Actinomyces), або променисті гриби, мають добре виражений, дуже тонкий несептирований міцелій, що гілкується. Нитки міцелію актиноміцетів крихкі, легко розпадаються на окремі частини. Розвиваючись на щільному живильному субстраті актиноміцети утворюють щільні хрящовидні або шкірясті колонії, міцно прикріплені до субстрату численними пронизливими його нитками міцелію (рис. 8). Міцелій може бути субстратним і повітряним. Від ниток субстратного міцелію відходять гіфи, що створюють повітряний міцелій. Повітряний міцелій може покривати всю колонію або її частину пухнастим, бархатистим або борошнистим нальотом. На нитках повітряного міцелію утворюються спорангієносії - спіральні або прямі, поодинокі або зібрані в мітелки. Актиноміцети широко поширені в природі (ґрунті, воді, мулі), серед них багато видів патогенних, таких, що викликають захворювання тварин і людини

(актиномікоз). Вони поселяються на насінні злаків, дають спори, які потрапляють в організм людини і викликають захворювання. Є види, що утворюють антибіотичні речовини. Так, Actinomyces griseus синтезує стрептоміцин - антибіотик, що широко використовують в боротьбі з туберкульозом.

Завдання:

1. Вивчити будову грибної клітини. Зазначити різницю і схожість щодо будови клітин пліснявих грибів з клітинами бактерій і дріжджів.

2. Розглянути в чашках Петрі колонії грибів родів Mucor, Pеnicillium і Aspergillus і Actinomyces. Описати макроскопічні ознаки колоній грибів: загальну топографію (форму, профіль, край, структуру), консистенцію колоній(порошкоподібна, бархатиста, ворсиста) (рис. 9, 10), тип міцелію (субстратний, повітряний)|. Результати занести в таблицю:

Колонія	Розмір	Колір	Форма	Профіль	Край	Структура	Тип міцелію

3. Розглянути плоди і овочі, уражені пліснявими грибами. Визначити тип хвороби, користуючись довідниками.

4. Приготувати препарат «роздавлена крапля» в суміші спирту і гліцерину пліснявих грибів і актиноміцетів. Мікроскопувати препарат при збільшенні 15х40. Замалювати гіфи, конідієносці і спорангієносці пліснявих грибів і актиноміцетів.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте особливості будови еукарістичної (грибної) клітини.

2. Типи міцелію грибів.

3. Охарактеризуйте класи грибів (зигоміцетів, аскоміцетів, базидіоміцетів і дейтероміцетів) по наступній схемі: будова міцелію, способи розмноження, представники.

4. Особливості морфології пліснявих грибів родів Mucor, Pеnicillium, Aspergillus.

5. В яких галузях господарства використовують плісняві гриби?

6. Особливості морфології актиноміцетів. Чому актиноміцети не відносяться до грибів? Їх значення.

7. Які плісняві гриби є збудниками: сірої гнилі плодів; плодової гнилі яблук; парши груш?

8. Які плісняві гриби є збудниками: раку картоплі; шийкової гнилі цибулі; сухої гнилі овочів?

9. Які плісняві гриби є збудниками: чорної гнилі коренеплодів; білої гнилі мокви; серцевинної гнилі буряка?

10. Який пліснявий гриб є збудником псування квашених і кисломолочних продуктів?

Форма

Профіль

округла

Рисунок 9 – Культуральні ознаки колоній: форма і профіль

Край

Структура

Рисунок 10 – Культуральні ознаки колоній: край і структура

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 3383; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!