VI. Розчленування Чехословаччини (30 вересня 1938 р. — 15 березня 1939 р.)
На Мюнхенській конференції цілісність Чехословаччини принесли в жертву тій справі, котру прихильники «політики примирення» називали «справою миру». Головну роль у цьому відіграв Чемберлен, за яким — не дуже впевнено — пішов Даладьє. Єдиним її результатом було те, що силові дії, до яких Гітлер вирішив удатися будь-що, замінили подобою юридичного акту — тільки подобою, бо майже всі його умови задовольнили, не питаючи найбільш зацікавлену сторону — Чехословаччину. Ця подоба розв'язання проблеми грунтувалася на ілюзії, що Гітлер дотримається підписаних ним договорів і що його претензії обмежаться анексією земель, населених німцями. Навіть якщо така була думка французького й англійського керівництва, її поділяли далеко не всі. В психологічному й стратегічному плані Мюнхен завершував повне руйнування системи французьких альянсів. У малих держав дедалі більше складалося враження, що віднині над ними стоятиме така собі «директорія» чотирьох великих держав, які нав'язуватимуть їм несправедливі ухвали проти їхньої волі. В Німеччині успіх, здобутий Гітлером мирним шляхом, створив йому репутацію непогрішного політика. Нерішуче протиборство генералів зникло майже повністю. Протягом наступних місяців світ стане свідком подій трьох ступенів: підписання англо-німецького й франко-німецького договорів про ненапад, поступове руйнування чехословацької держави й кампанія італійських вимог.
|
|
|
Договори про ненапад
Вранці ЗО вересня Чемберлен підписав з Гітлером декларацію про ненапад. У ній зазначалося, що питання англо-німецьких відносин має «першорядну вагу» для обох країн і для Європи, що англо-німецька морська угода й Мюнхенська угода становлять найкращий доказ їхнього взаємного прагнення жити в мирі: «Ми рішуче прагнемо того, щоб консультації стали засобом розв'язання будь-якого іншого питання, яке може стосуватися обох наших країн, і далі докладатимемо зусиль, щоб усунути можливі джерела розбіжностей і сприяти в такий спосіб забезпеченню миру в Європі». Ця угода була укладена без консультації з французьким .
урядом. На Чемберлена чекала тріумфальна зустріч у Лондоні, де він виголосив такі пророчі слова: «Я гадаю, що це мир на всю нашу епоху». Правда, він наткнувся на сильну опозицію в партії консерваторів. Даф Купер подав у відставку з посади першого лорда Адміралтійства, наслідувавши через кілька місяців приклад їдена. Черчілль заявив, що Мюнхен — це «нещастя першої величини», і передрік ліквідацію Чехословаччини. 1 у Франції Даладьє не поділяв оптимізму Чемберлена. Він відчував, що Франція втратила багато зі свого авторитету, покинувши напризволяще країну, з якою її зв'язував союзний договір. Сильна «антимюнхенська» течія охопила всі французькі партії. 1 все ж таки Жорж Бонне виступав за підписання з Німеччиною договору про ненапад на зразок англо-німецького. 18 жовтня призначений послом у Римі Франсуа-Понсе мав останню аудієнцію у Гітлера в Берхтесгадені. Він скористався з цієї нагоди, щоб розпочати переговори про укладення такого договору. Його наступник Кулондр продовжив їх, і 22 жовтня Бонне оголосив, що угоду укладено. 6 грудня Ріббентроп приїхав до Парижа, щоб підписати її . Метою франко-німецького договору про ненапад було збереження миру в Європі. В ньому проголошувалося, що кордони між обома країнами остаточні і що всі проблеми, які можуть виникнути в майбутньому, вирішуватимуться шляхом консультацій. Ці дві угоди начебто принесли деяку розрядку. Та не будемо перебільшувати їхнє значення. 7 листопада єврей родом з Польщі Гершель Гриншпан убив третього секретаря посольства Німеччини в Парижі Ернста фон Рата. Ця подія викликала в Німеччині страхітливу антисемітську кампанію, яка так обурила Рузвельта, що він відкликав свого посла (це була горезвісна «кришталева ніч»).
|
|
|
Анексіоністські дії Польщі й Угорщини
|
|
|
Підписуючи пакт про ненапад, французький уряд запевнив Польщу й СРСР, що це не зачепить інших угод Франції. Після Мюнхена ставлення СРСР до Франції різко погіршало: 1 жовтня, їдучи через Париж, Литвинов зустрівся з Бонне й висловився негативно щодо французько-радянської співпраці. Раніше пройшла чутка, що СРСР уповноважив Даладьє представляти його в Мюнхені. «Правда» за 2 жовтня різко спростувала ці інсинуації. Радянський уряд намагався створити враження, що він один ще вірить у колективну безпеку. Чехословацький уряд 21 жовтня повідомив СРСР, що його більше не цікавить пакт 1935 р.
Згодом Ріббентроп не раз твердив, що Ж. Бонне «розв'язав Німеччині руки» на Сході. Том IV німецьких документів не дає на це остаточної відповіді. Чи був присутній при розмові перекладач Шмідт? «Так», каже він. «Ні», твердить Бонне. Див. Д.. № 370, с. 471. Схоже, що правду каже Бонне.
Час, що минув від Мюнхенської конференції до 15 березня 1939 р., став періодом розпаду Чехословаччини. Ми бачили вже, як Німеччина анексувала Судетську область і добилася ухвали щодо проведення плебісцитів в окремих районах. Коли дійшло до діла, міжнародна комісія для визначення кордонів прийняла мало не всі німецькі вимоги. Врешті, жоден із плебісцитів так і не відбувся через відмову чехів. Польща й Угорщина увірвали й собі шмат від чехословацького пирога. Полковник Бек хотів скористатися з ситуації, щоб анексувати Цешинську Сілезію. Денонсувавши в 1937 р. договір 1924 р. про ненапад з Чехословаччиною, підписаний під час візиту Бенеша до Варшави, Польща розв'язала собі руки (за договором денонсація набирала чинності в шестимісячний термін). Польща звинуватила Чехословаччину в кривдженні польського населення цього району та повністю підтримала німецькі претензії. 19 вересня 1938 р. Бек виклав польські вимоги щодо Цешина. 21 вересня польський уряд денонсував польсько-чехословацьку угоду 1925 р. про меншини й офіційно зажадав передачі йому Цешина. Незважаючи на тиск з боку СРСР (загроза денонсації пакту про ненапад 1932 р.) і Франції, Польща рішуче стала на бік Німеччини. Чехословацький уряд спочатку вагався, і 22 вересня 1938 р. Бенеш написав президентові Мосцицькому, закликавши його до «відвертої й дружньої розмови». Він погоджувався тільки з принципом уточнення кордону. Але у Варшаві вже формувався Сілезький легіон, і можна було боятися нападу. В додатку до Мюнхенської угоди було сказано: «Якщо проблема польської та угорської меншин у Чехословаччині не буде розв'язана в тримісячний термін шляхом укладення угоди між зацікавленими урядами, її буде винесено на нову зустріч присутніх тут керівників урядів чотирьох великих держав». Ображений тим, що його не запросили до Мюнхена, Бек хотів вирішити питання Сілезії прямими договорами. ЗО вересня, як тільки стало відомо про Мюнхенську угоду, Бек надіслав Чехословаччині брутальний ультиматум. Польські територіальні вимоги мали бути прийняті до полудня 1 жовтня. Потім термін було продовжено на годину, і Чехословаччина здалася. Польські війська перетнули Ользу 2 жовтня і увійшли в Цешин. Кордон остаточно визначено в обміні нотами від 1 листопада. Польща одержала територію в 1000 квадратних кілометрів з 230000 жителів. Вона прагнула також анексувати Закарпатську Україну, щоби водночас мати спільний кордон з Угорщиною і знищити осередок заворушень, який впливав на українське населення Польщі. Та Гітлер тут став на перешкоді.
|
|
|
Щодо Угорщини прямі переговори з празьким урядом не дали результату. Чехословаччина погодилась на італо-німецьке посередництво. Своїм Віденським арбітражем (2 листопада 1938 р.) Чіано й Ріббентроп віддали Угорщині територію в 12000 квадратних
кілометрів з мільйонним населенням. Угорщині в цьому допомогла в основному Італія.
А до того ж, Чехословаччина переживала справжній внутрішній розпад. Вже 7 жовтня, того дня, коли почалася демобілізація чехословацької армії, магістр Тісо утворив самостійний словацький уряд. 11 жовтня дістала автономію Підкарпатська Русь, де прем'єр-міністром став Андрій Бродий, якого 26 жовтня замінив підтримуваний німцями Волошин. 19 листопада чехословацька Палата депутатів законодавчо затвердила автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Після того як 5 жовтня Бенеш пішов у відставку, 30 листопада президентом республіки був обраний Еміль Гаха, а на чолі уряду замість генерала Сирового став Беран. Призначений ще 5 жовтня міністром закордонних справ германофіл Хвальковський зберіг свій портфель.
Силова розв'язка 15 травня
Німеччині залишалося тільки завершити ліквідацію Чехословаччини. Гітлер, очевидно, прийшов до цієї ухвали ще в грудні. Лишалося знайти привід. 10 березня, якраз коли британський уряд урочисто заявив, що на європейській сцені все тихо, Гаха розпустив словацький уряд Тісо, поставивши йому за провину те, що він руйнує чехословацьку єдність, і запровадив надзвичайний стан. Одразу ж Тісо звернувся до Гітлера і 13 березня виїхав у Берлін. Гітлер примусив Гаху скликати словацький Сейм, а той 40 голосами з 63 зажадав повної незалежності Словаччини. Гітлер викликав президента Гаху в Берлін, де, після вкрай драматичної ночі, вислухавши погрози, що Прагу буде розбомблено, він змушений був підписати документ, яким ставив свою країну під захист Німеччини. Німецькі війська на той час уже вступили в Богемію та в Моравію, а о 9-й годині ранку 15 березня зайняли Прагу. Гітлер пробув у ній наступну ніч і видав прокламацію, в якій заявляв, що Богемія й Моравія протягом тисячоліть були частиною німецького життєвого простору і віднині належатимуть райхові. Він надав їм статус протекторату.
Того ж дня Словаччина проголосила свою незалежність, а 16-го увійшла під протекторат Німеччини. Угорські війська захопили Підкарпатську Русь, утворивши відтак спільний кордон з Польщею. Угорські прикордонники вдерлися до Словаччини, щоб захопити головну Південно-Північну залізницю, яка з'єднувала Угорщину й Польщу через словацьку територію недалеко від Підкарпатської Русі. Дедалі більше сила сприймалась як ефективний засіб розв'язання міжнародних проблем. Гітлер уперше захопив ненімецьку територію. Кілька днів потому, 22 березня, пред'явлено ультиматум Литві, і вона віддала Німеччині Мемель 3 прилеглим районом. 23 березня Німеччина й Румунія підписали
економічну угоду, основною умовою якої була передача нафтових родовищ в експлуатацію спільним німецько-румунським компаніям.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 732; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!