Причини занепаду Галицько-Волинської держави. Роль Галицько-Волинської держави в історії Європи ХІІ - першій половині ХІV століть

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 17Следующая ⇒

План:

Кн. Юрія ІІ; поділ Г-В к. між Польщею та Литвою; Г-В к. в історії Європи.

Тези:

Занепад Галицько-Волинської держави:

1325-1340 рр. –правління останнього короля Г-В к. Юрія ІІ.

1337 р.– похід короля Юрія ІІ і військ Золотої Орди проти Польщі.

1340 р.– смерть останнього короля Юрія ІІ (отруєний боярами).

1349 р.– похід Казимира ІІІ на Галичину: окупація Г. к. кор. Польща.

1349 р. – офіційне припинення існування Галицько-Волинської держави.

1392 р. – розподіл території Г-В к.: Галичина → Польща, Волинь → Литва.

Роль Галицько-Волинської держави в історії Європи (як висновки):

Поч. ХІІІ ст.– Роман Мстиславич стає наймогутнішим правителем у всій Східної Європи і приймає титули: «великий князь», «самодержець усієї Русі» та «цар в Руській землі».

1238-1239 рр.– Данило Галицький розширює межі Г-В к. і підносить його на вершину могутності.

1241 р. – вторгнення військ Золотої Орди; тимчасовий занепад князівства.

1245 р. – розгром Данилом Галицьким польсько-угорського-боярського війська у битві під Ярославом; централізація управління в державі.

1253 р.– Данило прийняв у Дорогочині титул «короля Русі» від папи Інокентія IV, який обіцяв організувати хрестовий похід проти монголів.

1303 р. – Юрій І домігся від Константинопольського патріарха визнання окремої Малоруської митрополії.

Розгорнута відповідь:

Останнім галицько-волинським монархом був Юрій II, син дочки Юрія I Марії та мазовецького князя Тройдена. Він врегулював відносини з Золотою Ордою, визнавши свою залежність від неї і здійснивши у 1337 році спільний з ординськими військами похід на Польщу. Підтримуючи мир з Литвою і Тевтонським орденом, Юрій ІІ був у конфлікті з Польщею та Угорщиною, які готували спільний наступ на Галицько-Волинське князівство. У внутрішній політиці він сприяв розвитку міст, надаючи їм магдебурзьке право, активізував міжнародну торгівлю та прагнув обмежити владу боярської верхівки. Для реалізації своєї політики Юрій ІІ залучав чимало іноземних фахівців і допомагав інтеграційним процесам між православ'ям та Римською Церквою Ці заходи викликали незадоволення бояр, які врешті-решт отруїли князя у 1340 році.

Смерть Юрія II поклала кінець незалежності Галицько-Волинського князівства. Почався період боротьби за Галичину і Волинь, який закінчився поневоленням цих земель сусідніми державами. У 1349 польський король Казимир III організував проти Галицько-Волинського князівства великий похід, захопив галицькі землі і розпочав війну з литовцями за волинські. Довготривалий конфлікт між Польщею і Литвою закінчився у 1392 році тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною увійшла до Польського королівства, Волинь — до Великого князівства Литовського. Галицько-Волинське князівство остаточно перестало існувати.

Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українських земель.

План:

Приєднання руських земель до складу Литви; утворення Л-Ру. держави.

Тези:

1230 - 1240 рр. – Міндовг приєднує Чорну Русь.

2 пол. 13 ст. - 1 пол. 14 ст. – Вітень та Гедимінт приєднують Чорну Русь і Турівське князівство.

1341 - 1377 рр. – Ольгерд; приєднує Волинь, Київщину, Брацлавщину, Переяславщину і Чернігівщину.

1392 - 1430 рр. – Вітовт; ліквідує удільні князівства, запроваджує податки, створює культурну автономію для русичів.

1398 р.– Литва→Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське.

Розгорнута відповідь:

В 1230—1240 рр. князь Міндовг об'єднав частину литовських та руських племен у державу — Велике князівство Литовське. Формування великої за територією держави почалось саме за князя Міндовга. Він приєднав Чорну Русь над Німаном (Гродно, Слонім), Полоцьк, Вітебськ, ходив походами на Смоленськ, Чернігів.

За Гедиміна (1316—1341) відбулося зміцнення територіальної єдності ВКЛ (приєднались Мінськ, Орша, Берестя, Пінськ, Туров, відбувались спроби приєднати Київське князівство), утвердження спадковості князівської влади. Литовська хроніка пише, що у 1322 р. Гедимін захопив Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяслав. В цьому році відбулась битва на річці Ірпінь за три милі від Києва. З боку Русі брали участь князь переяславський Олег, луцький князь Лев, Роман брянський з рицарством і військами, Станіслав, князь київський, і татари. В результаті перемоги Литви і жомойті Гедимін поставив старшим намісником своїм Мендогова.

В 14 ст. до складу Великого князівства Литовського увійшли майже всі білоруські та українські землі. За Ґедиміна, Ольґерда та Кейстута почалося масове входження українських земель до Литовського князівства: Волинь, у 1357—1358 рр. — Чернігово-Сіверщина, 1363 року — Поділля; у 1362 — 1363 років — Київщина; Брацлавщина та Переяславщина.

Князь Вітовт (1392 – 1430)проводив політику «великого княжіння на всій Руській землі», розбудовує на півдні українських земель систему опорних укріплень (в Брацлаві, Черкасах, та ін. містах), ставить фортеці у південних степах (Дністровський лиман), здійснює у 1397—1398 рр. два переможних походи проти Золотої Орди. Під час князювання Вітовта значно поширилась українська територіальна колонізація на південь та схід, аж до Чорного моря.

Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи. Це був союз великої кількості земель, влада в яких знаходилася в руках місцевої знаті під верховенством великого князя. З 1398 р. держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. Більшість населення князівства становили слов'яни, які населяли 9/10 його земель. Давня руська мова, культура, закони (Руська правда) та звичаї були панівними в князівстві.

26. Польська експансія на українські землі. Унії. Політичний, соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі Речі Посполитої ( = План).

Тези:

1333 - 1370 рр.– Казимир ІІІ приєднує Галичину, Белз, Поділля до Польщі.

1385 р. –Кревська унія (Ядвіга + Ягайло = шлюб); зближення КП і ВЛК.

1392 р. – ост. поділ: Галичина, Белз, Поділля → Польща, Волинь → Литва.

1413 р. – Городельська унія; наслідок: скасовано Кревську унію.

1569 р. – Люблінська унія; утворення Речі Посполитої; Україна → Польща.

1596 р. – Берестейська унія; утворення Греко-католицької церкви.

Розгорнута відповідь:

У 1349 польський король Казимир III організував проти Галицько-Волинського князівства великий похід, захопив галицькі землі і розпочав війну з литовцями за волинські. Довготривалий конфлікт між Польщею і Литвою закінчився у 1392 році тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною увійшла до Польського королівства, Волинь — до Великого князівства Литовського.1385 р. була укладена Кревська унія, яка передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенів) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі. Городе́льська унія 1413, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджувала існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави.

В 1569 р. після підписання Люблінської унії обидві держави об'єднувалися в єдину Річ Посполиту. Передбачалося, що її очолюватиме виборний король, який титулувався Королем Польським і Великим князем Литовським. Коронуватиметься він у Кракові. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Митні кордони ліквідовувалися, запроваджувалася єдина монетна система. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія у вигляді власного права й суду, адміністрації, війська, скарбу й державної мови. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони). Українські землі відходили до Польщі.

1596 року була проголошена Брестська унія, за якою православна церква на території Речі Посполитої відходила під керівництво Риму. Значна частина тодішніх православних єпископів (за виключенням переважної більшості західноукраїнських) відмовилася визнавати зверхність Папи Римського. Наслідком унії стало утворення Греко-католицької (Уніатської) церкви.

До початку Реформації в XVI ст., до шляхти належали як католики так і православні. Однак після завершення Реформації у 1540-х роках і проголошення унії - всі люди грецької віри вважалися уніатами і мусіли коритись Римській курії. Таким чином православні виявилися поза законом. Це, з одного боку, спричинило масовий перехід руської шляхти в католицьку віру, а з другого боку, викликало масовий протест людей, переважно неблагородних верств населення, які фактично відмовилися визнати унію.

27. Процес остаточної інкорпорації українських земель до складу Речі Посполитої. Передумови на наслідки Люблінської (1569 р.) унії.

План:

Передумови Речі Посп., зміст уніі, наслідки.

Тези:

Передумови: ослаблення Литви, прагнення Польщі до укр. земель, турецько-татарські набіги. Основний зміст уніі: утворення Речі Посп. на чолі з виборн. королем, сеймом та сенатом. Укр. землі під склад Польщі. Наслідки: об:єднання укр. земель в одній державі, розвиток економіки, 6 воєводств, фільварок, полонізація української знатті, гноблення правослв:я та селян.

Розгорнута відповідь:

Передумови: Ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця ХV- поч. XVI ст. Прагнення Польщі отримати укр. землі та залежних селян. Прагнення укр., білоруських, литовських, шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками. Необхідність організаціі спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів.

Основний зміст уніі: Польща і Литва об:єднаються в єдину державу. Державу очолив єдиний король, що обирався польсько-литовським сеймом(але все одно король був зобов:язаний виконувати рішення сейму). Створенні єдині органи державного управління. Єдина монета. Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці у Польщі. Литва та Польща почали вести спільну зовн. політику. А ось укр. землі переходили під владу Польщі. Крім Берестейського воєводства та Пинищини, що також відійшли до Литви.

Наслідки цього об єднання: Майже всі укр. землі об єдналися в одній державі. А це сприяло інтенсивному розвитку економіки але й посиленню експлуатаціі селянства. Міста перетворились на магнатсько-шляхетські резиденціі, центри розвитку ремесел і торгівлі. Укр. землі почали активно залучатися до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море. Відбвається зміцнення політичного та економічного впливу шляхти в державі. Починається формування фільварків – багатогалузевих господарських комплексів, що ґрунтувалися на постійній щотижневій панщині кріпаків і були орієнтовані на товарно-грошові відносини та ринок. Поширювався католицизм, почався наступ на православ:я. Шляхетська верхівка української еліти почала зрікатися віри, мови й культури своїх пращурів. На нац. позиціях залишалася переважно збідніла шляхта.

Укр. землі остаточно втратили власний адміністративний поділ і були поділені на воєводства (6 воєводств в кожному з яких були сеймики).

Висновок: отже, Литва та Польща змушенні були, через своє не найкраще становище у зовн. політиці, об:єднатися в одну державу. Це посилило економіку Украіни, але з такою ж рівністю це посилило й гноблення православн. церкви, погіршило станвище селян, та остаточно залишило Украіну без власноі тереторіі.

28. Господарське життя на українських землях під владою Польщі. Особливості суспільного та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.

План:

Господарське життя, магдебурзьке право.

Тези:

Господарське життя: зростання площи оброблюваних земель, основн.культура – жито, трипілля, розвиток зовн. та внутрішн. торгівлі, зміцнення феодальної земельної власності та посилення кріпацтва й кріпосного права (фільварки). Магдебурзьке право: надання місту органу самоврядування, що виконував адміністративно-судові функціі (демократизм, «європеїзація» міста, громадянське сусп.).

Розгорнута відповідь:

Господарське життя. Протягом другої половини XVI - першої половини XVII ст. на Україні значно зросла площа оброблюваних земель. Культурне землеробство поширювалося на нові місцевості Східного Поділля, на південну частину Київщини й Лівобережжя, Слобідську Україну. Найрозвинутішими в цьому відношенні були Волинь, Галичина, Західне Поділля - тут панувало трипілля, лани удобрювалися. Основним знаряддям праці був дерев'яний плуг "із залізом" (залізним череслом і лемешем). У східних і північних районах поряд з трипіллям зберігався перелог. Основною культурою залишалося жито, але поширювалися також пшениця та ячмінь. Пшениця вирощувалася у фільварках переважно на продаж. Головними технічними культурами, як і раніше, були льон, коноплі, хміль. Розвивалося городництво, садівництво, пасічне бджільництво, ставкове рибальство, помітно зросло тваринництво. Розводили велику рогату худобу і свиней, у гірських районах — овець, у степових ширилося конярство. Зберігали своє значення й мисливські промисли.

Розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку спонукав польських феодалів до перетворення своїх маєтностей на фільварки, тобто до запровадження власного господарства (з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської сировини), заснованого на постійній щотижневій панщині.

Магдебурз.право. Суть: Звільнення міста від управління і суду державних урядовців і феодалів та дарування права на створення органів місцевого самоврядування. Перше місто в Укр.: Санок (Галицько-Волинське князівство; 1339р.). Наслідки: Захист міського населення від сваволі королівських намісників і великих землевласників, створення сприятливих умов для розвитку ремесл і торгівлі. Дало змогу «європеїзувати» міське життя. М.пр. і суспільство. М.пр. стають притаманні демократизм, менша орієнтація на центральну владу, бажання будувати суспільне життя на основі правових норм. М.пр. сприяло формуванню в Украіні засад громадянського суспільства.

Висновок: незважаючи на посилення феодально-кріпосницької системи у соціально-економічному становищі України сталися значні позитивні зрушення. Саме у вказаний період заснувалися сотні сіл, слобід, міст і містечок та розвинулась торгівля, особливо зовн..

29. Соціально-класова структура українського суспільства у складі Речі Посполитої. Процес закріпачення селянства. Литовські статути.

План:

Соц.-класова структура, литовські статути (закріпачення).

Тези:

Соц.-класова структура: привієлованні(шляхта, духівництво), непривієлованні(міщани, селяни). Шляхта(князі, пани, зем:яни, бояри). Міщани(патриціат, бюргери, плебс). Селяни(слуги, данники, тяглові). Литовські статути: закріплювали станові привілеї феодалів, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства, применшення прав селян.

Розгорнута відповідь:

Соц.-класова структура.Основні верстви укр. сусп: - ПРИВІЄЛОВАННІ (шляхта; духівництво),- НЕПРИВІЄЛОВАННІ (міщани; селяни). Шляхта - землевласники (забороненні позасудове покарання та позбавлення землі без вини): ш.1_Князі(Найбагатші, не підпорядковувалися місцевій адміністраціі), ш.2_Пани(заможна частина шляхти боярського роду, земля у спадковій власності). ш.3_Зем:яни(середня шляхта, що отримала землю за військову службу). ш.4_Бояри(дрібна, служила військ. особисто). Міщани –м.1_Патриціат(найбагатші ремісники-майстри, купці). м.2_Бюргери(середній клас). м.3_Плебс(дрібні ремісники, торговці).

Селяни –с.1_Данники(або чиншові селяни, особисто вільні та економічно незалежні селяни, що сплачували феодалам ренту, податки). с.2_Службові селяни(або слуги, особисто вільні селяни що перебували на службі і за це використовували землю). с.3_Тяглові(переважно кріпаки, працювали на державній або шляхетській землі).

Литовські статути . Кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ними українських землях. Протягом 16 ст. було видано три Литовські статути: у 1529 ("Старий"), 1566 ("Волинський") і 1588 рр. ("Новий"). Найрозробленішим був Л. с. 1588, в якому значною мірою зберігались основні засади давньоруського права. Норми Литовських статутів спрямовані на захист приватної власності (особливо земельної), закріплювали станові привілеї феодалів, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства. Так, за Л. с. 1529 мисливський собака оцінювався в два рази дорожче за “мужика тяглого”. В статуті 1529р. було встановлено терміни розшуку селян-втікачів(з 10 років до 20), посилився наступ польсько-литовськиоі адміністраціі на права укр. населення. Статут 1529р. зафіксував право вотчинного суду над селянами, а відповідно до Статуту 1558р. селянин який проживав 10 років на землі феодала, ставав кріпаком. Покарання. Злочин, вчинений шляхтичем, карався легше, ніж такі ж протизаконні дії простої людини. Зокрема, у випадку нанесення ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки. За подібний злочин, вчинений щодо простої людини, винний шляхтич карався грошовим штрафом. Якщо ж простолюдин поранив шляхтича, він підлягав смертній карі.

30. Берестейська (1596 р.) унія та її вплив на подальший розвиток українського суспільства. Утворення братств. Їх роль і місце у збереженні національного етносу.

План:

Берестейська унія (причини, зміст, наслідки), братства (діяльніст).

Тези:

Берестейська унія: об:єднання(уніі) католицької та православн. церков, створ. греко-католицькоі ц-ви, зверхність Папи Римського, невиконанні обіцянки зрівняння уніатів із католиками. Братства: громадські релігійні об:єднання, Захист нац.-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню, активна просвітницька діяльність, П.Сагайдачний із Військом Запорозьким вступив в Киівське братство.

Розгорнута відповідь:

Берестейська унія: В наслідок об:єднання(уніі) католицької та православн. церков була створена греко-католицька церква (уБерестейському соборі 1596 р.). Причини: Католиц. церква прагнула розширити свій вплив. Річ Посп. розцінювала унію як перехідний етап до повного католицизм. Православн. духівництво та знать намагались позбавитися нерівноправності з католиками. Зміст: Правосл. та катол. ц-ви об:єдналися. Уніатська церква зберігала обряди, церковнослов:янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духівництва. Уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського (!!!) та вчення католицької ц-ви. Уніатське духівництво, а також шляхта та міщани що прийняли унію зрівнялось в правах із католиками. Наслідки: Утворилась Украінаська греко-католицька церква, що відстоювала нац. ідентичність українців і чинила опір окатоличенню. Почалась боротьба православних із греко-католиками, в укр. сусп. загострилися релігійні протиріччя. Монастирів передалися уніатській ц-ві, зачинялися приходські школи. Але й не відбулося обіцяного зрівняння уніатів із католиками.

Братства: -громадські релігійні об:єднання православних українців(міщан, духівництв, козаків, шляхти). Мета діяльності: Захист нац.-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню та спольщенню укр. народу. Діяльність та роль: Виступали за право міських общин брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духівництва. Захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху. Просвітницька діяльність: створ. шкіл, друкарен. Військо Запороське очолюване П. Сагайдачним, вступило в Киівське братство, забезпечивши йому підримку. Вихованці братських шкіл, шукаючи собі хліба, мандрували по містах та селах, всюди розносили нові знання і гасла боротьби. Це нове, освічене покоління, що пізнало і власні традиції, і чуже знання, виховане в атмосфері боротьби, визначалося сміливістю й активністю, їхні впливи можна побачити в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях, і в зачатках козаччини. Наставала епоха національного відродження. Висновки щодо Берест. уніі: православне духівництво, яке не приєдналося до уніі, фактично було поставлене поза законом. Таким чином, Берестейська унія погіршила становище православної церкви.

31. Виникнення козацтва та утворення Запорозької Січі. Життя та побут запорозьких козаків.

План:

Козацтво, причини виникнення, заняття, значення козацтва.

Тези:

Козацтво: суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які обороняли Україну. Причини виникнення: захоплення укр. земель польськими та литовськими феодалам, феодальний гніт, політика спольщення, необхідність захисту кордонів від Кримського ханства. Заняття: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. Значення козацтва: захисники україни від феодального гніту та татарських набігів.

Розгорнута відповідь:

Козацтво: В Украіні козацтво – суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю та обороняли Україну від іноземних загарбників. Запорозькі, тому що центр був розташованій за дніспровськими порогами. Причини виникнення: економічні: захоплення укр. земель польськими та литовськими феодалам, нестача власноі зелі в селян, і як наслідок, іх переселення у Запорожжя та Нижнє Подніпров:я. Соціальні:посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності. Політичні:намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров:я. Нац.-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву. Військові: необхідність захиститу кордонів від Кримського ханства. Соціальний склад: Селяни, міщани, дрібна шляхта. Основні заняття(в побуті): землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. З історичних документів відомо, що освічені люди високо цінувалися в Запорожжі. Там були і свої осередки освіти: січові, монастирські і церковнопарафіяльні школи. Відома, зокрема, і роль писаря та його помічника — підписаря, які вели листування від імені Січі з урядовцями Московії, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства тощо. У Запорізькій Січі жили різні майстри: котлярі, пушкарі, ковалі, слюсарі, шевці, кравці, теслярі. Проживаючи у передмісті Січі, вони були приписані до куренів, як і інші козаки. За межами Січі мешкали кушніри і ковалі. А все ж головним їх завданням було – несення військової служби. Організація: Центром була Запорозька Січ, що розташовувалася на одному з дніпровських островів (Хортиця, Базавлук, Чортомлик тощо). Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військові та правові звичаї. Вищим органом влади була Січова Рада, яка проводилася двічи- тричі на рік. На радах обирали козацьку старшину: гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, воєнна й судова влада на Січі; воєного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов:язки; писаря, який очолював канцелярію, осавула, що відповідав за оборону Січі; обозного, який відав артилерією. Символами влади були клейноди –хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

Значення козацтва: Засвоїли пусті запустілі землі. Були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів. Брали участь у народних повстаннях. Сформували основи козацької державності.

32. Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-політичному житті українського народу.

План:

Мета створення, право і привілеї, їх роль.

Тези:

Мета створення: Захист південих кордонів польської держави, мета контролю козацьких рухів. Право та привілеї: право землеволодіння, заняття промислами, торгівлею, плата за військову службу. Звільнення від сплати податків. Роль: підримка визвольних виступів народу, антифеодальні селянсько-козацькі повстання.

Розгорнута відповідь:

Реєстрові козаки – козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої та записанні в спеціальні списки реєстри. Рік створення 1572р., за ініціативи короля Сигізмунда ІІ Августа.

Мета створення: Захист південих кордонів держави. Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.

Право та привілеї: Право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею. Плата за військову службу. Звільнення від сплати податків і виконання повиностей. Обрання гетьмана та старшини на козацькій раді. Власна судова й адміністративна юрисдикція. У містечку Тратхтемирів на Київщині – власний монастир для шпиталю й арсеналу. Підпорядкування офіцерам, призначеним королем. Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними.

Роль: Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 – 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, зраджувала свій народ, допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання. Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків (Зборівський договір 1649) успіху не мали. Складання реєстрів супроводжувалося загостренням боротьби в Україні. Десятки тисяч виключених з реєстру, так званих виписних козаків (випищиків), польсько-шляхетський уряд не визнавав за козаків. Щоб позбутися закріпачення, вони тікали на Запоріжжя – центр визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського гніту.

33. Визрівання кризових відносин між українським суспільством та польською адміністрацією наприкінці XVI - початку XVII с.

План:

Причини, Вимоги, Результати.

Тези:

Причини загострення відносин:закріпачення селянства та нереєстрових козаків, поширення фільваркової системи, захоплення укр. земель. Основні вимогі: Розширення реєстру, збільшення плати. привілеї для православ’я. Результати та наслідки: незважаючи на поразки повстання гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби.

Розгорнута відповідь:

Причини загострення відносин: закріпачення селянства та нереєстрових козаків. Поширення фільваркової системи. Захопоення польськими феодалами південноукраїнських земель, де вони зіткнулися з інтересами козаків. Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Все це привело до активного протесту проти існуючого режиму. Перша хвиля повстань була короткою (1591-1596 рр.), а друга - тривалою (1625-1638 рр.). Головною рушійною силою народних виступів стало козацтво. Характер повстань: національно-визвольний. Основні вимогі: Збільшення плати за військову службу. Розширення козацького реєстру. Вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії. Привілеї для православної церкви. Основні повстання: 1591-1593рр. – повстання під проводом К. Косинського. 1594 р. Козацька війна під пр. Наливайка. 1625р. – під проводм Жмайла, 1637 р. – під пров. Бута (Павлюка).

Результати та наслідки: Реєстрове козацтво позбавлене самоврядування.Обмежена територія розселення козаків. На Дніпрі відбудована Кодацька фортеця, в Україні постійно перебувало польське військо. Масові втечі населення від польської розправи на територію Росії – Дон і Слобожанщину. Хоча й формальне, але визнане існування православної церкви в Україні, православним надано право будувати церкви, відкривати братства, школи, друкарні, обіймати державні посади.

Отже, козацько–селянські повстання, що відбулися наприкінці XVI - XVII ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол повстанців тощо. Проте, незважаючи на поразки козацько - селянські повстання відіграли значну роль в Історії України, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

34. Повстання 1591-1596 рр. під проводом К. Косинського та С. Наливайка.

План: Косинський, Наливайко.

Тези:Косинський: переше велике козацьке повстання, Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Богуславом, Переяславом, штурмували Київський замок, Косинського було підступно вбито під час переговорів. Наливайко: захопили Брацлав,1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь, розгромлений табір козаків із возів (із жінками й дітьми) – кінець повстання.

Розгорнута відповідь:

Косинський: Перше велике козацьке повстання 1591 — 1593 pp., спрямоване проти існуючих польсько-шляхетських порядків в Україні тісно пов’язане з ім’ям Підляшшя Криштофа Косинського. Тривалий час він перебував на Запорізькій Січі, був обраний гетьманом. Особиста кривда (через забраний маєток, наданий королем за бойові заслуги), завдана Косинському, наклалася на глибокі соціально-економічні суперечності тодішнього життя та непослідовну політику польського уряду щодо козацтва, яка неодноразово змінювалася від репресій у спокійні часи до заохочень до служби під час небезпеки. Наприкінці 1591 р. запорожці разом з реєстровцями під проводом К. Косинського прийшли під Білу Церкву — резиденцію і замок Я. Острозького і захопили її. Повстанців підтримали міщани та селяни навколишніх міст і сіл. Повстанський рух охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Козацькі загони оволоділи Трипіллям, Богуславом, Переяславом, штурмували Київський замок. Для боротьби з повстанцями було зібрано шляхетське ополчення. Після вирішальної битви під м. П’ятка (та підписання мирного договору), Косинський змушений був повернутись до Запоріжжя. Але вже в травні 1593 р. К.Косинський на чолі двотисячного козацького загону вирушив під Черкаси, де взяв в облогу замок місцевого старости О. Вишневецького. Останній почав з повстанцями переговори, під час яких К. Косинського було підступно вбито. Наливайко: Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання. Восени 1594 p., С. Наливайко разом із брацлавськими міщанами прогнали шляхетську адміністрацію і захопили Брацлав. Це стало початком повстання. Наприкінці 1595 - на поч. 1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь. Особливе занепокоєння у польського уряду викликали звістки про наміри повсталих створити на визволеній території незалежну від Польщі Українську республіку на чолі з князем. Успішне розгортання повстанського руху було зумовлене відсутністю шляхетського війська, яке тоді воювало в Молдавії. Згодом в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля відбулася одна з вирішальних битв, після якої повстанці почали відступ, щоб сховатися за московським кордоном. Вже біля річки Солониці - 3 тис. козаків, із приблизно 7-9 тис. жінок, дітей і старих потрапили в оточення польського війська(понад 5 тис. людей). Спорудивши міцний табір козаки понад двох тижнів добре відбивались, навіть самі роблячі небеспечні вилазки. Від втечі та порятунку їх стримували лише беззахистні жінкі, діти та старі. Але через спеку, нестачу води, харчів та боєприпасів із раптовим нападом табір було розгромлено. Керівників повстання після страшних тортур було страчено у Варшаві. Зокрема С Наливайкові відрубали голови й четвертували.

(НЕ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ. Висновок:Козацькі виступи 1591-1596 pp. викликали переляк серед польської шляхти, яка на сеймі проголосила козаків ворогами держави та ухвалила «винищити їх до останку». Однак усі ці постанови залишилися на папері. По-перше, Запорізька Січ була недоступною для польського панства і надалі залишалася головним осередком козацької вольниці. По-друге, на поч. XVII ст. Польща вступила в період безупинних воєн з Волощиною, Швецією, Московщиною, а тому раз по раз мусила звертатися за допомогою до козаків. Тому вже у 1601 р. польський сейм скасовує свої рішення про ліквідацію козацького стану, які так і не набрали чинності.)

35. Національно-визвольні повстання українського народу 20-30 рр. XVII ст.

План:

Початок повстань; Кодацька фортеця; Причини поразки та значення народних повстань.

Тези:

Початок повстань: посилення феодально-кріпосницького гніту, обмеження прав привели до новї хвилі посвтань. Причини поразки та значення: боротьба не принесла перемоги українському народу; перевага сил класу польських феодалів із армією, організованою краще, ніж повстанські загони. Але! повстання об’єднували сили українського народу.

Розгорнута відповідь:

Початок повстань: Подальше посилення феодально-кріпосницького гніту, закріпачення селян і нереєстрових козаків, обмеження прав реєстровців призвели до нової хвилі селянсько-козацьких повстань у 30-ті роки XVII ст. Одним із вагомих було повстання нереєстрових козаків 1630 р. під проводом гетьмана Запорізької Січі Тараса Федоровича (Трясила). Багатотисячне військо (майже 10 тисяч козаків), яке вийшло із Січі на чолі з Т. Федоровичем, і тисячі селян і міського населення, 15 травня 1630 р. заволоділи Переяславом. Як наслідок реєстр було збільшено до 8 тисяч. Федорович і нереєстрові козаки повернулися на Січ, а значна частина повстанців, невдоволена діями козацької старшини, продовжувала боротьбу.

Кодацька фортеця: 4 серпня 1635 р. загін запорожців на чолі з гетьманом І. Сулимою захопив Кодацьку фортецю і зруйнував її. У цій фортеці перебував польський військовий гарнізон, завданням якого була ізоляція Січі від навколишнього населення.

Причини поразки та значення повстань: Антифеодальна боротьба не принесла перемоги українському народу. Польсько-шляхетському урядові вдалося придушити найбільші народні повстання в Україні кінця XVI — першої половини XVII ст. Причини поразки цих повстань полягали передусім у перевазі сил класу польських і українських феодалів, який мав у своїх руках армію, організовану краще, ніж повстанські загони. Повстання мали стихійний, неорганізований характер. Сили селянства залишалися розпорошеними, роз’єднаними, незгуртованими, погано озброєними. Хоча повстання й охоплювали великі території, проте жодне з них не поширилося на всю Україну. Це пояснювалося нерівномірністю розвитку феодалізму і, як наслідок, — неоднакове економічне і правове становище селянства, неоднаковий рівень кріпосницького гноблення у різних місцевостях. За своїм характером повстання XVI — першої половини XVII ст. були антифеодальними, спрямованими проти кріпосницького гніту як польських, так і українських феодалів. Водночас вони мали і народно-визвольне спрямування, оскільки повстанці вели боротьбу й проти національно-релігійного гніту, проти іноземного поневолення, за визволення з-під влади шляхетської Польщі. Незважаючи на поразку, повстання кінця XVI — першої половини XVII ст. відіграли важливу роль у визвольній боротьбі українського народу за соціальні та національні права. Повстання об’єднували сили українського народу для подальшої боротьби проти гніту шляхетськоїПольщі.

36. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні в ХVI – першій половині XVII ст.

План:Загальні риси, книгодрукування, освіта, література, театр і драматургія, живопис, усна народна тв-сть, архітектура і містобудування.

Тези: Загальні риси:культура під нац. і релігійним утиском, вплив козачини. Книгодрукування:діяло 25 друкарень, найбільша при Киево-Печерському монастирі. Освіта: початкові школи при церквах. Література:рицарські романи, полемічна л-ра. Усна народна тв-сть:обрядові, історичні пісні, думи. Архітектура і містобудування:оборне містобудуваннянові міста, монастирі що укріплені фортецямі, багато нових міст.

Розгорнута відповідь:

Загальні риси: Розвивалась в умовах постійного нац. і релігійного утиску. Відсутність єдиного політичного й духовного центру гальмувала культурн. Розвиток укр. земель. Відчула значний вплив героїчних козацьких походів, Відродження, Реформації та гуманізму. Книгодрукування: Першими друкарями в Україні стали С Дропан(1460 р.), Ш. Фіоль (1491р.), І. Федоров(1569р.). Найбільша друкарня існувала при КиєвоПечерському монастирі. До средини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень. Пам’яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє – рукописний переклад Євангелія з церковнослов’янської українською мовою. Освіта: Початкові школи – при церквах і монастирях. Слов’яно-греко-латинські школи, де викладалась грецька, церковнослов’янська, латинська мови, “сім вільних мистецтв”. У містах відкривалися братські, протестанські, греко-католицькі, єзуїтські школи. 1576 -1580 – заснована Острозька колегія. Література: Полемічна література між католиками, уніатами й правомлавними. Історичні мемуари. Латиномовна поезія. Переклад літератур: рицарські романи, перекази, драматичні твори. Театр і драматургія: Шкільний театр, де ставили драматичні твори релігійного й побутово-комедійного змісту. У першій половині XVII ст. формується вертеп – мандрівний ляльковий театр. Живопис: Церковний живопис: іконопис та фрески. Прояви гуманістичних поглядів епохи. «Богородиця Одигітрія з пророками» (1599 р.) Ф. Сеньковича. Іконостас П’ятни цької церкви, створений львівськими майстрами на межі ХVI—ХVII ст. Світське малярство. Жанри: портрет, історичний та батальний живопис. Усна народна творчість: Обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, гаївки), історичні пісні («Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю», «Пісня про Байду»), думи («Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Плач невільників»). Архітектура і містобудування: Оборонна спрямованість містобудування. Багато нових міст (Броди, Станіслав, Жовква, Тернопіль), що закладалися як замки або фортеці. Більшість замків були дерев’яними. Кам’яні замки — Львів, Луцьк, Кременець, Кам’янецьПодільський. Монастирі також були добре укріпленими фортецями — Успенський Почаївський монастир, Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом. У західноукраїнському містобудуванні спостерігався відчутний вплив європейського Відродження. Львів — будинок Корнякта, Чорна кам’яниця, Успенська церква, каплиця Трьох святителів.

37. Причини, характер, рушійні сили, періодизація Української національної революції.

План:

Причини (рушійні сили), характер, періоди, висновок.

Тези:Причини: повне свавілля польських магнатів над селянами, відсутність власної державності, покатоличення,особиста жадоба народу до помсти за спотворенні життя. Характер: національно-визвольний, антифеодальний. Періоди*.

Розгорнута відповідь:

Причини: Соціальні причини. Загострення соціально-економічної ситуації, що сприяла зміцненню феодальної земельної власності, але й посиленню кріпосної залежності, оскільки прибутки феодалів прямо пов’язувалися з нещадною експлуатацією селян. Зростали податки. Свавілля і влада польських магнатів і шляхти були безмежними – вони могли будь-кого з селян продати, обміняти і убити. Не вдоволене реєстрове козацтво, яке, відірвавшись від кріпосного селянства, не досягло, однак, усіх прав і привілеїв шляхти. Міщанство мусило платити податки, відпрацьовувати та фактично було позбавлене місцевого самоврядування. Православна шляхта користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська. Таким чином, майбутня національно-визвольна війна мала досить широку соціальну базу(рушійну силу).

Національно-політичні. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси – все це підводило до того, що як самостійний суб’єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися.

Релігійні. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів.

Суб’єктивні. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботів та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького. Характер: національно-визвольний, антифеодальний.

*Періоди: I період (лютий 1648 – серпень 1657р.) – початок і найбільше піднесення національно-визвольної та соціальної боротьби, яка привела до утворення Української національної держави – Гетьманщини.

II період (вересень 1657 – червень 1663 р.) – громадянська війна, що привела до поділу козацької України на Лівобережну і Правобережну.

III період (червень 1663 – вересень 1676 р.) – боротьба за возз’єднання української держави, за її суверенітет. Тобто закінчується українська національна революція після падіння гетьмана П. Дорошенка у 1676 р.

Висновок: народне повстання, яке розпочалося 1648 р., охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні зміни в суспільному розвитку, поступово переросла в національну революцію.

38. Підготовка та початок визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Воєнні події 1648 р. та їх суспільно-політичні наслідки.

План:

Підготовка, Події 1648 р..

Тези:Підготовка: таємна рада за для плану знищення польських військ, про раду стає відомо, Хмельницького чудом НЕ заарештовують, він відправляєтся на Запоріжжя, проголошення його Гетьманом. Початок вдалих боїв. Події: Битва в урочищі Жовті води; Битва під Корсунем; Битва під Пилявцями; Облога Львова; Облога Замостя.

Розгорнута відповідь:

Одним з організаторів великого повстання став Богдан Михайлович Хмельницький. Він народився в Чигирині, за іншими даними в Переяславі чи на Львівщині, в сім'ї дрібного українського шляхтича. Його перший варіант знищення польських військ на Наддніпрянщині восени 1647 р. не здійснився. Хмельницький та його однодумці зібралися на таємну раду під Чигирином для вироблення нового плану. Але про зібрання стало відомо польському комісарові і той наказав чигиринському полковнику Михайлу Кричевському заарештувати Хмельницького. Але полковника переконали, що він не винен, й умовили відпустити Хмельницького до Трахтемирова — резиденції комісара Яцека Шамберга, аби він зміг виправдатися. Кричевський співчував змовникам і відпустив Хмельницького. Проте він разом із старшим сином Тимошем та 16-ма однодумцями за околицею Чигирина відправився на Запоріжжя. Дорогою до них приєднувалися різні люди, й на Січ прибуло 300, за іншими даними — 500 чол. Тут же перебували козаки, які нещодавно зазнали поразки у боротьбі проти ставлеників речі Посполитої Івана Барабаша та Іляша Караїмовича. У січні 1648 р. козаки вже були готові до бою. На загальній раді 1648 р. козаки обрали Хмельницького гетьманом і підтримали його курс на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.

Події: Битва в урочищі Жовті води(19 квітня – 6 травня 1648р.). Розгром польських військ козаками, битва мала велике політичне і воєнне значення. Перша перемога породила надії українського народу до виходу з-під польського ярма. Надбанням військового мистецтва Богдана Хмельницького є застосування загону, сформованого з татарської кінноти, що прикривала головнi сили козацької армії, i розгрому ворога частинами.

Битва під Корсунем (15-16 травня 1648 р.). Розгром польских військ козаками. Битва під Пилявцями (11-13 вересня 1648 р.) – нищівний розгром польської армії козаками. Облога Львова (27вересня-16 жовтня 1648р.) – козаки відступили, узявши викуп. Облога Замостя (28 жовтня – 14 листопада 1648р.) – перемирья з Польщею. Тріумфальний в’їзд Б.Хмельницького до Києва (23 грудня 1648 р.)

39. Воєнні та політичні передумови утворення Української гетьманської держави. Державницька концепція Б.Хмельницького.

План:

Спроби формування, положення програми(концепція).

Тези:

Передумови: польський утиск укр.держави, численість козацтва. Перші спроби формування: програма вимог висунута Хмельницьким до польського магната Потоцького, його відмова передавати вимоги до Варшави. Положення програми: визволення україни зброїним шляхом, створення Української держави в етнічних межах, незалежність від Речі Посполитої.

Розгорнута відповідь:

Передумови: передумовами повстання були корупція королівських урядів, соціальне безправ'я усіх станів за винятком шляхти, економічні і національні утиски українців, а також активізація української православної церкви і зростання чисельності козацтва попри репресії уряду. Перші спроби формування: Вважається, що вперше ідею необхідності створення автономної Української козацької держави (хоча й на обмеженій території) Б. Хмельницький висунув після Корсуньської битви наприкінці травня 1648 р. Програма вимог до польської влади, передана ним М. Потоцькому, передбачала: створення удільної держави з визначеними кордонами по Білу Церкву й Умань (включно з Лівобережжям); скасування на її території прав воєвод і старост стосовно «королівщин», міст і замків; підпорядкування Війська Запорозького безпосередньо «лише одному королю». М. Потоцький категорично відмовився передавати ці вимоги до Варшави, пояснивши, що польська влада ніколи їх не задовольнить. Основні положення програми розбудови Української козацької держави булив цілому оприлюднені Б. Хмельницьким на переговорах з польськими комісарами в Переяславі 10—16 лютого 1649 р.

Положення програми: визволення україни зброїним шляхом («Виб’ю з лядської неволі весь руський народ, а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу православну віру»); створення Української держави в етнічних межах розселення українського народу; незалежність Української держави від Речі Посполитої (Московський посол Г. Унковський повідомляв, що «гетьман і Військо Запорозьке і вся Русь Київська під владою польського короля і панів бути не хочуть». Хмельницький вважав, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали і не коронували і хреста йому не цілували... і ми волею Божою цим від них вільними стали»); Українська козацька держава — правонаступниця Київської Русі (за твердженням Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада повинна визнати Українську державу «по тим кордонам, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в не волі бути в них не хочемо»); основу устрою Української козацької держави складають порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення; ідея монархічної форми правління («Правда то єсть, що я лихий і малий чоловік, але мі то Бог дав, що єсть єдиновладцем і самодержцем руським»).

40.Політико-адміністративний устрій, органи влади і управління гетьманської держави Б.Хмельницького.

План:політико-адміністративний устрій, органи влади і управління, правова система.

Тези:Політико-адміністративний устрій: 3 воєводства, полково-сотенний устрій. Органи влади і управління: вищий орган –Військова рада; три ступеня системи управління: генеральний, полковий та сотенний уряди. Правова система: звичаєве козацьке право, гетьманські універсали.

Розгорнута відповідь:

Козацька держава гетьмана Б.Хмельницького мала свої ознаки:наявність органів публічної влади, територія, існування фінансової, податкової та нормативно-правової систем, становлення державної символіки.

Адміністративно-територіальна організація: згідно зі Зборівським договором 1649 р. Територія України обіймала 3 воєводства: Київське, Брацлавське та Чернігівське, які після визволення були поділені на 16 полків та 272 сотні. У 1650р. полків 20. Характерною ознакою держ.територ.устрою був полково-сотенний устрій. Територія простягалась на 200 тис. км ², охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя і Степу. На них проживало понад 3 млн людей.

Органи влади та управління: На початку визвольної війни вищим органом влади була Військова рада Війська Запорозького, яка вирішувала найважливіші державні питання. Система управління складалась з 3 ступенів:Генерального, полкового та сотенного урядів. Генеральний уряд – вищий розпорядчий, виконавчий та судовий орган держави, який очолював гетьман, як глава держави, вищий суддя та верховний головнокомандуючий і законодавець. Місцеве управління здійснювали полкові та сотенні уряди, а також виборні особи в містах і селах. Полковий уряд складався з полковника та полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину. Полкова рада складалась з обозного, писаря, судді, осавула і хорунжого. Сотенна адміністрація будувалась за таким же принципом. Міста мали свою адміністрацію, влада якої не поширювалась на козаків. Уселах війти управляли селянами, а отамани козаками.

Правова система: Звичаєве козацьке право регулювало широкий спектр відносин, передусім, організацію державної влади та управління, судочинства тощо. З часом, важливого значення набули гетьманські універсали. Універсали регулювали державні, адміністративні, цивільні, кримінальні та процесуальні відносини. Джерелами права були також міжнародні угоди між гетьманом та переважно сусідніми державами.

Висновки: У процесі національно-визвольних змагань у світогляді козацької еліти спостерігалася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави. В основі державотворчого процесу був віськовий територіальний поділ та система організації публічної влади Запорозької Січі. Республіканська форма правління забезпечила політичну активність та мобільність.

41. Воєнно-політичні події на українських землях протягом 1651-1653 рр. та їх наслідки.

План: початок відновлення воєнних дій, битва під Берестечком, битва під Таборівкою, Білоцерківський мирний договір, битва під Батогом, Жванецька облога, Молдовські походи.

Тези:Битва під Берестечком:розпочалась перевагою козаків, обстріл татар, Хмельницький у полоні хана, Богун виводить військо з оточення і йде на Київщину, литовські війська захопили Київ – кияни підпалили столицю, Білоцерковський мирний договір(тяжкий для України).Битва під Батогом:Хмельницький знищив польське військо Калиновського-Україна звільнена від поляків.Жванецька облога: облога польського війська козацько-татарським військом,зрада хана(підпис миру з польським королем),козаки відступили.Молдовські походи:козаки захопипли столицю Молдови, антиукр. коаліція захопила столицю, за проханням початкового володаря Молдови козаки повернули йому владу, стратегічна помилка Тимоша, відступ козаків, Тимош загинув.

Розгорнута відповідь: Воєнні дії розпочались взимку 1651. Польське військо з М.Калиновським, напало на містечко Красне, де перебував полк Данила Нечая.20лютого загинули всі козаки разом з Нечаєм. польські війська зайняли частину міст. Військо І.Богуна з допомогою підмоги Б.Хмельницького відбивалися від поляків.Битва під Берестечком.В середині червня 1651 р. два війська зустрілись під Берестечком.28червня1651 почалась битва.Спочатку перевага була у козаків, але після відступу татар(поляки почали обстріл) Б.Хмельницького кримський хан захопив в полон.Новий наказовий гетьман І.Богун почав виводити військо з 10-денного оточення.Загинуло 30 тис.козаків.Битва під Таборівкою. Після визволення Б.Хмельницького з полону, гетьман зібрав нові сили.13 серпня 1651 року під Таборівкою нові сили спинили прохід поляків на Київщину,де кияни підпалювали свої домівки, бо Литовські війська захопили Київ. Литовські війська почали наступ на козаків і складна ситуація призвела до підписання Білоцерковського мирного договору(тяжкий для укр.:реєстр 20тис;розрив союзу з Крим.ханством) між Хмельницьким та поляками.Битва під Батогом.польське військо на чолі з Калиновським стало табором біля урочища Батіг, яке 22 травня 1652 Хмельницький атакував.Польське військо було знищено. Ця битва принесла славу Хмельницькому та майже вся територія України була звільнена з-під ярма Речі Посполитої.Жванецька облога.Польський уряд зібрав нове військо, яке отаборилось під Жванцем.Козацько-татарське військо почало облогу, що тривала кілька місяців.Король таємно уклав мир з кримським ханом – хан зрадив союзника. Хмельницький був вимушений відступити.Молдовські походи.для Хмельницького відносини з Молдовоюбули важливими.Щоб володар Молдови не продовжував відносини з поляками, Б.Хмельницький захопив столицю Молдови.У результаті усіх подій та помилки Тимоша, він загинув, а козаки відступили. Висновок:Воєнні події 1651-53 неоднозначні та вони довели нечесність хана, та спроможність козаків до боротьби.

42. Основні напрями зовнішньої політики Б.Хмельницького.

План:

переговори з багатьма державами, Земський собор.

Тези:

Послаблення козацького війська – неспроможність боротися з ворогом, пошук нових точок опори у борьбі з Річчю Посполитою – відмова багатьох держав, налагодження стосунків з російським царем – Земський собор.

Розгорнута відповідь:

Військовий потенціал Гетьманщини був ослаблений за роки війни та населення не хотіло вступати до козацьких полків.Це змусило Б.Хмельницького шукати допомоги у інших держав.Він вів переговори з Туреччиною, Москвою, Волощиною, Семиграддям, Швецією.Союз із Туреччиною укласти не вдалося, переговори з Молдовою минули безрезультатно, а втягнути у війну Швецію Б.Хмельницький не зміг. Тому гетьман був змушений знову звернутись до російського царя з пропозиціями тісного союзу в боротьбі проти Польщі.Конфлікт з Рфччю Посполитою не входив у плани Москви. Цар довго виявляв плюси і мінуси. Щоб схилити царя на свій бік, укр. гетьман пообіцяв навернути кримського хана під царський протекторат, а також погрожував Москві, що в разі негативної відповіді він прийме турецький протекторат. Це повідомлення, а також відомості про наміри Польщі розширити свої кордони за рахунок завоювання інших держав, дуже занепокоїли Олексія Михайловича. Він терміново скликав Земський собор, на якому 1 жовтня 1653 вирішено прийняти Україну під «государеву високу руку задля православної віри і святих Божих церков».

Висновок:Незважаючи на перемоги, досягнуті укр. народом під час Нац.-визвольної війни, становище України було дуже складним. Населення не хотіло поповнювати ряди козацьких військ, що змусило Б.Хмельницького шукати нових союзників у боротьбі з Річчю Посполитою. Кримський хан виявився хитрим, тому Б.Хмельницьким не ризикував знов з ним співпрацювати. У результаті багатьох спроб гетьман вирішив налагоджувати стосунки з Москвою і в результаті досяг своєї мети.

43. Історичні обставини та хід Переяславської ради. Українсько-російський договір та його оцінки в сучасній історичній літературі.

План: прийняття присяги, «Просительні статті», «Березневі статті».

Тези:скликання козацької ради, опозиція певної частини, відмова послів присягати від імені царя, ради у інших містах – різна реакція населення, на Переяславській раді жодного документа не укладено, «Просительні статті» перероблено на «Березневі статті», історики твердять, що Україна зрештою стала самостійною державою.Розгорнута відповідь:8 січня 1654 р. в м. Переяславі було скликано козацьку раду. На раді обговорювалосьлише одне питання: приймати присягучи ні. Ухвалене рішення про перехід України під московське заступництво. Попри опозицію певної частини козацької старшини, налащтованої на союз з Туреччиною, Б.Хмельницькому вдалося переконати козацтво. Гетьманові передали царську грамоту. У церкві, не приступаючи до присяги, Б.Хмельницький висунув вимогу, щоб посли присягали від імені московського царя, що він не порушить прав.Посли відмовились.Після прийняття присяги Бутурлін передав гетьманові прапор, булаву та подарунки.Б.Хмельницький відправив листа з подякою до Москви.Подібні до Переяславської ради великі зібрання проводились і в інших містах України, де у населення була різна реакція. У січні-лютому 1654 до присяги приведено населення близько 200 міст і містечок. Присягу відмовились складати Іван Богун, Іван Сірко, козаки Уманського та Брацлавського полків, а також керівництво укр. церкви на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим. Під час Переяславської ради не було укладено ніякого офіційного правового акту, лише в березні 1654 вже в Москві укр. дипломати досягли певних домовленостей із царем, які назвали «Березневими статтями».На інших радах був вироблений письмовий проект договору між двома сторонами. Документ, що називався «Просительні статті»:реєстр-60 тис.;невтручання московських чиновників у справи України;оборона України від нападів татар тощо.У березні 1654 укр. посольство виїхало до Москви. Після шестидневних переговорів проект документа був суттєво змінено.21 березня 1654 царський уряд затвердив гетьманський документ, який увійшов в історію під назвою «Березневі статті»:установлювалась платня судям, писарям тощо;заборонялися дипломатичні відносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем; московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польшей навесні 1654 тощо.

Чимало істориків твердять, що жодна зі сторін не дотримувалася досягнутих домовленостей , тому можна вважати, що протекторат царської Росії над Укр. державою був лише номінальним і, зрештою, після укр.-московського договору Україна постала як самостійна держава, а гетьман – як її «зверхній правитель».Крім того, 27 березня 1654 окремим царськими указами були підтверджені деякі інші вимоги Б.Хмельницького та козацької старшини.Висновок:політичні події 1654 року розгорталися суперечливим чином та значно змінені «Просительні статті» не дали того захисту від Росії, на який чекали українці.

44.Суспільно-політичні причини та обставини розгортання громадянської війни та поділу козацької України на два гетьманства (вересень 1657р. – червень 1663р.). Українське суспільство в умовах «великої руїни».

План:причини громад. війни;зміна гетьманів;договори;розколУкраїни.

Тези:послаблення ценральної влади;невдоволення населення;прорахунки Виговського-Гадяцький договір;неспроможність Ю.Хмельницького вирішити складні завдання-Переяславський пакт;Правобережжя і Польща –Слободищевський трактат-територ.розкол України.

Розгорнута відповідь:Наростання соц-політ. суперечностей у сус-ві, прорахунки у внутрішній політиці уряду та втручання в укр. справи Москви призвелидо розв’язання в березні 1658р. громадянської війни, яка тривала доліта 1663 і стала для козацької України великою трагедією.Основними сусп-політ. Причинами громад. війни були:1)скасування спадкового гетьманату, послаблення центральної влади, боротьба за гетьманську булаву між козацькою старшиною;2)формування олігархічної республіки;3)прорахунки І.Виговського та його оточення;4)відмежування козацької старшини від решти козацтва;5)ігнорування владою політ. ролі козацтва;6)обмеження гетьманським урядом вольностей запорожців; 7)повернення шляхетського землеволодіння та поновлення економічного гноблення сеянства;8)загострення соц. суперечностей;9)ігнорування гетьманським урядом суперечностей між старшиною і козацькими низами та селянством;10)ускладнення геополітичного становища.ПО суті,прорахунки Виговського та його оточення спровокували вибух громадянської війни.У вересні 1658 між угрупуванням Виговського та Польшей був підписан Гадяцький договір, за яким козацька Україна отримала статус третього державно-політ. суб’єкта федеративної Речі Посполитої у формі Великого князівства Руського. Це призвело до ускладнення укр.-рос. відносин.У жовтні 1658 почалась укр.-рос. війна.Жовтень 1659-Виговський зрікся булави – гетьман Ю.Хмельницький, перед яким повстали складні завдання.27 жовтня 1659 бул підписан Переяславський пакт, який значно обмежив права Гетьманщини.Цей договір призвів до розколу державної еліти за територ. ознакою.17 жовтня 1660-укладання Правобережжя з Польщею Слободищенського трактату – територ. розкол України.

У той час як козацька старшина на двох берегах боролася за булаву, становище селянства та незаможного козацтва помітно погіршувалось.У січні 1663-гетьман Правобережжя – П.Тетеря;червень 1663-на Чорній Раді у Ніжині гетьманом Лівобережжя став І.Брюховецький.Так відбувся розкол України.

Висновки:Спадкоємцям Б.Хмельницького не вдалося успішно завершити започатковану ним справу.Територіальний розкол підтвердився політичним після обрання гетьманів двох берегів.Було створено сприятливі умови для реалізації планів Московії та Речі Посполитої поділити між собою козацьку Україну.

45. Боротьба за возз’єднання Української держави (червень 1663р. – вересень 1676 р.). Внутрішня і зовнішня політика гетьманів П.Дорошенка, Д.Многогрішного.

План:зміни гетьманів-угоди з державами: внутрішня і зовнішня політика гетьманів Дорошенка і Многогрішного.

Тези:Правоб. Тетеря-об’єднати Україну;Лівобер.Брюховецький –промосковські позиції; Андрусівське перемир’я між Польщею і Росією-розкол України;гетьман Правоб. –Дорошенко-соборна держава, об’єднання було досягнуто;гетьман Лівоб.-Многогрішний –Україна розпалась; Дорошенко з Туреччиною;Лівобер.-Самойлович;Правоб-Ханенко; Бучацькиймирний договір;Внутр.і зовн. політика 1.Дорошека:союзний договір з Туреччиною;2.Многогрішного:захист держ. Інтересів;Глухівські статті.Розгорнута відповідь:на Правобережжі до владиприйшов гетьман П.Тетеря. Намагаючись об’єднати Україну, він здійснив похід на Лівобережжя , який закінчився невдачею.Гетьман Лівобережжя, І.Брюховецький, займав промосковські позиції. У 1666 проти Брюховецького піднімалося загальне обурення.Андрусівське перемир’я між Польщею та Росією юридично оформив розкол Гетьманщини.У серпні 1665 гетьманом Правобережжя став П.Дорошенко, який був лідером патріотичних сил, провідником ідеї сильної й соборної держави. У лютому 1668 П.Дорошенко з військом перетнув кордон між двома частинами та у липні звільнив Лівобережжя від московського уряду.Дорошенку вдалось усунути Брюховецького, мети об’єднання було досягнуто, проте завершити задумане гетьману не вдалося. Через наступ польських військ наказним гетьманом Лівобережжя став Многогрішний- Україна знову розпалася. Дорошенко пішов на досягнення домовленості з Туреччиною щодо протекторату останньої над Україною. Многогрішний обстоював широку автономію у складі Росії.Многогр. змінили на Самойловича. На Правобережжі гетьманом став Ханенко.2 вересня 1670-угода Ханенка з польським урядом про перехід України під зверхність Р.П.18 жовтня 1672-Бучацький мирний договір, Туреччина наполеглевіше перетворювала Україну на безправного васала.Дорошенко вів переговори з Росією, щодо об’єднання України.У вересні 1676 він склав гетьманські повноваження та присягнув на вірність цареві.Внутнішня політика П.Дорошенка:20-тис військо;нова митна лінія та карбування власної монети;створення Торковицького полку;часте скликання козацткої ради.Зовнішня:восени 1669-союзний договір з Туреччиною, яка оголосила Польщі війну.Внутрішня політика Д.Многогрішного, спрямована на захист держ.інтересів України:прагнув зміцнити гетьманську владу;вів таємні переговори з Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.Зовнішня:Гулхівські статті(з моск. урядом): московські воєводи в п’ятьох містах;реєстр-30000;гетьману заборонялисьвідносини з іноземними державами.Висновок:Укр.народові так і не вдалося створити власну естнічно об’єднану державу.Втручання іноземних держав ще більше унеможливлювало це.Лише Дорошенко намагався відновити єдність.

46. Історичні обставини міжнародно-правового поділу України між Росією і Польщею. Андрусівське перемир’я (1667 р.). Мирний договір (1686 р.)

План:Гетьман Ю.Хмельницький; договори з державами;Андрусівське перемир’я;Мирний договір.

Тези: гетьманування Ю.Хмельницького: Переяславські статті(обмежували автономію);Слободищивський трактат(з Польщею) – незадоволення частини козацтва;Правобережжя-Тетеря, а Лівобережжя-Брюховецький – розкол;Андрусівське перемир’я(Росія і РічПосполита)1667-розподіл території України між державами; «Вічний мир»1686-підтвердження Андрусівського перемир’я.

Розгорнута відповідь: Сподіваючись, що Ю.Хмельницький продовжить справу батька, його обрали гетьманом.Переяславські статті(з Росією), які обмежували автономні права України, викликали обурення населення.Після невдалих операцій проти Польщі гетьман підписав з польським урядом Слободищивський трактат на умовах Гадяцької угоди 1658:скасування Переяславських статей.Через невдоволення частини козацтва Лівобережжя та усвідомлення своєї політичної неспроможності Ю.Хмельницький склав булаву.На Правобережжі гетьманом став П.Тетеря, а на Лівобережжі-І.Брюховецький – держава розкололась.Лівобережжя у складі Росії, Правобережжя – Польщі. Боротьба гетьманів за владу призвела до великого розорення укр. земель, але не до об’єднання.

9лютого1667 Росія і Річ Посполита підписали перемир’я.Основні положення: припинялась польсько-московська війна 1654-1667 і до червня 1680 встановлювалось перемир’я;Річ Посполита:Правобережна Україна й Білорусь з Вітебськом, Потоцьком і Двінськом;Московська держава:Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, Смоленськ;Київ на два роки передавався Московській державі;Запорізька Січ передавалась під спільне управління Польщі і Московщини; в разі татарських набігів дві держави зобов’язувались разом виступити проти кримського хана.

16травня1686 в Москві між представниками Польщі та Росії був укладений «Трактат про вічний мир» на основі Андрусівського перемир’я.У ньому: підтверджувався попередній поділ; Польща відмовилась від претензій на Київ, за що отримувала 146 тис. карб. Компенсації; Брацлавщина та південна Київщина – незалежна зона; Півн.Київщина, Волинь та Галичина відходили до Польщі; Поділля у Туреччини;Польща відмовилась від протекторату над Запорізькою Січчю.

Висновок:Після смерті Б.Хмельницького ніхто з гетьманів не зміг продовжити його справу, а навпаки, боротьба за булаву стала перешкодою для об’єднанням земель.Підписані договори остаточно затвердили насильницький поділ укр. земель між двома державами, що значно ускладнювало й послаблювало нац.-визв. рух в Україні.

47. Особливості української національної революції. Причини її поразки та значення в історії України.

План:особливості; причини поразки; значення.

Тези:Особливості:боротьба проти декількох держав; переплетення різних видів боротьби;зрада нац. інтересам панівного стану.Причини поразки: відсутність у нац. еліти нац. державницької ідеї,помилки у внутр. політиці, втручання у справи інших держав.Значення:соц. низи стали брати участь у боротьбі, імпульс для розвитку нац. свідомості, окреслився розподіл влади.
Розгорнута відповідь:

Особливості:

1)боротьба точилась не лише проти Речі Посполитої, а й проти Московії, Криму й Порти.2)переплетення нац.-визв., релігійної та соціальної боротьби.3)переростання соц. боротьби в Селянську війну-нова модель соц.-економ. відносин4)довготривалість, нерівномірність і суперечливість розвитку революції5)відхід з 1649 від боротьби жітелів Зах. Регіону6)провідна роль у розвитку революції належала козацтву7)зрада нац. інтересам з боку панівного стану укр.сус-ва8)слабкий позитивний вплив інтелігенції9)домінування збройних форм боротьби9)украй негативна роль геополітичного чинника.

Причини поразки:

1.відсутність у нац. еліти нац. державницької ідеї. 2.незавершеність процесу консолідації суспільної еліти навколо укр. держ. ідеї.3.переважання в свідомості соц. верств і прошарків особистих групових, станових інтересів над національними і державними.4.слабкість державної влади, що зумовлювало розгортання міжусобної боротьби за булаву. 5.ігнорування більшістю еліти ідеї створення спадкоємного гетьманства 6.перманентна політична боротьба між старшинськими угрупуваннями. 7.наявність принципових помилок внутр. політики гетьманськими урядами – соц. напруження 8.анархо-охлократичні рухи низів 9.погіршення геополітичного станвища та втручання у внутрішні справи України інших держав.

Значення:

1)уперше державотворча ідея опанувала соц.низами, які стали провідною силою в боротьбі за укр. державність;2)революція відіграла роль могутнього імпульсу для розвитку нац. свідомості.3)революція сформувала нову політичну еліту, що захищала нац. інтереси.4)привела до створення нац.держави.5)зумовила закріплення назви «Україна» та започаткувала зміну назви «руський народ» на «укр. народ»6)окреслився примітивний розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.7)народні маси набули досвіду боротьби проти гноблення та соц. нерівності8)революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, хідожньої літ-ри тощо.

Висновок: Особливості укр. нац. революції стали поштовхом до змін у подальшому житті держави.Найважливішим є те,що вона стала поштовхом до розвитку нац. свідомості та подальшої боротьби за незалежність.

48. Українська національна революція в контексті європейського революційного руху ХVI - XVII ст.

План:укр. революція і революції інших держав; значення укр. революції на світовому рівні.

Тези:Укр. революція схожа: за типологією(виборювання нац. незалежності) на Нідерландську;за політ. розвитком(зміцнення особистої влади керівників революції та еволюція республіканської форми правління в монархічну. Значення:Спричинила корінний перелом у європейській цивілізації.Посилила ролі інших держав, послабивши одні. Вплинула на загострення нац. боротьби у інших державах.

Розгорнута відповідь:Потужний розмах визвольної й соц. боротьби укр. населення в 1648 збігся в часі з початком Другої громадянської війни в Англії, спалахом Фронди у Франції, соц. заворушенням в Московії, Австрії та інших європейських країнах. Укр. революція мала чимало спільного з Німецькою, Нідерландською та Англ. Революціями.Типологічно найближче вона стояла до Нідерландської революції, оскільки була спрямована на виборювання нац. незалежності й установлення буржуазних відносин. З огляду на політ. розвиток, однотипними в Україні та Англії видаються тенденції зміцнення особистої влади керівників революції та еволюція республіканської форми правління в монархічну.

Нац. революція зумовила зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Сх., Центральній та Півн. Європі. Революція відіграла важливу роль у підриві могутності Контрреформації, що трималася на політ. режимах Іспанії, Австрії й Речі Посполитої.Завдавши непоправного удару Польщі, Укр. революція у такий спосіб спричинила корінний перелом у європейській цивілізації. Послабивши позиції Речі Посполитої та Криму, Укр.Нац. революція зумовила посилення ролі Рос. імперії,Швеції та Брандербургу. Водночас вона вплинула на загострення соц. боротьби в Польщі, Московії та Молдавії; нац.-визв. боротьби в Білорусії, Валахії, Сербії, Болгарії.

Висновок: типологічно революційні змагання у європейських країнах належать до одного ряду. Революціні зрушення були важливими складовими зародження, утвердження й розвитку на європейському континеті нових сусп. відносин, нової цивілізації.

49. Гетьманщина наприкінці ХVII-XVIII ст.; кордони, населення, адміністративно-територіальний, політичний та соціально-економічний устрій.

План:Територія, населення, сусп.-політ. і адмін. Устрій, політ. устрій.

Тези:тариторія:межувала на півдні з Запор.Січчю, на сході- зі лобідською Україною.Населення:міграційні процеси на Півдні, але українці переважали.сус.-політ. і адмін. Устрій:традиції козацтва, 10 полків..Політ устрій – військова демократія.Генеральна рада, Генеральна військова канцелярія-ділова установа.Генер. військовий суд.Генер. скарбова канцелярія –організація фінансового гос-ва. Міста:магдебурзькі(власний уряд – магістрат) та ратушні.

Розгорнута відповідь:Територія: територію Гетьманщини вперше було затверджено Андрусівською угодою 1667, що розмежувала сфери впливу Польщі та Росії. З півдня кордони Гетьманщини межували з Запорозькою Січчю, а зі Сходу – із Слобідською Україною. По Дніпру територія Гетьманщини проходила за укр. провінціями Польщі, на яких наприкінці XVII-на початку XVIII ст. ще існували рештки козацького устрою. Населення:населення Лівобережжя формувалося з різноманітних національних верств. Якщо після Нац.-визв. Війни українці становили абсолютну більшість населення, то впродовж останньої третини XVII -

XVIII ст національний склад Лівобережжя України поповнився представниками інших нац. груп. Міграційні процеси особливо далися взнаки на півдні України, але при цьому українці переважали. Сусп.-політ. та адміністративний устрій Гетьманщини, народжений під час Хмельниччини, наслідував традицію запорозького та реєстрового козацтва.Територія поділялась на 10 полків. Політ. устрій грунтувався на елементах військової демократії – колективному ухваленні рішень на загальних радах і виборності переважної більшості урядників.На чолі стояв гетьман. Гетьманів обирала довічно Генеральна рада, а вже в кінці XVII ст. – затверджували московські царі. Важливу роль відігравала Генеральна рада, яка репрезентувала інтереси козацтва як привідейованої політ верстви. Головним органом держ. управління була Генеральна військова канцелярія – діловодна установа, з середини XVII ст. – виконувала функції судової установи. Існував Генеральньний військовий суд, розглядав справи генеральної та полкової старшини, апеляції судів нижчих інстанцій.Для організації фінансового гос-ва у 1723 було створено Генеральну скарбову канцелярію.Управління полками здійснювали полковники та полкова старшина. Власну адмінмстрацію мали міста, що поділялися на два типи – магдебурзькі(великі ремісничі і торговельні центри, скі мали власний уряд - магістрат) та ратушні(урядників призначала козацька старшина).
Висновок: Не зважаючи на те, що Україна була не самостійною, на її території залишилися елементи козацького способу управління.

50. Державотворча діяльність І.Мазепи.

План:Коломацькі статті; стосунки з московським урядом;Внутрішня політика;роль Мазепи у господ. та культурн. розвитку України.
Тези:Коломацькі статті-значна залежність від рос. царя;Пророс. орієнтація: Мазепа-друга людина у державі, допомога населення Гетьманщини Росії у боротьбі з різними державами;внутр. політика: прибічник монархічного устрою в Україні;селяни:дводенна панщина, багато безземельних;Розвиток України: розквітли міста, багато уваги приділялось господарським справам, підтримка мистецтва та науки.
Розгорнута відповідь:25 липня 1687 на річці Коломак був обраний новий гетьман – Іван Мазепа. Він уклав з Росією Коломацькі статті, в основу якого були взяті попередні укр.-московські договори. Вони ставили Україну в значну залежність від рос. царя.Підтверджував: 30тис. реєстр; універсали повинні були підтверджуватись грамотами царя;заборона гетьманському урядові підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами.Стосунки з московським урядом:Мазепа дотримувався пророс. орієнтації. За часів Мазепи змінилось становище в державі. Багато відомих можновладців було усунуто з політичної арени. Подейкують, Мазепа був другою людиною в державі. Його заслуги були відзначені орденом Андрія Превозванного з написом «За віру і вірність». Мазепа підтримував Росію в боротьбі з Туреччиною та Кримом.Козацькі війська воювали з іншими різними країнами,що надзвичайно шкодило авторитетові Мазепи, Україна втрачала будь-яку незалежність і втягувалася в політику Московської держави як її власна територія.Внутрішня політика:Мазепа був прибічником монархічного устрою в Україні. У внутр. політиці він завжди відстоював інтереси козацької старшини, проте посилення козацької верхівки відбувалося за рахунок рядового козацтва.Для серйозніших справ гетьман створив систему найманих військ.Від козаків їх відрізняла гарна платня, державне утримання та різноманітні привілеї.Серед козацтва з’явились дві нові категорії: бунчукові товариші, значкові товариші та проміжна категорія – військові товарищі.Становище селян:Найбільшими землевласниками були старшини. Існувала дводенна панщина, внормована Мазепинським універсалом 1701.Зросла кількість безземельних селян.Стосунки із запорожцями:Мазепа рішуче виступав проти заколотників.Вірні йому полки безжалісно придушували народні виступи та гетьман постійно відсилав доноси царю.Архітектура та будівництво:Мазепа перетворивмонастирі та церкви на великих землевласників, українські міста розквітли.Промисловість і ремесла:Мазепа багато уваги приділяв господарським справам.Були створені нові та розширені старі промислові заклади.Розвивається торгівля.Мазепа всебічно підтримував мистецтво і науку.

Висновок:Хоч І.Мазепа і проводив пророс. орієнтацію, за час його гетьманування Гетьманщина розвивалась та була частково у руках саме козаків.

51. Діяльність української політичної еміграції на початку XVIIІ ст . Основні положення Конституції Пилипа Орлика.

План:перша доба еміграції-вибори гетьмана; протекторат Швеції; Конституція Пилипа Орлика.

Тези:Укр. еміграція у Туреччину; обрання П.Орлика гетьманом – Україна під протекторатом Швеції; Конституція П.Орлика:прагнення старшини відігравати головну роль у сусп-політ. житті України; вступ-історія держави;основна чатина – визначення суверенітету(незалежна, але під протекторатом Швеції);Православ’я-держ. релігія;Встановлювалась парламентська республіка;утворювались 3 основні гілки влади:законодавча(Генеральна рада), виконавча(гетьман і генеральна старшина) і судова(Генеральний суд).

Розгорнута відповідь:Після трагічної для І.Мазепи поразки під Полтавою все найближче оточення гетьмана опинилось на території Туреччини, у Бендерах. Так розпочалась перша доба укр. еміграції, де розгорілась боротьба за гетьманську булаву, що тривала півроку.5 квітня 1710 обрали гетьманом Пилипа Орлика.10 травня 1710 Карл ХІІ підписав диплом, яким затвердив П.Орлика на посаді гетьмана.Невдовзі між гетьманом та шведським королем був укладений договір, за яким Україна ставала протекторатом Швеції. П.Орлик налагодив контакти з кримським ханом, який обіцяв допомогти в боротьбі з Росією.8 листопада 1710 Туреччина, підтримуючи П.Орлика, оголосила війну Московській державі.Конституція Пилипа Орлика:У Конституції був узагальнений увесь попередній досвід існування Укр. козацької держави та намічені шляхи її подальшого розвитку.Осн. ідеєю документа стала вимога обмежити владу гетьмана й прагнення старшини відігравати головну роль в сусп.-політ. житті України.У преамбулі була схематично викладена історія укр. народу та Війська Запорізького.В осн. тексті документа проголошено принципи побудови укр. держави:визначався нац.-держ. суверенітет України:Україна має бути звільнена від чужеземного панування, повністю незалежною, кордони вічні і недоторкані, перебуває під протекторатом Швеції, підтримуватиме союзницькі відносини з Кримським ханством. Православ’я-держ.релігія.Кордони – відповідно до Зборівського мирного договору.Три воєводства. Встановлювалась парламентська республіка. Гетьман не мав права підтримувати відносини з іншими державами.Утворювались три гілки влади.

Висновок: Конституція Пилипа Орлика була важливою подією в житті тогочаної України.Вона стала не тільки пам’яткою сусп.-політ. думки, а й перетворилася на символ боротьби за створення незалежної Укр. держави.

52. Процес та наслідки інкорпорації України до складу Російської імперії в XVIII ст.

План:Статті, перехід на сторону шведів, ліквідація гетьманського уряду, рос-тур. Війна, руйнування Січі.

Тези:Дипломатичні спроби укр. гетьманів з кінця XVII - у XVIII ст. – Коломацькі та Решетилівські статті, Коломацькі чолобитні, «Рішительні пункти» - зберегти те, що залишилося від прав, гарантованих Переяславською угодою 1654, виявились марними. Після ліквідації в 1764 р. гетьманства, знищення Запорозької Січі в 1775 та утворення намісництв за рос. зразком, що поділялись на повіти, юридичного оформлення в 1783 кріпацтва, та поширення загальнорос. Законів на селян, задобрення та підпорядкування укр. еліти Катериною ІІ, згідно з якою укр. знать звільнялася від військової служби та урівнювалася в правах з рос. дворянством – було остаточно ліквідовано укр. автономію внаслідок інкорпорації до складу Рос.імперії.

Розгорнута відповідь:Згідно з Переяславськими статтями автономія Гетьманщини з адміністративно-політ. переторювалась лише не адміністративну.З «Глухівськими статтями»(1669), підписаними за гетьманування Д.Многогрішного, адміністративний тиск Росії на Україну дещо пом’якшувався, вони також виявили чітку тенденцію на обмеження автономних прав України.»Конотопські статті»(за І.Самойловича) містили додаткові норми, спрямовані на обмеження прав гетьмана на користь старшини й царського уряду.Пілписання «Коломатських статтей»(за І.Мазепи) передбачали подальше посилення в Гетьманщині влади царя й ще більше обмеження прав гетьмана і гетьманського уряду.У квітні 1707 цар повідомив Мазепі про свій твердий намір реорганізувати козацтво та ліквідувати автономію.Мазепа перейшов на сторону шведів.У 1708 ПетроІ почав форсований наступ на укр. атономію.У 1708-1709 рос. уряд уперше здійснив два радикальних заходи з обмеженян автономії Гетьманщини:провів вибори без укладання відповідних договірних статей та призначив свого резидента, фактичного співправителя.Дещо змінила ситуацію поява гетьмана Полуботка.У 1728 «Решительные пункты» формально поновили укр. автономію.Після смерті Д.Апостола знову посилився імперський тиск: свавільне втручання в усі сфери сусп. життя рос. чиновників.Тимчасове уповільнення процесу рос. експансії на укр. землі спостерігалось у 1750.(Розумовський).Указом від 21 листопада 1764 було оголошено про ліквідацію гетьманського уряду.Управління передали Малорос. Колегії.Рос.-турецька війна 1768-1774 дещо загальмувала інкорпораційні заходи рос. влади на Лівобережжі. Встановлення протекторату над Кримом позбавляло Січ її війського-стратегічного значення.У ніч на 17 червня 1775 рос. армія, що поверталась з Турецького фронту, п’ятьма колонами оточила Січ і зрівняла її з землею.

Висновок:Незважаючи на інкорпорацію України до складу Рос. імперії, ідея автономії не вмерла, вона жила в свідомості як простого народу, так і частинипатріатично налаштованої знаті.

53. Централізаторська політика Катерини ІІ до України. Причини та обставини остаточної ліквідації Росією Гетьманщини.

План:1) передумови ліквідації Гетьманщини; 2) Ліквідація Гетьманщини; 3) Висновок.

Тези:передумови ліквідації Гетьманщини: прихід до влади Катерини ІІ( прихильник централізаторської політики), діяльність К.Розумовського, створення 2 малоросійської колегії; Ліквідація Гетьманщини: події, точніше дати, які означали ліквідацію. Висновок.

Передумови ліквідації Гетьманщини: Коли прийшла до влади Катерина ІІ( 1762), то гетьманом був К.Розумовський. Вона була прихильником централізаторської політики, тому їй не сподобалась політика Розумовського, особливо те, що він хотів зробити Гетьманство спадковим. Тому вона вимагала зректись булави. 1764 року було ліквідовано Гетьманщину і повноту владу передано 2 малоросійській колегії. Ліквідація Гетьманщини: 1764 рік був поворотним і означав падіння Гетьманщини, але це ще не остання подія, відбулось ще кілька подій : 1775 р. знищено Запорізьку Січ. ЇЇ землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорізьких козаків склалася по-різному: 25 тис, козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. запорожців отримали політичний притулок в Туреччині і заснували там Задунайську Січ (1775-1828 рр.), значна кількість запорожців отримала статус селян; 1781-82рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії; 1783р. запроваджено кріпосне право в Україні. Багаті козаки були переведені у дворянство, а прості – у селяни. Висновок: Отже, Україна ввійшла в склад Російської імперії тепер як одна з провінцій, що негативно відбилось на національній свідомості.

54. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.: політичний та соціально-економічний розвиток.

План:укр. землі під владою Ручі Посполитої; Поділ польських земель, реорганізація краю.

Тези:Північна війна- Річ Посполита ослаблена; католицький вплив; Поділ польських земель між Росією, Прусією та Австрією; реорганізація краю рос. урядом: містам Магдебурзьке право, 3 намісництва;генерал-губернатор-Кречетник.

Розгорнута відповідь:Розподіл України між двома могутніми монархіями Сх.Європи мав трагічні наслідки , особливо для Правобережжя.Участь у Північній війні зробила Річ Посполиту практично беззахисною перед загрозою з боку будь-якого сусіда.Відбувались процеси поширення католицьких впливів на Правобережжі. Православна церква дедалі більше спольщувалась.Важкого удару було завдано економічному розвитку укр. земель. Перша половина XVIII ст була часом глибокої затяжної кризи.Соц.-економічні та політичні процеси, а також відносна слабкість держ. влади Речі Посполитої були головними причинами соц. і нац.-визв. рухів. Таким чином створилися умови для втручання сусідніх держав. Ослабленням Польщі скористалися Росія, Прусія та Австрія, які поділили її територію між собою. Рос. уряд провів адміністративну реорганізацію краю: генерал-губернатор –Кречетник; було створено 3 намісництва: Брацлавське, Волинське та Подільське.Містам підтверджено магдебурзьке право.Традиційне польське судочинство залишалось. Кожен шляхтич повинен був присягти на вірність цареві. У 1797 уряд ПавлаІ замість намісництв створив Подільську та Волинську губернії.

Висновок:Кінець XVIII ст був позначений продовженням інкорпорацій укр. земель в Австрію та Росію, інтегруванням їх в імперський держ. простір шляхом приведення адмін. устрою у відповідність до загальнодерж. зразків.А головним «постачальником» укр. етнічних територій для імперії Романових і Габсбургів у другій половині XVIII ст була Річ Посполита.Отже, три поділи Польщі, рос-тур. війни суттєво перекроїли європейські кордони, завершивши наймасштабніший переділ укр. земель, що не могло не позначитись на подальшому розвитку укр. сус-ва.

55. Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні в другій половині ХVII-XVIII ст.

План: гайдамацький та опришківський рухи: перші згадки, територія, учасники, тактика, основні хвилі, історичне значення.

Тези: Гайдамацький рух (перша згадка в 1717): Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина. Учасники: селяни, козаки, наймити, міщани-ремісники, збіднілі шляхтичі. Основні хвилі: 1734-1738 – повстання козацького полковника Верлана; 1741-1748 – повстання Гната Голого; 1750 – повстання під проводом О.Ляха, М.Мамая, М.Сухого та ін.; 1768-1769 – повстання М.Залізняка Коліївщина. Опришківський рух (перша згадка в 1529): Прикарпаття, Закарпаття, Буковина. Учасники: безземельне і малоземельне селянство, міська біднота. Основні хвилі: 1648 – повстання С.Височана; 1700-1737 – діяльність окремих загонів під проводом І.Шугая, І.Панчишина тощо; 1738-1745 – повстання О.Довбуша; 1745-1759 – продовження боротьби соратниками О.Довбуша; кінець XVIII ст. – повстання В.Баюрака та І.Бойчука. Тактика гайдамаків та опришків: грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Історичне значення: послаблювали позиції польської влади на українських землях і мали народну підтримку.

Розгорнута відповідь: перші згадки про гайдамацький рух були у 1717 р.. Гайдамак – робити набіги. Територія: Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина. Учасники: селяни, козаки, наймити, міщани-ремісники, збіднілі шляхтичі. Керували загонами переважно запорозькі козаки. Основні хвилі: 1734-1738 – повстання козацького полковника Верлана; 1741-1748 – повстання Гната Голого; 1750 – повстання під проводом О.Ляха, М.Мамая, М.Сухого та ін.; 1768-1769 – повстання М.Залізняка Коліївщина. Приводом стала поява російських військ на Правобережжі.

Перші згадки про опришківський рух датовані 1529 р.. Опришки – знищувач, порушник. Територія: Прикарпаття, Закарпаття, Буковина. Учасниками були безземельні та малоземельні селяни, міська біднота. Основними хвилями руху опришків були: 1648 – повстання С.Височана; 1700-1737 – діяльність окремих загонів під проводом І.Шугая, І.Панчишина тощо; 1738-1745 – повстання О.Довбуша. Його загін налічував 30-50 чоловік. Здобув Богородчанську фортецю, здійснював напади на Дрогобич, Рогатин; 1745-1759 – продовження боротьби соратниками О.Довбуша; кінець XVIII ст. – повстання В.Баюрака та І.Бойчука.

Тактика бойових дій опришків і гайдамаків зводилася до того, що вони грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духовенство, єврейських лихварів та орендарів. Награбоване добро ділили між собою та роздавали селянам. Часто проводили спільні операції. Отже, гайдамацький та опришківський рухи стали яскравою сторінкою національно-визвольної боротьби українського народу. Вони послаблювали позиції польської влади на українських землях і мали народну підтримку.

56. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі правобережних та західноукраїнських земель.

План: 1)Поділи польщі2)політичн становище правобережн. та ЗУЗ

Тези: 1)пеший поділ 1772р до складу Росії відійшла східна частина Білорусії (Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частина Мінського воєводства). Австрія захопила Галичину, а в 1774 р. окупувала Буковину. , 1793 р 2 поділ: Росія змусила короля відступити їй правобережні українські землі – Київщину, Східну Волинь, Поділля, Брацлавщину, 1795 3 поділ: до Росії відійшли решта Волині та Литва 2)На території Росії створено 6 воєводств; Переслідувався будь-який прояв націоналізму та розвитку своєї культури, політику насаджування своєї культури, мови; знищити ознаки національності та не допустити виступів за відродження РП у повному територіальному складі

Розгорнута відповідь:

Вже у 1772 р. Росія, Австрія і Прусія, скориставшись з ослаблення Польщі, ділять її. За угодою про перший поділ Польщі до складу Росії відійшла східна частина Білорусії (Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частина Мінського воєводства). Австрія захопила Галичину, а в 1774 р. окупувала Буковину.

У 1793 р. Прусія і царська Росія провели другий поділ Польщі. За ним: Росія змусила короля відступити їй правобережні українські землі – Київщину, Східну Волинь, Поділля, Брацлавщину; Прусія одержала більшу південно-східну частину Великої Польщі та Данціг. Другим поділом Польщу було відірвано від моря.

У 1795 р. було проведено третій, остаточний поділ Польщі. За ним: до Росії відійшли решта Волині та Литва, Прусія забрала Велику Польщу з Варшавою, а Австрія – Малу Польщу з Краковом та Любліном.

Відразу після захоплення земель уряд кожної з трьох країн розпочав політику насаджування своєї культури, мови. Було введені аналогічні адміністративні одиниці, що вже існували в цих країнах. Переслідувався будь-який прояв націоналізму та розвитку своєї культури. Уряд всіх трьох держав хотів повністю знищити ознаки національності та не допустити виступів за відродження РП у повному територіальному складі.

На території РП яка відійшла до Росії були створені: Київське, Брацлавське, Подільське, Волинське, Руське в Волзьке воєводства.

Отже, в результаті трьох поділів Речі Посполитої українські землі, що входили до її складу, стали розірваними між Росією й Австрією. В той же час відбулось їх внутрішнє поєднання під владою двох імперій: в Російській імперії були сполучені Лівобережна і Правобережна Україна, а Галичина, Буковина й Закарпаття ввійшли до складу Австрійської імперії.

57 Реформи Марії-Терезії і Йосифа II кінця XVIII ст. та їх вплив на західноукраїнські землі

Розгорнута відповідь: Мета: - поліпшення матеріального становища населення, - ліквідація старої системи управління

Основні реформи:

1) Адміністративна реформа: - до 1786 польські закони було замінено австрійськими, - затвердження губернатора, - чиновницький апарат.

2) Фінансова реформа - закон про загальний прибутковий податок, від якого не були звільнені дворянство й церква.

3) Селянська реформа: - скасування кріпацтва. – 3 дні панщини, - суворо обмежувалися додаткові повинності, - надання свободи. Саме в цей час Катерина 2 заганяла селян у кріпацтво.

4) військова реформа - Значно збільшувалася -чисельність армії й вводилася однаковість у її комплектуванні.

5) Судова реформа - обмеження сеньйоральної сваволлі відносно селян. Судові функції булиоголошені винятковою прерогативою держави. Були розроблені нові карний іцивільний кодекси (1768 р.), скасовані судові катування (1776р.),обмежене застосування страти.

6) Освітні реформи: -1774 Греко-католицьку генеральну семінарію у Відні, - 1783 – у Львові була заснована ще більша семінарія, - 1784 – створено Львівський університет. 250 студентів.

Частково ще за правління Марії-Терезії, і особливо за правління Йосифа II, в імперії був проведений ряд заходів, що значно обмежили привілеї католицької церкви: закриті численні монастирі, проведена частковасекуляризація церковних земель,

Наслідки: - сприяння модернізації, посилення німецького впливу та усунення українців від участі в управлінні, - формування прихильного становлення до Габсбургів. – зміни в правовому становищі селян .

Реформи наштовхувалися й на перешкоди з боку шляхти, яка не пропускала можливості підірвати їх. Розлючена конфіскаціями своїх земель та зменшенням ролі в освітній справі, не поспішала йти назустріч реформам і римо-католицька церква.

План:1) мета, 2) основні реформи, 3) наслідки

Тези: 1)Мета: - поліпшення матеріального становища населення, - ліквідація старої системи управління 2) Адміністративна реформа: - до 1786 польські закони було замінено австрійськими, Селянська реформа: - скасування кріпацтва. – 3 дні панщини, - надання свободи Освітні реформи: -1774 Греко-католицьку генеральну семінарію у Відні, - 1784 –Львівський університет 3)Наслідки: - модернізація, посилення німецького впливу та усунення українців від участі в управлінні, - формування прихильного становлення до Габсбургів. – зміни в правовому становищі селян .

58 Розвиток української культури наприкінці ХVII- XVIII ст.

План:1) музика, 2)театру, 3)освіта 4) науки 5)літер 6) архітект 7)мистецтво

Тези: 1) Максим Созонтович Березовський (1745—1777)2) вертеп 3) Києво-Могилянська академія 4) церква не протидіяла 5) . розв літер: бароко (зв’язок літератури з релігійним світоглядом) Л. Баранович, В. С. Яворський 6) Мазепа: Михайлівський Золотоверхий собор, 7) зображ людей «Козак Мамай»

Розгорнута відповідь: Розвиток музики: Найвидатнішим композитором того періоду був Максим Созонтович Березовський (1745—1777). У 1758 р. його взяли до царського двору в Петербург. Він співав у трупі придворного театру, виступав у головних ролях італійських опер.

2Розвиток театру.Найбільш популярним, як і раніше, був вертеп. Вертепні вистави дуже урізноманітнилися — нових персонажів брали з казок, легенд, переказів. Значно розширилася народнопобутова частина вертепного дійства.

3Освіта і друкарство. Києво-Могилянська академія. Наприкінці ХVІІ ст. освітній рівень населення козацької України залишався відносно високим. Тут діяла велика кількість початкових шкіл, у яких учителювали дяки, мандрівні студенти Києво-Могилянського колегіуму.

4Розвиток природничих наук. У ХVІІ—ХVІІІ ст. на українських землях, як і в інших країнах Європи, починає швидко розвиватися наука. Церква не протидіяла розвитку природничих наук.

5Розвиток літератури. період піднесення літературної творчості. Зберігався зв’язок літератури з релігійним світоглядом; головна увага письменників зосереджувалася на людині, а також її зв’язку з Богом, утверджувалися нові жанри художньої літератури. Л. Баранович, В. Ясинський, Д. Туптало, С. Яворський, Ф. Прокопович та інші. У творах цих авторів порушувалися морально-етичні проблеми. бароко

6Архітектура: бурхливий розвиток фортифікаційного будівництва. Більшість барокових споруд в Україні були збудовані за часів гетьманства І. Мазепи або його коштом Успенський собор Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор

7Мистецтво. Від другої половини ХVІІ ст. український живопис швидко відходить від церковних канонів, у ньому починає переважати зображення реальних людей, подій. бароко. «Козак Мамай»

Висновок: — українська культура набула небувалого розквіту. Особливо це проявилося в освіті, архітектурі та мистецтві. — В українській культурі цього періоду тісно пов’язані національні традиції і західноєвропейські впливи, що спричинило винкнення такого явища, як «українське (козацьке) бароко».— Перебування Української козацької держави у складі Росії, що перетворювалася на імперію, стало негативно впливати на українську культуру: заборони, вилучення провідних діячів на службу імперії, знищення національних ознак.

59. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII - першій половині XIX ст.: адміністративно-територіальний устрій, особливості соціально-економічного і політичного розвитку

План: 1)адміністр-територ. устрій,, 2),економічний розв 3)політичн розв

Тези: 1), 1796 реформа: 3 генерал-губернаторства: Малоросійське,Київське Новоросійсько-Бесарабське.9 губерній, Відновились історично сформовані регіони2),кріпацтво, екстенсивний тип ведення с/г, незначна частка застосування машин та новітніх технологій, розвиток торгівлі та цукрової промисл, 3) «єдину й неділиму Росію», звести нанівець націонал свідомість.

Розгорнута відповідь: 1)Указом від 12 грудня 1796 «Про новий поділ на губернії» Павло І скасував намісництва й відновив в Україні губернії: Малоросійська, Волинська, Подільська, Київська. Завдяки суттєвим змінам у підходах до адміністративного поділу відновлювались історично сформовані регіони. Створення трьох Генерал-губернаторств: 1) Малоросійське (Харківська, Чернігівська, Полтавська губерн) 2) Київське (Київська, Подільська й Волинська) 3) Новоросійсько-Бесарабське (Катеринославська, Херсонська і Таврійська)

2) Більшість населення залишалася прикріпленою до землі й перебувала в особистій залежності від поміщика. Це явище сильно стримувало розвиток с/г. Тому с/г залишалося відсталою галуззю, що базувалася на екстенсивних засадах. Лише незначна частина поміщиків застосовувала машини й новітній с/г інвентар. Посівні площі півдня збільшилися у 25 разів. Підприємства розміщувалися ближче до сировини й робочої сили, тобто в селах (73%). У 20 роках ХІХ виникли перші цукроварні, а в 1948 їх було вже 208, що виробляли 80% загальноросійського виробництва. Поширювалися ярмарки, розвивалася міжрегіональна торгівля.

3) Державні діячи послідовно насаджували міфічну ідею абсолютності російського духу в усій імперії. Для цього втілювалася в життя теорія офіційної народності, яка базувалася на міфах про «єдину й неділиму Росію». У ході практичної реалізації цієї політики царські власті ігнорували прагнення українського народу відродити свою державність, українців усіма засобами примушували забути власну історію, традиції, звичаї, мораль, рідну мову.

Висновки:Хоча після реформи 1796 р. історично сформовані регіони були знову відродженні, це не дало значного поштовху в розвитку економіки. Основною причиною занепаду с/г було кріпацтво. Щодо політичної діяльності, то влада повністю контролювала процес забуття українцями своєї історії, культури, звичаїв, ментальності, щоб національна свідомість була назавжди втрачена.

60. Характер політичної влади російського уряду. Суспільно-політичні рухи Наддніпрянської Україні: їх прояви і значення

План: характер влади, основні рухи

Тези: інтеграція(уніфікація,бюрократизація,денаціоналізація), політика придушення, централізм влади; масонство – етичний рух,мав незначний вплив; декабристи – за усунення національної ворожнечі

Розгорнута відповідь:

Імперія опиралася на деспотичну розгалужену бюрократичну систему, на прекрасно озброєну чисельну армію, на жорстокі кріпосницькі порядки. Уряд намагався зробити українські землі своїми невід’ємними територіями, спираючись на політику інтеграції , яка будувалась за трьома взаємопов’язаними принципами:

− Уніфікація

− Бюрократизація

− Денаціоналізація

Адміністративно-територіальний поділ не враховував географію національного розселення, що свідчило про імперську політику царизму, спрямовану на посилення поліцейського контролю над населенням і прискорення зросійщення українців. Політична влада проводила політику придушення національної окремішності

За відсутності автономії й національно свідомої соціальної верстви. національно спрямована політична діяльність була нереальною, а ті політичні організації, що діяли в Україні, мали рос. або польський характер. Однією з форм опозиції було масонство – етичний рух, який пропагував ідею вдосконалення суспільства через удосконалення людини, плекав своєрідний синтез просвітницько-раціоналістичних і містичних елементів з антихристияснським спрямуванням. Вони також розглядали політичні питання, зокрема шляхи реформування політичного устрою імперії. Ложі: одеська – «Понт Євксиньський», київська – «Об’єднання слов’ян», полтавська – «Любов в істині». Загалом масонські ложі мали незначний вплив на розвиток українського руху.

З масонства виділилися таємні декабристські організації, які діяли і в Україні. Головна їх мета полягала в звільненні всіх слов’янських народів від монархічних режимів, усунення національної ворожнечі, що існувала між деякими з них, та об’єднання всіх земель у федеративний союз, створення республіки, ліквідація кріпацтва, досягнення вільного економічного розвитку.

Отже, незвачаючи на централізм влади, на її характер придушення, на території Украни всеодно мають місце суспільно-політичні рухи, які пропагують етичні ідеї, ідеї об’єднання.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 3299; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!