Позитивні та негативні функції конфліктів у процесі комунікації
Конфлікти в сучасному розумінні – це складні багатопланові явища, їх дія як позитивна, так і негативна, вона може руйнувати і розвивати.
Конфлікт – це реальні, або ілюзорні, об’єктивні чи суб’єктивні, по різному усвідомлені протиріччя людей із спробою їх емоційного вирішення. Якщо конфлікт вирішується неправильно або ігнорується то особистість переживає тривогу, самотність, низький рівень продуктивності праці, прихований гнів та млявість.
Правильне врегулювання конфлікту призводить до спокою та задоволення, розширює можливості особистісного росту, сприяє переходу взаємовідносин на нову якість.
Позитивні функції конфліктів:
1. Діагностична – сприяє пізнанню справ у колективі.
2. Регулятивно-розвиваюча – спонукає до змін та розвитку, сприяє іноваціям, які призводять до стабілізації внутрішнього світу особистості.
3. Інформаційно-об’єднуюча, люди дізнаються про себе і один про одного, стумулює до розвитку.
4. Об’єднання та структуризація.
5. Стимулювання активності.
6. Стимулювання особистісного зростання – розвиток особистості, підвищення відповідальності, усвідомлення значимості. Сприяє самопізнанню та самореалізації
7. Психотерепатична – нейтралізує напруженість, дискомфорт та непорозуміння.
Негативні функції:
1. Встановлення стереотипів та руйнування форм самореалізації особистості.
2. Погіршення психологічного клімату в колективі .
|
|
|
3. Зниження привабливості та продуктивності праці.
4. Неадекватність сприйняття проблем учасників.
5. Виникнення неадекватних психологічних захистів
6. Ускладнення співпраці.
7. Нагнітання суперництва.
8. Збільшення матеріальних та емоційних витрат на вирішення конфліктів.
Сутність процесу навчання. (схема, пояснення ).
ПРОЦЕС НАВЧАННЯ
Табл..1 в додатках
Процес навчання істотно відрізняється від навчального процесу. Поняття “навчальний процес” охоплює всі компоненти навчання. Під поняттям “процес навчання” розуміють взаємодію учителя й учня.
Навчання – це цілеспрямована, заздалегідь спроектована взаємодія викладання та учіння в процесі якої здійснюється:
1.Освіта – це передача с-ми знань, формування умінь, навичок та свідоглядних дій, якими оволодіває студент.
2.Розвиток – це розгорнутий у часі процес кількісних та якісних змін в організмі та психіці людини, в її мисленні, почуттях та поведінці. Розвиток відбуваєтьс на трьох рівнях: біологічному, соціальному, психологічному
3.Виховання – це підготовка гармонійно розвинутої особистості до життя.
Компоненти процесу навчання: мета освіти, цільовий компонент, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-результативний, цільовий, кінцевий результат процесу навчання.
|
|
|
Особливості процесу навчаня:
1.Двостороній характер цього процесу зумовлює необхідність взаємодії викладача-студента на всіх етапах навчальної роботи. Якщо випадає один з елементів – навчання припиняється.
2.Виділення окремих структурних елементів, де є чітке уявлення про те, як потрібно підходити до його організації
3.Постійний рух і динамізм цього процесу передбачає якісні ті кількісні зміни його учасників
4. Процес навчання є безперервним і перманентним процесом
М.М.Скаткін виділив чотири структурні елементи навчального процесу: повідомлення знань, їх засвоєння, відтворення засвоєного, застосування знань на практиці.
Існують такі типи навчання: інформаційно-повідомлюючий, пояснювально-ілюстративний, проблемно-дослідницький.
Зовнішня структура навчального процесу передбачає три елементи:
1.Зміст освіти і навчання, що підлягає вивченню студентами з різними спеціальностями і спеціалізаціями у вигляді різноманітних навчальних дисциплін, спецкурсів тощо.
2.Викладання, під яким розуміють д-ть усіх тих, хто навчає
|
|
|
3. Навчання, під яким розуміють навчально-пізнавальну д-ть окремого студента (учня).
Внутрішня структура процесу навчання – це і є компоненти процесу навчання, тобто - мета освіти, цільовий компонент, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оціночно-результативний, цільовий, кінцевий результат процесу навчання.
Для навчального процесу вирішення діалектичних протиріч виступає рушійною силою його розвитку. Рушійні сили процесу навчання – це протиріччя між здійсненням навчання через навчальні та практичні завдання і наявним рівнем ЗУН та розумового розвитку тих, хто навчається.
У навчальному процесі діє велика к-ть протиріч, н-д: об”єктивні (існують в самому предметі між різними теоріями, ідеями, явищами) і суб”єктивні (проявляються в процесі пізнання, а саме між наявними знаннями та здатністю їх застосовувати, між науковими знаннями та життєвими уявленнями), внутрішні (між бажанням і небажанням виконувати певну д-ть, між складним навчальним матеріалом, і наявними засобами їх вирішення) і зовнішні (між викладанням і учінням), істотні і неістотні. Педагогічною формою подолання навчально - пізнавальних протиріч є проблемне навчання.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!