Відставання та невстинання в навчанні. Основні причини неуспішності
Основні причини неуспішності учнів:
1. Наявність прогалин у фактичних знаннях і спеціальних для даного предмета вміннях, що не дають змоги охарактеризувати істотні елементи досліджуваних понять, законів, теорій, а також здійснити необхідні практичні дії.
2. Наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час оволодіти необхідним обсягом знань, умінь, навичок.
3. Недостатній рівень розвитку й вихованості особистісних якостей, що не дозволяють учневі виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для успішного навчання.
Причини неуспішності поділяють на:
1) Внутрішні стосовно школяра
─ Недоліки біологічного розвитку:а) дефекти органів чуття;б) соматичне ослаблення;в) особливості вищої нервової діяльності, що негативно впливають на навчання;г) психологічні відхилення.
─ Недоліки психічного розвитку особистості:а) слабкий розвиток емоційної сфери особистості;б) слабкий розвиток волі;в) відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб.
─ Недоліки вихованості особистості:а) недоліки в розвитку моральних якостей;б) недоліки у ставленні особистості до вчителів, колективу, родини тощо;в) недоліки важкого виховання.
2) Зовнішні стосовно школяра
─ Недоліки освіченості особистості:а) прогалини в знаннях і спеціальних уміннях;б) прогалини в навичках навчальної праці.
|
|
|
─ Недоліки досвіду впливу школи:а) недоліки процесу навчання, навчальних посібників тощо;б) недоліки виховних впливів школи (вчителів, колективу, учнів тощо).
─ Недоліки впливу позашкільного середовища:а) недоліки впливу родини;б) недоліки впливу однолітків;
в) недоліки впливу культурно-виробничого оточення.
Психіка і середовище. Основні функції психіки.
Основними функціями психіки є відбиття й регулювання.
Ці функції взаємозалежні й взаємообумовлені: відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відбиття. "Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відбиттям об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поводження".
Тісний взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Цієї ж функції забезпечують і безперервна взаємодія, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем. Людина - активна система, і в навколишньому його світі також багато активних об'єктів. Тому варто розрізняти активне й реактивне відбиття, активне й реактивне регулювання.
|
|
|
Тоді функціональна структура психіки людини в загальнонаукових категоріях виглядає так:
Форма подання функціональної структури психіки в радіально-круговій системі координат має явні переваги. Вона має велику цілісність, краще погоджена з можливостями системи, що відбиває, людини, тут значно наочніше проявляються співвідношення між компонентами психіки.
До психічних функцій ставляться: Сприйняття - це здатність аналізувати сприймані органами почуттів зміни навколишнього середовища. Пам'ять - це здатність зберігати інформацію, отриману в результаті сприйняття. Мислення - це здатність систематизувати (зрозуміти причинно-наслідкові механізми) інформацію, що зберігається в пам'яті. Афект - це емоційна (суб'єктивна для даного індивідуума) оцінка систематизованої в результаті мислення інформації. Поняттям, що поєднує пам'ять і мислення, є інтелект. Порушення психічних функцій вивчає психіатрія.
Види уяви. Засоби створення образів уяви.
За характером продуктивності виокремлюють:відтворювальну (репродуктивну) уяву, продукти якої вже були відомі раніше;творчу (продуктивну) уяву.
|
|
|
За мірою свободи, довільності визначають: пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети; активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.
За характером образів визначають: конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо;
абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).
За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють: сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);
творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).
Саме за цим поділом уяви в шахістів відрізняють «позиційну» і «комбінаційну» гру.
За якісними особливостями, зумовленими конкретними сферами застосування, Т.А. Рібо наводить такі типи уяви:пластична, яка застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, що відповідають дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер; розпливчаста, яка застосовує емоційні образи, котрі не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці); містична, яка застосовує символи; містицизм перетворює природні образи на символічні, прагнучи втілити ідеал у формах зовнішньої природи; наукова - насичена науковим мисленням (у науках, які тільки будуються, вона постає як наукова міфологія; у науках, що склались, вона оживляє логічні схеми); Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються деякі залишки попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоційованих зв'язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 471; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!