Процес спілкування (комунікації)
По-перше, він складається безпосередньо із самого акта спілкування,комунікації , у якому беруть участь самі коммуниканти, що спілкуються. Причому в нормальному випадку їх повинне бути не менш двох. По-друге, коммуниканти повинні робити сама дія, що ми і називаємо спілкуванням, тобто робити щось (говорити, жестикулювати, дозволяти «зчитувати» зі своїх облич опреде-ленное вираження, що свідчить, наприклад, про емоції, пережитих у зв'язку з тим, що повідомляється). По-третє, необхідно, далі визначити в кожнім конкретному комунікативному акті канал зв'язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; у такому випадку говорять про аудио-вербальном (слухо-словесном) канал, простіше - про слуховом канал. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання - спосіб передачі дружнього вітання по кинесико-тактильному (двигально-осязательному) каналі. Якщо ж ми по костюму довідаємося, що наш співрозмовник, допустимо, узбек, то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нас по візуальному каналі (зоровому), але не по візуально-вербальному, оскільки словесно (вербально) ніхто нічого не повідомляв.
Засоби спілкування
Передавання інформації у процесі спілкування забезпечується за допомогою мови як основного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.
Мова як засіб спілкування виникла і сформувалась історично, у процесі розвитку людського суспільства, з його потреб.
|
|
|
Завдяки спілкуванню за допомогою мови відображення дійсності у свідомості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших людей, унаслідок чого зростають можливості для обміну інформацією.
Проте слід ураховувати, що невиправдано гіпертрофована міміка та жестикуляція, позбавлені змістового підґрунтя, можуть ускладнити сприймання інформації, а то й просто дезорієнтувати реципієнта.
Немовні засоби спілкування, які супроводжують вербальне повідомлення, створюють підтекст, котрий полегшує, збагачує й поглиблює сприймання інформації, що передається. Відповідність невербальних засобів спілкування цілям і завданням, змісту словесної комунікації — важливий елемент культури спілкування. Така відповідність надзвичайно важлива в роботі педагога та всіх, для кого засоби вербальної та невербальної комунікації є інструментом їхньої професійної діяльності.
Почуття дорослості у підлітковому віці
Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих.
|
|
|
Становлення дорослості відбувається по-різному. Перші її ознаки можуть дуже відрізнятись від розвинутих форм, проявлятися раптово. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а становлення особистості - відбуватися стихійно.
Спостерігаючи значні зрушення у своєму фізичному та статевому розвитку, відчуваючи свої можливості виконувати суспільно важливі справи у сім'ї і школі, підліток починає усвідомлювати, що він уже не дитина
Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, зумовлює його переорієнтацію з дитячих норм і цінностей на дорослі. Його вже не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.
Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки.
Оскільки прагнення отримати статус дорослого закономірне для підліткового віку і життєво необхідне для повноцінного психічного та особистісного розвитку учня, педагог повинен правильно сприймати пов'язані із цим негативні вчинки, не перешкоджати проявам дорослості, а скеровувати його енергію у позитивному напрямі.
|
|
|
З прагненням підлітка швидше стати дорослим пов'язана провідна для нього потреба в самостійності і незалежності. Його здатності самостійно регулювати свою поведінку сприяє досягнутий рівень психічного та особистісного розвитку. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як молодшого школяра, він краще володіє собою. Підліток ставить перед собою віддаленіші цілі, формує перші життєві плани (вибір професії), ідеали, прагне бути на когось схожим, набути певні риси характеру, моральні переконання
Водночас у підлітків посилюється негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демонструвати свою незалежність. Вони прагнуть вільно обирати способи виконання своїх обов'язків і одночасно бояться проявити слабкість, уникають діяльності, яка може спричинити чиїсь насмішки або відчуття невпевненості у своїх силах. Тому інколи за відсутності вільного вибору підлітки швидше поводитимуться зухвало, ніж дозволять змусити себе до активності.
|
|
|
Методи виховання
Під методами виховання розуміються способи взаємопов’язаної діяльності вихователів на вихованців, спрямованої на вироблення в останніх певних психологічних якостей та форм поведінки.
Розрізнюють такі основні групи методів виховання:
методи формування свідомості особистості (понять, поглядів, переконань, ідеалів);
методи організації діяльності та спілкування, накопичення досвіду поведінки;
методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки;
методи контролю, самоконтрою і самооцінки діяльності і поведінки.
Представлена класифікація методів виховання основана на виявленні цілісної структури діяльності, яка включає осмислення процесу діяльності, її організацію, стимулювання діяльності, контроль та аналіз результатів.
До методів першої групи відносять пояснення, бесіди, лекції, диспути, приклад тощо. Вони мають своєю метою перетворення когнітивної сфери особистості. Мова йде про те, що, по-перше, особистий досвід вихованця, набутий ним у повсякденному житті, в діяльності та спілкуванні з людьми, завжди вимагає уточнення, часто – корекції, та наступного узагальнення у вигляді понять, ідей, принципів та переконань. З іншого боку, особистий досвід в принципі не може зрівнятися з різноманіттям та багатством морального потенціалу суспільства.
Друга група методів виховання націлена на організацію діяльності вихованців, їх спілкування з людьми та накопичення на цій основі власного позитивного досвіду соціальної поведінки. До цієї групи відносять такі методи як педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, доручення, створення виховальних ситуацій тощо. В даному випадку мова йде про те, що вихованець ставиться перед необхідністю здійснити певний вчинок, а вже потім усвідомлює його корисність та значущість.
До третьої групи відносять методи, які виконують функції регулювання, корекції та стимулювання поведінки та діяльності вихованців (змагання, заохочення, покарання тощо). Їх значущість випливає з тієї обставини, що здійснювані вихованцями вчинки та дії мають обов’язково отримувати певну педагогічну оцінку. Остання або зміцнює, закріплює, або ж, навпаки, стримує розвиток у певному напрямку, руйнує вироблювані форми і мотиви поведінки та дій.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 256; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!