Для написання рецензії можна використати подані нижче мовні кліше. У якій частині рецензії ви їх використаєте?
Автор показує (висвітлює, наголошує, заглиблюється, аргументує, підкреслює, відтворює, охоплює, відкидає, заперечує; аналізує проблеми, доводить свою думку, детально систематизує, вводить в обіг, розкриває поняття, розглядає питання, указує на проблеми, нестандартно підходить); рецензована робота характеризується…; актуальність її визначається…; цінність роботи полягає в…; шкода, що у роботі немає (бракує)…; замало (непереконливо) висвітлено…; повно не розкрито питання (тема)…; робота має високий (низький) науковий рівень; відповідає усім вимогам, може бути оцінена позитивно,заслуговує на схвалення…; становить певний (вагомий) внесок у розвиток…, поза увагою залишилося, рекомендована до друку як навчальний посібник.
4. Проаналізуйте зміст (план) курсової роботи щодо розкриття теми “Український діловий етикет", нумерації, кількісної характеристики розділів і підрозділів.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ
1.1. Специфіка офіційно-ділового стилю.
1.2. Культура офіційного спілкування як засіб формування
мовної особистості.
РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНЕ В ДІЛОВОМУ ЕТИКЕТІ
2.1. Діловий етикет як важлива складова офіційно-ділового стилю
2.2. Діловий етикет як історико-культурологічна проблема
2.3. Класифікація ділового етикету
2.3.1. Національна специфіка звертання
2.3.2. Привітання як формула ввічливості
2.3.3. Мова виступів та дискусій
|
|
|
2.4. Етикет ділового писемного мовлення
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Виправте помилки, допущені студентами під час написання наукових праць.
1. Реферат студента групи… Корнієнко Дмитрія Івановича по темі: «Атмосфера – це газова оболочка Землі».
2. В Україні йде процес інтенсивного створення учбової літератури, яка не в повній мірі відповідає сучасним вимогам.
3. У даній науковій роботі я прийшов до слідуючого висновку.
4. В якості наслідку ми отримуємо протирічні погляди щодо того, з якого саме періода світової історії можна говорити про початок формування громадського суспільства.
5. Нами проводились багаточисленні дослідження по цьому питанню.
Визначте, які варіанти конструкцій правильні. Запишіть їх.
Поняття зараховані науковцями до… / науковці зараховують поняття до…; довідкові видання пояснюють термін / довідкові видання подають термін; проаналізовано сучасний стан / проаналізований сучасний стан / проаналізовано діючий стан; словник фіксує слово / словник аналізує слово / у словнику аналізовано слово / у словникові аналізовано слово; явище кваліфіковано мовознавцем як…/ явище кваліфіковано як… / мовознавець кваліфікує явище як…; автори праці витлумачують поняття / праця витлумачує поняття / у праці витлумачено поняття / поняття витлумачене авторами праці; на підставі теоретико-емпіричних досліджень аналізуються системи / на підставі теоретико-емпіричних досліджень проаналізовано системи / системи проаналізовані на підставі теоретико-емпіричних досліджень; особлива увага приділяється / особливу увагу приділено; нами зазначено / у роботі визначено.
|
|
|
Перекладіть сталі словосполучення, мовні кліше, які використовуються в наукових текстах.
Оказать влияние, следовать примеру, следует выполнить, следует отметить, из теоремы следует, сделать возможным, сделать невозможным, терминами являются слова ..., требуются специальные приемы, включая пользователей, учитывая то что…, в данной области исследований, верное решение задачи.
Прочитайте текст, зробіть опорний його конспект.
Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно і виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.
|
|
|
Мовна компетенція – володіння засобами мови, тобто одиницями і категоріями всіх її рівнів, стилістичними засобами, законами її використання тощо;
Комунікативна компетенція – навички використання мови в конкретному контексті й ситуації спілкування; уміння зорієнтуватись у співбесіднику, ефективно впливати на нього.
Комунікативна компетенція залежить від:
- комунікативних інтенцій (утримування в пам’яті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результатами);
- дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації;
- знання особистості співбесідника; зворотного зв’язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника тощо;
- постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;
- орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;
|
|
|
- контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;
- навичок та уміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю над пост комунікативними ефектами тощо.
Мовна особистість у процесі становлення і розвитку проходить кілька етапів, щоразу підіймаючись на вищий рівень мовної культури.
Рівні мовної культури:
1. Рівень мовної правильності. Його досягають завдяки мовній освіті, тобто вивченню правил користування мовою, її лексикою, граматичними формами, елементами текстотворення тощо. Цей рівень передбачає вироблення орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних навичок, вміння будувати речення, нескладні типові тексти і користуватися ними.
2. Рівень інтеріоризації. На цьому рівні виявляються вміння реалізовувати себе у висловленнях відповідно до власного внутрішнього стану; вміння творити і виражати себе засобами мови; володіти основними формами усного і писемного спілкування (монолог, діалог, полілог; опис, розповідь, міркування), певними стилями. Це рівень виразності і комунікативної достатності.
3. Рівень насиченості мовою. Мова мовця характеризується логічністю, предметністю, точністю, виразністю, образністю, багатством мовних засобів. Людина уже володіє жанрами і стилями, текстотворенням.
4. Рівень адекватного вибору. Це рівень комунікативної досконалості. Він передбачає досконале володіння функціональними типами мовлення, стилями літературної мови, а також точну мовну реакцію.
5. Рівень володіння фаховою метамовою: володіння терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення, мовними формулами.
6. Рівень мовного іміджу соціальних ролей: політика, державного працівника, керівника, вченого – етичними й естетичними манерами живого мовлення. Два останні рівні є найвищими рівнями формування мовної особистості й мовної культури.
Отже, культура мови – це сфера взаємодії мови і культури, мови і позамовної діяльності, вживання мови відповідно до вимог національної культури і ситуацій спілкування. Кожна молода людина має прагнути досягти найвищих рівнів мовної культури, бо це є основою самореалізації, інтелектуально-духовного і фахового зростання (З підручника).
9. Поясніть, у якій частині вступу курсової (дипломної, магістерської) роботи можна використати подані слова, словосполучення та речення:
а) розробити, обґрунтувати, з’ясувати, визначити, установити, виявити, проаналізувати, описати, простежити, показати, охарактеризувати, уточнити;
б) до цього часу не була (не стала) предметом спеціального дослідження; немає спеціальних праць;певне коло питань ще не знайшло належного висвітлення; залишається низка нерозв’язаних питань; недостатній рівень опрацювання проблеми; досі немає узагальненої праці; вивчалися лише окремі питання; потребує глибокого й детального розгляду.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 1248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!