Тема: Особливості нюхового та смакового аналізаторів
Мета: Дослідити гостроту нюху та пороги смакової чутливості. Визначити чутливість різних ділянок язика до смакових подразників.
Прилади та матеріали: Набір Воячека: 4 флакони з притертими пробками, у яких містяться: 0,5% розчин оцтової кислоти – слабкий запах; етиловий спирт – запах середньої сили; водна настойка валеріани – сильний запах; нашатирний спирт – дуже сильний запах. Вода дистильована, очні піпетки, скляночки або пробірки, пензлики або скляні палички. Розчини цукру, солі, лимонної кислоти, хініну, кожний у концентрації 1,0; 0,1; 0,01; 0,001%; для цукру додатково – 2%, для хініну – 0,0001%. Усіх розчинів потрібно по 10мл.
Об’єкт дослідження:людина.
Хід роботи
Завдання 1. Дослідження нюху у людини.
Відкриті флакони підносять до ніздрів досліджуваного (по черзі, відповідно номерам флаконів), пропонують зробити вдих і сказати, чи відчуває він запах та назвати його. Якщо піддослідний відчуває і розпізнає усі чотири запахи, констатують нормосомію. У випадку несприйняття 1 або 1 та 2 запахів, візначають гіпосомію(зниження нюху) 1 або 2 ступеня. Неможливість сприймати 1, 2, 3 запахи свідчить про аносомію(відсутність нюху), тому що нашатирний спирт може сприйматися за рахунок інших нервів.
Результати:
Завдання 2. Визначення чутливості окремих ділянок язика до різних смакових подразнень.
На різні ділянки язика досліджуваного (кінчик, краї, середню частина спинки, корінь) наносять крапельки розчинів (найбільшої концентрації) солі, хініну, лимонної кислоти та цукру.
|
|
|
Досліджуваний не повинен знати який розчин наносять йому на ту чи іншу ділянку язика, бо його завдання – визначити смак розчину.
Під час інтервалу між пробами, який складає 2хв, досліджуваний ретельно прополіскує рот водою.
За результатами досліду замалюйте “карту” смакової рецепції язика.
Завдання 3. Визначення порогу смакової чутливості у людини.
Досліджуваному на кінчик язика (не торкаючись його) піпеткою наносять краплю одного із розчинів, пропонують зробити ковтальний рух і визначити смак розчину. Дослідження починають з розчину мінимальної концентрації, збільшуючи її до тих пір, поки досліджуваний не визначить смак розчину. Цю концентрацію приймають за поріг даної смакової чутливості. Перед нанесенням розчину іншої речовини досліджуваний повинен прополоскати рот водою.
Результати занести у таблицю 5.
Таблиця 5. Визначення порогів смакової чутливості
| Речовина | Концентрація розчину(%) | Смак | Поріг смакової чутливості |
| Речовина | Концентрація розчину(%) | Смак | Поріг смакової чутливості | |
|
Цукор | 00,001 |
Лимонна кислота | 00,001 | ||||||
| 00,01 | 00,01 | ||||||||
| 00,1 | 00,1 | ||||||||
| 11 | 11 | ||||||||
|
Харчова сіль | 00,001 |
Хінін
| 00,0001 | ||||||
| 00,01 | 00,001 | ||||||||
| 00,1 | 00,01 | ||||||||
| 11 | 00,1 |
Питання для висновків:
1. Зробіть порівняльну характеристику нюхового та смакового аналізатора.
2. Який зв’язок між смаком та нюхом?
Висновки:
Лабораторна робота № 3.
Тема: Вестибулярний аналізатор та функції рухового аналізатора.
Мета: Дослідити статичну рівновагу, властивості рецепторів рухового аналізатора. Здійснити оцінку статичної та динамічної рівноваги.
Прилади та матеріали: папір, олівець, секундомір, ручний динамометр.
Об’єкт дослідження: людина.
Хід роботи
Завдання 1. Дослідження функцій вестибулярного апарату.
Крок 1. Досліджуваного розміщують на фоні вертикальної лінії (край шафи, тощо) із зімкнутими п’ятками і носками та витягнутими вперед руками. Очі мають бути заплющені.
Результати: Відмічають відхилення тулуба від вертикальної лінії (у який бік, на скільки сантиметрів).
|
|
|
Крок 2. “Крокуючий тест”. На підлозі на спеціальному килимку малюють три концентричні кола діаметром 25, 50 і 100 см. Кола ділять на 8 секторів по 45° кожний. Досліджуваний стає у центр кола спиною до світла і під власну лічбу робить 50 кроків на місці із заплющеними очима, високо піднімаючи ноги. Коли він зупиниться, оцінюють ступінь його повороту навколо власної осі, який у нормі не перевищує 45°. Лінейне зміщення вперед припустимо до позначки 100см.
Результати: Відмічають кутове та лінійне відхилення.
І коло - ІІ коло - ІІІ коло -
Крок 3. На підлозі проводять дві паралельні лінії на відстані 20 см одна від одної. Лінія довжиною 5м закінчується з обох боків стартово-фінішними прямокутниками 30x40см. Досліджуваному пропонують пройти по розмічених лініях доріжки спочатку з відкритими, а потом із закритими очима – вперед і назад. Відхилення не має перевищувати 15см.
Результати: Відмічають відхилення.
Завдання 2. Властивості рухового аналізатора.
Крок 1. Досліджуваний стає перед столом, бере олівець і заплющує очі (очі мають бути заплющені протягом усього досліду). Досліджувач бере руку піддослідного і встановлює її у вихідне положення, яке повинно бути відображене на папері, що лежить на столі. Потім досліджувач знімає з паперу руку досліджуваного, переносить її на деяку відстань від вихідної точки, опускає, затримуючи її там на 5с, позначає це місце і в такий же спосіб повертає руку у вихідне положення.
|
|
|
Крок 2. Через 10с і 60с піддослідний мусить відтворити пасивний рух (по горизонталі), заданий досліджувачем. При цьому останній робить помітку на папері. Він же повертає руку досліджуваного к вихідне положення.
Крок 3.Аналогічно досліджують відтворення пасивних рухів по вертикалі знизу уверх. Відхилення від заданого руху виражають у мм.
Результати: Порівняти рівень “м’язової пам’яті” у студентів групи та у залежності від часу, що минув після пасивного переміщення руки.
Відхилення через 10 с. -
Відхилення через 60 с. -
Завдання 3.Проба Ромберга(оцінка статичної координації).
Крок 1. Піддослідний стоїть на одній нозі, до колінної чашечки якої доторкається п’яткою другої ноги. Очі заплющені, руки простягнуті вперед. Звертають увагу на ступінь стійкості (нерухомо стоїть піддослідний чи хитається), на наявність тремтіння повік та пальців. Передбачити страховку на випадок падіння. Якщо така поза зберігається понад 15с (без тремтіння повік та пальців) - висока оцінка статичної координації. Якщо час менше 15 с і тремтять повіки та пальці - статична координація незадовільна.
Якщо важко утримувати позу Ромберга, її можна замінити простішою: стати прямо, п’ятки разом, очі заплющені. У нормі мають бути ледь помітні похитування.
Результати:оцінка статичної координації (відмітити час утримання пози)
Завдання 4. Пальцево-носова проба (динамічна координація). Досліджуваний витягує праву руку вправо, потім він повинен швидко зігнути її і торкнутися кінчиком вказівного пальця свого носа. Очі заплющені. Повторити лівою рукою.
Завдання 5. Оцінка функціонального стану рухового аналізатора (ступінь сприйняття м’язово-суглобових пропріорецептивних подразнень).
Крок 1. Оцінка точності відтворення заданих рухів: згинання кінцівок під певним кутом, повторне (із заплющеними очима) відтворення малюнка на дошці (намалювати нескладний малюнок, а потім відтворити його).
Крок 2. Оцінка зусиль, докладених до динамометра(із заплющеними очима). За загальноприйнятою методикою виміряти величину м’язових зусиль. Через 3 хв. повторити вимірювання і назвати величину не дивлячись на шкалу. Помилка на 10-20% порівняно з фактичною вважаеться припустимою.
Результати:
Питання для висновків:
1. Яка роль вестибулярного апарату у здійснені статокінетичних рефлексів?
2. Які наслідки має порушення функцій вестибулярного апарату?
3. Який взаємозв’язок рухового аналізатора з іншими аналізаторами?
Висновки:
ЗАНЯТТЯ № 10. ФІЗІОЛОГІЯ ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 121; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!