Результати: Зазначити час припинення скорочення і відновлення провідності нерва
Завдання 3.
Крок 1. На щойно виготовленому нервово-м’язовому препараті перев’язати сідничний нерв ниткою (накласти лігатуру) посередині між м’язом і частинкою хребта, з якої виходять нервові корінці. Наносити подразнення електричним струмом на ділянці між лігатурою і хребтом.
Результати: Відмітити наявність чи відсутність відповідної реакції.
Питання для висновків:
1. У чому полягає закон двостороннього проведення збудження по нерву?
2. Поясніть механізм виникнення скорочення м’язів ізольованих ділянок при подразненні сідничного нерва.
3. В чому полягає закон фізіологічної безперервності нерва?
Висновки:
ЗАНЯТТЯ № 4.ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ
Тема:Фізіологія м’язів.
Мета:Ознайомитись з фізіологічними властивостями та особливостями м’язової тканини.
Теоретичні питання:
- Фізіологічна характеристика м’язової тканини та її властивості.
- Функції м’язової тканини. Класифікація м’язових волокон.
- Фізіологічна характеристика м’язового волокна поперечносмугастих м’язів.
· Сарколема і саркоплазма;
· Міофібрили та їх функціональні одиниці (саркомери);
· Актинові та міозинові філаменти;
- Механізм м’язового скорочення.
- Енергетика м’язового скорочення.
Завдання для самостійної роботи
Теоретичні питання для самостійного вивчення :
1. Фізіологічна характеристика малих і великих рухових одиниць.
2. Типи м’язових волокон (білі, червоні, швидкоскоротливі та повільноскоротливі)
|
|
|
Дати визначення поняттям: міоцит, міоглобін, сарколема, саркоплазма, саркоплазматичний ретикулум, м’язове волокно, міофібрила, мікрофіламент, актин, міозин, саркомер, теорія ковзання філаментів, рухова одиниця.
Творчо-фахові завдання:
1. Чому після тривалого переходу з вантажем за плечима туристи відчувають різкий біль у шиї?
2. Чому у фізично тренованих людей не виникає болю в м'язах після тривалого фізичного навантаження?
3. Яка людина швидше стомиться: та, що протягом тривалого часу стоїть на місці, чи та, що протягом цього ж часу ходить? Поясніть, чому?
4. В стані спокою до м’яза підвели груз. Як при цьому змінеться ширина Н – зони саркомера?
5. При перев’язці рухового нерва, м’яз який він іннервував, атрофується. Чим можна це пояснити?
Теми для повідомлень:
1. Гіперплазія і дисплазія м’язових волокон.
2. Взаємодія м’язів-агоністів, м’язів-антогоністів і м’язів-синергістів.
Лабораторна робота № 1.
Тема: Функціональні особливості м’язової тканини
Мета:Вивчити функціональні особливості м’язів, такі як: поодиноке та тетанічне скорочення, лабільність та втома м’язів
Обладнання:набір для препарування, міограф, кімограф, установка для подразнення індукційним струмом, метроном, штатив з тримачами, нитки, фіз. розчин.
|
|
|
Об’єкт дослідження: жаба.
Хід роботи
Завдання 1. Поодиноке та тетанічне скорочення м’яза.
Крок 1. Готують нервово-м'язовий препарат і закріплюють його в штативі, з'єднують з міографом і кладуть нерв на електроди.
Крок 2. Включають стимулятор і визначають порогову силу подразнюючого струму поодинокими стимулами, досягають максимальних скорочень м'яза, збільшуючи силу струму. Записати декілька поодиноких скорочень м'яза.
Крок 3. Поступово збільшують частоту подачі подразнюючих імпульсів (5,10,20,30 Гц) до величини, коли кожний послідуючий імпульс надходить до м'яза у фазу початку розслаблення - реєструють зубчатий тетанус.
Плавно збільшують частоту стимуляції (100,200,300,400 Гц) і реєструють гладенький тетанус. Відмітити оптимум і песимум частоти подразнення для м’яза (рис.8).
Результати:
 |
Рис.8. Міограма литкового м’яза жаби
1 - поодинокі скорочення; 2-4 – зубчастий тетанус; 5 – гладкий тетанус.
Завдання 2.Спостереження оптимума та песимума частоти подразнення.
Крок 1. Нервово-м’язовий препарат закріпити в штативі. При частоті подразнення 20 імп/с підберіть амплітуду, що викликає оптимум скорочення.
|
|
|
Крок 2. Спостерігайте скорочення м’яза, записуючи на кімографі, як тільки скорочення досягне максимуму, збільшить частоту подразнення в 10 разів (200 імп/с). Відразу ж починається песимальне гальмування і відповідно реакція зменшиться амплітуда скорочень. В момент значного зниження відповіді, поверніться до початкової частоти подразнення – спостерігається покращення відповіді, практично до оптимуму (рис.9).
Рис. 9. Оптимум та песимум частоти подразнень
20 – оптимальна частота подразнень;
200 – песимальна частота подразнень.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!