Еще по назначениям офицеров. Военные любят посплетничать, замкнутый мужской коллектив, обычно говорят, что это нормально



Сплєтні, як ви кажете, це характерно не тільки для військового колективу – це в принципі є в любого корпоративного утворення… специфічна ознака, я б сказав, корпоративного утворення

Ну, у меня так получилось, последние три с лишним года, находится все больше с военными, в эти корпоративные вещи влазить. Бытуют такие легенды: все назначения так или иначе связаны с 8-м армейским корпусом, которым Вы командували, поэтому … Насколько это соответствует действительности?

Я радий, що є офіцери , які обіймають найвищі посади, в тому числі і з 8-го армійського корпусу. Я завершив свою службу в 8-му армійському корпусі в 2012 році. Після цього я обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу, і з 2014 – начальника генерального штабу. До цого я був там служив в дивізії, в полках, і не в 8-му корпусі в тому числі, а в інших військових організмах багатьох. 26 років в Збройних силах тільки України, 37 років взагалі у Збройних силах. Я знаю багатьох офіцерів не тільки з 8 корпусу, не тільки з Сухопутних військ, а і з Повітряних сил, Військово-морских сил. І я не визначаю одноосібно кожного офіцера – можливість його призначення чи непризначення на ту чи іншу посаду. Я, як головнокомандувач, як людина, якій надають такі повноваження, можу приймати одноосібні рішення. Але вони – з дотриманням відповідних процедур. Безпосередньо начальник подає клопотання на того чи іншого офіцера, він дає йому характеристику, від того, наскільки вона буде об’єктивна в тому числі і буде залежать і просування офіцера по службі. І це одна із проблем – на жаль, у нас не всі начальники можуть дати об’єктивну характеристику своїм підлеглим.

Почему так?

Ну так. Мабуть, відсутність принциповості і можливо, відсутність сили волі у деяких, боязнь образити людину десь…і такі моменти є

Кумовство?

Я би не сказав,що в армії так поширено «кумівство»

Ну тогда просто хороший парень, жалко его обижать, надо написать, что он хороший?

Ну да, хоча він не зовсім хороший, але треба написати, що нормальний. А не дай Бог, колись він там щось скаже або буде по-іншому до мене відноситись.

Але плюс в тому, що таких моментів у нас незначна кількість. По крайній мірі, виходячи з тих подань, які подаються чи на нагородження, чи на присвоєння вищих військових звань, в абсолютній більшості це офіцери, які достойні тих військових звань, які їй присвоюють.

То есть, сейчас заходят «фронтовики», люди войны

Да. Я ж кажу, я бачу своє завдання в питанні кадрової політики таким чином провести усі ці призначення, щоб у нас не виникло зворотніх процесів, щоб у нас не вернулись на початок 2014-го року, коли армія була небоєздатна і неспроможна. Навіть в тій маленькій чисельності, в якій вона була на той час. Це питання і забепечення зброєю і військовою технікою, і іншими видами матеріальних засобів, це питання і психологічної готовності до виконання завдань. Бо ми уже знаємо, які були серйозні проблеми – відмовлялися, бігали деякі, ухилялися. Дуже багато було проблем. Зараз ми можемо підтвердити той факт, з гордістю, що це вже поодинокі випадки. І це позитив цих чотирьох років реформування і розвитку Збройних Сил.

Процесс взросления, в принципе.

Ті умови, в яких здійснювалось оце взрослєніє, цей розвиток. Бойові дії, які закаляють людей. З’являється розуміння головного і другорядного, тому що в мирному житті не завжди можна оцінити і розставити відповідні акценти. В ситуації війни чітко все це проглядається. Можливо, це комусь і невигідно, незручно, що приходять такі офіцери, які мають свою думку, свою позицію, але так повинно бути.

Ну, это очень многим невыгодно, особенно тем, кто боится объективно давать характеристики.

…Які вважають, що можливо, його посада дає їм можливість скажемо, керувати всіма процесами безперечно щоб не виникало ніяких «трєній» оцих.

Маленький культ личности на определенной посаде создается

Я би не сказав що культ особистості, але…

Попытка?

Да. Головні ознаки можуть мати місце, я б сказав.

Хорошо. Молодые офицеры. Вам встречаются молодые офицеры-выпускники вузов, которые выпустились во время войны. Какие они?

Достойні офіцери. Знаєте, завжди існував конфлікт «батьків і дітей» і зажди усі казали «а от ми!.. а вони… А ми!» На сьогоднішній молоді офіцери достатньо потужно себе зарекомендували. У нас офіцери-випускники минулого, позаминулого року випуску вже керують штабами батальйонів, я вже не кажу командири рот, багато з них вже нагороджені орденами, медалями.

Многие уже погибли…

Це достойні офіцери, це бойові офіцери. З розумінням тих завдань, які перед ними стоять і з спроможністю організувати їх виконання, спроможністю і умінням вести за собою людей. А специфіка ще ж така, що в деяких підрозділах, практично у кожному підрозділі, є такий широкий діапазон віковий – від 25, 30, 35 до 45 і навіть 50 років. І от тут цей лейтенант-випускник якраз заробляє той авторитет, який дає йому можливість керувати оцим підрозділом, тими людьми, які йому в батьки годяться по віку. Але вони його слухають. Це більшість таких офіцерів молодих. Є поодинокі випадки, якщо у людини немає лідерських якостей, других якихось якостей не вистачає, то, можливо, треба знайти якусь іншу посаду, де він може себе проявити, як безпосередньо виконавець…

А как они к вам относятся?

Я соціологічних опитувань не проводив, які офіцери як до мене відносяться

Але деякі елементи… я був вражений, коли то було минулого року, я приїхав глянути позиції наші в Широкіно і ішов з командиром роти по одній з вулиць, крайній вулиці Широкіно, і він каже: «Ви станьте лівіше, а я там, з правої сторони». Я кажу: «Скільки тобі років?». Я зрозумів, про шо іде мова, тому що якраз праворуч від нас були позиції ворога. І це буквально було пару сотень метрів. Кажу: «Тобі скільки років?» Він каже: «Двадцять шість». Я кажу – «А мені 56. Давай я стану праворуч, а ти ліворуч». Він каже: «Ні, так не повинно бути. Ви – керівник, і ми зобов’язані забезпечити заходи безпеки відносно Вас»

То есть, он стал так, чтобы быть на линии огня, чтобы если, что, то прилетело в него…

До речі, цьому офіцеру запропонували перевестись в Службу Безпеки України в той час, в мене вже була така інформація, і я в нього запитав: «Ну як, ти готовий перевестись в Службу Безпеки України?» Він каже: «Ні, я туди не піду». Це був офіцер, до речі, морської піхоти. «А чому?» – «Я хочу бути генералом» Кажу: «Як ти хочеш бути генералом? Тут скільки грязюки виливається на генералів в ЗМІ, і ти хочеш бути генералом?» Він каже: «Я хочу бути генералом, це достойне звання і хочу його заслужити!»

От вам і відношення офіцерів не то шо до мене, а до військового звання, це мотивація. Людина хоче себе реалізувати, він бачить цю реалізацію свою в перебуванні на відповідних посадах. Не тіки перебуванні, а, будучи керівником, і відповідно, маючи генеральське звання, і як ознаку – його заслугу.

Это карьера. Была же поговорка – «Каждый солдат…»

В хорошому розумінні цього слова

Ну нас немножко поджимает советское наследие и «карьера» – это плохое слово, нас им стыдили в детстве. Ну в принципе, плох тот солдат, который не мечтает стать генералом, есть такая поговорка, и она не случайна. Другой вопрос, что у нас даже в годы независимости были такие генералы, на которых равняться почему-то не хотелось. Сейчас это возвращается, это взросление армии, развитие армии. В связи с этим хотелось спросить у Вас: какой Вы видите модель идеальной армии? Почему спрашиваю у Вас – Вы работали с американцами и знаете швейцарскую систему, знаете израильскую систему, изнаете не только по сводкам – знаете, пролазив там по переднему краю сотни километров лично… на что способна наша армия? Идеальная модель армии для Украины, включая опять-таки , допустим, гендерный вопрос, вот как в Израиле – всеобщая мобилизация, девушки служат. Какая модель – или швейцарская, например, где, как хороший тост «шоб стояв у кожний хати» – люди проходит какие-то курсы, кратковременную службу, им дают оружие и у них под диванами там все хранится…


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!