То есть Вы были обстреляны, Вы знали, чего ждать во время войны



Я розумію, що рішення, які приймаються керівником, вони не тільки на папері, на карті, якоюсь там стрілою показуються, а це є реальні дії, які можуть за собою потягнути в тому числі і втрати. Психологічно я був готовий до того і основа тих підрозділів, які першими почали саме бойові дії, якраз складалася з тих військовослужбовців, які пройшли відповідну психологічну підготовку – у миротворчих місіях, або, скажемо так, в ході занять з бойової підготовки на наших полігонах. В першу чергу, це підрозділи високо мобільних десантних військ, десантні бригади, аеромобільні бригади…

Как тогда говорили «офицерский спецназ» был у Забродского.

Не стільки спецназ, була група офіцерів в 95-й бригаді, яка була створена з офіцерів управління, які виконували специфічні завдання і діяли на самих небезпечних напрямках. Ну, це рішення було командира бригади , тоді полковника Забродського.

Те, що стосується відчуття, коли почалась війна, то треба, мабуть починати не з атаки на блокпост, а з того, яким чином приймались рішення по анексованому Криму, коли починались події. Проліт літаків, відсутність реагування, надання відповідних команд, відсутність їх виконання, розгубленість і таке інше. Тоді ми зрозуміли, що це дійсно щось таке, що потягне за собою в тому числі і бойові дії, які можуть потягнути і втрати.

Это Вы уже тогда понимали?

Вже було розуміння, що «мирною анексією» це не закінчиться. Бо все-рівно буде протистояння. І тоді ж було прийняте рішення про створення відповідних угрупувань вздовж кордону, і мені довелось здійснювати формування угруповання, яке діяло на південному напрямку на кримському перешийку. І тоді вже в режимі цієї роботи і на Широкому лані, потім уже в Херсонських степах, здійснювались переміщення «великої кількості» – в лапках, тому що по крохі збирали з кожного розташування, з кожного оперативного командування більш-менш боєздатні навчені підрозділи, і таким чином нашкребли тоді угрупування порядку 8 тисяч людей.

Проблеми, які тоді були? Ну, на прикладі вам: одну станцію РЕБ ми комплектували з усіх збройних сил.

То есть, вообще не было ничего…

Розрахунок однієї станції РЕБ ми комплектували з усіх Збройних Сил. З артилерії ми могли вивезти , крім штатних підрозділів, десантних, аеромобільних бригад тоді, ми могли вивезти тільки одну батарею з 55 бригади артилерійської і одну батарею «смерч» із двох реактивних полків. В подальшому ми вже змогли тільки дві пускових установки ракет «точка». Це те що змогли нашкребти на самому небезпечному для нас тоді Південному напрямку. Це не загальновійськові, це, в першу чергу, аеромобільні бригади, 79-та і 95-та, частина 25 було, перший батальйон, на Приморському напрямку, 30 бригада і потім вже ввели 72-гу. Батальйоннотактичну групу ,яку формували за рахунок 28-ї бригади,ми змогли завести аж в липні 2014 року. Хоча вона почала свою підготовку в березні 2014-го.

Это Крым

Це Крим. І тоді вже виникло розуміння, що ми на грані збройного протистояння. Перший бій, перший контакт, з групою російського спецназу відбувся на Херсонщині, коли група планувала, чи не планувала, а здійснювала вихід в район вогневої позиції батарею «смерч» і наша група спеціального призначення, яка прикривала цю батарею, вступила в вогневий контакт. Це було 18 березня 2014 року.

То есть,эти «смерчи» должны были их ликвидировать, все полностью…
Восток. Вот, именно, Донецкая и Луганская область?

Березень-квітень – це Херсон, і в кінці квітня, 27 числа, мене викликають в Генеральний штаб, тоді начальник Генерального штабу Куцин, і пропонує повернутись, там уже ситуація більш-менш стабільна, на Південному напрямку, там угрупування залишилось, хоча на той час 95 бригада була переміщена у склад АТО на Донеччину, і там частина тих засобів, які були сформовані з того угруповання, яке було на Кримському напрямку.

І пропонує мені ознайомитись з ситуацією в Донецьку і в Луганську. Я вилітаю в Донецьк, тоді ще була можливість пересуватись, в Донецький аеропорт, там зустрічаюсь з головою Донецької державної адміністрації Тарутою, вже за межами Донецького аеропорту – тоді ще можна було, кажу ще раз, пересуватись по Донецьку. Після ознайомлення прилітаю на Луганський аеропорт – там булла можливість спілкуватись з виконуючим тоді обов’язки головою ОДА, тільки уже на території аеропорту, тому що сам Луганськ вже нами не контролювався.

Після цього повернення мені начальник генерального штабу дав три дні відпочинку – якраз були вихідні. Ще не було офіційного розпорядження, але я здогадувався, що можливо, зміна обстановки, м’яко кажучи, і, відповідно, тих завдань, які я виконував до цього.

По прибуттю 4 числа він запропонував здійснити виїзд в район Ізюма, поміняти генерала Борискіна, тоді був керівником генерал Воробйов. Потім його замінив буквально через два тижні генерал Борискін. І 5 травня я вже прибув в Ізюм, вірніше не в Ізюм, а в базовий табір під Ізюмом, «Луна» так називаєма була. І звідси почався вже відлік бойових дій, тому що на той час уже 2 травня булла здійснена спроба виходу в Слов’янськ, були уже перші втрати серед військовослужбовців СБУ, вже було збитих 5 вертольотів. І якраз в цей період, 5 травня я перейняв на себе це керівництво. Тоді всі розпорядження, в тому числі і по Збройним Силам, підписував генерал-майор Рудницький. Він тоді був керівником антитерористичної операції по Донецкій області. Через кілька днів, зрозумівши, що основну роль в тих подіях, які будуть розвиватись, будуть грати Збройні Сили, я, взяв на себе відповідальність щодо управління силами і засобами збройних сил, які продавались під керівництво Антитерористичного центру СБУ. Ну от якраз з того моменту і почались перші, скажемо, такі спогади неприємні, що авіація після втрати 5-ти вертольотів відмовлялась повністю від виконання завдання, тому що розуміли, звідки і як по ним може бути здійснене ураження.

Ну, по сути, отовсюду

Да, практично не було якогось району, який був би менш небезпечним. Перші моменти, як ми піднімали авіацію в повітря, ми визначали смуги прольоту, смугу ділили на певні квадрати, в кожен квадрат вводили групу спеціального призначення. За день-два до виконання завдання здійснювали зачистку цієї місцевості, і потім тільки випускали вертольот. Таким чином ми могли підняти армійську авіацію в повітря, у льотчиків з’явилось почуття впевненості і вони почали виконувати завдання.

Безпосередньо перші бої – це 13 травня, в районі населеного пункту Жовтневе, це 18 км на захід від Слов’янська, в засідку попав підрозділ 2-го батальйону 95 бригади.

Вісім двухсотих, поранені, засідка була на мосту, на дамбі вірніше, тоді чітко відреагувала 95-та бригада, висунувшись в район цієї засідки. Тоді пролетіла на вертольотах трошки пізніше і якраз здійснювала евакуацію поранених і загиблих. Тоді я зрозумів, що наші прогнози стають реальність.


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!