Елементи психологічного програмування 12 страница

Нейман Д., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведе­ние. — М„ 1970.

Новиков Д. А., Шохина Т. Е. Механизмы управления динамиче­скими активными системами. — М., 2002.

Шиян А. А. Формирование иерархических социальных структур как способ проведения избирательных кампаний. Теория и результа­ты апробации. Анализ одной избирательной кампании по одноман­датному избирательному округу на выборах в государственную Думу России в 1999 году// Политический маркетинг. — 2000. — № 3.

Шиян А. А. Выборы в Украине: технологический тупик // Полити­ческий маркетинг. — 2006. — № 5.

Acemoglu, D., Robinson, J. A. Economic Origins of Dictatorship and Democracy. Cambridge. — Cambridge University Press, Cambridge. — 2006.

Acemoglu D. Constitutions, Politics and Economics: A Review Essay on Persson and Tabellini's The Economic Effects of Constitutions // Jour­nal of Econoimic Literature. — 2005. — V. 43.

Persson Т., Tabellini G. The Economic Effects of Constitutions: What Do the Data Say? — Cambridge: MIT Press, 2003.

Howard N. Theory of meta-games / General systems. 1966. № 11.

Myerson R. B. Game theory: analysis of conflict. — London: Harvard Univ. Press, 1991.

Fudenberg D., Tirole J. Game theory. — Cambridge: MIT Press, 1995.

Короткий термінологічний словник

Абсентеїзм (лат. absentia — відсутність) — байдуже ставлення до здійснення своїх політичних прав, ухилення від здійснення громадсь­ких обов'язків, у т. ч. від участі у виборах.

Авторитаризм (лат. auctoritas —- влада, вплив) — тип політично­го режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політич­них відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Адміністративно-командне управління — сукупність упра­влінських форм і методів, згідно з якими діяльність людей стимулю­ється переважно засобами адміністративного примусу, а всі фази управлінського циклу (прийняття рішення, організація виконання, контроль за виконанням) ініціюються і здійснюються засобами жор­сткого централізму, обмеженням самоврядування на всіх рівнях.

Адресні (франц. adresser — скеровувати) групи — соціальні групи, які виокремлюють за результатами сегментації політичного ринку і на які здійснюють специфічний вплив.

Аналітичне конструювання ситуації — отримання конкретного знання про учасників політико-управлінського процесу й умови, в яких він розгортається, а також про вироблення практичних реко­мендацій щодо підвищення його ефективності.

Архів (грец. archeion — адміністративна установа, відомство) — сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності особи, організації, установи, підприємства, а також спеціальні уста­нови, де збирають, упорядковують і зберігають документальні мате­ріали.

Багатопарадигмальність — існування різних теоретичних мето­дів, що пояснюють соціальну реальність і поведінку людей.

Біхевіоризм (англ. behavior — поведінка) — метод політичної психології, спрямований на дослідження різноманітних аспектів доступної для спостереження індивідуальної поведінки учасників політичних подій, процесів безвідносно від мікро- і макросоціальних факторів.

Виборчий маркетинг — складова політичного маркетингу, покликана допомогти політичним партіям і кандидатам розробити та здійснити ефективну виборчу кампанію; має за основу розробку при­йомів виборчої боротьби, використання яких повинно забезпечити перемогу.

Виборчі кампанії — цілеспрямована системна робота щодо висунення і обрання певних осіб, політичних партій і блоків до орга­нів влади та місцевого самоврядування.

Виборчі технології — сукупність логічно взаємопов'язаних методів і конкретних способів підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення успішного результату на виборах.

Громадськість — сформована у зв'язку з певними політичними, економічними, соціальними обставинами спільнота людей (специфіч-

466 Короткий термінологічний словник

на її частина, індивіди), яка усвідомлює ці обставини та однаково реа­гує на них.

Демократія (грец. demokratia — народовладдя, від demos — народ і kratos — влада) — форма державно-політичного устрою сус­пільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, які населяють певну державу.

Державне управління — організуючий вплив держави на суспіль­ство шляхом використання повноважень виконавчої влади, організа­ції виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою ком­плексного соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, окремих територій; втілення державної політики в усі сфери суспільно­го життя; створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

Державно-адміністративне управління — управлінська діяль­ність, здійснювана органами виконавчої влади (урядом, міністер­ствами, відомствами та іншими держустановами).

Державнс-політичні рішення — рішення, які приймають вищі та центральні органи державної влади з метою визначення і реалізації дер­жавних цілей, стратегії їх досягнення, державної політики, організації державної влади, а також розв'язання інших проблем державного рівня.

Захист від маніпулювання — система дій, спрямованих на усу­нення, мінімізацію негативних переживань (відчуття тривоги, не­впевненості, вини, дискомфорту тощо) та інших впливів, які можуть травмувати особистість.

Івент-аналіз (від англ. event — подія) — метод прикладної політо­логії, який грунтується на припущенні, що політичний процес склада­ється з первинних клітинок, якими є політичні події.

Інституційна адаптація (лат. adapto — пристосовую) — ухвален­ня в межах політичної системи інституційного рішення щодо нових виборчих процедур, електоральних інститутів, вдосконалення партій­ної структури і формування організованих груп інтересів тощо.

Комуністичний тоталітаризм — штучна форма соціальної інте­грації, заснована на класовому підході, ліквідації приватної власно­сті, знищенні автономності особистості.

Контент-аналіз (англ. content — зміст) — аналіз змісту політич­них та інших текстів і переведення його у цифрові дані.

Концепт (лат. conceptus — думка, поняття) — узагальнене фор­мулювання про природу, зміст, складові політичної проблеми, а результатом — універсальні концептуальні висновки.

Криза політичної участі — зменшення політичної активності гро­мадян, тобто кількості тих, хто голосує на виборах, бере участь у рефе­рендумах, є членом політичної партії, цікавиться політикою загалом.

Лобізм (англ. lobbysm, від lobby — кулуари) — співробітництво з органами, представниками влади з метою впливу на процеси ухва­лення певних законів чи нормативних актів.

Математичне моделювання — заміщення реального об'єкта політичної дійсності штучно створеним об'єктом (моделлю), який пов­торює найвагоміші сторони реального досліджуваного об'єкта.

Короткий термінологічний словник 467

Менеджмент (англ. management — керування, управління) — управління людськими ресурсами з метою досягнення значущих для суспільства, політичної, економічної або соціальної структур, окремих спільнот цілей; його здійснення пов'язане із впливом на окремих осіб, певні органи з використанням особливих інструментів і методів.

Місцеве самоврядування — політико-правовий орган народо­владдя, покликаний забезпечувати управління місцевими справами, дотримання конституційних прав людини і громадянина; створювати умови для реалізації життєво важливих потреб і законних інтересів населення, розвитку місцевої демократії.

Модель — сукупність логічних, математичних або інших співвід­ношень, які відображають із необхідним або досяжним ступенем подібності певний фрагмент політичної реальності, істотні властивості досліджуваного політичного процесу.

Моніторинг — спеціально організована система спостереження за змінами у стані суб'єктів та явищами політичної системи.

Націонал-соціалізм — синтезований тип ідеократії на базі орга­нічного зіставлення категорій соціалізму і націоналізму.

Паблік (англ. public — публічний, суспільний) рілейшнз (англ. relation — відношення, зв'язок) — різновид соціально-психологічно­го (політичного) менеджменту, в якому на основі точної і вичерпної інформації, отриманої у результаті аналізу тенденцій політичного, соціально-економічного розвитку країни (регіону, галузей економіки, сфер діяльності, організацій та ін.), дотримання етичних норм і гро­мадських інтересів планомірно реалізують соціально-технологічні заходи, спрямовані на встановлення усвідомлених, гармонійних і взаємовигідних зв'язків між суб'єктами соціальної діяльності, між ними і громадськістю (її групами), владою, задля впливу на громадсь­ку думку та прийняття рішень у процесі соціального (політичного) управління.

Партійна ідеологія — своєрідне відображення уявлень значної частини виборців про призначення і характер партії, яка повинна спо­нукати їх вступити в її ряди, брати участь у її діяльності.

Партійні активісти — члени партії, які працюють у ній переваж­но на громадських засадах, а в період виборів — агітаторами, дові­реними особами, керівниками виборчих штабів, членами виборчих комісій.

Піддансько-партициптивний тип політичної культури — поєд­нання високих вимог (суб'єктивних, об'єктивних) до політичної особи­стості за суттєвого обмеження можливостей щодо їх реалізації.

Плітки — повідомлення фактів або припущень про приватні спра­ви, які не повинні були розголошуватися.

Політична апатія (грец. apatheia — нечутливість, байдужість), або політична аномія (франц. anomie — відсутність закону, організа­ції), — морально-психологічний стан свідомості, для якого характер­ні деформація системи цінностей, зумовлена протиріччям між прого­лошеними цінностями і неможливістю їх досягнення, відчуження від соціального життя.

468 Короткий термінологічний словник

Політична ідеологія — система концептуальних ідей, уявлень, поглядів на політичне життя, яка виражає інтереси, умонастрої, світо­гляд людей, класів, націй, суспільства.

Політична криза (грец. krisis — перелом, поворотний пункт) — тимчасове припинення функціонування окремих елементів або інсти­тутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Політична мобілізація — заходи, що забезпечують готовність політичних сил (партій, громадських об'єднань) до конкретних суспіль­но-політичних подій, акцій.

Політична поведінка — дії особистості, які мають певні політичні наслідки незалежно від того, наскільки усвідомленими вони є.

Політична реклама — профінансоване друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про зацікавлену у ньому особу, полі­тичну силу, ідею, покликане підвищити їх популярність, збільшити кіль­кість прихильників, посилити політичну підтримку.

Політична участь — залучення членів соціально-політичної спільноти до політико-владних відносин; вплив громадськості на формування і перебіг існуючих соціально-політичних процесів у сус­пільстві, створення владних структур; індивідуальні або групові дії суб'єктів політичного процесу з метою впливу на владу будь-якого рівня.

Політична чутка — специфічна форма недостовірної або частко­во достовірної інформації про певні політичні події, явища, осіб.

Політичне життя — сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характе­ризують їх ставлення до політики та участь у ній.

Політичне консультування — процес надання спеціалістом (гру­пою спеціалістів) професійної допомоги суб'єктові політики в його практичній діяльності.

Політичне маніпулювання (франц. manipulation, від лат. manipu-lus — жменя) — комплекс психологічних дій, спрямованих на прихова­не коригування масової свідомості з метою стимулювання суспільної активності у потрібному маніпуляторові напрямі в боротьбі за політич­ну владу, її захоплення, використання, утримання.

Політичне прогнозування — здійснення спеціальних наукових досліджень політичних процесів, явищ, подій, внаслідок чого на осно­ві відомих даних про минуле і актуальний стан виробляють уявлення про можливий їх розвиток у майбутньому.

Політичний апарат — сукупність установ, кадрів, що здійсню­ють управлінську роботу на всіх рівнях її організації.

Політичний документ (лаг. documentum — повчальний приклад, взірець, доказ) — матеріальний об'єкт, який фіксує призначену для зберігання, передавання у часі та просторі інформацію.

Політичний клас — особи, які професійно займаються політикою.

Політичний конфлікт (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення, боротьба соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати власні інтереси і цілі, пов'язані з боротьбою за здобуття,

Короткий термінологічний словник 469

перерозподіл влади, зміну свого політичного статусу, а також з вибо­ром політичних перспектив розвитку суспільства.

Політичний маркетинг (англ. marketing, від market — ринок, збут) — сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний менеджмент — особливий вид управління в політиці, наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передба­чення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва, забезпечення їх реалізації в політичній практиці.

Політичний міф — феномен колективної психіки, основою якого є штучно створене, узагальнене, спрощене, контрастне уявлення про дійсність, що, поєднуючи реальність з вигадками, містикою, фантазія­ми, неадекватно інтерпретує суспільні процеси.

Політичний моніторинг — система спостережень за політичними процесами, діяльністю суб'єктів політики.

Політичний режим — сукупність певних політичних відносин, засобів і методів досягнення політичних цілей, що застосовуються владою, панівних форм ідеології, соціальних і класових відносин, стану політичної культури.

Політичний стереотип — спрощене стандартизоване, схематизо­ване, аксіоматичне й емоційно забарвлене уявлення про суб'єкт полі­тики, соціальне, політичне явище.

Політичний технологічний процес — послідовність взаємодій суб'єкта управління, який переслідує певну мету, з об'єктом, від дій якого залежить досягнення поставленої мети.

Політичні технології (грец. texne — мистецтво, майстерність і logos — вчення) — набір стратегічних принципів, прийомів, технік, пов'язаних із впливом на свідомість і поведінку людей у політичній сфері з метою здобуття, використання або втримання політичної влади.

Постбіхевіоризм (лаг. post — після і англ. behavior — поведінка) — напрям у західній позитивістській політичній психології, зорієнтова­ний на дослідження соціальних цінностей, конфлікту в суспільстві у ставленні до ідеалів, інтересів та рішень політичних сил.

Представницька демократія — участь громадян у роботі періо­дично або постійно діючих виборних органів державної влади та міс­цевого самоврядування.

Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисци-пліна, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діагностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і вироблення варіантів типових політичних рішень і процедур, кон­струювання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес.

Прикладне політологічне дослідження — система організацій­но-технічних процедур на основі методів політичного аналізу, спрямо­ваних на отримання науково обґрунтованих даних про прогнозовані

470 Короткий термінологічний словник

політичні події, явища та процеси з метою використання їх у практиці політичного управління.

Прикладний політичний аналіз (грец. analysis — розкладання, розчленування) — сукупність методологічних підходів, методик дослі­дження конкретних політичних подій, ситуацій, вироблення рекомен­дацій учасникам політичного процесу (клієнтам) щодо прийняття і реа­лізації політичних рішень.

Прихильники партії — громадяни, які голосували за неї, її канди­дата і виявили доброзичливе ставлення до її ініціатив.

Прогноз — науково обгрунтоване судження про можливі стани певних явищ, процесів у майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації.

Прогнозування конфлікту — виявлення передумов, з'ясування причин виникнення потенційного конфлікту, визначення його сутно­сті, характеру й функціональної спрямованості, імовірних наслідків для конфліктуючих сторін і для всього суспільства.

Психічний стан — форма прояву психіки індивіда, інтегроване відображення в ній ситуації (впливу на суб'єкт внутрішніх і зовнішніх стимулів) без чіткого усвідомлення її змісту.

Психологічна атака — метод нестандартної, різноманітної, мін­ливої; швидкої, активної; багатослівної, багатозначної; рухливої, пан­томімічної дії на психіку людини з метою відключення логічного мислення: створення чаруючого враження або введення у стан розгу­бленості з метою домогтися від людини очікуваної реакції.

Психологічне маніпулювання — метод подвійного, композицій­ного; спритного, рішучого; двозначного; збалансованого впливу на психіку людини з метою поставити її у незручне становище, змусити обирати свою поведінку між двома альтернативами (добрим і пога­ним; добрим і кращим; поганим і ще гіршим; добрим і нейтральним; поганим і нейтральним), що є вигідним маніпулятору.

Психологічне програмування — метод одноманітного, констант­ного; точного, наполегливого; однозначного, унікального; нерухомо­го, інертного впливу на психіку людини з метою створення алгоритмів її інтелекту і формування стереотипів поведінки (з подальшим вклю­ченням потрібних програм через спецкоди доступу).

Психологічний тиск — метод представницького, значного; силь­ного, інтенсивного; вказуючого, ствердного; стійкого, стабільного впливу на психіку людини з метою змушення її до певних дій, що зумо­влюють перехід на нижчі сходинки соціальної ієрархії.

Соціальна реклама — рекламні матеріали, які поширюють сус­пільно значущі ідеї (здорового способу життя, охорони здоров'я, еко­логії, збереження енергоресурсів, законослухняності, соціального захисту і безпеки населення тощо), не мають комерційного характеру, не називають конкретної продукції та її виробників.

Соціальний маркетинг — інтегральна діяльність в інтересах сус­пільства, його суб'єктів (органів державної влади) і суб'єктів націо­нального ринку на основі виявлення, створення і зміни національно-

короткий термінологічний словник 471

го продукту з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства і поліпшення якості життя населення.

Соціальний міф — твердження чи ідеї, які сприймаються пере­важно на віру, без критичного осмислення.

Соціотехніки — сукупність форм, методів і засобів, які використо­вують суб'єкти управління для досягнення поставлених цілей.

Спостереження (у політології) — метод збору первинної політич­ної інформації про об'єкт шляхом його безпосереднього сприйняття, прямої реєстрації всіх факторів, що стосуються цього об'єкта та зна­чущих цілей аналізу.

Статистичний метод — вивчення та аналіз закономірностей у політичній поведінці виборців залежно від специфіки виборчих окру­гів, стану суспільної свідомості громадян тощо.

Статистичні (лат. status — стан, становище) дані — документи, які фіксують кількісні виміри масових суспільних явищ і процесів у їх зв'язку з якісними аспектами.

Статут (лат. statuo — встановлюю, вирішую) партії — документ, що визначає організаційну структуру, принципи і норми внутріпартій­ного життя; порядок вступу і припинення членства в ній, права і обов'язки члена партії; порядок скликання і проведення партійних зборів, конференцій, з'їздів; формування керівних і виконавчих орга­нів та ін.

Стратегії кристалізації суспільної думки — технології, методи і прийоми, які забезпечують досягнення ключової в ПР мети (суспіль­ної злагоди, громадянського, політичного консенсусу).

Тоталітаризм (лат. totalis — увесь, повний) — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контро­лем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями і загальнообов'язковою ідеологією.

Харизматичність (грец. charisma — божий дар) політика — ви­няткові якості особистості, особлива обдарованість, людська чарів­ність, уміння організуватися, зрежисувати свою поведінку.

Чутки — специфічна форма недостовірної або частково достовір­ної інформації про події чи ситуації.

П50 Прикладна політологія: навч. посіб. / За ред.

В. П. Горбатенка. — К.: ВЦ «Академія», 2008. — 472 с. (Серія «Альма-матер»).

ISBN 978-966-580-270-9

У посібнику висвітлено сутність і загальні засади прикладної політології, прикладних політичних технологій, їх місце і роль у політичній практиці, особливості застосування у розв'язанні про­блем політичного життя. Розкрито специфіку політичного мані­пулювання і можливості протидії йому. З'ясовано зміст і функціо­нальну роль прикладних політичних досліджень (систематизації та оброблення інформації, політичного аналізу, політичного про­гнозування, політичного консультування, моделювання політич­них процесів). Містить короткий термінологічний словник, запи­тання, завдання для самостійної роботи.

Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто прагне пізнати особливості політичного життя в Україні.

ББК 66.01

Навчальне видання

Серія «Альма-матер» Засновано в 1999 році

За редакцією

доктора політичних наук, професора

ГОРБАТЕНКА Володимира Павловича

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!