Кратність повітрообміну в деяких приміщеннях
Торгових підприємств
| Вид приміщення | Розрахункова для систем опалення і вентиляції тем-пература повітря, °С | Кратність повітрообміну | |
| приплив | витяжка | ||
| Торгові зали магазинів площею 250 м3 і менше: - продовольчих - універсальних і непродовольчих | 12 15 | - - | 1 1 |
| Цехи доготівний, холодний, м’ясний, рибний, обробки зелені, овочевий та птахогольовий, приміщення для хладонових холодильних установок | -16 | 3 | 4 |
| Приміщення для миття кухонного і столового посуду, ємностей, тари. Комора сухих продуктів. | +20 +12 | за розрах. 4 - | але не менше 6 2 |
| Приміщення для персоналу. Машинні, апаратні, конден-саторні відділення аміачних холодильних установок. | +18 +16 | 1 за розрах. 2 | 1 але не менше 3 |
Кільцеві повітровідводи повинні перекривати в плані устаткування, над яким вони підвішані, на 0,5 м в кожну сторону, мати витяжні отвори, що регулюються і щільно прилягати до стелі.
Роботи, пов’язані з застосуванням і виділенням надзвичайно небезпечних і високонебезпечних шкідливих речовин виконують у витяжних шафах.
Для захисту працівників від перегрівання поблизу джерел значного виділення тепла влаштовують повітряні душі: подають в робочу зону через розподільні пристрої чисте повітря з певними значеннями температури і відносної вологості.
Згідно з чинними правилами, системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.
|
|
|
Приміщення, в яких можливе раптове надходження шкідливих речовин у великих кількостях (окрім пилу), обладнують системами витяжної аварійної вентиляції, яка забезпечує восьмикратний повітрообмін.
У машинних, апаратних і кондитерських відділеннях аміачних холодильних установок аварійна вентиляція повинна забезпечувати не менше, ніж восьмикратний обмін повітря впродовж кожної години (без урахування продуктивності постійної робочої витяжної вентиляції).
Повітря, яке надходить у приміщення, очищується від пилу за допомогою фільтрів і в холодний період року підігрівається. Повітря, яке видаляється з приміщення, має очищатися за допомогою фільтрів від пилу та шкідливих речовин.
Очистка повітря, яке містить горючий пил та інші горючі відходи, здійснюється до надходження його у витяжний вентилятор за допомогою гідросульфидів, сухих фільтрів, циклонів та інших засобів.
Температура повітря, яке подається в робочу зону, повинна бути в холодний період року не вища +25°С і не нижча +16°С.
На підприємствах може здійснюватися кондиціонування повітря – створення і автоматична підтримка в приміщеннях постійних чи змінних за певною програмою температури, вологості та швидкості руху повітря, найсприятливіших для перебування людей.
|
|
|
У приміщеннях будь-якого призначення з постійним чи довготривалим (понад 2 год.) перебуванням людей передбачається система опалення, яка має забезпечувати достатнє, постійне і рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях в холодний період року, і бути під час експлуатації пожежо- і вибухобезпечною.
Для запобігання пригоранню пилу температура поверхні нагрівальних приладів не повинна перевищувати 95°С.
Системи вентиляції, кондиціонування повітря та опалення приміщень повинні відповідати вимогам СНіП 2.04.05-86. «Опалення, вентиляція та кондиціонування».
Вентиляційні установки є устаткуванням підвищеної небезпеки. Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за експлуатацію, контроль технічного стану і обслуговування вентиляційних установок. Проводяться випробування і налагодження вентиляційних установок, складаються акти і паспорти перед пуском їх в експлуатацію та реконструкцією.
Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні очищуватися від горючого пилу, відходів виробництва та жирових відкладень згідно з графіком, затвердженим адміністрацією підприємства.
|
|
|
Результати перевірок стану вентиляційного устаткування реєструються в спеціальному журналі.
Вентиляційні установки мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75. «ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги».
Захист від виробничих випромінювань
Вимоги до засобів колективного захисту від інфрачервоного випромінювання викладено в ГОСТ 12.4.123-83. «ССБП. Засоби колективного захисту від інфрачервоного випромінювання. Загальні технічні вимоги».
Захист від цих випромінювань забезпечують пристрої :
Ø огороджувальні;
Ø герметизувальні;
Ø теплоізолювальні;
Ø для вентиляції повітря;
Ø автоматичного контролю і сигналізації;
Ø дистанційного керування;
Ø знаки безпеки.
Засоби захисту повинні забезпечувати теплове опромінення на робочих місцях, яке не перевищує вказаних в ГОСТ 12.1.005-88 значень: 35, 70 та 100 Вт/м2 – залежно від частки (у %) опромінення поверхні тіла.
На практиці зниження інтенсивності теплового випромінювання на робочих місцях досягається застосуванням:
§ різноманітних екранів (водяних завіс, скла із спеціальним покриттям, сітки, ланцюжка тощо);
|
|
|
§ теплоізолювальних матеріалів (азбесту, скловати, комбінованих екранів та ін.);
§ водо-повітряного душування за інтенсивності випромінювання вище 0,36 кВт/м3;
§ індивідуальні засоби захисту (окуляри, костюми з відбіленої тканини тощо).
За постійної температури нагрітого тіла ослабити дію теплового випромінювання на робітника можна шляхом зменшення площі випромінювальної поверхні і (або) збільшенням віддалі між джерелом випромінювання та робочим місцем.
У гарячих цехах підприємств громадського харчування проблеми захисту робітників від інфрачервоного випромінювання надзвичайно актуальні у зв’язку з використанням в технологічних процесах плит з відкритою поверхнею для смаження. З метою зниження тепловтрат і обмеження інтенсивності інфрачервоного випромінювання в робочій зоні поверхня для смаження плит повинна бути максимально завантажена наплитним посудом.
Для забезпечення доброго теплового самопочуття робітників слід передбачати повітряне душування в межах робочої зони.
Добрим засобом індивідуального захисту від теплового випромінювання є халат з відбіленої тканини. Але кисті рук і обличчя робітника знаходяться часом в зоні інтенсивного тепловипромінювання.
Згідно з Кодексом законів про працю України, робітники гарячих цехів і виробничих дільниць мають забезпечуватися безкоштовно газованою солоною водою.
Захист від електромагнітних полів радіочастот забезпечується:
Ø екрануванням джерела випромінювання,
Ø екрануванням робочих місць,
Ø безпечною віддаллю,
Ø обмеженням часу перебування людини в електромагнітному полі,
Ø застосуванням засобів індивідуального захисту.
В машинах і апаратах для захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних полів застосовуються :
o екрани (суцільні металеві, сітчасті, еластичні та ін.);
o екрановані камери і блокування (для припинення роботи устаткування у разі знятого огородження, для автоматичного розряду конденсаторів під час відкривання дверцят блоку і автоматичного відключення водоохолодження при подачі напруги).
В НВЧ-печах, які використовуються в торгівлі для теплової обробки харчової продукції, передбачено камерне огородження генератора електромагнітної енергії. Завдяки наявності блокування виключається можливість включення його в роботу при відкритих дверцятах робочої камери, знята задня панель і знятий зовнішній кожух.
Під час передпродажної перевірки і налагодження телевізійних апаратів захист від інфрачервоного випромінювання і побічних шкідливих ефектів досягається дотриманням безпечної віддалі, обмеженням часу перебування поблизу джерела випромінювання, а також обмеженням кількості одночасно працюючих апаратів.
Під час роботи на персональній ЕОМ необхідно встановлювати в полі зору додатковий екран з прозорого матеріалу.
Вимоги до гігієнічної оцінки і контролю електромагнітних полів радіочастот на робочих місцях викладено в ГОСТ 12.1.006-84. «ССБП. Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до здійснення контролю».
Захист від шуму та вібрації
Зниженню шуму, який створюється на робочих місцях і проникає ззовні, досягається використанням таких методів:
v зменшення шуму в джерелі;
v зменшення шуму на шляху його розповсюдження;
v акустична обробка приміщень;
v раціональне планування підприємства;
v раціональна організація робіт.
Зменшення шуму в джерелі забезпечується, наприклад, застосуванням в машинах і механізмах неметалевих деталей, металів, які мало шумлять, звукоізолюючих кожухів. Зменшити шум на шляху його розповсюдження можна за допомогою акустичних екранів і різноманітних огороджень.
Для зменшення загального шуму в приміщеннях проводиться їх акустична обробка, яка полягає в облицюванні стін і стель звукопоглинальними матеріалами (деревиною, волокнистими плитами, мінеральною ватою, капроновим волокном та ін.).
Зменшення шуму в приміщеннях досягається використанням об’ємних (штучних) поглиначів звуку, які підвішуються до стелі. В торгових залах підприємств торгівлі та громадського харчування з метою зменшення шуму влаштовують підвісні стелі.
На підприємствах передбачаються архітектурно-планувальні методи захисту від шуму, які включають, наприклад, раціональне розміщення технологічного обладнання на робочих місцях. У зв’язку з цим вентиляційні камери, машинні відділення холодильних установок, місця проведення завантажувально-розвантажувальних робіт максимально віддаляють від приміщень з постійним перебуванням людей.
Організовуючи роботи, необхідно орієнтуватися на застосування малошумних машин і технологічних процесів. Під настільні апарати, машини і механізми, які шумлять, необхідно підкладати м’які килимки з синтетичних тканин, під ніжки столів – прокладки з м’якої гуми чи войлоку товщиною 6-8 мм.
Знижує шум своєчасне і правильне регулювання, змащування чи заміна металевих вузлів різних апаратів, машин і механізмів.
Захист від шуму регламентується такими документами:
- ГОСТ 12.1.003-83. «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки»;
- ГОСТ 12.1.029-80. «ССБП. Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація»;
- ГОСТ 12.1.036-81. «ССБП. Шум. Допустимі рівні в житлових і громадських будівлях».
Вібробезпечні умови праці забезпечуються:
v зменшення вібрації в джерелі виникнення;
v відходом від режиму резонансу;
v вібродемпфуванням;
v динамічним гасінням коливань віброізоляцією.
Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіннята вібродемпфування. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюються на окремих фундаментах. Між фундаментами під устаткуванням і стінами будівель повинні бути розриви. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружинними чи комбінованими віброізоляторами. Вентилятори приєднують до повітроводів за допомогою гнучких вставок.
Обмеження часу дії вібрації на робітників забезпечується регламентованими перервами впродовж робочої зміни для активного відпочинку і лікувально-профілактичних заходів.
Вібробезпечні умови праці регламентуються такими документами:
- ГОСТ 12.1.012-90. «ССБП. Вібраційна безпека. Загальні вимоги»;
- ГОСТ 12.4.002-74. «ССБП. Засоби індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні вимоги»;
- ГОСТ 12.4.024-76. «ССБП. Взуття спеціальне віброзахисне. Загальні технічні вимоги».
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1222; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!