Гранично допустимі концентрації  шкідливих речовин



у повітрі робочої зони

Найменування речовини Величина ГДК, мг/м3 Клас небезпеки Агрегатний стан
Акролеїн 0,2 ІІ П
Аміак 20 IV П
Ацетон 200 IV П
Бензин (розчинник), Паливний   100   ІV   П
Водню ціанід 0,3 І П
Кераміка 2 ІІІ А
Гас (в перерахунку на С) 300 IV П
Кислота азотна 2+ ІІІ А
Кислота сірчана 1+ ІІ А
Кислота оцтова 5+ ІІІ А
Нафталін 20 IV П
Поліетилен 10 IV А
Пил рослинного і тваринного походження : - зерновий; - мучний, деревний та ін.; - луб’яний - бавовняно-паперовий; - бавовняний, льняний - шовковий, пуховий та ін.     4 6   2     ІІІ IV   IV     А А   А
Срібло металічне 1 ІІ А
Скипидар (в перерахунку на С) 300 IV А
Сода кальцинована 2+ ІІІ А
Тютюн 3 ІІІ А
Вуглецю окис 20 IV П
Чай 3 ІІІ А
Луги їдкі (розчини в перерахунку на NaOH) 0,5+ ІІ А

Примітка : П – пара або газ; А – аерозоль; «+» - потрібний спеціальний захист шкіри та очей.

Концентрацію різноманітних газів у повітрі робочої зони можна визначити дуже щвидко і досить точно експресним методом із застосуванням хімічного газоаналізатора ГХ-М.

Цей прилад складається з сильфонового насоса ручної дії і набору індикаторних трубок, які вставляються в нього. Сутність методу полягає в зміні кольору індикаторного порошку в трубці внаслідок взаємодії його з тим чи іншим газовим компонентом, що міститься в досліджуваному повітрі.

Для визначення концентрації якого-небудь газу використовують відповідні індикаторні трубки, на поверхні яких написана його хімічна формула (СО, СО2, SO2 та ін.). При продуванні сильфонним насосом через трубку із відкритими кінцями відповідного об’єму повітря колір порошку змінюється на деякій дільниці, по довжині якої з допомогою шкали встановлюють концентрацію шкідливих речовин у відсотках (по об’єму).

Шкалу нанесено на поверхню індикаторних трубок і пакувальних коробок.

Вимоги до експресного методу вимірювання концентрації газових компонентів у повітрі викладено в ГОСТ 12.1.014-84 «ССБП. Повітря робочої зони. Метод вимірювання концентрації шкідливих речовин індикаторними трубками».

Пари аміаку в повітрі можна виявити за допомогою газоаналізатора інфрачервоного поглинання типу ГІП. Місця витоку аміаку в холодильних ках визначають за допомогою смужок паперу, просякнутих хімічними індикаторами. За наявності в повітрі аміаку такі смужки червоніють. За допомогою електронних витокошукачів можна встановити місця витоку хладону в холодильних ках. У разі потреби склад повітря можна визначити в спеціалізованих лабораторіях шляхом аналізу проб, набраних у виробничих приміщеннях.

Концентрацію пилу в повітрі визначають безпосередньо в робочій зоні за допомогою фотопиломіру. Принцип дії його заснований на ослабленні запорошеним повітрям променя світла від лампочки та зміні внаслідок цього фотоопору, включеного в одне з плечей мостової електричної схеми. Струм розбалансу реєструється мікроамперметром, стрілка якого переміщується вздовж шкали, проградуйованої в мг/м3.

Вміст пилу у повітрі можна визначити ваговим методом. Досліджуване повітря протягується за допомогою аспіратора через спеціальний фільтр, який зважують до і після відбору проби з точністю 0,1 мг. Збільшення маси фільтра ділиться на об’єм повітря, яке пройшло через нього, і визначається запорошеність (мг/м3).

Шум і вібрація

    Виробничий шум – це сукупність різних за гучністю і тоном звуків, які виникають у повітряному середовищі. Розрізняють шуми:

§ механічний (під час роботи конвеєра, виконання завантажувально-розвантажувальних робіт);

§ електромагнітний (під час роботи електромагнітних пристроїв змінного струму);

§ аеродинамічний (у разі витоку газів, руху повітря у вентиляційних камерах);

§ гідродинамічний (під час руху води і різноманітних рідин);

§ повітряний (розповсюджується в повітряному середовищі);

§ структурний (внаслідок коливання конструкцій стін, перекриттів, перегородок будівлі).

 Шум– звуковий процес, який неприємний для сприйняття і негативно впливає на організм людини.

Звукявляє собою коливання в твердих тілах, рідких і газоподібних середовищах в діапазоні частот 20 … 20000 Гц. Коливання з частотою нижче 20 Гц (інфразвук) і вище 20000 Гц (ультразвук) не викликають слухових відчуттів, але біологічну впливають на організм людини. У разі довготривалої дії шуму на людину у неї знижується гострота слуху, змінюється кров’яний тиск, послаблюється увага, погіршується зір, відбуваються зміни в дихальних центрах.

Під дією шуму можливе зниження у працівників слуху аж до повної його втрати, а також виникнення шумової хвороби, яка проявляється в загальному захворюванні всього організму. Шум нерідко є непрямою причиною виробничого травматизму.

Звукова хвиля характеризується частотою, звуковим тиском та інтенсивністю.

Різниця тисків повітряного середовища під час розповсюдження в ньому звукової хвилі та атмосферного повітря в нормальних умовах називається звуковим тиском. Вухо людини сприймає звуковий тиск в межах 2 × 10-5 … 2 × 102 Па. Мінімальне значення його – поріг чутності, максимальне – поріг больового відчуття.

За тиску понад 2 × 102 Па виникають запаморочення, нудота, відбувається розрив барабанної перетинки і кровотеча з вух. За звуковим тиском судять про інтенсивність звуку.

Інтенсивність звуку– кількість звукової енергії на одиницю часу через одиницю поверхні, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилі.

Шуми поділяються за часовими характеристиками на

§ постійні та

§ непостійні (коливальні, переривчасті та імпульсні).

Для вимірювання постійного шуму і оцінки впливу його на людину використовується як показник рівень звукового тиску, який вимірюється в логарифмічних одиницях – децибелах(дБ). Згідно ГОСТ 12.1.003-83 «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки», норми рівня звукового тиску встановлюються для восьми октанових смуг із середньогеометричними значеннями частот (Гц): 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000.

Так, на постійних робочих місцях і в робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємств для граничних значень середньогеометричних частот 63 і 8000 Гц встановлені норми рівня звукового тиску відповідно 99 і 74 дБ.

Нормування непостійного шуму, а також орієнтовна оцінка загального рівня постійного шуму здійснюється скоректованим за частотою загальним рівнем звукового тиску – так званим рівнем звуку, який вимірюється в дБА за шкалою «А» шумоміра.

Непостійний шум характеризується еквівалентним рівнем звуку LA екв., що являє собою середньоквадратичний рівень звуку непостійного шуму, який має такий самий вплив на людину, як і постійний шум.

Допустимі значення рівня звуку і еквівалентного рівня звуку наведено в ГОСТ 12.1.003-83.

На постійних робочих місцях і в робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємств рівень звуку і еквівалентний рівень звуку не повинен перевищувати 85 дБА. Норми шуму наведено в табл. 2.

Таблиця 2


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 452; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!