КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК



 

 

Апарат управління – сукупність управлінців, які в межах певної організаційної структури управління здійснюють управлінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих працівників. Є складовою керуючої системи організації.

Бізнес-план – документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов’язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

Бюджет— документ, що відображає розпис надходжень і видатків економічного суб'єкта за певний період (найчастіше за рік).

Бюджетування– процес розроблення бюджету організації.

Винагорода — те, що людина вважає цінним для себе.

Відповідальність - покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.

Відповідальність соціальна – добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства.

Відповідальність юридична – дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організації.

Влада -  можливість впливати на поведінку інших людей.

Влада винагороди – різновид влади, який полягає у впливі на підлеглих через застосування винагород.

Влада експертна – різновид влади, який полягає у володінні керівником спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні потреби підлеглих.

Влада еталонна – різновид влади, який полягає у здійсненні впливу на підлеглих на засадах харизми, тобто завдяки особистим якостям та здібностям керівника.

Влада законна (традиційна)– різновид влади, який полягає у здійсненні впливу на підлеглих на засадах традицій, здатних задовольнити потребу виконавців у захищеності й належності.

Влада примусу – різновид влади, який полягає у впливі на підлеглих через примус, страх втратити роботу, повагу, захищеність тощо.

Вплив - поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).

Декомпозиція (розукрупнювання) – це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. 

Делегування— передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

«Дерево цілей»– це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Децентралізація управління– делегування вищими рівнями управління нижчим рівням своїх повноважень та відповідальності.

Документація – письмове надання інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини, носієм якої вона є.

Документи конструкторські– різновид технологічних методів менеджменту. Містять ескізи виробів, креслення, конструкторські карти, конструкторські схеми будови машин (приладів, комп’ютерів, верстатів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо.

Доплати– кошти, що виплачуються понад встановлені тарифні ставки, нормативи, ліміти у зв’язку з виникненням особливих умов чи обставин. Доплати установлюються за роботу у понаднормовий час, суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких та шкідливих умовах праці, роботу у нічний час, роботу у вихідні дні, багатозмінний режим роботи, роз’їзний характер роботи тощо.

Економічний план -  комплексна модель (характеристика) основних економічних показників, параметрів майбутнього стану окремих сфер підприємства, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.

Економічні стимули– чинники, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економіки на вирішення конкретних виробничо-господарських завдань відповідно до мети організації.

Елементи комунікаційного процесу – невід’ємні взаємопов’язані складові, що формують комунікаційний процес. До них належать: відправник (джерело) – той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її; повідомлення – інформаційна ідея, яка закодована з допомогою символів; канал – засіб передавання інформації; одержувач (споживач) – особа, для якої призначена інформація.

Ефективність менеджменту— результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат які супроводжують їх одержання.

Єдина тарифна сітка (ЄТС)– єдиний уніфікований підхід до оцінювання складності робіт і диференціації умов оплати праці усіх категорій персоналу, який базується на таких принципах: 1) охоплення всіх категорій персоналу; 2) групування професій робітників та посад службовців за ознакою спільності виконуваних функцій без урахування галузевих відмінностей; 3) віднесення робітників та службовців до розрядів єдиної уніфікованої сітки за ознакою складності робіт чи функцій, що виконуються (при цьому робітникам присвоюється розряди, а службовцям – кваліфікаційні категорії); 4) установлення тарифних ставок, виходячи із вартісної величини межі малозабезпеченості та рівномірного зростання порозрядних тарифних коефіцієнтів.

Завдання – види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін.

Закон– внутрішній суттєвий зв’язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток.

Закони менеджменту– сталі та незаперечні норми управління організаціями.

Закономірність – первинна стадія формулювання закону або частковий вияв його дії.

Інновації– нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.

Інформація– сукупність повідомлень, які відображають конкретний аспект явища, події виробничо-господарської діяльності.

Інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують різні сфери економіки (фінансові інституції, транспортні сполучення, зв'язок, консалтингові служби, комунальне господарство, охорона здоров’я тощо).

Керівництво - вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

Керована система організації– підсистема управління організацією, яка під впливом управлінських рішень забезпечує досягнення цілей організації.

Колектив (група)– дві й більше осіб, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Комунікації— обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Комунікаційний процес— процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми.

Конкуренти– юридичні чи фізичні особи, що змагаються за досягнення ідентичної мети (володіння ресурсами, ринками тощо).

Конкурентоспроможність продукції– сукупність її якісних і вартісних характеристик, що забезпечують відповідність продукції (товарів, робіт, послуг) вимогам ринку в певний період.

Контролювання- вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

Контроль - елемент і чинник управління економічними суб’єктами, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, цілям, програмам розвитку тощо.

Конфлікт– відсутність згоди між двом чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.

Лідерство - здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Матеріальне стимулювання праці– процес формування й використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до закону розподілу за кількістю та якістю праці.

Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Менеджмент — цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Мета в управлінні– це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкту, щодо якого формулюється мета.

Методи менеджменту — способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо).

Місія– чітко виражена причина існування організації, якісна мета, задля якої існує організація у ринковій соціально-орієнтованій економіці.

Модель - відображення у схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта.

Мотивування- вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Надбавки– додаткові виплату працівникові за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, вислугу років (військовим); виконання особливо важливої або особливо термінової роботи; знання та використання в роботі іноземних мов; класність водіям легкових і вантажних автомобілів; роботу в умовах режимних обмежень тощо.

Науково-технічний прогрес (НТП)– процес розвитку науки й техніки, що зумовлює глибокі перетворення в усіх прошарках суспільства та характеризується високими темпами розвитку науки, скороченням часу впровадження фундаментальних наукових винаходів, створенням прогресивних технічних засобів, технологій тощо.

Об’єкт вивчення менеджменту– процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об’єднань та інших організацій.

Організаційна структура управління — упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки й забезпечують керівництво організацією.

Організаційні зміни— сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів, управління виробничо-господарською діяльністю.

Організація (колектив)- група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети, специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) надання послуг.

Організація неформальна – група працівників, яка формується спонтанно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи уподобань), як правило входить у склад формальної організації.

Організація формальна – група працівників, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети.

Організування - вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.

Органіграма - схематичне відображення структури управління, зв'язків між підрозділами, службами та органами управління.

Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового, несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.

Планування — вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Планування оперативне — різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із розробленням оперативного плану з метою реалізації обраної стратегії.

Планування стратегічне – різновид управлінської діяльності, який полягає у реалізації комплексу заходів, пов’язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

Повноваження- обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.

Поділ управлінської праці вертикальний– формування рівнів управління (інституційного, управлінського та технічного), що забезпечує координацію управлінської роботи.

Поділ управлінської праці горизонтальний – призначення конкретних менеджерів для управління підрозділами в межах відповідного рівня управління.

Політика – загальне керівництва для дій і прийняття рішень, які сприяють досягненню цілей організації.

Постачальник – фізична чи юридична особа, яка забезпечує замовників, споживачів, покупців продукцією (товарами, роботами, послугами).

Потреба— відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь.

Правило– порядок дій, які повинні бути виконані в специфічній одноразовій ситуації.

Працівники– найважливіший внутрішній ситуаційний фактор організації, роль якого визначається здібностями, кваліфікацією, обдарованістю, освітою, потребами, сприйняттям корпоративного духу, знаннями (фаховістю), поведінкою, становленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням (склад групи, до якої належать), наявністю якостей лідера тощо.

Предмет вивчення менеджменту – теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо), практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо) та проектування систем менеджменту, тобто формування взаємопов’язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив.

Премії– грошові винагороди за успіхи або заслуги в певній галузі діяльності, виконання та перевиконання планових показників, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

Прибуток– сума, на яку сукупні доходи перевищують сукупні витрати в організації за певний період.

Прибуток балансовий– різниця між валовими доходами та валовими витратами.

Прибуток чистий – балансовий прибуток за вирахуванням обов’язкових податкових платежів.

Прогнозування– різновид планування, за якого використовуються накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього.

Продуктивність праці – показник ефективності використання трудових ресурсів, який вимірюється кількістю продукції (в натуральному або грошовому вираженні), виробленою одним працівником за певний час (годину, день, місяць, рік тощо).

Регулювання- вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розроблення і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Рентабельність– відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом чи його окремих сфер.

Ресурси– природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для створення товарів, надання послуг, одержання певних результатів.

Рівні управління– ієрархія управлінських посад: найвищий рівень управління – інституційний (директор та його заступники); середній рівень управління – управлінський (начальник відділу, декан та ін.); найнижчий рівень управління – технічний (начальник дільниці, старший майстер тощо)

Синергія – зростання сукупної ефективності діяльності в результаті поєднання зусиль окремих частин цілого, їх злиття, інтеграції.

Система– сукупність взаємопов’язаних і розміщених у певному порядку елементів, які утворюють єдине ціле для досягнення певної мети.

Собівартість– грошове вираження загальної суми витрат, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Споживач– фізична чи юридична особа, яка використовує, споживає продукцію (товари, роботи, послуги) діяльності як інших виробників, так і власні.

Стиль керівництва - сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації.

Стимул– зовнішній регулюючий вплив на людину (групу), що спонукає до цілеспрямованої дії.

Стратегія– напрям розвитку організації, який відображає у комплексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення цілей.

Стрес– стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей уживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами.

Структура– відносини рівнів управління і видів робіт (функціональних областей), які виконують служби або підрозділи.

Структура організації– схема розміщення організації (підприємства) на площині з урахуванням можливостей використання багатоповерхових приміщень (будівель).

Суб’єкт вивчення менеджменту– працівники керуючої та керованої системи організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв’язки в системі менеджменту.

Теорії мотивації– сукупність положень, принципів, законів, закономірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес стимулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та встановлення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних результатів.

Технологічні документи – сукупність носіїв інформації, що відображають перелік технологічних операцій, вказівки з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтовану послідовність виконання трудових процесів тощо. Є різновидом технологічних методів менеджменту.

Управління – цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управління персоналом– цілеспрямована діяльність керівного складу організації, керівників і фахівців підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики, принципів і методів управління персоналом організації.

Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Фактори впливу на організацію- рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів.

Форма влади– спроб впливу на поведінку працівників, що реалізується через певні механізми (примус, винагороду, традиції, харизму, спеціальні знання тощо), відповідно до яких виділяють такі форми влади: примусу, винагороди, еталонну, законну та експертну.

Форма оплати праці – спосіб оплати праці працівників, в основі якого закладається ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшення собівартості, збільшення прибутку тощо). Розрізняють відрядну, почасову, комбіновану, комісійну форми оплати праці.

Функції менеджменту— види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Централізація управління– зосередження виконання управлінських функція та прийняття важливих управлінських рішень у єдиному центрі.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 155; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ