Тема 9. ЗВ’ЯЗУЮЧИ ПРОЦЕСИ В МЕНЕДЖМЕНТІ



 

Навчальна мета. Оволодіти знаннями щодо сутності комунікацій та комунікаційного процесу, його етапів, сутності та класифікації управлінських рішень, процесу прийняття ефективних управлінських рішень та факторів, що на нього впливають. Сформувати уміння виявляти та ліквідувати перешкоди в комунікаціях, обирати методи прийняття управлінських рішень.

Основні терміни й поняття: комунікації, види комунікацій, процес комунікацій. управлінське рішення, метод прийняття рішень, фактор впливу, організація виконання рішень.

Поняття  і характеристика комунікацій

 

 

Комунікації — обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Існує два види комунікацій.

1.  Між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією підприємства зі споживачами відбувається через рекламу, з державою — через звіти, з політичною системою — шляхом створення лобі в парламенті. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відео стрічки, звіти та ін.

2.  Між рівнями, підрозділами та працівниками організації.

Комунікації можуть здійснюватись:

- від вищих рівнів управління до нижчих, тобто «зверху до низу». Наприклад, начальник інформує підлеглих про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та ін.;

- між різними підрозділами (відділами, цехами тощо);

- від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так надходить інформація про недоліки, порушення, страйкову ситуацію тощо;

- між окремими працівниками;

- між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом).

З урахуванням характеру передавання інформації комунікації поділяють на формальні (офіційні), які створені керівництвом організації, та неформальні, сформовані на засадах міжособистісних стосунків в організації.

Комунікаційний процес, його елементи. Етапи процесу комунікації

 

 

Комунікаційний процес — процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми.

Невід'ємними елементами процесу комунікацій є: .

- відправник (джерело) — особа, група осіб (підрозділ), організація, яка генерує ідеї, збирає та передає інформацію;

- повідомлення — інформаційна ідея, закодована з допомогою символів;

- канал — засіб передавання інформації;

- отримував (споживач) — особа, група осіб (підрозділ), організація, для яких призначена інформація.

Комунікаційний процес охоплює такі етапи:

1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї).

2.  Кодування (перетворення ідеї на повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації).

3. Вибір каналу (вибір способу передавання з допомогою телефонного, електронного зв'язку, відео стрічок тощо).

4.  Передавання ідеї (повідомлення).

5. Декодування (трансформація символів відправника в думки одержувач).

6. Оцінювання та уточнення повідомлення.

7. Здійснення зворотного зв'язку (відправник і одержувач міняються комунікаційними ролями).

У комунікаційних процесах постійно виникають шуми, які деформують зміст повідомлення, спричиняють відхилення, помилки тощо. Тому обов'язково слід враховувати можливі неточності під час передавання інформації, пам'ятаючи водночас, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд.

З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватись на два види комунікацій: міжособистісні та організаційні.

 

Перешкоди в комунікаціях

 

Міжособистісні комунікації традиційно виникають між конкретними особами (працівниками).

У процесі міжособистісних комунікацій можливі такі перепони:

- неповне сприйняття працівником інформації;

- неприйняття інформації;

- семантичні бар'єри (труднощі, зумовлені нерозумінням значення слів і словесних знаків);

- невербальні перепони, виникають у процесі використання несловесних (невербальних) знаків: погляд, вираз обличчя, посмішка та ін.;

- слабкий зворотний зв'язок.

Усунути їх можна шляхом вдосконалення спілкування. Для цього необхідно:

- пояснювати та обґрунтовувати свої ідеї до початку їх передавання;

- бути сприйнятливим до можливих семантичних проблем;

- стежити за власними жестами, позами, інтонаціями;

- бути уважним до почуттів інших працівників;

- враховувати соціально-психологічний клімат у колективі;

- встановлювати якісний зворотний зв'язок;

- допускати можливість дублювання ідеї, повідомлення, пояснення.

Організаційні комунікації виникають між підрозділами, рівнями, ланками організації та між організаціями, їх особливості залежать від характеру діяльності організації, її ролі й місця в галузі, структури управління тощо.

На якість організаційних комунікацій можуть впливати:

- деформація повідомлень на різних етапах процесу комунікацій;

- інформаційні перевантаження в системі комунікацій;

- незадовільна структура управління організації;

- громіздка структура комунікаційного процесу.

Удосконаленню комунікацій і ліквідації перепон в організаціях сприяють:

- раціоналізація структури комунікаційного процесу;

- удосконалення документообігу;

- ефективне застосування графічних засобів;

- вдосконалення функцій менеджменту;

- поліпшення зворотного зв'язку;

- запровадження системи вивчення пропозицій працівників (наприклад, з допомогою встановлення скриньок пропозицій);

- використання інформаційних бюлетенів;

- застосування сучасних інформаційних технологій: персональних комп'ютерів, електронної пошти, відеотехніки, радіо, телебачення тощо.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1150; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!