Централізація і децентралізація



 

 

Вертикальний по­діл організації супроводжується виникненням проблем централізації і децентралізації управління.

Організації, керівники яких залишають за собою більшу частину повноважень щодо прийняття управлінських рішень, називаються централізованими.

У децентралізованих організаціях повноваження розподіляються на нижчих рівнях управління.

Цілком централізованих чи децентралізованих організацій не буває. Ступінь децентралізації характеризується:

- кількістю рішень, які приймають на нижчих рівнях управління;

- важливістю рішень;

- наслідками рішень, які приймають на нижчих рівнях управління;

- організацією контролю за роботою підлеглих.

З метою усунення недоліків, пов'язаних із децентралізацією організацій, використовують інтеграцію управління - процес об'єднання зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур, графіків, ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва тощо.

 

Питання для самоперевірки знань:

 

 

1. Визначить поняття та головні складові організаційної діяльності.

2. У чому сутність понять «повноваження» та «відповідальність»?

3. Що таке лінійні та функціональні повноваження?

4. Розкрийте сутність та охарактеризуйте елементи організаційної структури типового вищого навчального закладу.

5. Розкрийте сутність організаційної діяльності та її місця в системі управління.

6. Види організаційних структур управління.

 

 

Проблемні питання:

 

 

1. Функція організації – це процес систематичного корегування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують. Як відбувається корегування?

2. Організація будь-якого технологічного процесу складається зі структурної організації й організації самого процесу. У чому їх сутність?

3. Повноваження – це надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації і направляти зусилля співробітників на виконання відповідних завдань. Чому обмежуються права підлеглого?

4. До основних повноважень належать лінійні, рекомендуючі, паралельні, функціональні тощо. У чому їх сутність?

5. Делегування повноважень – це засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між підлеглими багато чисельні завдання, направлені на досягнення цілей усієї організації. Що служить таким засобом в організації?

6. Відповідальність (у контексті делегування повноважень) – це відповідальність підлеглого за результати виконаних завдань перед своїм керівником. Вона настає тільки після передачі повноважень. Чому це відбувається після, а не до передачі повноважень?

 

 

Тема 6. КОНТРОЛЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

Навчальна мета. Оволодіння знаннями щодо контролювання як виду управлінської діяльності та його етапів. Оволодіння знаннями щодо управлінської функції регулювання.

Основні терміни й поняття: контролювання, попередній, поточний та заключний контроль, зворотний зв'язок, регулювання.

 

Поняття контролю. Принципи і цілі функції контролювання

Контролювання - вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічного суб'єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб'єктів економіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації від них з метою прийняття оптимальних рішень.

Контролювання як вид управлінської діяльності (процес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю).

Контроль - елемент і чинник управління економічними суб’єктами, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, цілям, програмам розвитку тощо.

Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації контролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками: складністю технологічних процесів в організації; невизначеністю середовища (зміни законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо); динамізмом науково-технічного розвитку; ймовірністю виникнення кризових ситуацій; особливістю глобалізації; доцільністю підтримання успішних програм, напрямів діяльності організації; тиском з боку конкурентів; боротьбою за ринки збуту товарів тощо.

Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним.

Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками.

- За змістом: фінансовий, виробничий, маркетингів та ін.

Фінансовий контроль постає як система спостережень, перевірок, досліджень ефективності функціонування та розвитку фінансових ресурсів. Він зорієнтований на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб'єктів управлінських рішень, правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхідності у корективах тощо.

Виробничий контроль полягає в порівнянні показників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. Основними критеріями при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, аналіз витрат виробництва. За періодичністю виробничий контроль буває регулярним та разовим, зосередженим на внутрішніх і зовнішніх операціях підприємств.

Контроль маркетинговий — це комплекс дій та заходів, пов'язаних із перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства. Основними критеріями при цьому є ефективність рекламної кампанії, рівень конкурентоспроможності продукції, якість після продажного обслуговування споживачів, рівень витрат на збут і просування товару тощо.

- За етапами виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний.

Попередній контроль здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

Поточний контроль реалізується в процесі виробни­чо-господарської діяльності.

Завершальний контроль здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).

- За рівнем централізації контролю: централізований, децентралізований та самоконтроль.

Централізований контроль постає як цілеспрямована діяльність спеціалізованих контрольних служб, заснована на використанні суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів. Його особливістю є послідовний, спрямований на суб'єкт вплив «зверху до низу»; здебільшого йому властива закритість інформації.

Децентралізований контроль ґрунтується на соціальних нормах, цінностях, традиціях, корпоративній культурі. Значною мірою він зорієнтований на самоконтроль та внутрігруповий контроль, що здійснюються на засадах соціальної взаємодії. Йому властива прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю. Не менш важливою його особливістю є і забезпечення двостороннього впливу.

Самоконтроль полягає в контролюванні працівником власних дій, операцій, виробленої продукції тощо.

- За способом: суцільний, вибірковий.

Суцільний контроль є повним (тотальним) контролем, що охоплює кожну роботу, кожну одиницю виробленої продукції (послуг).

Вибірковий контроль здійснюється за якістю робіт, товарів та послуг шляхом вибірок та проб із загального обсягу. Ідея вибіркового контролю базується на принципі Паретто 20:80, який можна сформулювати приблизно так: для того щоб управляти організацією, достатньо проконтролювати 20% контрольованих об’єктів, оскільки вони дають 80% результатів діяльності організації.

 

Етапи процесу контролювання

 

Процес контролю реалізується в кілька етапів:

1. Визначення стандартів і критеріїв.

Стандарт - це офіційний державний або нормативно-технічний документ галузі, підприємства, що визначає характеристики вимог, яким повинен відповідати певний вид продукції; критерій - показник, за яким оцінюють якість роботи, продукції тощо. Загальноприйнятими щодо них є такі вимоги:

- обмеженість у часі,

- конкретність,

- реальність,

- можливість прогнозування показників і результатів.

2. Оцінювання виконання.

Полягає у з'ясуванні відповідності кількості та якості робіт, продукції, загального стану суб'єкта встановленим стандартам, загально прийнятим нормам і критеріям. Потребує залучення відповідних ресурсів, спеціальних контрольних засобів та приладів; може здійснюватися централізовано і децентралізовано.

3. Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами.

Його здійснюють у кілька етапів:

- встановлення масштабу допустимих відхилень;

- вимірювання результатів;

- передача і поширення інформації про конкретні результати;

- оцінка інформації про отримані результати.

4. З'ясування необхідності коректив.

Від ефективності процедур на цьому етапі залежить подальше функціонування організаційної системи та її окремих елементів. Здійснюється на основі обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності робіт, продукції встановленим стандартам. У разі виявлення невідповідності виникає потреба у корективах (усунення недоліків,зміна стандартів тощо), що є завданням функції регулювання.

Ефективність контролю залежить від таких чинників:

- об'єктивність критеріїв і стандартів, які б забезпечували реальні можливості людей та справедливість контролю;

- якісне інформування про стан контрольованих об’єктів і процесів;

- двобічне спілкування між працівниками органів контролю та особами, діяльність яких контролюється;

- уникнення прискіпливого контролю;

- використання методів матеріального стимулювання за дотримання встановлених критеріїв, досягнення запланованих результатів;

- впровадження інформаційно-управлінської системи контролю;

- надання особливої уваги контролю виробничих процесів.

Не менш важливим при цьому є ефективне функціонування інформаційно-управлінської системи контролю — формалізованої системи підготовки інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Вона повинна містити інформацію про попередній, сучасний та майбутній стани підконтрольних процесів чи об'єктів, її функціонування має ґрунтуватися на використанні сучасної комп'ютерної техніки, технологій.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 249; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ