Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ



 

Навчальна мета. Сформувати знання про сучасні організації та їх класифікації, формальні та неформальні організації, середовище організації та уміння аналізувати окремі компоненти зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

Основні терміни й поняття: організація, середовище організації, формальна організація, неформальна організація.

 

Поняття та ознаки організацій

 

 

Організація - група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організація – специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і (або) надання послуг.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами, товариствами, асоціаціями, об'єднаннями тощо. На практиці використовують терміни «фірма», «корпорація» та ін.

Класифікація організацій.

1) За способом і метою утворення організації поділяють на:

- формальні;

- неформальні.

Формальні організації — групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.

Неформальні організації — це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів тощо.

2) За кількістю цілей виділяють:

- прості організації (мають одну ціль);

- складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов'язаних цілей), яких в економіці переважна більшість.

3) За величиною виокремлюють:

- великі;

- середні;

- дрібні організації.

4) За формами підприємництва організації поділяють на:

- підприємства;

- господарські товариства;

- банки;

- страхові компанії;

- інвестиційні фонди тощо.

5) За характером адаптації до змін виділяють:

- механістичні організації (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автоматизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації тощо);

- органістичні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій тощо).

 

Модель організації  як відкритої системи

 

 

На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем.

Система – сукупність взаємопов’язаних і розміщених у певному порядку елементів, які утворюють єдине ціле для досягнення певної мети.

Відкрита система має вхід та вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (матеріали, капітал, робоча сила, інформація тощо), виходом — продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Організація розглядається також як соціально-економічна система, в якій одні люди (соціальний елемент), володіючи капіталом (економічний елемент), ставлять завдання перед іншими людьми (соціальний елемент) і приводять у рух техніку в межах певних технологічних процесів виробництва (технічний елемент). Отже, соціально-економічна система поєднує соціальний, економічний і технічний елементи, і тому термінологічно точнішим є поняття «соціотехноекономічна система».

Організація складається з керуючої та керованої підсистем, щодо яких частіше вживають термін «система».

У процесі функціонування утворюється ефект синергії (зростання сукупної ефективності управлінської діяльності внаслідок поєднання, інтеграції та взаємодії керуючої та керованої систем). Синергія створює умови, за яких загальний ефект перевищує суму показників віддачі окремих підсистем організації, які діють незалежно.

Організації, незалежно від їх специфіки, характеризуються такими загальними особливостями:

- визначенням місії та цілей;

- наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

- залежністю від зовнішнього середовища (економічних і правових умов, громадських організацій, міжнародних подій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, менталітету суспільства тощо);

- горизонтальним поділом праці (визначенням конкретних завдань), який зумовлює створення відповідних підрозділів і служб;

- вертикальним поділом праці, спрямованим на координацію роботи, тобто на здійснення процесу управління;

- необхідністю управління;

- наявністю формальних і неформальних груп;

- здійсненням певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 168; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ