Тема 11. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
Навчальна мета. Оволодіння знаннями щодо сутності організаційних змін, феномену опору змінам, ефективності менеджменту.
Основні терміни й поняття: організаційні зміни, опір змінам, економічна, соціальна та організаційна ефективність менеджменту.
Організаційні зміни та управління ними
Організаційні зміни — сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів, управління виробничо-господарською діяльністю.
Власне, управління організаційними змінами є конкретною функцією менеджменту. Тому технологія управління ними реалізується через загальні функції менеджменту, охоплюючи такі етапи:
1. Планування організаційних змін.
2. Організування колективів працівників та окремих виконавців - учасників організаційних змін.
3. Мотивування працівників — учасників організаційних змін.
4. Контролювання результатів організаційних змін.
5. Регулювання відхилень, збоїв тощо, виявлених у процесі організаційних змін.
Існує три способи розподілу влади між різними рівнями організації при здійсненні організаційних змін:
Поділ повноважень. Передбачає спільну участь керівників і підлеглих у визначенні необхідних змін, виробленні альтернативних підходів.
Однобічні дії. Базується на використанні законної влади для забезпечення змін. Конкретно цими питаннями займається вище керівництво організації.
|
|
|
Делегування повноважень. Вище керівництво на ліберальних засадах передає підлеглим інформацію про необхідність змін, а потім делегує повноваження для здійснення коригуючи дій.
Цілком природним є те, що в кожній організації існує певний опір змінам, спричинений:
- невизначеністю ситуації, що склалась;
- ймовірністю виникнення конфліктних ситуацій;
- можливістю особистих втрат;
- упевненістю, що зміни не принесуть нічого доброго;
- очікуванням негативних наслідків тощо.
Менеджер повинен володіти інформацією не лише про те, хто з працівників опирається змінам в організації, а і з'ясувати, з яких причин вони займають таку позицію. Знання причин, що породили опір змінам, аргументів, що висловлюються при цьому, є найважливішою передумовою його подолання.
Для подолання опору змінам використовують такі заходи:
- відкрите обговорення ідей (індивідуальні бесіди, виступи перед колективом, проведення конференцій, семінарів тощо);
- залучення підлеглих до прийняття управлінських рішень;
- підтримка працівників (емоційна, матеріальна, професійна тощо), які є активними учасниками процесів, пов'язаних зі змінами;
|
|
|
- переговори щодо впровадження новинок;
- аргументоване пояснення прогнозованих переваг впровадження змін;
- висунення окремих працівників на більш високі посади;
- доручення особі, яка може найбільше опиратись змінам, провідної ролі в прийнятті рішень про нововведення;
- маневрування з метою отримання згоди на зміни;
- примус через погрози (звільнення з роботи, блокування службового росту, підвищення заробітної плати тощо);
- створення механізму стимулювання працівників за нововведення;
- реорганізація структури управління тощо.
Ефективність менеджменту
Організаційні зміни та організаційний розвиток передбачають підвищення ефективності систем менеджменту.
Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат які супроводжують їх одержання.
При оцінюванні системи менеджменту, яка діє в організації, слід розрізняти економічну, організаційну та соціальну ефективність.
Економічна ефективність менеджменту. Відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління.
|
|
|
З одного боку, економічну ефективність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо.
Водночас ефективність систем менеджменту характеризується показниками, які відображають результати виробничо-господарської діяльності організації: величина прибутку, собівартість, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневрування, оборотності тощо.
Організаційна ефективність менеджменту. Характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо.
Ії оцінюють за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури менеджменту, швидкість прийняття управлінських рішень тощо.
|
|
|
Соціальна ефективність менеджменту. Відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності й причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо.
Соціальну ефективність менеджменту можна оцінювати з двох точок зору.
З одногобоку, її оцінюють за показниками, що відображаютьсоціально-культурну сферу функціонування організації:рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівеньрозвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці тощо.
З іншого - за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплато віддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.
Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту шляхом удосконалення керуючої та керованої систем управління організацією. При цьому економічна ефективність менеджменту визначається, з одного боку, як результат удосконалення керуючої та керованої систем, з іншого — на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності.
Для ефективного управління організаціями потрібно дотримуватися таких умов:
- як підприємство в цілому, так і кожний його підрозділ зокрема повинні мати чітку місію, тобто власну стратегічну мету, яка може відображатися в прагненні до підвищення конкурентоспроможності і прибутковості;
- потрібні менеджери-професіонали для того, щоб управляти підрозділами;
- необхідна розвинута корпоративна культура та абсолютна відданість персоналу своєму підприємству. Найкращий підхід полягає в тому, щоб створити культуру «самовивчення», яка передбачає, що кожний процес чи проект стає об'єктом вивчення працівників, що несуть за нього відповідальність;
- має бути чітке розуміння того, яка робота здійснюється централізовано, а яка децентралізовано;
- у керівництва має бути інформаційна система управління для того, щоб була можливість спостерігати за роботою підрозділів та їхніми результатами, при цьому не втручаючись в їхню роботу.
Перевагами впровадження нової системи менеджменту є її зв'язок з розширенням можливостей підприємництва і зростанням ефективності:
- поліпшується якість рішень, які приймаються, і скорочується сам процес прийняття рішень;
- вище керівництво вивільняється від щоденної рутинної роботи й має більший простір для вирішення стратегічних завдань;
- з'являється чіткіше уявлення про рівень прибутку й результати діяльності підприємства.
Питання для самоперевірки знань:
1. Об’єктивність та необхідність здійснення змін в організаціях.
2. Що таке «система подолання опору організаційним змінам»?
3. У чому полягають особливості визначення економічної ефективності систем менеджменту?
4. Охарактеризуйте організаційну та соціальну ефективність управління.
5. Назвіть показники економічної, організаційної та соціальної ефективності управління, їх склад і методи визначення.
6. У чому полягає комплексний підхід до удосконалення управління організаціями?
Тести одиночного вибору відповіді для самоперевірки знань (модуль 2):
1. До економічних методів менеджменту відносять:
а) контролювання
б) матеріальні стимули
в) грамоти
г) функцію керівництва
2. Комунікації – це:
а) контроль
б) методи формування колективу
в) обмін інформацією
г) організування
3. Складовими елементами процесу комунікацій є:
а) канал
б) призначання ректора вищого навчального закладу
в) встановлення альтернатив
г) планування діяльності відділу зовнішньоекономічних зв’язків
4. Комунікаційний процес включає такі основні елементи:
а) кодування та декодування
б) відправник, повідомлення, канал та одержувач
в) зародження ідеї та вибір каналу
г) шуми
5. Які етапи передбачає комунікаційний процес:
а) планування роботи працівників
б) стимулювання працівників
в) здійснення зворотного зв’язку
г) визначення відхилень
6. Які етапи передбачає комунікаційний процес:
а) мотивування трудової діяльності
б) кодування і вибір каналу
в) оперативне регулювання виробництва
г) визначення стандартів та параметрів
7. Комунікаційний процес в організації забезпечує:
а) проходження інформації від керівника організації до підрозділів
б) форми влади
в) стилі керівництва
г) стреси
8. Перепони в комунікаціях створюють:
а) недоліки в організаційній структурі управління
б) помилки в розрахунках
в) регулювання
г) планування
9. Управлінське рішення – це:
а) формалізований метод менеджменту
б) нарада з виробничих питань
в) положення про нарахування дивідендів
г) інвестиційний проект
10. За способом обґрунтування управлінські рішення бувають:
а) штабні
б) інтуїтивні
в) такі, що стосуються конкретних підрозділів
г) компромісні
11. До етапів процесу вироблення управлінських рішень належать:
а) мотивування менеджера
б) аналіз поточної діяльності
в) реалізація рішення та оцінювання результатів
г) регулювання
12. До етапів процесу вироблення управлінських рішень належать:
а) аналіз зовнішнього середовища
б) аналіз фінансової діяльності
в) мотивування
г) виявлення та оцінювання альтернатив
13. Оптимізація управлінського рішення здійснюється через:
а) використання стратегічного планування, розподіл ресурсів
б) застосування наукового методу, моделювання, системну орієнтацію
в) залучення всього колективу до обговорення та прийняття рішень
г) удосконалення системи матеріального стимулювання
14. Влада – це:
а) здатність впливати на працівників на засадах особистих якостей
б) можливість впливати на працівників на засадах отриманих за посадою повноважень
в) поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи
г) загальні знання управлінця
15. Лідерство – це:
а) можливість впливати на поведінку інших людей
б) здатність впливати на колег
в) здатність обмінюватися думками зі співробітниками
г) повноваження
16. Недоліками експертної форми влади є:
а) самовпевненість керівника
б) обмеження розмірів винагороди
в) незалежність характеру
г) нестійкість розумної віри
17. Недоліками влади винагороди є:
а) відсутність довіри до керівництва
б) недостатнє використання потенціалу працівників
в) обмеження розмірів винагороди
г) нестійкість розумної віри
18. Недоліками впливу через переконання є:
а) обмежені фінансові ресурси
б) поява гальмівних процесів розвитку людини
в) повільна дія та невизначеність результатів
г) обмеження адміністративними методами
19. Формами влади менеджера є:
а) судова влада
б) конфлікт
в) примус
г) управління конфліктами
20. Ситуаційний підхід у керівництві визначає:
а) залежність стилю керівництва від якостей підлеглих, характеру завдання, впливу середовища
б) перелік якостей, якими володіють ефективні керівники
в) манеру поведінки керівника з підлеглими для досягнення максимальних результатів
г) способи переконання підлеглих та залучення їх до прийняття рішень
21. На вибір стилю керівництва впливають:
а) конкуренти
б) ризик
в) особисті якості підлеглих
г) технологія
22. Системи Рексона Лайкерта визначають:
а) стилі керівництва, орієнтовані або на роботу або на людину
б) вплив на стилі керівництва таких факторів: характер організації, система цінностей, особистий досвід
в) стилі керівництва на підставі чотирьох систем, які базуються на оцінці поведінки керівника
г) стилі керівництва залежно від рівня зрілості виконавців
23. Конфлікти бувають:
а) авторитарні
б) лінійні
в) доброзичливі
г) дисфункціональні
24. Що є наслідком функціональних конфліктів?
а) підвищення ефективності діяльності організації
б) поліпшення морального клімату у колективі
в) ослаблення співробітництва між працівниками
г) появу додаткових ідей та нових альтернатив
25. Які з наведених нижче методів вирішення конфліктів є структурними?
а) пояснення вимог до роботи та ії сутності
б) компроміс
в) примус
г) ухилення від конфлікту
26. Опір змінам відбувається через:
а) загострення конкурентної боротьби
б) очікування позитивних змін
в) переговори
г) нестачу інформації
27. Опір організаційним змінам відбувається через:
а) невизначеність ситуації, яка склалась
б) зміну техніки
в) неформальні методи прогнозування
г) існування зворотного зв’язку
28. Опір змінам в організації відбувається внаслідок:
а) застосування ліберального стилю керівництва
б) виникнення конфліктних ситуацій
в) очікування негативних наслідків для себе
г) неефективність системи планування
29. У менеджменті розрізняють такі види ефективності:
а) технологічну
б) правову
в) адаптивну
г) організаційну
30. Організаційну ефективність менеджменту визначають за такими показниками:
а) обсяг виготовленої продукції
б) продуктивність праці
в) стабільність кадрів
г) рівень централізації функцій управління
31. Економічну ефективність менеджменту визначають за такими показниками:
а) рівень технічної озброєності управлінців
б) зарплатовіддача
в) умови праці
г) середній вік менеджерів на підприємстві
32. Соціальну ефективність менеджменту визначають за показниками:
а) рентабельність продукції
б) собівартість продукції
в) продуктивність праці
г) фондомісткість
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 2004; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!