Інженерне забезпечення готелю
Опалення
У готельно-ресторанних комплеках застосовуються як центральні, так і місцеві системи опалення. Для готелю на 90 місць категорії*** у м. Миргород джерелом постачання - міська мережа теплофікації районної котельні.
Систему опалення і параметри теплоносія обрано водяну з радіаторами і конвекторами з температурою теплоносія 115°С.
Водяне опалення, як правило, має примусову циркуляцію теплоносія. Системи водяного опалення з природною циркуляцією теплоносія використовуються тільки для будівель невеликої довжини, у випадках, коли немає централізованого теплопостачання. Радіус дії систем з природною циркуляцією – не більше 30 м по горизонталі, а відстань від середини висоти котла до центру нижнього опалювального приладу – не менше 3 м. Однотрубні системи більш довершені, ніж двотрубні і простіші при монтажі, тому вони застосовуються частіше. Для будівель з суміщеними покрівлями без горищ доцільно використовувати однотрубну системи опалення з П-подібними стояками з триходовими кранами в опалювальних приладах з прокладанням магістральних трубопроводів у підпільних каналах. Тому для запроектованого готелю обрана однотрубна система опалення [20].
Вентиляція
Вибір систем обміну повітря підприємства масового харчування залежить від типу підприємства, об’єму будівлі, кількості шкідливих виділень. На підприємствах з кількістю місць до 100 дозволяється обладнання тільки витяжної системи. Тому для проектований готельно-ресторанний комплекс обладнується лише витяжною системою повітрообміну [34].
|
|
|
Окремі витяжні системивентиляції проектують у приміщеннях:
а) для відвідувачів (за виключенням туалетів та умивалень), гарячих цехах і мийних;
б) виробничих (крім гарячих цехів і мийних), адміністративних приміщеннях;
в) убиральнях, умивальнях, душових (природна вентиляція);
г) холодильних камерах для овочів та фруктів;
д) холодильних камерах для харчових відходів.
Окремі припливні системивентиляції проектують для:
а) торгівельних залів та приміщень, що прилягають до них (буфет, роздавальна, сервізна, вестибюль);
б) мийних і гарячих цехів з приміщеннями, що прилягають до них (холодний, м’ясо-рибний, овочевий цехи);
в) решта приміщень.
Не вентилюються: холодильні камери для зберігання всіх видів продукції (крім фруктів, ягід, овочів, напоїв і харчових відходів) та шлюз до камери харчових відходів [46].
У номерах готелю «Шевченко» запроектована природня вентиляція.
Обираючи кількість витяжних та припливних систем, необхідно враховувати можливий радіус дії одного вентиляційного центру. Для природної витяжної вентиляції він не перевищує 8 м, для систем механічної вентиляції – близько 40 м.
|
|
|
Основне обладнання систем вентиляції розміщують у припливних і витяжних камерах. Приміщення, які потребують максимальних повітрообмінів, повинні бути наближені до венткамер. Розміри вентиляційних камер у плані визначають, виходячи з габаритів обладнання, що там встановлюється. Орієнтовно можна прийняти площу венткамер продуктивністю 5-10 тис м3/г близько 12-16 м2.
Вентиляційні камери витяжних систем розміщують якнайближче до місць викиду повітря у атмосферу, щоб запобігти влаштуванню напірних повітроводів у будівлі. Їх розміщують найчастіше у верхніх поверхах, на горищі або на покрівлі, якщо це не шкодить архітектурному виглядові будівлі. У витяжних камерах встановлюються тільки вентилятори з електродвигунами і фільтри для попереднього очищення повітря, що викидається [32].
Витяжні системи вентиляції передбачені у:
а) торговій залах, , гарячому цеху і мийних;
б) виробничих приміщеннях, адміністративних приміщеннях;
в) у санітарних вузлах і душових передбачається природна вентиляція.
Окремі припливні системи вентиляції запроектовані у:
а) торговій залі;
б) мийних, гарячому цеху, виробничих приміщеннях;
|
|
|
в) решті приміщень.
Кондиціювання
У сучасних закладах ресторанного господарства для створення в приміщеннях комфортних умов для людини і оптимальних параметрів повітряного середовища для виробничих процесів широко застосовуються системи кондиціювання. Основними перевагами цих систем порівняно з вентиляційними є:
1) висока ефективність;
2) низький рівень шуму;
3) вільний вибір місця розміщення і типа кондиціонера [34].
Водопостачання
У підприємствах масового харчування для забезпечення господарських, виробничих та протипожежних потреб передбачається, як правило, єдина водопровідна мережа. Внутрішня водопровідна мережа складається повністю або частково з таких елементів:
1) увід, який являє собою перпендикулярний до будівлі відрізок труби зовнішньої магістралі до водомірного вузла;
2) водомірний вузол;
3) водопровідна мережа будівлі з арматурою;
4) насоси для подачі води у випадку недостатнього тиску у зовнішній мережі.
Застосовуються схеми водопровідної мережі з нижнім і верхнім розведенням магістралей. При нижньому розведенні, яке є найбільш розповсюдженим, магістралі прокладають під підлогою першого поверху (у підвалі або в спеціальних каналах). При верхньому розведенні магістралі прокладають по горищу будівлі або під стелею верхнього поверху. Система з верхнім розведенням поступається системі з нижнім розведенням, тому що може замерзати (у випадку прокладення по горищу), а у випадку аварії трубопроводу може трапитись затоплення приміщень [35].
|
|
|
Підприємства ресторанного господарства найчастіше розміщуються на перших поверхах будівель, тому в них застосовуються системи водопроводу з горизонтальними розподільними трубопроводами і тупиковим розведенням. У підприємствах, що розміщуються у будівлях іншого призначення, системи внутрішнього водопроводу передбачають самостійними.
Мережі внутрішнього водопроводу прокладають відкрито з кріпленням труб до стін, колон, перекрить з уклоном 0,002-0,005 у бік вводу. Труби можуть прокладатися приховано у спеціальних каналах, шахтах або у товщі стіни, якщо це обумовлюється підвищеними вимогами до інтер’єру приміщення. У таких випадках в місцях з’єднань передбачаються ніші з оглядовими люками.
Водопровідні труби системи холодного водопостачання, які прокладаються приховано і у приміщеннях з підвищеною вологістю, вкривають ізоляцією для запобігання конденсації вологи. Якщо труби прокладаються у зоні впливу холодного повітря, передбачається теплоізоляція, яка виключає можливість замерзання.
Внутрішня водопровідна мережа монтується зі стальних оцинкованих водогазопровідних або пластикових труб. Використання неоцинкованих труб для господарсько-питного водопроводу з діаметрами до 70 мм забороняється через те, що вода набуває темного кольору, неприємного смаку і викликає утворення плям на емальованих санітарно-технічних приладах. Останнім часом все більш поширеним стає застосування вініпластикових та поліетиленових труб, які мають високі технічні, експлуатаційні та санітарно-гігієнічні показники.
Для обліку води, що витрачається споживачем, застосовуються крильчасті лічильники з діаметром поєднувального трубопроводу від 15 до 40 мм або лічильники турбінного типу, у яких крильчатку замінено на турбінку зі спіральними лопатками [31].
Каналізація
Підприємства ресторанного господарства обладнуються внутрішньою виробничою та господарсько-фекальною каналізацією. До першої надходять стічні води від мийних ванн, раковин, трапів виробничих приміщень. До другої надходять води від унітазів, умивальників, душових та інших санітарних устроїв. Обидві системи поєднуються із зовнішньою мережею господарсько-фекальної каналізації за допомогою самостійних випусків. Об’єднання каналізаційної мережі підприємства, розміщеного у будівлі іншого призначення, з іншими каналізаційними системами будівлі не допускається.
Для уловлювання мезги, бруду та крохмалю із стічних вод овочевих цехів передбачається: а) для овочевих цехів продуктивністю до 2 т сировини за зміну – пісколовки, що встановлюються у приміщенні цеху; б) для овочевих цехів продуктивністю 2 т або більше сировини за зміну – грязевідстійники та мезгоуловлювачі за межами будівлі.
Внутрішня каналізація будівлі складається з приймальних устроїв для стічних вод та мережі трубопроводів. Приймальні устрої розділяють на дві групи: обладнання, що встановлюється у санвузлах (унітази, пісуари, умивальники, трапи), і обладнання для приймання виробничих стоків. Вода від кожної групи приладів збирається і відводиться у вуличну мережу окремо. Виробничі стічні води приймаються від мийних ванн, раковин, технологічного обладнання (посудомийні машини, овочемийки, картоплечистки). У овочевому, м’ясному і рибному цехах, у мийних та гарячих цехах біля варильних котлів встановлюються трапи діаметром 100 мм, у цехах готової продукції – трапи діаметром 50 мм. Приміщення, які потребують обладнання каналізаційних стоків, розміщують компактними групами. Санітарні вузли, як правило розміщують один під одним. Устрої для приймання стічних вод у підвальних поверхах встановлюють дуже рідко. Санітарне обладнання дозволяється встановлювати у підвалах, якщо глибина прокладання зовнішньої каналізаційної мережі нижче підлоги підвалу і краї санітарних пристроїв вище рівня найближчого оглядового колодязя [35].
Внутрішню каналізаційну мережу виготовляють з чавунних асфальтових труб діаметром 50, 100, 150 мм. Приймальні устрої стічних вод, які не мають у своїй конструкції водяного затвору, приєднують до каналізаційної мережі за допомогою сифонів.
Для приймання стоків з відвідних ліній служать стояки. Їх встановлюють у місцях розміщення групи санітарних приладів ближче до тих приладів, у які надходять найбільш забруднені і найменше розріджені стоки. Стояки встановлюють відкрито біля стін або приховано у борознах і спеціальних шахтах. Верхня частина стояка у вигляді витяжної труби виводиться на висоту не менше 0,7 м над дахом будівлі, що забезпечує вентиляцію мережі і запобігає «зривам» гідравлічних затворів у пристроях. Діаметр витяжної труби повинен відповідати діаметру стояка. Для контролю і прочищання внутрішньої каналізаційної мережі на ній встановлюються ревізії та прочистки [31].
РОЗДІЛ 4
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 709; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!