Поняття «Утримання будівель та споруд»



Утримання міської забудови

Л0. Термінологія в галузі утримання міської забудови. 3

Поняття «Утримання будівель та споруд». 7

Л1. Загальні положення. 9

Л2. Система послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. 15

2.1 Загальні принципи з утримання будинків та прибудинкових територій. 15

2.2 Науково-технічний супровід. 19

2.3. Збереження експлуатаційних властивостей об’єкту. 23

2.4 Відновлення експлуатаційних властивостей об’єктів. 28

2.5 Обстеження технічного стану будівель. 31

Л3. Класифікація робіт з ремонту об’єктів житлового фонду, що наведена в нормативних документах і в науковій та технічній літературі 36

Л4. Аналіз класифікації робіт з ремонту об’єктів житлового фонду, що наведені в “примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд”, який затверджений наказом ДЕРЖЖИЛКОМУНГОСПУ від 10.08.2004 № 150. 42

Л5. Міське господарство в системі управління містом. Місто як соціально-економічна система. Загальні принципи побудови міської системи управління. 59

Місто як соціально-економічна система. 59

Загальні принципи побудови міської системи управління. 65

Міське господарство як об'єкт управління. 67

Л6. Терміни служби будівель та споруд в залежності від матеріалу конструкцій 80

Обґрунтування необхідності проведення ремонту. 83

Л7. Експлуатація житлового фонду. 86

Види і роботи технічного обслуговування. 86

Паспорт технічного стану житлового будинку. 100

Л8. Обстеження, оцінювання технічного стану та підготовка вихідних даних для ремонту. Методи обстеження 104

Ремонтоздатність будівель. 104

Надійність будівель, що експлуатуються. 107

Підготування вихідних даних для проведення ремонту. 113

Методи обстеження. 119

 


Л0. Термінологія
в галузі утримання міської забудови

Споруда – все, що штучно споруджено людиною для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства.

Будівля – наземна споруда, що має внутрішній простір, призначений і пристосований для певного виду людської діяльності (проживання, відпочинку, праці, т.п.).

Інженерні споруди – всі споруди, що не відносяться до будівель, призначені для виконання лише технічних завдань (мости, тунелі, шляхопроводи, метро, резервуари, димові труби, т.п.).

Промислові (виробничі) будівлі – будівлі, призначені для здійснення виробничо-технічних процесів, пов'язаних з виготовленням певного виду продукції.

Енергетичні будівлі – теплоенергоцентралі, котельні, електростанції, трансформаторні підстанції.

Будівлі транспорту і складського господарства – гаражі, майстерні по обслуговуванню транспорту, склади міського господарства, торгівлі, підприємств та установ.

Будівлі спеціального призначення – пожежні депо, пости охоронних та контролюючих органів.

Допоміжні будівлі — адміністративні, конторські, побутові, медпункти, пункти громадського харчування.

Житлова будівля– будівля, призначена для проживання людей.

Житловий будинок – будинок, призначений для постійного проживання в ньому людей, який має відповідно обладнані квартири (квартиру) та допоміжні приміщення.

Квартира – частина житлового будинку, яка призначена для проживання однієї чи кількох сімей, має обладнані житлові і допоміжні приміщення, окремий вихід на сходову клітку, коридор, галерею, вулицю.

Житлове приміщення – приміщення, в якому згідно діючих норм допускається обладнання постійних спальних місць.

Підсобні приміщення квартири – приміщення квартири, призначені для господарсько-побутових потреб проживаючих.

Допоміжні приміщення житлового будинку(місця загального користуванняраніше) – приміщення житлового будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку чи побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання(сходові клітки, вестибюлі, холи, перехідні шлюзи, поза квартирні галереї, коридори, колясочні, кімнати дозвілля, комори, сміттєкамери та інші аналогічні приміщення).

Елементи житлової будівлі – складові конструкції і технічні пристрої будівлі, призначені для виконання заданих функцій.

Частина будівлі – певний обсяг будівлі (квартира, секція, підвал, горище, т.п.), призначений для виконання заданих функцій (процесів).

Несправності елементів будівлі – стан елементів, при якому ними не виконується хоча б одна з заданих експлуатаційних вимог.

Пошкодження елементів будівлі – несправності елементів будівлі, або його складових, викликана зовнішніми діями.

Дефект елементу будівлі– несправність (дефект) елементу будівлі, викликана порушенням правил, норм, або технічних умов при його виготовленні, монтажі чи ремонті.

Аварійний стан будинку (елементу) – стан будинку (елементу), при якому його подальша експлуатація повинна бути негайно припинена заради безпеки людей.

Ветхий стан будівлі (елементу) – встановлена оцінка технічного стану будівлі (елементу), яка відповідає його фізичному зносу (більше 60 % для дерев’яних будівель та елементів та 70% – для кам’яних).

Експлуатація житлової будівлі – використання житлового будинку за призначенням, його технічне та санітарне обслуговування.

Санітарне утримання житлової будівлі – комплекс робіт, спрямований на збереження встановлених санітарно-гігієнічних вимог до утримання приміщень житлового будинку і його прибудинкової території.

Нормативні терміни служби будівлі – середній термін служби будівлі, прийнятий для розрахунку норм амортизаційних відрахувань.

Фактичний термін експлуатації будівлі (елементу) – календарна тривалість експлуатації будівлі (елементу).

Знос будівлі (елементу) – процес погіршення експлуатаційних показників будинку в часі (з урахуванням зміни вимог).

Моральний знос будівлі– величина, що характеризує ступінь невідповідності об’ємно-планувальних, санітарно-гігієнічних, економічних та естетичних показників будівлі сучасним експлуатаційним вимогам.

Утримання житлового фонду – комплекс робіт, спрямований на створення необхідних умов проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель.

Експлуатаційні показники житлової будівлі – сукупність технічних, об’ємно-планувальних, санітарно-гігієнічних, економічних і естетичних характеристик житлової будівлі, які обумовлюють її експлуатаційні якості.

Експлуатаційні вимоги до житлової будівлі –встановлені нормативними документами умови (вимоги) до житлової будівлі та її елементів, які обумовлюють їх ефективну експлуатацію.

Технічне обслуговування житлової будівлі – комплекс робіт, спрямованих на забезпечення справності елементів будівлі, або заданих параметрів та режимів його технічного обладнання.

Ремонт житлового будинку— комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів по усуненню морального та фізичного зносу, не пов’язаних зі зміною основних техніко-економічних показників.

Реконструкція житлового будинку – комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів, пов’язаних зі зміною основних техніко-економічних показників (кількість та площа квартир, будівельний обсяг, та загальна площа будівлі), здійснюваних з метою поліпшення умов проживання, якості обслуговування.

Розціночний опис робіт— документ, який визначає на основі опису виявлених несправностей елементів будівлі вартість робіт по їх усуненню.

Поняття «Утримання будівель та споруд»

Широке поняття “утримання” включає в себе проектування, зведення і експлуатацію будівель, споруд, інженерних об'єктів та мереж. Залежно від призначення території, об’єкту, споруди чи будівлі, при розробці проектної документації на утримання (будівництво, ремонт, реконструкція, модернізація, реставрація чи знесення) згідно з діючими містобудівельними нормами необхідно передбачити:

· певний набір, обсяг, розміри приміщень та їх орієнтацію;

· функціональні зв’язки між ними відповідно до передбачених технологічних процесів;

· міцність будівлі і її конструктивних елементів;

· герметичність об’ємів;

· захисні (тепло-, звуко-, волого- і пилонепроникні) та інші експлуатаційні якості. Передбачені проектом вимоги матеріалізуються під час зведення і повинні постійно підтримуватися в процесі експлуатації.


 

Складові утримання наведені на схемі:

 

 

Утримання

 

 

 

 

   

 

 

Проектування

 

Спорудження

 

Експлуатація

 

 

         

 

 

       

 

 

 

Капремонт,
реконструкція,
модернізація,
технічне переоснащення

 

 

                   

 

Л1. Загальні положення

Будинки зводяться для забезпечення потреб людей. Незалежно від їх призначення всі вони мають відповідати наступним експлуатаційним вимогам:

· гарантувати безпеку для здоров'я і життя людей, майна та довкілля;

· будівельні конструкції та будинки в цілому повинні мати достатню міцність для того, щоб сприймати експлуатаційне навантаження без руйнування;

· будинки повинні бути придатними до нормальної експлуатації, відповідати вимогам протипожежної, екологічної, санітарної безпеки; бути економічними в експлуатації і мати привабливий зовнішній вигляд;

· конструкції мають бути ремонтопридатними.

Для довготривалого зручного використання будинків за їх призначенням необхідно забезпечити грамотну технічну їх експлуатацію, що дозволяє підтримувати будинки в належному стані.

Технічна експлуатація – це динамічний процес протягом всього терміну експлуатації будинків, інженерних систем та при будинкових територій. При цьому виконується цілий ряд технічних та економіко-організаційних заходів щодо підтримання будівельних конструкцій і будинків у задовільному стані, придатному до нормальної експлуатації. Ці заходи на протязі нормативного терміну служби повинні забезпечити надійну роботу всіх конструктивних елементів будинків, а також внутрішніх систем інженерного обладнання при мінімальних затратах на їх експлуатацію.

Задачі експлуатації будинків полягають: в забезпеченні безвідмовної роботи будівельних конструкцій; дотриманні нормальних санітарно-гігієнічних умов і правильного використання інженерного обладнання; дотриманні температурно-вологісного режиму в середині приміщень; проведенні своєчасного ремонту; підвищенні ступеня благоустрою та інше.

В процесі експлуатації технічний стан будинків змінюється, що переважно виражається в погіршенні кількісних характеристик роботоспроможності, зокрема надійності конструкцій. Погіршення технічного стану будинків відбувається в результаті зміни фізико-технічних параметрів матеріалів, характеру сполучення між ними, а також розмірів і форм конструкцій. Причиною зміни технічного стану будинків являються також руйнування, моральне зношення та інші види втрат роботоспроможності конструктивних матеріалів.

Поряд з умовами нормальної експлуатації повинні розглядатися небезпеки, які самі по собі або у сполученні з іншими факторами можуть призвести до порушення роботоспроможності конструкцій. Ці небезпеки можуть бути наслідками:

· недосконалості норм проектування;

· недоліків проектування, виготовлення, зведення або експлуатації, що виникають внаслідок грубих помилок персоналу, в тому числі через відсутність інформації, прорахунки та нерозуміння;

· різких змін технологічного процесу, що викликають істотні зміни технологічних навантажень і впливів;

· перевантажень, що виникають при недотриманні технології виготовлення конструкцій, при стихійних лихах, техногенних аваріях та інших виняткових подіях.

Небезпечні впливи повинні враховуватись протягом усього періоду будівництва та експлуатації об'єкта.

Якщо розглянути повний період експлуатації будинків, то його можна розділити на три періоди: припрацьовування, нормальної експлуатації, інтенсивного зношування.

На рисунку 1.1 показана крива інтенсивності відмов конструкцій як функції часу експлуатації, де виділені ці три періоди.

Рисунок 1.1 – Інтенсивність відмов конструкцій
як функція часу експлуатації:
1 – період припрацьовування; 2 – період нормальної експлуатації;
3 – період інтенсивного зносу (раптові і зношуванні відмови)

Період будівництва і перший період після завершення будівництва характеризується припрацьовуванням всіх елементів в єдину складну систему будинку. В цей період можуть проходити різні деформації конструкцій будинку (зсув, усадка, температурні деформації і т.д.).

Після закінчення періоду припрацьовування конструкцій і елементів будинків (після ремонту дефектних ділянок) в період нормальної експлуатації число відмов знижується і стабілізується.

Основними в цей період є раптові деформації, які залежать від умов роботи і експлуатації конструкцій.

Причиною раптових деформацій можуть бути непередбачені концентрації навантажень, повзучість матеріалів, незадовільна експлуатація, температурно-вологісні впливи, неправильне виконання ремонтних робіт.

Третій період – це період інтенсивного зносу, який пов‘язаний із старінням матеріалу конструкцій, зниженням його пружних властивостей.

Конструкції і обладнання навіть при нормальних умовах експлуатації мають різні терміни служби і зношуються нерівномірно.

Термін служби будинків, як і інших основних фондів міського господарства, визначаються довговічністю основних конструкцій. Будівельні конструкції житлових і громадських будинків за ознакою довговічності підрозділяються на дві групи:

· незмінювані конструкції, від довговічності яких залежить термін служби будинку в цілому;

· конструкціїбудинку, якіповністю або частково замінюються кілька разів під час служби основних незмінюваних конструкцій будинку.

Таким чином, для оцінки і забезпечення надійності та конструктивної безпеки будинків, які експлуатуються, важливим є прогноз ресурсу всіх конструкцій та терміни їх служби, так як в основному вони визначають міжремонтні періоди, обсяги і види ремонтів.


Л2. Система послуг
з утримання будинків та прибудинкових територій

2.1 Загальні принципи з утримання будинків
та прибудинкових територій

На усіх етапах життєвого циклу існуючого об’єкта здійснюються заходи із збереження його надійності, безпеки та експлуатаційних характеристик.

Для цього на об’єкті має функціонувати ефективна постійно діюча система його утримання, яка включає комплекс заходів із збереження справного технічного стану об’єкта та його конструкцій і підтримування на належному рівні усіх експлуатаційних характеристик. Це має здійснюватись шляхом збереження та відновлення роботопридатності конструкцій на протязі всього періоду експлуатації за призначенням, яке встановлено проектом.

Роботопридатність визначається станом конструкцій (будинку), при якому конструкції (будинок) відповідають усім вимогам, які висуваються до їх основних параметрів.

До них належать:

· гарантія безпеки для здоров'я і життя людей, майна та довкілля;

· збереження цілісності будівлі та її основних частин і виконання інших вимог, які гарантують можливість використання об'єкта за призначенням;

· забезпечення можливості розвитку будівлі (наприклад, добудови без підсилення наявних конструкцій) або адаптація їх до технічних, економічних або соціальних умов, що змінюються;

· створення необхідного рівня зручностей і комфорту для користувачів та експлуатаційного персоналу, включаючи вимоги до кліматичного режиму в приміщеннях (повітрообмін, температура, вологість, рівень освітленості тощо), а також доступність для оглядів, технічних обстежень і ремонтів, можливість заміни і модернізації окремих елементів тощо;

· обмеження ступеня ризику шляхом дотримання вимог щодо вогнестійкості, безвідмовності роботи захисних пристроїв, надійності систем і мереж життєзабезпечення, довговічності будівельних конструкцій тощо.

Принципова структура такого комплексу заходів наведена рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Принципова структура комплексу заходів із збереження (відновлення) експлуатаційних властивостей об’єкта під час використання його за призначенням

Підтримання експлуатаційних характеристик об’єктів (блок 2) із забезпеченням їх безперешкодного, зручного і безпечного використання здійснюється на цьому етапі по двох основних напрямах:

· проведення науково-технічного супроводу (об'єктів, що не підлягають обов'язковому супроводу), за результатами якого (блок 3) через системи моніторингу технічного стану конструкцій будівель, розробляються і реалізуються заходи щодо відновлення експлуатаційних характеристик об’єкта;

· збереження необхідних експлуатаційних характеристик будівель протягом встановленого терміну їх експлуатації (блок 4) через систему їх постійного технічного обслуговування.

Вказаний комплекс заходів має виконуватись регулярно, забезпечуючи своєчасне виявлення та усунення будь-яких невідповідностей у використанні об’єктів, збереження їх цілісності та справного стану, підтримання на належному рівні усіх експлуатаційних характеристик.

Збереження експлуатаційних характеристик будівель при використанні їх за призначенням протягом встановленого терміну їх експлуатації (блок 4) реалізується трьома взаємопов’язаними комплексами заходів:

· нагляд та обстеження технічного стану будівель в процесі їх експлуатації (блок 5);

· технічне обслуговування об’єктів – комплекс заходів із збереження (підтримування) їх справного технічного стану і належного рівня всіх експлуатаційних характеристик (блок 6);

· ремонтно-профілактичні роботи, які виконують з метою попередження пошкодження захисних покриттів, будівельних конструкцій, оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, інженерних мереж та обладнання (блок7);

· поточні ремонти, які здійснюють для забезпечення та відновлення роботопридатності конструкцій та інженерних систем (блок8);

· відновлення експлуатаційних характеристик об’єктів з метою приведення їх до попереднього стану, що забезпечує функціонування будівлі за призначенням, яке передбачено проектом (блок 9).

Для обліку заходів із збереження експлуатаційних властивостей об’єкта на ньому має вестись технічний журнал з експлуатації, у якому мають фіксуватися відомості про:

· результати нагляду за технічним станом об’єкта та його конструктивних елементів шляхом поточних спостережень або технічних оглядів;

· виконані роботи з технічного обслуговування об’єкта – усунення виявлених наглядом несправностей, дефектів та пошкоджень конструкцій, підтримування справного технічного стану об’єкта і належного рівня його експлуатаційних властивостей.

Науково-технічний супровід

Науково-технічний супровід на етапі експлуатації (блок 3) здійснюється через комплекс систем моніторингу технічного стану конструкцій будівель.

Метою науково-технічного супроводу будівель на етапі експлуатації будівель (далі – супроводу) є вирішення проблем, які не обумовлені нормативними, проектними та експлуатаційними документами але можуть виникнути внаслідок навантажень та впливів експлуатаційного та навколишнього середовища.

Основними видами робіт з супроводу на стадії використання будівель за призначенням протягом встановленого терміну є:

· розробка та реалізація технологій моніторингу на підставі отриманих результатів супроводу на етапах проектування та будівництва будівель;

· коригування (уточнення) проектів експлуатації;

· обстеження будівель;

· своєчасне виявлення та оцінювання пошкоджень і дефектів будівельних конструкцій;

· діагностика будівель або їх елементів і конструкцій та інженерного обладнання;

· перевірка відповідності прийнятих проектних рішень реальним кліматичним та гідрогеологічним умовам об'єкта, реальним умовам роботи окремих конструктивних елементів (гідроізоляція, покрівлі, вентиляція, кондиціонування тощо), реальному енергозбереженню та забезпеченню умов пожежної безпеки тощо;

· розроблення конструктивних рішень тимчасового підсилення окремих конструкцій та вузлів їх сполучення, за необхідності, підтримання їх у робочому стані на період виведення об'єкта з експлуатації;

· відпрацювання технологічних рішень щодо здійснення тимчасового підсилення окремих конструкцій та вузлів їх сполучення і забезпечення технологічного режиму прийнятої схеми виконання робіт із зняття з експлуатації;

· відпрацювання нетрадиційних технологічних рішень щодо виконання робіт з ліквідації та утилізації окремихелементів або конструкцій об'єкта; аналіз необхідності виконання заходів щодо відновлення (покращення) стану елементів навколишнього середовища тощо.

Діагностику технічного стану об'єкта, його елементів або окремих конструкцій здійснюють порівнюванням критеріїв технічного стану, отриманих за розрахунками або за результатами обстежень та випробувань з урахуванням дефектів та пошкоджень, з тими, що прийняті у нормативній або проектній документації.

Перевірка відповідності прийнятих проектних критеріїв реальним умовам роботи об'єкта має здійснюватися за результатами обстежень, а також на підставі аналізу і оцінювання фактичних впливів на навколишнє середовище (стан і режим поверхневої і підземної гідросфери, стан атмосфери, характер і розвиток негативних процесів).

Оцінювання пошкодження, дефектів та ступеня фізичного зносу елементів об'єкта здійснюється візуально, із застосуванням інструментальнихметодів та перевірними розрахунками. Останні виконуються з урахуванням виявлених під час обстежень дефектів та пошкоджень найпростішими методами.

Конструктивні рішення тимчасового підсилення окремих конструкцій та вузлів їх сполучення розроблюються з урахуванням конкретних умов їх застосування на підставі розрахунків.

Основна вимога до розробки та реалізації технологій моніторингу полягає в забезпечені об'єкта на етапі його експлуатації безперервним системним контролем відповідності поточних параметрів конструкцій та інженерних систем контрольним параметрам.

Моніторинг має оцінювати вплив природних, техногенних, антропогенних та інших факторів на надійність об’єкта та на оточуюче середовище, надавати прогнози змін їх стану, своєчасно виявляти дефекти та пошкодження, попереджати негативні впливи та сприяти їх усуненню, надавати інформацію для корегування, за потреби, проектних рішень, здійснювати контроль за виконанням прийнятих заходів із забезпечення безпеки об’єкта та оточуючого середовища.

За функціональним призначенням моніторинг будівель поділяється на такі напрямки:

· об'єктний, що включає спостереження за станом основ, фундаментів і несучих конструкцій об'єкта, а також прилеглих будівель, підземних споруд та об'єктів інфраструктури;

· інженерно-геологічний, гідрогеологічний, геофізичний, що включає спостереження за динамікою ґрунтів, рівнів, потоків і складу ґрунтових вод, розвитком деструктивних процесів: ерозії, зсувів, карстово-суфозійних явищ, осідання земної поверхні тощо, а також за станом температурного, електричного та інших фізичних полів.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 154; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ