Паспорт технічного стану житлового будинку. 1.2. Характеристика об’єкта:
Загальні відомості
1.1. Адреса об’єкта
1.2. Характеристика об’єкта:
1.2.1. Призначення – житловий будинок
1.2.2. Площа забудови
1.2.3. Будівельний обсяг
1.2.4. Кількість поверхів
1.2.5. Кількість квартир (у тому числі за складом кімнат)
1.2.6. Нежилі приміщення
1.3. Генеральний проектувальник
1.4. Генеральний підрядник
1.5. Дата введення в експлуатацію
1.6. Власник – з відомостями про право власності
1.7. Експлуатаційна організація
Елементи об’єкта
2.1. Основа
2.2. Будівельні конструкції:
2.2.1. Фундаменти
2.2.2. Стіни та перегородки
2.2.3. Перекриття
2.2.4. Заповнення отворів (вікна, двері)
2.2.5. Покрівля
2.3. Інженерне обладнання та його джерела:
2.3.1. Водопровід
2.3.2. Каналізація
2.3.3. Опалення
2.3.4. Підігрів води
2.3.5. Газопостачання
2.3.6. Електропостачання
2.3.7. Благоустрій території
3. Стан конструкції і обладнання – за номенклатурою розділу 2 (відомості про обстеження):
3.1. Причина проведення
3.2. Дата закінчення
3.3. Основні результати
3.4. Рекомендації
3.5. Реалізація рекомендацій
4. Ремонт і реконструкція (час проведення, місце, види та обсяги робіт):
4.1. Планові – поточні, капітальні
4.2. Позапланові – аварійні, за результатами обстежень
4.3. Реконструкція
Додатки:
А. Проектна документація. У разі відсутності – результати обмірювань.
Б. Виконавча документація.
В. Акт прийняття
Г. Документи про результати обстежень
Паспортизація має багато спільного з інвентаризацією житлового фонду, але на відміну від інвентаризації містить детальні дані про технічний стан будівлі та його обладнання, про можливості кращого використання інженерних систем, про експлуатаційні показники обладнання.
|
|
|
В технічному паспорті реєструються не тільки дані про призначення і стан об’єкта, але й обов’язково вказуються відомості про проведені ремонти.
Паспортизація охоплює облік не всіх, а лише найважливіших видів обладнання.
Всі необхідні записи або зміни в технічних паспортах вносяться інженером або техніком.
В ЖЕО слід вести облік заявок мешканців і орендаторів на усунення несправностей елементів житлових будівель.
Для централізованого управління інженерними системами і обладнанням будівель (ліфтами, системами опалення, гарячого водопостачання, опалювальними котельнями, бойлерними, центральними теплопунктами, елеваторними вузлами, системами пожежогасіння і димовидалення, освітленням сходових клітин і т.ін.), а також для врахування заявок на усунення несправностей елементів будівлі слід створювати диспетчерські служби, які оснащені засобами автоматичного контролю і управління.
Генеральний підрядник протягом двох років з моменту здання в експлуатацію закінчених будівництвом або після капітального ремонту будівель (об’єктів) повинен гарантувати якість будівельних (ремонтно-будівельних) робіт і за свої кошти усувати допущені з його вини дефекти і недоліки. На об’єктах комунального і соціально-культурного призначення недоліки усуваються у терміни, що встановлені відповідними органами галузевого управління.
|
|
|
Планування технічного обслуговування будівель і об’єктів повинно здійснюватися шляхом розроблення річних графіків і квартальних планів-графіків робіт з технічного обслуговування.
Л8. Обстеження, оцінювання технічного стану
та підготовка вихідних даних для ремонту.
Методи обстеження
Ремонтоздатність будівель
Суспільству потрібні не тільки комфортні будівлі, але й зручні для ремонту, який забезпечує постійну його експлуатаційну надійність.
Будівлі складаються з елементів, довговічність яких неоднакова. У складених елементах, які складаються із різних матеріалів, також важко досягти, щоб терміни їх служби були однаковими. Часто один матеріал довговічніший за інший у десятки разів. Так, наприклад, тришарові зовнішні панелі і двошарові покриття у деяких будівлях типових серій, у яких термін служби бетону 100-150 років, а утеплювача (цементний фіброліт) – 20-25 років. Таким чином, за весь період експлуатації утеплювач потрібно міняти 5-6 разів. Але утеплювач в тришарових залізобетонних панелях замінити технічно дуже важко.
|
|
|
Складність системи, яка складається з конструкцій та елементів, визначається функціональними і конструктивними зв’язками (стиками) цих конструкцій (або елементів усередині конструкцій).
Звідси випливає одна з найважливіших характеристик будівель і конструкцій – ремонтоздатність – властивість, яка полягає у пристосуванні конструкції до попередження і усування відказів і несправностей шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту.
Ремонтоздатність забезпечує зниження витрат часу, праці і коштів на технічне обслуговування, ремонт і підвищення на цій основі ефективності експлуатації.
Є два основних показникиремонтоздатності:
· вірогідність відновлення будівлі або елемента у заданий термін;
· середній час відновлення.
А конкретними якісними показниками є:
· тривалість технічного обслуговування даного виду;
· вартість;
· ремонт;
· тривалість міжремонтного періоду;
· трудомісткість ремонтоздатності даного виду;
|
|
|
· питома трудомісткість ремонтних робіт,
· питома вартість ремонтних робіт;
· коефіцієнт доступності;
· коефіцієнт демонтовності (легкознімності);
· коефіцієнт конролювання.
Для якісного оцінювання ремонтоздатності використовують ще ряд комплексних показників надійності – коефіцієнт готовності і ремонтоздатності.
Коефіцієнт готовності визначають за формулою:
де Tе і Tв – тривалість експлуатаційного періоду і відновлення. Цей коефіцієнт визначає вірогідність того, що у будь-який момент часу будівля буде нормально функціонувати, тобто не буде знаходитись у стані ремонту, тому формула може мати інший вигляд:
де tроб і tрем – сумарний час роботи будівлі і ремонтів за той же період функціонування будівлі.
Коефіцієнт ремонтоздатності характеризує експлуатаційну надійність конструктивних елементів. Цей коефіцієнт показує вірогідність того, що даний конструктивний елемент будівлі знаходиться у стані функціонування.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 648; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!