Стилі керівництва (лідерства)



Стиль керівництва – пов'язаний з поводженням керівника, його мисленням, рисами характеру, набір прийомів, з використанням різних типів влади й методів управління.

Розрізняють:

· Авторитарний або деспотичний;

· Демократичний;

· Ліберальний;

1. Авторитарний стиль керування полягає в тому, що вся повнота влади перебуває в керівника й всіх рішень приймаються їм одноосібно, без врахування  думки підлеглих. Авторитарний стиль керування необхідний у кризовій ситуації, коли рішення повинні прийматися швидко й бути чітко скоординовані, що значно утрудняється в умовах колективної діяльності по розробці рішень.

Позитивні моменти:

· не вимагає особливих матеріальних витрат:

· дозволяє швидше налагодити взаємодію між співробітниками й підрозділами.

Негативні моменти:

· придушує ініціативу;

· вимагає громіздкої системи контролю за роботою персоналу;

· підвищує ступінь бюрократизму.

2. Демократичний стиль припускає делегування керівником частини своїх повноважень підлеглим і прийняття рішень на колегіальній основі.

Позитивні моменти:

· стимулює творчу діяльність;

· знижує невдоволення співробітників від ухвалених рішень, тому що вони приймаються спільно;

· підвищує мотивацію праці;

· поліпшує психологічний клімат на підприємстві й задоволеність від виконаної роботи.

Негативні моменти:

· не здійснюється твердого централізованого контролю;

· відповідальність за виконання може довго перекладатися;

· затягається процес прийняття рішень і їхнього виконання.

3. Ліберальний стиль являє собою керування без участі керівника. Працівники надані самі собі, доводиться розраховувати на їхню дисциплінованість.

Особливості.

· Даний стиль керування можливо використовувати при високій кваліфікації працівників і низькому рівні підготовки керівника.

· Підлеглим надається повна воля, що може привести до анархії.


Тема 7.

Лідерство – процес переважно несилового впливу в напрямку досягнення групою або організацією своїх цілей.

Комунікації в організації - це процес обміну інформацією між людьми в організації, між організаціями й зовнішнім середовищем, а також способи забезпечення такого обміну.

Види комунікації:

· Між організацією й зовнішнім середовищем;

· Між персоналом у межах рівня керування;

· Між керівником і підлеглим;

· Між різними рівнями керування;

· Між підрозділами організації.

Конфлікти й стреси в організації

Конфлікт в організації – такий стан, що заважає працівникам продуктивно виконувати свої обов'язки у зв'язку з відсутністю згоди, суперечками в інтересах, ролях, ворожості у відносинах один з одним.

Конфлікт виконує дві функції:

· Конструктивну, коли в результаті підвищується ефективність організації;

· Деструктивну, коли приводить до зворотного результату.

Ознаки, що характеризують умови виникнення конфлікту:

· Наявність не менш двох сторін, що мають контакт один з одним;

· Взаємна несумісність цінностей і намірів сторін;

· Поведінка, спрямована на знищення планів і руйнування намірів іншої сторони;

· Протиставлення дій однієї сторони діям іншої;

· Застосування сили з метою вплинути на поведінку іншої сторони в небажаному напрямку.

Види конфліктів

Внутріособистісний конфлікт або конфлікт рівнів психіки – рольовий конфлікт, коли до людини пред'являються суперечливі вимоги з приводу того, яким повинен бути результат його роботи, або коли виробничі вимоги не погоджуються з особистими потребами або цінностями.

Міжособистісний конфлікт – боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання встаткування або узгодження проекту.

Конфлікт між людиною й групою

Міжгруповий конфлікт

Причини конфліктів в організації

Розподіл ресурсів – ресурси завжди обмежені, Керівництво вирішує як їх розподілити найбільш ефективним образом. Але люди завжди хочуть більшого.

Взаємозалежність обов'язків - можливість конфлікту існує там, де одна людина або група залежать при виконанні завдання від іншої людини або групи.

Певні типи організаційних структур – можливість конфлікту зростає при матричній структурі управління, де порушується принцип єдиноначальності. Розбіжність з метою – імовірність конфлікту збільшується коли організація розбивається на підрозділи. Тому що спеціалізовані підрозділи самі формулюють свої цілі й можуть приділяти більшу увагу їхньому досягненню, ніж цілям всієї організації.

Розбіжність у цінностях – бачення ситуації залежить від прагнення до певної мети. Люди можуть розглядати тільки ті аспекти ситуації, які сприятливі для їхньої групи й власних інтересів.

Розбіжності в життєвому досвіді й манері поведінки – зменшують ступінь взаєморозуміння й співробітництва між представниками різних підрозділів.

Погані комунікації – керівництво не може сповістити підлеглих про зміни і їхні причини, нездатність керівництва довести до підлеглих точний опис службових обов'язків.

Методи вирішення конфліктів

Існують два методи керування конфліктною ситуацією: структурний і міжособистісний. В основу структурних методів входить:

· Роз'яснення вимог до роботи;

· Використання координаційних і інтеграційних (технологій) механізмів;

· Встановлення загальорганізаційних комплексних цілей;

· Використання системи винагород.

Міжособистісні стилі рішення конфліктів:

· Відхилення, свідомий вихід з конфліктної ситуації;

· Згладжування, поведінка, спрямована на запобігання виникненню конфліктних ситуацій;

· Примус, стиль, що примушує прийняти певну точку зору за всяку ціну. Ознака авторитарного стилю керівництва;

· Компроміс, часткове прийняття точки зору іншої сторони.

Поняття стресу

Стрес – стан внутрішнього дискомфорту в працівника організації, що виникає або внаслідок конфлікту, або у зв'язку з відчуттям неповної здатності працівника відповідати займаної посади, повноваженням стосовно конкретних завдань.


Тема 8.

Інвестиційний менеджмент – це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої кошти (фінансові, матеріальні) з метою отримання прибутку.

Інвестор – це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення і вкладає власні, запозичені кошти в об’єкти інвестування.

Суб’єкти інвестиційної діяльності:

· Державні органи влади;

· Фізичні і юридичні особи України і інших держав;

Об’єкти інвестиційної діяльності  - майно в різних формах, на яке витрачені інвестиції які використовуються для отримання прибутку:

· Основні і оборотні кошти;

· Цінні папери;

· Науково-технічна продукція;

· Інтелектуальні цінності і майнові права.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 930; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!