Системний підхід до менеджменту
Системний підхід - це не набір принципів для керівників, а спосіб мислення по відношенню до організації та управління.
Система — це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Всі організації є системами. Існує два основних типи систем: закриті й відкриті.
Модель організації як відкритої системи. Організація одержує із зовнішнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси, матеріали. Ці компоненти називаються входами.
У процесі своєї діяльності організація обробляє ці входи, преобразуя їх у продукцію або послуги. Ця продукція й послуги є виходами організації, які вона виносить у навколишнє середовище.
Якщо система управління ефективна, то в ході процесу перетворення з’явиться додаткова вартість входів. У результаті з'являються багато додаткових виходів, такі, як прибуток, збільшення долі на ринку, збільшення обсягу продажів, зростання організації.
Ситуаційний підхід
Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний година.
Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть більшою мірою сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації. Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором правил, це спосіб мислення про організаційні проблеми й рішення. У ньому також збережена концепція процесу управління. Отже, ситуаційний підхід намагається погодити конкретні прийоми й концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільш ефективно.
|
|
Ситуаційний підхід використовує ситуаційні розходження між організаціями й усередині самих організацій. Менеджерові необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації.
Організація - група осіб, які мають перед собою якусь мету, на досягнення якої вони працюють спільно.
Вимоги до організацій (атрибути організацій):
§ Наявність принаймні двох осіб, які вважають себе частиною групи;
§ Наявність принаймні однієї мети, яку приймають як спільну всі члени групи;
§ Наявність членів групи, які свідомо працюють разом для досягнення значимої для всіх мети.
Организації бувають:
§ Формальні
§ Неформальні
Формальна организація – соціальна спільність, яка складається з групи людей, діяльність яких координується для досягнення спільної мети або системи цілей.
Неформальна организація – групи, які виникають спонтанно і де люди взаємодіють достатньо регулярно, виникають практично в усіх формальних організаціях за виключенням дуже малих.
|
|
Місія - філософія й призначення, сенс існування організації, у якому проявляється відмінність даної організації від подібних: її соціальна роль.
Місія призначена для рішення наступних основних завдань:
§ Представити в явному виді те, для чого існує компанія, і встановити базу для забезпечення несуперечності її цілей.
§ Визначити, чим компанія відрізняється від інших компаній, що діють на тому ж ринку.
§ Створити критерій для оцінки дій, здійснюваних у компанії.
§ Погодити інтереси всіх осіб, пов'язаних з організацією.
§ Сприяти створенню корпоративного духу, у тому числі розширити для співробітників зміст їхньої діяльності.
Необхідні для управління організаціями ресурси:
§ Людські ресурси (персонал);
§ Матеріальні і фінансові ресурси (основний і оборотний капітал);
§ Інформація і технології.
Головна задача організації в галузі використання ресурсів – досягнення цілей при мінімумі витрат і максимумі ефективності.
Розподіл праці в організації:
Горизонтальний розподіл праці – розподіл в процесі виробництва і управління окремих спеціалізованих видів діяльності за однією чи декількома функціями (виробництво, збут, постачання);
Вертикальний розподіл праці – (ієрархія управління), розподіл організації по рівнях з виділенням керівників і підлеглих. Ієрархія управління дозволяж відокремити управління (координацію дій) від об’єкту управління (самих дій).
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 649; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!