МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІК КРИМ. РЕСПУБЛИКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Предметом історії мистецтва виступають проблеми ідентифікації творів, їх категоризація, інтерпретація та опис а також фаховий мистецтвознавчий аналіз.

Пам’ятки образотворчого мистецтва належать до групи зорових мистецтв, отже завжди є об’єктом, який сприймається зором. Однак інформацію про них ми отримуємо при читанні, а наше ставлення і ті ідеї, що виникають під час огляду, висловлюємо як усно так і письмово. Це породжує взаємодію між безпосереднім сприйняттям та вербальним аналізом.

Завдяки мистецтвознавчим роботам формуються або ж змінюються оціночні позиції глядача. Уміння оцінити твір мистецтва з точки зору естетичної значимості передбачає оперування поняттями стилю, композиції, кольору, а порівнянні даної роботи з іншими робить цей процес більш вичерпним. Отже, знавець мистецтва – це фахівець саме у сфері образотворчого мистецтва і дизайну. Знавець має тонкий художній смак, який уявляє собою комбінацію здатності винести точне судження про естетичну цінність мистецького твору і розуміння того, що є соціально прийнятним.

Історія мистецтва впливає на, так би мовити, канонічне ставлення до мистецького твору. Уявлення про мистецький процес та його еволюцію залежать від відповідної організації матеріалу – за тематичним чи хронологічним принципом. Історія конкретної роботи несе у собі відповіді на питання «ким, кому, коли і як» вона створена.

Результати мистецтвознавчих досліджень, написаних з різних точок зору значно відрізняються через різні акценти в подачі інформації: на біографію митця, певний твір чи історичну подію. Зосередження виключно на дослідженні стилю, наприклад, призводить до ігнорування інших аспектів: теми твору, його призначення тощо. Разом з тим, стиль відігравав значну, іноді – визначальну роль у створенні наукового апарату історії мистецтв.

Чільне місце в практичній мистецтвознавчій діяльності будь-якого спрямування посідає опис (у музейній роботі) та аналіз творів мистецтва. Головна мета такої діяльності - розвиток уміння бачити, виявляти сутність певного твору, оцінювати його художні якості, Володіння прийомами аналізу мистецьких пам’яток є необхідною складовою фахових якостей художника-педагога.

Мистецтвознавчий опис є найпоширенішою формою аналізу творів образотворчого мистецтва. Незалежно від вибору конкретних пам’яток до основних моментів такого описового аналізу належать:

а) визначення часу і місця створення роботи з короткою характеристикою стилю або національної школи, яку презентує аналізований твір на підтвердження об’єктивності даного визначення;

б) розкриття теми та ідеї, а також конкретного сюжету;

в) виявлення провідних художніх виражальних засобів, що використовувались автором для втілення задуму;

г) оцінка значення аналізованого твору для творчої біографії митця або розвитку того виду мистецтва, до якого пам’ятка належить;

д) серед додаткових відомостей – в залежності від призначення - у мистецтвознавчому описі подаються розміри, матеріал та техніка виконання, наявність дати та авторського підпису, особливі прикмети, різні позначення тощо.

Незалежно від видових та жанрових особливостей твору мистецтва необхідною якістю мистецтвознавчого опису є емоційне сприйняття автором творчої роботи. Тому слід зосередити зусилля на усвідомленні своїх почуттів і думок і викласти їх, по-можливості, ясно та яскраво. Характеризуючи художні засоби, використані при створенні аналізованої пам’ятки, слід відповісти на питання: чому майстер саме таким чином будує композицію і як це допомагає втілити творчий задум. Це ж завдання стоїть і при аналізі лінійно-повітряної перспективи, тонового та колористичного ладу, інших виражальних засобів. Необхідно відмітити, як саме залежать матеріали та техніка від задуму і наскільки йому відповідають.

Слід пам’ятати, що аналіз різних мистецьких пам’яток вимагає врахування їх специфіки, тобто, неоднакового підходу в кожному конкретному випадку на перший план повинні виступити ті якості, що є найважливішими для цього виду мистецтва. Так, аналіз живописного твору потребує особливої уваги до колориту, графіки – до штриха, його лінійно-ритмічної організації, скульптури – акцентування уваги на виразному силуеті, пластичності, об’ємі. Твори архітектури та прикладного мистецтва бажано аналізувати, виявляючи в першу чергу взаємовідношення між утилітарною та естетично-художньою функціями.

В залежності від конкретного завдання, поставленого перед дослідником (студентом), методика аналізу може бути різною і це обумовлює два типи лабораторних завдань. Так, в одному випадку на перший план виходить питання про відповідність теми, ідеї та виражальних засобів для їх втілення. Це вимагає зосередження на детальному аналізі одного пам’ятника. В іншому випадку, коли головна проблема полягає у виявленні характерних якостей, притаманних певним роботам як ознак їх подальшої класифікації, необхідно застосовувати порівняльний аналіз.

Аналіз одного твору.  На основі ретельного вивчення запропонованого твору необхідно викласти свої спостереження та, по можливості, зробити висновки про те, як в цій роботі відбились провідні особливості творчої особистості автора, або певної художньої доби, якщо автор – невідомий. Визначивши тему, бажано прослідкувати її зв’язок з сучасною авторові дійсністю, розкрити сюжет, відзначити обумовленість форми творчим задумом. В аналізі важливо виявити, як в даному творі втілились особливості не лише творчої манери автора, а і художньо - стилістичні якості доби. Ці спостереження і висновки легше сформулювати тоді, коли вдало обраний пам’ятник для аналізу. Він повинен приваблювати студента, який проводить аналіз.              

Порівняльний аналіз мистецьких творів. Метод порівняльного аналізу стає в особливій нагоді в тих випадках, коли виникає необхідність характеристики і оцінювання тих чи інших пам’ятників шляхом співставлення з іншими мистецькими творами. Він допамагає виявити і підкреслити найважливіші риси і якості. Принципи проведення порівняльного аналізу аналогічні попередньому. Різниця полягає в тому, що постійно проводиться порівняння одного твору з іншим. Вибір робіт для співставлення повинен бути вмотивованим, тобто, залежати від мети аналізу. Вибирати твори можна за принципом спорідненості, єдності стилю, особливо тоді, коли необхідно поточнити атрибуцію певного пам’ятника, довести авторство, або приналежність роботи певному стилю, школі, напрямку. Якщо порівнюють близькі по художньому вирішенню роботи, можливо також завдяки виявленню певних відмінностей, розкрити своєрідність і цінність кожної з них.  

Ще яскравіше всі розбіжності виявляються в тому випадку, коли роботи для аналізу відбираються за контрастом, протилежністю. Наприклад, для зіставлення слід взяти два твора живопису або графіки на одну тему, або одного жанру, але різних авторів, стилів виконання, портрети різних за характером осіб, архітектурні споруди різнного часу та стилю тощо. В будь-якому з цих зівставлень контраст двох чи більше творів допомагає глибше зрозуміти суть кожного. Варто пам’ятати, що в порівняльному аналізі є можливість співставити кілька робіт в контексті вирішення однієї творчої проблеми, або ж розглядати твори з точки зору змісту і засобів його розкриття в цілому. Наприклад, порівняльний аналіз картин “Св. Себастьян” А. да Мессіни та Тиціана дозволяє відчути різницю між живописом Раннього та Високого Відродження, а той само “Св. Себастьян” А. да Мессіни і М.Грюневальда – про відмінності творчих засад майстрів Італійського та Північного Ренесансу. 

Художній аналіз. Художній аналіз мистецьких пам’яток є надзвичайно дійовою формою дослідження, продуктивність якої грунтується на специфічних можливостях візуального сприйняття людиною певної невербальної інформації. Художній аналіз доступний людям, які володіють основами художньої практики і тому особливо надається для практичних мистецтвознавчих занять на художньо-графічних факультетах. В основі його лежить аналіз:       а) композиційної схеми; б) тонового строю; в) колористичного ладу певного живописного твору. Якщо аналізується архітектурна споруда, слід виконати графічну схему фасаду, план і по-можливості – перетин.

В графічному аналізі композиції суть завдання полягає у виявленні тих засобів і прийомів, завдяки яким досягається цілісне зображення на образотворчій площині тримірного світу, сповнене певного змісту. Слід показати в загальних рисах склад і розташування частин цілого, їх закономірні зв’язки. тобто, структуру твору. Окремо виділяється конструктивно-композиційний центр полотна, який в більшості випадків є і змістовим центром. Необхідно означити, які закони і фактори домінують в композиції: симетрія, рівновага, аналогія, контраст кольору і лінії, виділення головного предмету, барвні плями, ритмічна організація полотна тощо. На композиційній схемі виявляється також принцип просторової побудови, перспективні лінії, лінія горизонту. Завдяки такій графічній схемі композиції ми переконуємось, що побудова тривимірного простору, перспектива і пластика розташування фігур і предметів, жести і рухи, – все це набуває композиційного значення в зв’язку зі змістом твору.

Для виконання аналізів тонового та колористичного ладу картини бажано мати чорно-білу та кольорову репродукції, а ще краща – виконати такі приблизні копії. Використовуючи вертикальну та горизонтальну смуги поряд з репродукціями, необхідно визначити діапазон світлих і темних плям та їх організацію, основну пляму. Барвна шкала дає уяву про загальний напрямок колористичного вирішення 9теплий, холодний), про розвиток барвних варіацій на провідну тему. Такий аналіз дає змогу виявити улюблену палітру того чи іншого митця, його схильність до тонального чи барвного живопису.

Скороченим видом художнього аналізу може бути композиційний аналіз роботи.Як правило, композиційний аналіз містить:

1.Схему побудови композиції, її конструктивну ідею

2.Схему, яка відображає геометричні принципи упорядкування елементів (симетрія – вертикальна, горизонтальна, діагональна, центральна) чи інші типи композицій

3.Схему формальних засобів – ритмічні зв’язки, контрастні відношення, композиційний центр, перспективна система тощо.

4. Схему візуальної рівноваги

5.Аналіз барвного ладу роботи

6. Анотацію. Графічний аналіз зазвичай супроводжується вербальними поясненнями, які у послідовному зв’язку коментують перераховані моменти. Ці коментарі можуть розбиватись по пунктам чи викладатись у вигляді цілісного тексту з посиланням на ту схему (мал..2), про яку йдеться).

Функціональний аналіз. Даний аналіз є надзвичайно дійовою формою дослідження, продуктивність якої грунтується на специфічних можливостях візуального сприйняття людиною певної невербальної інформації. Художній аналіз доступний людям, які володіють основами художньої практики і тому особливо надається для практичних мистецтвознавчих занять на мистецьких факультетах.

Для виконання аналізів твору бажано мати чорно-білу та кольорову репродукції, а ще краще – виконати такі приблизні копії. Використовуючи вертикальну та горизонтальну смуги поряд з репродукціями, необхідно визначити діапазон світлих і темних плям орнаменту вишивки чи рельєфного декору. У викладі матеріалу дотримуватись певної схеми:

- провідна (суспільна) функція даного костюму

- коло потенційних споживачів (соціальна група, вік, стать тощо)

- термін виконання виробу

- естетична оцінка зовнішнього вигляду виробу: форми, матеріалу, кольору, декорування.

Комплексний аналіз. Ця форма аналізу є синтетичним, різнобічним дослідженням художніх творів, коли поєднується мистецтвознавчий науковий опис з художнім аналізом, формуючи цілісне, багатогранне уявлення про той чи інший пам’ятник мистецтва. Такий аналіз доцільно проводити на завершальній, стадії дослідження певної мистецтвознавчої проблеми курсової роботи, диплому, особливо – монографічного характеру. Він є також підсумковим завданням практикуму з історії мистецтва. Необхідно прагнути до такої побудови аналізу, щоб текстова та графічна частини доповнювали одна одну, різними засобами розкривали суть твору, який досліджується. 

Значна частина здобутих під час виконання різних форм мистецтвознавчого аналізу знань використовується в другій частині практикуму – написанні доповідей, статей, рецензій, бесід тощо. 

Критичні статті.   

Кожен художник-педагог, займаючись художньою практикою, а також, відвідуючи ті чи інші виставки зі студентами чи учнями, повинен уміти обгрунтовано викласти своє враження від побаченого на основі об’єктивного фахового розгляду. Складність проведення цього виду завдань практикуму полягає в тому, що іх важко планувати заздалегідь: термін виконання залежить від виставкової діяльності місцевої Спілки Художників, художнього життя міста. Критичні статті присвячуються переважно творчості сучасних митців, по відношенню до яких, як правило, немає усталених оцінок. Тому, складаючи критичний аналіз виставки, необхідно прагнути до максимальної об’єктивності. З іншого боку, автор має право на власну позицію, яку необхідно виокремити і аргументувати. Основний критерій оцінок – висновок про те, що нового внесла творчість кожного експонента в процес розвитку мистецтва нашого міста, регіону, країни. По можливості слід визначити провідні тенденції і напрямки сучасного художнього процесу, що відбиті в експонованих творах, переважання тих чи інших видів і жанрів мистецтва. Критичним статтям іноді надає особливої ваги дискусійна постановка питання, виявлення як позитивних, так і негативних явищ. В аналізі персональної виставки митця важливо коротко простежити еволюцію його творчості, виявити зростання, чи, навпаки, занепад майстерності автора. Характеризуючи багатопрофільну виставку, слід торкнутись рівня відбору робіт, тобто, дати оцінку не лише виставленим творам, а й рішенню самої експозиції. Окремим варіантом критичного огляду може бути стаття, написана на основі відвідування творчої майстерні певного майстра.   

Для чіткішоговикладу матеріалу та його відповідності заявленій темі і поставленій меті слід розрізняти між собою як типи критичних публікацій так і види художніх виставок.

Повідомлення про виставку. Повідомлення є коротким за обсягом текстом, насиченим інформацією, в якому повідомляється про виставку і подаються найголовніші дані про неї. Повідомлення не повинно містити речення, які не стосуються даної виставки або ж творчості даного митця. В основі повідомлення лежить чиста інформація про експонентів і дуже лаконічна – в разі потреби – характеристика їх творчості обсягом у два-три речення. Все повідомлення не повинно перевищувати 2/3 сторінки машинопису.

Огляд виставки. Огляд уявляє собою більш детальну характеристику як виставочної експозиції так і представлених творів мистецтва. Частину тексту повинна скласти інформація про експонентів та виставку. Основний обсяг статті відводиться для короткого аналізу найцікавіших творів та узагальнених характеристик творчості провідних учасників виставки. Цілком доцільні також і загальні авторські думки про мистецтво, висловлені у зв’язку з аналізованими творами. Як вже зазначалось вище, критичні статті (тому вони і отримали таку назву) повинні мати не виключно схвальний характер, а й містити критичні зауваження. При цьому слід пам’ятати, що в критичному огляді необхідно відмітити і позитивні сторони, а в схвальному – можливі недоліки. Характеризуючи збірну виставку з багатьма учасниками, бажано простежити, щоб обсяг тексту, відведений для певного автора відповідав вагомості його робіт порівняно з іншими експонентами. Загальний обсяг критичного огляду виставки – до 5 сторінок машинопису.

Види виставок.                                                                                                                                                                                

Персональна виставка – в експозиції представлена творчість одного митця.

Групова (гуртова) виставка - виставка митців, які належать до одного художнього угрупування, напрямку або школи в мистецтві. Сюди належать і виставки митців, об’єднаних певною ідеєю, гаслом.

Збірна виставка - учасники такої експозиції різні за напрямками, школами, техніками тощо. Найчастіше такі виставки об’єднують митців, належних до одного міста, регіону.

Підвиди виставок. 

Ювілейна виставка – подія, приурочена до ювілею митця, мистецької організації, урочистої події. Персональні ювілейнів виставки поділяються на прижиттєві і посмертні.

Тематична виставка - виставка, яка має розкривати певну тему (військових звитяг, материнства, весни або осені).

Ретроспективна виставка - та, на якій представлено творчість мистців минулих часів.

Виставки за видами та жанрами мистецтва

Звітна виставка - та, на якій представлено творчий доробок митця або існуючого нині об’єднання, групи за певний проміжок часу. (Щорічна звітна виставка ХГФ).

Мы поможем в написании ваших работ!