ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РЕСПУБЛИКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КРИМСКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Факультет мистецтв
Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС
Дисципліни «Практикум з історії образотворчого мистецтва»
для студентів напряму знань
8.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»
Галузь знань 0202 Мистецтво
Сімферополь 2011
Зміст навчально-методичного комплексу
| Навчальна програма............................................................................................................. | |
| 1. Пояснювальна записка.............................................................................................. | |
| 2. Зміст програми..................................................................................... | |
| 3. Список рекомендованої літератури ........................................................................ | |
| Робоча навчальна програма .................................................................................................. | |
| 1. Мета і завдання дисципліни ……………………………………………………… | |
| 2. Вимоги до рівня підготовки студента ………………………………………. | |
| 3. Загальна характеристика дисципліни і розподіл навчального часу по видам занять................................................................................................................................ | |
| 4. Зміст і структура навчальної дисципліни ...................................................... | |
| 5. Тематичний план лекцій ....................................................................................... | |
| 6. Тематичний план семінарських та лабораторних занять………………......... | |
| 7. Зміст самостійної роботи студентів по дисципліні ......................... | |
| 8. Зміст індивідуальної роботи студентів по дисциплине .......................... | |
| 9. Порядок поточного, модульного та підсумкового контролю академічної успішності студентів, критерії оцінки знань ................................................................. | |
| 11. Література ………………………………………………………………….……. | |
| Методичні рекомендації по проведенню практичних занять ............................ | |
| Практичні заняття № 1-4 ........................................................................................... | |
| Модульні завдання ................................................................................................................ | |
| Модулі №123 ................................................................................................................. | |
| Питання дляпідготовки до екзамену, заліку по дисципліні…………………............. | |
| Екзаменаційні білети ..................................................................................................... | |
| Опорний конспект лекцій ………………………………………………………………… |
|
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
|
|
|
РЕСПУБЛИКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КРИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Факультет мистецтв
Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
ЗАТВЕРДЖУЮ
Декан факультету
______________(П.І.Б..)
«___»________2011 року
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Дисципліни «Практикум з історії образотворчого мистецтва»
для студентів напряму знань
8.02020801 «Декоративно-прикладне мистецтво»
Галузь знань 0202 Мистецтво
Сімферополь, 2011
Розробник програми____________ Удріс Ірина Миколаївна – к.м., доцент
Навчальна програма розглянута і схвалена на засіданні кафедри, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
Протокол №____ від «___»__________2011___ року
Завідувач кафедри _____________________________ Акчуріна нурія Мунірівна
(підпис)
Навчальна програма розглянута і схвалена на засіданні навчально-методичної комисії факультету, протокол №___ від «___» _______ 2011___ року
|
|
|
Голова УМК факультета ____________________________ (П.І.Б.)
(підпис)
Навчальна програма розглянута і схвалена на засіданні вченої ради университету,
Протокол №___ від «___» _______ 2011___ року
Пояснювальна записка
Історія мистецтва є однією з небагатьох – поряд з композицією та методикою викладання – теоретичних фахових дисциплін спеціальностей “Образотворче мистецтво”, «Декоративне мистецтво» та «Дизайн». Вивчення історії мистецтва на творчих факультетах відіграє дуже важливу роль у формуванні професійних якостей майбутніх фахівців у сфері різних видів пластичних мистецтва – архітекторів і скульпторів, живописців і графіків, художників-прикладників та дизайнерів. Фактично ця наука є історією відкриття, освоєння та розвитку людством естетичних явищ дійсності, історією образного пізнання людством світу. Вивчення історії мистецтва допомагає зрозуміти його сутність та специфіку, закони розвитку, функції та місце в духовній культурі людства.
Сучасна методика викладання історії мистецтва передбачає використання переважно лекцій як виду занять та незначної кількості підсумкових семінарів. Такий підхід базується на традиціях університетської науки про мистецтво, яка мала суто історичне спрямування і була орієнтована на загальногуманітарні знання. Подібна методика недостатньо враховує специфіку навчального процесу на художніх факультетах та його основні завдання. Зокрема, сказане стосується магістерського рівня підготовки з напрямку «Мистецтво». Даний рівень передбачає у випускника поєднання якостей професіонала в обраній сфері художньої практики, дослідника-теоретика та викладача мистецьких дисциплін. Це вимагає від фахівця уміння однаково майстерно проводити бесіди, популярні лекції з питань класичного та сучасного мистецтва, екскурсії на художніх виставках. Не менш важливим є для викладача образотворчого, прикладного мистецтва чи дизайну уміння проводити наукове дослідження в обраній галузі, писати критичні огляди, рецензії, статті, що передбачає володіння різними видами мистецтвознавчого аналізу.
|
|
|
ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ПРАКТИКУМ З ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА»
| Курс: підготовка магістрів | Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчальної дисциплини |
| Кількість кредитів: національних – 1,5 відповідних ЕСТS – 2 Модулів – 2 + (навчальний проект; ІНДЗ, реферат). Змістовних модулів: 2 Загальна кількість годин: 72/2. Тижневих год: 2 семестр – 2; | Шифр та назва напряму: 0202 мистецтво Шифр та назва спеціальності: 8.02020801 Декоративне мистецтво Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр | Обов’язкова Рік підготовки: 1 Семестр: 2 Лекції (теоретична підготовка): 6 Практичні: 28 Самостійна робота: 38 Вид підсумкового контролю: 2 семестр – залік. |
2. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
2.
Студенти повинні знати та вміти:
Змістовий модуль I.«Теоретико-методологічні основи мистецтвознавчих досліджень»:
- мати чіткі уявлення про сферу призначення, основні параметри мистецтвознавства як галузі гуманітарного наукового знання
- знати тлумачення провідних термінів стосовно тематики обраного дослідження
- знати формування провідних напрямків науки: теорії, історії та художньої критики
- уміти працювати з фаховими виданнями
- визначати провідну мету дослідження і планувати етапи її реалізації.
Змістовий модуль II «Види мистецтвознавчого аналізу та художньо-критичних публікацій» :
- знати основні вимоги щодо роботи над мистецтвознавчим описом
- уміти грамотно підбирати пам’ятки мистецтва для порівняльного аналізу відповідно до поставленої мети
- уміти чітко і послідовно проводити порівняння творів і вірно оцінювати результати.
- аналізувати вербально і графічно (композиційна схема,тоновий та бар вний лад) основні виражальні засоби створення художнього образу – композицію, просторову побудову, пропорції, колорит тощо
- розумітись на видах художніх виставок і створювати на них рецензії
- розробляти тексти бесід з мистецтва і проводити їх
- знати принципи побудови лекційного заняття з історії мистецтва і
Змістовий модуль 1.«Теоретико- методологічні основи мистецтвознавчих досліджень»:
Тема 1. Предмет і завдання дисципліни. Етапи еволюції науки про мистецтво. Термінологія. Три складових наукового мистецтвознавства. Ідентифікація, аналіз, інтерпретація та систематизація творів образотворчого і декоративного мистецтва та дизайну як предмет науки про мистецтво. Взаємодія між безпосереднім сприйняттям твору візуального мистецтва та його вербальним аналізом при оцінюванні. Роль мистецтвознавчих характеристик і оцінок у формуванні глядацьких позицій. Історія мистецтва як чинник формування «канонічного» ставлення до мистецького твору. Завдання мистецтвознавчого дослідження: «ким, коли, чому і як» створена конкретна робота. Оперування поняттями стилю, композиції, кольору та уміння порівняти дану роботу з іншими як основа оцінки її естетичної значимості. Засади систематизації фактологічного матеріалу в мистецтвознавчих дослідженнях: хронологія, стилістика, тематика. Ретельний опис споруди, картини, скульптури, графічного аркушу чи витвору прикладного мистецтва а також – прочитання текстів досліджень і їх переказ як обов’язкові складові дослідницької роботи. Визначення місця твору чи митця як в історичній перспективі так і з сучасної позиції.
Фахова термінологія в науковому дослідженні. Визначення і обґрунтування провідних термінів; критичний розгляд сучасного трактування термінів «стиль», «стилізація», «інтерпретація», «народне мистецтво», «орнаментика», «декоративне мистецтво» тощо в залежності від теми роботи.
Завдання для самостійного опрацювання.Етапи формування та провідні науковці – історики мистецтва від часів становлення до системного розвитку дисципліни (16 – 18 ст). Джорджо Вазарі (1511 – 1574) як засновник історії мистецтва в сучасному тлумаченні науки. «Життєписи найбільш знаменитих живописців, ваятелів та зодчих». Опора на біографічний метод дослідження. Розробка критеріїв для оцінки якостей художніх творів: «дизайн, натура, грація, декор та манера». Заснування традиції лінійного трактування еволюції мистецтва.
Поява терміну естетика, що означала чуттєве сприйняття мистецтва нарівні з раціональним, логічним як ключове досягнення мистецтвознавства 18 століття.
Й.Вінкельман (1717 – 1768) – основоположник виразної стилістичної класифікації творів у широкому культурному контексті. Акцентування уваги не на митцях, а на роботах . «Істрія мистецтва старовини». Системне хронологічне вивчення пам’яток. Переважання аналізу творів скульптури над живописними. Сприйняття мистецтва як естетичного об’єкту. Утвердження Вінкельманом панівної позиції класичної античної художньої традиції в західній культурі. Естетичні погляди Г.Ф.Гегеля ( ). Акцент на стилі в історії художньої культури. Мистецтво як провідна складова розвитку духа – і втілення духу кожної епохи в художньому стилі. Мистецтво як засіб розуміння історії.
Спроби класифікації мистецьких творів по художнім школам в роботах К.Ф. фон Румора. Позитивізм поглядів І.Тена в його «Філософії мистецтва». Утвердження тісних зв’язків між мистецтвом та середовищем – расою, кліматом, звичаями.
Тема 2. Провідні теорії та методи дослідження мистецтвознавства ХІХ – початку ХХ століття. Розподіл мистецтвознавчих позицій на формальну та естетичну в рамках контексту історії як опорні пункти розвитку історії мистецтва в 19 – 20 століттях. Розробка культурно-історичного методу дослідження в роботах Якоба Бургардта. «Цивілізація Італії в добу Відродження». Держава, релігія і культура – єдність цих елементів як основа цілісності цивілізації.
Становлення національних шкіл мистецтвознавства на основі розвитку знавецтва. Знавці як представники інших галузей гуманітарного знання або високоосвічені аматори. Повага до історико-художнього факту, до деталі, відсутність узагальнень як характерні ознаки досліджень знавців. Атрибуція мистецьких творів з опорою на описово-емпіричну методологію. Сума конкретних знань, що базуються на фактах замість апріорних історико-художніх істин як основа мистецтвознавчих публікацій представників знавецтва.
Теорія «впливів» - трактування історії мистецтва як низки запозичень. Виявлення впливів і запозичень як провідна мета досліджень. Роль теорії впливів у становленні концепції світового мистецтва як єдиного і безперервного процесу розвитку. Тлумачення явищ мистецтва з ігноруванням внутрішніх закономірностей розвитку мистецтва даного народу у конкретний період. Утвердження у другій половині століття - на противагу теорії «впливів» - в національних наукових школах ідеї самобутності як домінанти у висвітленні пам’яток вітчизняної художньої творчості (національний романтизм).
Порівняльно-історичний (компаративний) та іконографічний методи як основний дослідницький інструментарій праць другої половини 19 – початку 20 ст. Прагнення знайти спільне у відмінному, виявлення міжнаціональних зв’язків завдяки компаративістиці. Іконографія як метод, що дає можливість пізнати думку, яка породила конкретний образ та вербальний опис образів. Використання іконографії в дослідженнях медієвістичного мистецтва. Розвиток іконографічного методу в роботах Н.Кондакова. Удосконалення засад формально-стилістичного аналізу. Іконологічний метод досліджень – вивчення значень образів.
Завдання для самостійного опрацювання. Формування віденської школи мистецтвознавства. Праці віденського вченого Алоїзія Ригля (1858 – 1905). «Проблеми стилю» 1893 року - аналіз розвитку орнаменту за 5000 років. Утвердження ідеї підпорядкування орнаменту внутрішнім стильовим закономірностям, а не технічним потребам чи прагненню наслідування природи. Принцип безперервного розвитку художніх форм та їх пріоритетне значення для науки. Термін «kunstwollen» («художній імпульс») як основа образотворчості людини.
Й.Стржиговський (1862 – 1941). Книга «Схід чи Рим» - руйнація усталеної традиції вважати джерелом формування християнського мистецтва художню культуру Римської імперії. Твердження, що витоки християнського мистецтва слід шукати на Сході. Іран, Персія, Сирія як джерело європейської орнаментики. Ідея піднесення Північної Європи як осередку зародження сакральної архітектури. Вплив конструкцій дерев’яних церков Норвегії, Словаччини, України тощо на готичну архітектуру. Введення Й.Стржиговським українського сакрального будівництва в європейський контекст.
Макс Дворжак (1874 – 1921). «Історія мистецтва як історія духа» - ідея нерозривної єдності форми і змісту твору.
Генріх Вельфлін (1864 – 1945). Вивчення творів мистецтв по формальним критеріям. «Ренесанс і бароко» - розгляд названих категорій не як стилів, що змінюють один одного, а як вияв протилежних способів художнього мислення. Науковий метод аналізу пам’яток мистецтва, що опирається на зіставлення стилістичних особливостей. «Основні поняття історії мистецтва» - декларація ідеї чистої візуальності при сприйнятті мистецьких творів. Теза про створення «історії мистецтва без прізвищ» і без оціночних суджень з опорою на візуальне прочитання без коментарів.
Іконологічна концепція історії мистецтва Е.Панофського. «Перспектива як символічна форма». Перенос центру інтересів з каталожно-описових первісних методик на систематизований аналіз творів в інтелектуально-соціальному контексті доби. Прагнення виявити відношення між ідеалом, систематичною точкою зору та деталями історичного пошуку. Образи та концепції у зв’язках.
Російські історики мистецтв: Никодим Кондаков, Дмитро Айналов. Українські представники університетської науки про мистецтво – М.Петров, Г.Павлуцький, К.Широцький. Праці М.Біляшівського, В.та Д.Щербаківських, О.Новаківського, Ф.Шмідта. та інших.
Тема 3. Основні методологічні напрямки сучасного мистецтвознавства. Формалістичний, марксистський, соціологічний, іконологічний, семіологічний (структуралістський) напрямки сучасної науки про мистецтво. Формалістичний напрямок як концентрація уваги на композиції, форм і об’ємів, виявленні постійних формальних якостей і ознак, незалежно від історичних хронологій. Марксистський напрямок – встановлення залежності між економічною структурою та культурою суспільства. Сприйняття мистецтва як барометра соціально-політичного та культурного життя. Соціологічний напрямок – сприйняття митці як активного елемента суспільства – споживача творів мистецтва. Встановлення зв’язків між творами мистецтва та суспільними групами, чиї інтереси в них виявляються. Іконологічний напрямок як засіб визначення в творах мистецтва різних рівнів індивідуальної та колективної свідомості. Виявлення (за допомогою іконографії), що саме відображає образ чи тема. Семіологія як метод аналізу знакових значень творів мистецтва.
Завдання для самостійного опрацювання. Методи досліджень. Два теоретичних рівня мистецтвознавчої методології: загально естетичний та конкретно мистецтвознавчий. Дві групи наукових проблем: співвідношення мистецтва і життя (природа творчості, народність мистецтва, національне та інтернаціональне в мистецтві тощо) та питання виді, жанрів, стилю, виражальних засобів тощо.
Основні наукові підходи до вивчення образотворчого мистецтва у видовому розмаїтті: системний, структурний, соціологічний, психологічний тощо. Системний метод як метод зіставлення мистецьких творів у часі і просторі, розкриття внутрішніх механізмів їх функціонування і розвитку. Класифікація художніх явищ і об’єктів в історичному контексті. Тлумачення творів мистецтва як частин чи елементів цілісного утворення - системи. – у складній взаємодії. Стуктурний метод – вивчення структури та специфічних особливостей різних видів мистецтв, їх історії та взаємодії, тобто аналіз предмету дослідження в процесі розвитку. Об’єднаний системно-структурний підхід до мистецтвознавчого дослідження. Соціологічний метод вивчення соціальних функцій мистецтва. Необхідність збереження рівноваги між власне мистецтвознавчими методами і підходами, з інших галузей наукового знання. Герменевтичний метод – тлумачення текстів святого писання, ширше - тлумачення давніх історико-культурних, мистецтвознавчих текстів з метою з’ясування змісту образотворчих сюжетів і образів.
Тема 4. Розробка плану-проспекту наукового дослідження. Структура теоретичного магістерського дослідження, її залежність від заявленої мети. Основні параметри вступу. Теорія мистецтва щодо заявленої теми як зміст першого розділу. Другий розділ дослідження як історико-культурний аналіз виду, жанру мистецтва, еволюції заявленої теми. Запровадження результатів дослідження в практику викладання в навчальних закладах образотворчого профілю як зміст третього розділу. Розподіл кожного розділу плану на параграфи. Орієнтовне підведення підсумків.
Завдання для самостійного опрацювання. Формулювання мети та провідних завдань магістерської роботи. Складення історіографічного розділу плану (провідні праці науковців), визначення історичних соціокультурних меж дослідження, вибір оптимальних загальнонаукових і конкретно мистецтвознавчих методів, визначення гіпотези. Перелік вірогідного візуального ряду пам’яток, що підлягатимуть вивченню.
Змістовий модуль II. «Мистецтвознавчий аналіз та художньо-критичні публікації».
Тема 1. Мистецтвознавчий опис твору (архітектура, скульптура, живопис, графіка, конкретні види декоративного мистецтва). Аналіз одного пам’ятника. Мистецтвознавчий опис мистецької пам’ятки з врахуванням провідних моментів; зазначення авторства, часу і місця створення роботи, національної школи, стилю виконання. Стисле розкриття теми, ідеї та сюжету. Виявлення виражальних засобів втілення задуму. Визначення місця твору в творчості митця або виду мистецтва. Власне сприйняття роботи. Врахування видової специфіки аналізованого твору. Відповідність задуму матеріалам та технікам виконання.
а) Софія Київська або ж мечеть у Кордові (Опис плану будівлі, архітектурний декор, оформлення інтер’єрів);
б) «Наречена» Ф.Кричевського,
с)мозаїка Софійського собору,
д)іспанський жіночий костюм б)майолікові панно Л.делла Робіа
Завдання для самостійного опрацювання. Опис художнього твору з інших видів мистецтва, поданих вище в переліку. Вибір творів для мистецтвознавчого опису в залежності від напрямку дослідження. Виконання опису згідно запропонованої послідовності. Обгрунтування вибору - відповідно до магістерської теми. Монументально-декоративні об’єкти - а) вітраж фірми Тіффані, б)фрески Рафаеля. Моделювання костюма – а)український народний костюм, б)татарський народний жіночий костюм; Кераміка – а) пластика малих форм, б) давньогрецька ваза.
Тема 2. Порівняльний та художній аналіз творів живопису.
Завдання та інструментарій порівняльного аналізу. Порівняльний стилістичний аналіз. Порівняльний аналіз атрибутивного спрямування. Вибір творів для порівняльного аналізу в залежності від поставленої мети. Порівняльний аналіз архітектурних споруд, живописних полотен чи костюмів одного стилю, але різних національних чи локальних шкіл. Наприклад: а)порівняльний аналіз Андріївської церкви у Києві та собору св. Юра у Львові. б)порівняльний аналіз італійського та іспанського жіночого костюму 16 століття. с) порівняльний аналіз картин «Довбушева Дзвінка» О.Новаківського та «Замріяна Катерина» Ф.Кричевського; д) порівняльний аналіз мозаїк «Євхаристії» Софійського та Михайлівського собору в Києві. Підкреслення спільних рис в роботах та розбіжностей. Зазначення приналежності до однієї школи і часу – і вияв авторської чи регіональної індивідуальності.
Художній аналіз живописного твору. За вибором студента здійснення художного аналізу монументально-декоративної фрески чи мозаїки, портрету, пейзажу чи натюрморту, вітражу, гобелену чи керамічних виробів одного з відомих майстрів 19-20 століть. Детальна практична характеристика провідних виражальних засобів, завдяки яким досягається художня виразність твору. Графічне виявлення шляхом використання чорно-білої та кольорової репродукцій роботи :
а) композиційну схему побудови полотна та композиційно-конструктивного центру; виявити лінію горизонту, перспективні лінії тощо;
б) аналіз тонового строю, діапазон світлих і темних плям;
с) аналіз барвного рішення, розташування тепло-холодних барвних плям, розвиток барвних варіацій головної колористичної теми.
Короткий висновок як виявлені засоби реалізують зміст, розкривають тему, характеризують індивідуальність митця.
Завдання для самостійного опрацювання. Порівняльний вербально-графічний аналіз творів різних стилів з метою виявлення різниці і специфічних особливостей. Наприклад: а) Порівняльний аналіз порцелянової вази Мейсенської мануфактури сер. 18 ст. та вази Севрської мануфактури або заводу Гарднера поч.. 19 ст.; б) порівняльний аналіз скульптурних груп «Екстаз св.. Терези» Л.Берніні та «Амур і Психея» А.Канови. Побудова аналізу на виявленні контрасту між творами, обумовленому протилежними стилістичними установками. Художньо-композиційний аналіз твору як опорного аналогу теоретичного дослідження згідно вказаної вие схеми з вербальним визначенням мети і завдань.
Тема 3. Комплексний аналіз мистецьких пам’яток. Комплексний аналіз картини чи іншого твору як найбільш різнобічний варіант наукового мистецтвознавчого аналізу. Синтетичне дослідження твору, з поєднанням вербального та графічного аналізу. Аналіз картини Т.Г.Шевченка Катерина. Історія створення композиції, її зв’язок з поемою митця. Опис твору, виявлення композиційної схеми полотна, його змістового та композиційниого центру. Аналіз колористичної та тональної організації картини. Зазначення по можливості шедевру ренесансного живопису, на який орієнтувався автор. Власні оціночні характеристики твору.
Завдання для самостійного опрацювання. Підбір аналогів - відповідно до теми магістерської роботи для аналізу. Виконання комплексного – з мистецтвознавчим описом і графічними схемами – аналізу обраного твору. За бажанням студента темою комплексного аналізу можуть бути пам’ятки інших жанрів і видів живопису. Наприклад – аналіз розписів вілли Містерій, вітражів Шартрського собору, розписів Володимирського собору в Києві чи полотна з серії «Руанський собор» К.Моне, гобеленів Л.Жоголь, сакральних розписів М.Стороженка, флоромозаїк Г.Синиці. Відвідування діючої художньої виставки чи експозиції віддіду сучасного мистецтва художнього музею для наступного аудиторного заняття.
Тема 4. Критичні статті. Рецензія на виставку. Науково-популяризаторська діяльність як складова кваліфікаційної характеристики художника-викладача. Специфічні якості повідомлення про виставку, художньо-критичної статті та наукової мистецтвознавчої статті. Створення повідомлення та критичного огляду про персональну чи групову виставку. Виявлення таких моментів як
1. Тип виставки– персональна, групова, збірна тощо.
2. Підвид експозиції – ювілейна, ретроспективна, тематична звітна.
3. В повідомленні - чітка інформація про час роботи установи, термін функціонування виставки, кількість учасників, орієнтовн кількість виставлених експонатів. Стислість інформації обмежується виключно фактами, які стосуються даної виставки.
4. В критичному огляді - загальна інформація про творчу діяльність автора (персональна) чи провідних експонентів (групова виставка). Збереження пропорційного співвідношення тексту в залежності від значимості робіт того чи іншого автора в характеристиці найбільш цікавих творів. 6. Відзначення досягнень та певних недоліків в роботах.
Оголошення огляду перед товаришами у вигляді доповіді.
Завдання для самостійного опрацювання. Письмовий критичний огляд творчості відомого сучасного митця в галузі, що виступає предметом дослідження магістра - за матеріалами публікацій: статей, в журналах, каталогах тощо. Власні оціночні характеристики його творчості.
Тема 5. Проведення бесід та лекцій з історії мистецтва. Визначення теми майбутньої лекції у відповідності до теми магістерського дослідження.Проведення підготовленої лекції в аудиторії. При проведенні продумати процес демонстрації візуального матеріалу. Формулювання при читанні матеріалу перед студентами проблеми, для залучення їх до активного сприйняття і підтримка контакту з аудиторією. При проведенні лекції поєднання енергійного темпу і ясності, логічності викладу. Підведення підсумків лекції.
Участь в обговоренні (аналізі) прочитаних іншими студентами лекцій.
Завдання для самостійного опрацювання. Приділення особливої уваги визначенню рекомендованої літератури та формуванню достатньо широкого візуального ілюстративного ряду при її самостійній підготовці. Дотримання загальної схеми підготовки лекційних текстів при написанні тез до конспекту. Структура лекції повинна містити вихідні дані – тема, мета, план та література – і безпосередній виклад матеріалу з наступними висновками. При написанні тексту слід послідовно висвітлювати пункти плану, виділяти і підкреслювати кожну частину. При викладі варто віддавати перевагу описово-оповідному варіанту, поєднуючи його з власними розмірковуваннями. Підпорядковування окремих деталей головній думці, провідній лінії лекції.
Р.S. В залежності від обраного напрямку дослідження можна обрати одну з наступних тем:
а) українські архітектори початку ХХ століття: В.Городецький та В.Кричевський;
б) архітектурні ансамблі доби класицизму (в Києві , Одесі, Полтаві);
в) скульптор О.П.Архипенко;
г) живописні (графічні) твори Т.Шевченка;
д) творчість видатних живописців російського модерну;
є) живописна спадщина А.Куїнджі;
ж)творчість М.Ге;
з) живописна та педагогічна діяльність К.Костанді;
і) імпресіоністичні тенденції живопису М.Мурашка;
к)національні традиції в живописі Ф.Кричевського;
л) український монументальний живопис ХХ століття;
м) традиції кримськотатарського орнаменту в сучасному декоративному мистецтві;
н) античні мотиви в сучасному мистецтві кераміки.
о)Фольклорний стиль в сучасному дизайні одягу: кримськотатарський (український, російський, вірменський) народний костюм як джерело інтерпретації.
3. Література до курсу:
Основна.
1. Арнольд Д. История искусства. Очень краткое введение.- М.. 2008.
2. Базен Ж. История истории искусства от Вазари до наших дней – М., 1994.
3. Барраль-и-Альте К. История искусства.- М., 2009.
4. Яковлева Н.А., Чаговец Т.П., Дегтярёва Т.Ю. Практикум по истории изобразительного искусства.- М., 2004.
Додаткова
- 1.Вазари Дж. Жизнеописания знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих.- С.-Пб., 2004.
- 2.Вельфлин Г. Ренессанс и барокко.- С.-Пб., 2004.
- Виппер Б. Проблемы и развитие натюрморта.- С.-Пб., 2005.
- Даниель С.М. Искусство видеть.- Ленинград, 1990.
- История енвропейского искусствознания.- М., 1966.
- История европейского искусствознания. Вторая половина ХІХ – начало ХХ века. В 2-х кн.- М., 1969.
- Наливайко Д.С. Искусство. Направления, течения, стили.- К.. 1981.
- Нелюба А.М. Словник образотворчого мистецтва.- Харків, 1996.
- Певзнер Н. Английское в английском искусстве.- С.-Пб., 2004.
- Современное искусствознание за рубежом. Очерки.- М., 1964.
- Антонович Є. , Удріс І., Українське мистецтвознавство кінця ХІХ – початку ХХ століття.- К., 2007.
Інформаційні ресурси:
Бібліотека КІПУ,міська бібліотека мистецтв, інформативна база факультету мистецтв КІПУ,
Частинк тем курсу висвітлені в посібнику: Антонович Є. , Удріс І., Українське мистецтвознавство кінця ХІХ – початку ХХ століття.- К., 2007.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 686; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!