Методичні рекомендації щодо проведення уроку «Здоров’я» в загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладах
Інформаційні матеріали
Щороку, 7 квітня все прогресивне людство відзначає Всесвіт-ній день здоров’я.
Найбільша цінність для людини — це її життя і здоров’я. Ви-датний німецький поет Гейне писав, що єдина краса людини, ві-дома йому, — здоров’я. Проблема людини та її здоров’я — одвіч-на. Для вирішення цієї глобальної проблеми 1948 року створена Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), мета якої забез-печувати умови для здорового способу життя, пропагувати нау-кові досягнення в галузі медицини, розповсюджувати передові методи лікування хворих.
А що таке здоров’я? Це багатопланове поняття, яке включає не лише відсутність хвороб, а й високий рівень пристосування, бла-гополуччя, комфортне психологічне самопочуття, добрі соціаль-ні відносини.
458
Конституція України визнає життя і здоров’я людини одни-ми з найвищих соціальних цінностей. Держава, яка, згідно з Ос-новним Законом, несе відповідальність перед людиною за свою діяльність, зобов’язана забезпечити якнайповнішу реалізацію цих цінностей і при цьому вирішити завдання виховання здоро-вого покоління, від чого значною мірою залежить стан продук-тивних сил країни, її економічний, оборонний, інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.
Ще 1991 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про права дитини. Виконання умов Конвенції, положень Все-світньої декларації про забезпечення виживання, захисту і роз-витку дітей вимагало цілеспрямованих дій Української держа-ви, всього суспільства щодо створення сприятливих умов для розвитку дітей. Адже стан фізичного, психічного, соціального
|
|
|
і духовного здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, могутнім чинником впливу на економічний, культурний, обороноздатний потенціал краї-ни.
Сьогодні проблема загрози здоров’ю розглядається світовою спільнотою як одна із загроз планетарного масштабу — антропо-логічна катастрофа.
Однією з причин антропологічної катастрофи, яка в Україні набула рис демографічної кризи, є низький рівень мотивації здорового способу життя та культури здоров’яу значної части-ни населення України. Ось чому куріння, зловживання алкого-лем, гіподинамія, неправильне харчування, вживання нарко-тиків, надмірне психоемоційне навантаження, бездумний ризик
і безладні статеві стосунки набули поширення в нашому житті. Викликає тривогу погіршення здоров’я учнів, особливо, стар-шокласників, що підтверджується даними державної та галузе-вої статистики, соціологічними дослідженнями.
|
|
|
За даними Міністерства охорони здоров’я України за 1991— 2000 рр. підвищення рівня захворюваності й поширеності хво-роб серед молоді відбулося за всіма класами їх. Найбільше зрос-ла захворюваність на хвороби крові та кровотворних органів (у 5,5 рази), новоутворення (у 4 рази), хвороби сечостатевої системи (у 3,5 рази), кістково-м’язової системи і сполучної тканини (у 3,1 рази), системи кровообігу (у 2,2 рази); почастішали ускладнення вагітності, пологів і післяпологового періоду (у 2,9 рази), природ-жені вади розвитку (у 2,2 рази).
Захворюваність підлітків (15—17 років) за цей період зросла в 1,6 рази, поширеність хвороб — в 1,7 рази. В останні роки най-вищі рівні первинної захворюваності реєструвались у Вінни-
459
цькій, Дніпропетровській, Донецькій, а поширеності хвороб — у Сумській, Вінницькій, Чернігівській областях.
Висновок, зроблений ученими, звучить як присуд для всіх, хто займається проблемами здоров’я дітей та молоді: постійна емо-ційна напруга, участь дітей у сімейних конфліктах викликають порушення регуляції основних фізіологічних функцій.
За даними спеціальних досліджень, поширеність гінекологіч-них захворювань серед дівчат-підлітків становить 108,2 на 1000 осіб. Велику частку становлять пологи у жінок наймолодшого віку (до 14 років — 0,03%, у віці 15–17 років — 3,2%), що збіль-шує ймовірність ускладнень як у медичному, так і в соціальному планах.
|
|
|
Залишається високим рівень захворювань, що передають-ся статевим шляхом: у 2000 р. кількість молодих людей віком 15–29 років, в яких уперше в житті було встановлено діагноз захворювання на гонорею, становила 17 989 осіб, а на сифіліс — 24 482 особи.
Дедалі більш загрозливою та соціально небезпечною пробле-мою стає для країни СНІД (ВІЛ-інфекція). Україна за темпами розвитку цієї епідемії посідає одне з перших місць у світі. Пере-важна більшість ВІЛ-інфікованих наркоманів (70%) — це особи віком від 15 до 30 років, 18% — молодь до 20 років. Спостері-гається зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів-підлітків і ді-тей. Свідченням того, що ситуація продовжує залишатися небла-гополучною, є втягнення до епідпроцесу жінок і дітей, швидке зростання числа хворих на СНІД і померлих від нього. Відзна-чається збільшення кількості інфікованих серед осіб 15–19 років.
У 2001 році, порівняно з 2000-м, кількість зареєстрованих ВІЛ-інфікованих громадян України збільшилася на 11,3%.
За останні 5 років питома вага заражень ВІЛ-парентеральним шляхом зросла у 2,4 раза (з 11,2% у 1997 р. до 26,9% у 2001 р.).
|
|
|
У загальній масі інфікованих продовжують домінувати спожива-чі ін’єкційних наркотиків, однак їх частка поступово знижуєть-ся: з 84% у 1997 році до 58% у 2001 році. Зростає частка гете-росексуального шляху передачі ВІЛ, відповідно з 11% до 23%; поступово зростає кількість випадків зараження ВІЛ від матері до дитини: якщо в 1997 році питома вага цього шляху передачі становила лише 2,1%, то в 2001 році вже 13,05%, тобто зросла більш ніж у 6 разів.
На слабке здоров’я молоді вказує його рівень у призовників, причому він з року в рік понижується. Кількість здорових при-зовників протягом останніх 10 років знизилася майже вдвічі.
У цей же період придатними до військової служби було визнано
460
74—76%, отримали відстрочку за станом здоров’я 4–6% призов-ників. При цьому кількість юнаків, які отримують відстрочку за станом здоров’я, постійно збільшується.
На здоров’я молоді особливо згубно впливає незадовільна ор-ганізація навчального процесу. Як свідчать дані досліджень, се-ред загальної кількості підлітків до моменту здобуття середньої освіти здоровими залишаються 6%. 45–50% випускників мають суттєві морфофункціональні відхилення, а 40–60% — хронічні захворювання, через що третина з них мають обмеження у виборі професії. Від 20% до 80% підлітків набувають патологію одно-часно 2 — 5 систем.
Лібералізація сексуальних стосунків, відсутність відповід-них моральних традицій, байдужість до власної долі та власного здоров’я, необхідних знань у молоді спричиняють підліткову ва-гітність, поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфекції, порушують психічне здоров’я.
Серед причин, що призводять до різкого підвищення захво-рюваності на ці хвороби, є падіння моральних устоїв, значне со-ціальне розшарування населення, складна криміногенна ситуа-ція, комерціалізація статевих стосунків, більш ранній початок статевого життя. Навчальні заклади, служби медико-санітарної допомоги суттєво відстали від змін у сексуальній поведінці під-ростаючого покоління. Школа, трудові колективи, сім’я — най-ефективніші інституції формування сексуальної поведінки моло-дих людей — недостатньо використовують свої можливості через брак досвіду та відповідних належно забезпечених технологій.
За даними соціологічних досліджень, 39,9% батьків не обго-ворюють сексуальний розвиток, поведінку або стосунки в сім’ї зі своїми дітьми, а 8% батьків вважає, що про це дітям знати не обов’язково. Лікування та консультації пацієнтів із хворобами, що передаються статевим шляхом, часто здійснюються приват-ними структурами низького фахового рівня, трапляються ви-падки надання некваліфікованих платних послуг приватними лікарями, несерйозне ставлення молодих людей до процесу ліку-вання.
Серед чинників, які підвищують ризик виникнення нервово-психічних розладів та порушень психічного здоров’я і форм по-ведінки у підлітків і молоді, значну роль відіграють конфлікти в родині, зловживання батьків алкогольними напоями, тобто аг-ресивне соціальне середовище.
З метою поліпшення здоров’я населення, і, зокрема, дітей та молоді, в Україні щорічно приймається десятки важливих доку-ментів у цій сфері. Наприклад, лише у 2000 році було прийнято
461
понад 120 нормативно-правових актів, що безпосередньо стосу-ються здоров’я населення. Серед головних можна назвати: Основи законодавства України про охорону здоров’я, які встановлюють принципові підходи до організації діяльності у цій сфері на рівні кращих світових стандартів, законодавчо регламентують забезпе-чення здорових і безпечних умов життя, сприяють утвердженню здорового способу життя населення; Закони України «Про охоро-ну дитинства» (2000 р.), «Про фізичну культуру і спорт» (1993 р.), «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» (1995 р.), «Про заходи протидії неза-конному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і пре-курсорів та зловживанню ними» (1995 р.), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001 р.) та інші.
Прийнято ряд важливих законів і підзаконних актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000 р.). Ще в перший рік незалежності прийнято закон, який визна-чав порядок правового регулювання питань, пов’язаних з поши-ренням СНІДу, відповідно до норм міжнародного права і реко-мендацій ВООЗ, а пізніше — Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІДу) та соціальний захист населення» (1998 р. ). У 2000 р. вийшов Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу», а наступного — «Про додат-кові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом». Кабінетом Міністрів України в 1999 р. затверджено «Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999–2000 рр.». Прийнято й інші важливі документи. Серед них — Укази Президента Ук-раїни «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян» (1999 р.), «Про затвердження Цільової комплексної програми «Фізичне вихо-вання — здоров’я нації» (1998 р.), Постанови Кабінету Міністрів України «Про Довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства» (1992 р.), «Про затвердження Національної програми патріотичного вихован-ня населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» (1999 р.), «Про затвердження Концепції державної політики у сфері здійс-нення контролю над тютюном» (2001 р.) та інші.
462
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 388; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!