НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
Схвалена Президією Академії педагогічних наук України (протокол №1-7/6-98 від 1 липня 2004 року)
Авторський колектив:
Бех І. Д., дійсний член АПН України, доктор психол. наук, професор; Алєксєєнко Т. Ф., канд. пед. наук; Балл Г. О., докт. психол. наук, професор, член-кор. АПН Ук-раїни; Докукіна О. М., канд. пед. наук; Єрмаков І. Г., канд. пед. наук.; Закатнов Д. О., канд. пед. наук; Зуба-лій М. Д., канд. пед. наук; Канішевська Л. В., канд. пед. наук; Кириленко С. В., зав. відділу виховної роботи та за-хисту прав дитини НМЦ середньої освіти МОН України; Кононко О. Л., доктор психол. наук, професор; Мачуський В. В., канд. пед. наук; Миропольска Н. Є., доктор пед. наук; Молчанова А. О., канд. пед. наук; Оржеховська В. М., док-тор пед. наук; Охрімчук Р. М., канд. пед. наук; Постовий В. Г., канд. пед. наук; Пустовіт Н. А., канд. пед. наук; Чорна К. І., канд. пед. наук; Щербань П. М., канд. пед. наук.
НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
Мета і завдання програми
Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої
288
особистісного смислу життєдіяльності, є найважливішою скла-довою розвитку суспільства та держави. Напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної пе-дагогіки, сформульовані у Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про поза-шкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», Національ-ній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розви-неній особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції Української держави у європейський простір.
|
|
|
Розробка й прийняття Національної програми виховання ді-тей та учнівської молоді в Україні є важливою і дієвою науко-вою основою реалізації державної політики у сфері освіти; вона визначає стратегію виховання підростаючого покоління в умовах становлення громадянського суспільства у незалежній Україні. Програма спрямована на реалізацію соціальної функції вихован-ня – забезпечення наступності духовного і морального досвіду по-колінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.
МетаПрограми полягає у визначенні сучасних теоретичнихзасад виховання (мети, принципів, основних напрямів, змісту, технологій), науково-методичних, організаційних, кадрових, ін-формаційних умов розвитку виховних систем; сприянні підви-щенню ефективності виховної діяльності.
|
|
|
Метою Програми також є створення організаційних, мето-дичних, кадрових, ресурсних та інших умов, які забезпечують інтенсифікацію виховної діяльності, привертають увагу органів державної влади до виховання особистості в сучасній Україні, сприяють виробленню відповідної політики, підвищенню суспіль-ного статусу виховання в освітніх закладах, оновленню виховних технологій на основі вітчизняних традицій та сучасного світового досвіду, забезпеченню цілісності та різноманітності виховного про-стору в державі, гармонізації сімейного і суспільного виховання.
Програма є стратегічним нормативним документом, який від-криває широкі можливості навчальним закладам різних типів, уп-равлінням освіти різних рівнів для розробки системи заходів, що відповідають культурологічним орієнтаціям, етнічним особливос-тям, специфіці, профілю й типу організації-розробника і є актуаль-ними в конкретних соціально-економічних умовах регіону.
Завдання Програми:
• підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;
289
• зміцнити й розвивати виховні функції навчальних закладів, розширити склад суб’єктів виховання, посилити координа-цію їхніх зусиль;
|
|
|
• ефективніше використовувати національні традиції, сучас-ний педагогічний досвід та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;
• зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету мораль-но-духовного розвитку особистості;
• забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними ін-ститутами;
• підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем ви-ховання, що враховують територіальні, соціальні та націо-нальні особливості;
• розвивати демократичний стиль керівництва виховним про-цесом;
• формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості у відповідності з Конвенцією ООН про права дитини;
• посилити роль сім’ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з навчальними закладами;
•забезпечувати науково обґрунтовану допомогу сім’їу розв’язанні виховних проблем, психолого-педагогічну про-світу батьків;
• відродити на нових теоретичних засадах систему позакласно-го та позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;
• сприяти розвитку дитячих і молодіжних громадських органі-зацій як центрів самореалізації особистості;
• актуалізувати важливість психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації дітей та учнівської молоді;
• спрямувати зусилля на підвищення професійної компетент-ності педагогів у здійсненні процесу виховання;
• окреслити напрями співпраці із засобами масової інформації;
• сприяти подальшій демократизації державного управління процесом виховання.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 827; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!