Виховання у дошкільних навчальних закладах
Дошкільний вік є періодом первинного становлення особис-тості, зародження дитячого світогляду, виникнення етичних но-воутворень, формування довільної поведінки та моральних якос-тей, появи особистісної свідомості, розвитку елементарних знань, життєвих навичок.
Життя дошкільника характеризується відносною свободою, відсутністю серйозного кола обов’язків, любовним й турботливим ставленням до нього оточуючих. У цей період переважають емо-ційно насичені види діяльності, які сприяють розвитку творчої уяви, вільному вияву ставлення до навколишнього світу, до самого себе. Взаємини з дорослими й однолітками будуються, як прави-ло, на інтимно-особистих контактах. Знання, дії, здібності мають загальний, неспеціалізований характер. Розвиваються образні форми пізнання навколишнього світу, засвоюються суспільно ви-роблені сенсорні еталони, наочні моделі, формуються моральні по-чуття – прихильність, співпереживання, співчуття, чуйність.
Модернізація змісту і форм виховного процесу в системі до-шкільної освіти потребує розв’язання таких завдань:
• широка пропаганда педагогічно доцільних ігор, іграшок як найважливішого засобу виховання дітей дошкільного віку;
• розвиток системи виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; збереження специфіки змісту, форм і методів їх виховання;
• розробка і реалізація комплексних програм надання консуль-тативно-діагностичної, методичної, корекційно-педагогічної допомоги сім’ям з питань виховання дошкільників;
|
|
|
• створення при дошкільних навчальних закладах постійно діючих «шкіл молодих батьків», які сприяють формуванню їх педагогічної компетентності у вихованні дітей в сім’ї;
• інформаційне забезпечення розвитку системи виховання у до-шкільних навчальних закладах України.
Виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
Шкільні роки є періодом становлення інтелектуальної та особистісної зрілості дитини, набуття нею соціального досвіду,
312
життєвої компетентності. Центральною ланкою реалізації цих завдань, фундаментальною соціокультурною базою виховання і розвитку особистості виступають загальноосвітні навчальні за-клади.
Оптимізація виховного процесу в загальноосвітніх навчаль-них закладах усіх типів і форм власності передбачає:
• гармонійне поєднання національного і полікультурного вихо-вання, формування культури міжнаціональних відносин;
• збалансованість інтелектуального з фізичним, психічним, со-ціальним, естетичним розвитком;
• збагачення морального досвіду учнів, розвиток потреби у мо-рально-духовному самовдосконаленні;
|
|
|
• формування в учнівської молоді життєвої компетентності, системи смисложиттєвих координат, уміння створювати і ре-алізовувати власні життєві проекти;
• виховання особистості у колективі, формування умінь нала-годжувати взаємодію, співпрацю, вміння гармонійно виходи-ти з конфліктів;
• використання можливостей дитячих громадських організа-цій, об’єднань, учнівського самоврядування у вихованні ак-тивної соціальної позиції учнів, розвитку їх уміння брати на себе відповідальність за прийняті рішення;
• удосконалення трудового виховання, сприяння професійно-му самовизначенню учнів, формування готовності до праці
у ринкових умовах;
• впровадження здоров’язберігаючих технологій, виховання в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя;
• створення ситуацій успіху, забезпечення взаємозв’язку про-цесів виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку;
• гармонійний розвиток особистості у різноманітних видах по-закласної діяльності;
• гуманізація системи оцінювання життєвих досягнень учнів, визнання їх здатності до самореалізації, самоосвіти, прийнят-тя самостійних рішень;
• здійснення випереджувального науково-методичного супро-воду проектування і впровадження сучасних виховних систем
|
|
|
у педагогічну практику.
У сучасних умовах особливої уваги освітян вимагає організа-ція навчально-виховного процесу у закладах інтернатного типу, основне призначення яких – соціально-педагогічний захист уч-нівської молоді з малозабезпечених та дисфункційних родин; створення умов для розвитку їх здібностей і талантів; компенса-ція вад, які пов’язані з повною або частковою відсутністю сімей-
313
ного виховання; попередження бездоглядності і безпритульності; формування соціальної компетентності особистості, виховання у неї громадянської позиції, розвиток потреби у безперервній ос-віті; забезпечення рівних можливостей в оволодінні знаннями; розвиток творчих здібностей засобами літературної, музичної, образотворчої, технічної, громадської діяльності, гри, спорту; корекція девіантної поведінки, попередження правопорушень неповнолітніх, їх правовий захист.
Трансформація закладів інтернатного типу, наближення умов виховання і навчання в них до родинних — важливе завдан-ня сьогодення. Потребує державної підтримки досвід функціо-нування нових форм суспільного виховання – напівінтернатів, дитячих будинків сімейного типу, дитячих будинків змішаного типу, шкіл-клубів. Умовами оптимізації виховного процесу в за-кладах інтернатного типу є:
|
|
|
• розширення повноважень дитячого колективу, надання йому більшої самостійності, вдосконалення учнівського самовря-дування;
• створення різновікових об’єднань учнів у позаурочній діяль-ності;
• переорієнтація загальноосвітніх шкіл-інтернатів на спеціалі-зовану, поглиблену підготовку з технічного, гуманітарного, художньо-естетичного та інших напрямів; відкриття про-фільних класів для обдарованих дітей;
• впровадження системи комплексної соціально-педагогічної реабілітації вихованців загальноосвітніх інтернатних за-кладів для відновлення порушених зв’язків з соціальним се-редовищем;
• розробка і впровадження системи соціального і психолого-педагогічного супроводу випускників закладів інтернатного типу як засобу їх успішної соціалізації та інтеграції у соціум.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 468; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!