МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ПРОЯВІВ ТА ЗАПОБІГАННЯ ДИТЯЧІЙ БЕЗДОГЛЯДНОСТІ
На виконання Указів Президента України «Про додаткові за-ходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року» від 24.01.2001 р. № 42/2001, «Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003—2005 роки» від 21.02.2003 р. № 154/2003 р. загально-освітні, професійно-технічні, позашкільні навчальні заклади здійснюють комплекс заходів, спрямованих на поліпшення ста-новища дітей, зокрема виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності і пов’язаної з нею злочинності.
Дитяча злочинність як наслідок бездоглядності, девіантна по-ведінка підлітків (як результат негативного впливу соціуму) — одні з найболючіших проблем сучасної України. Однак сьогодні надто часто проблеми такого ґатунку намагаються списати за ра-хунок загальної соціально-економічної кризи.
Як правило, бездоглядність породжує бродяжництво, жеб-рацтво та ще багато негативних явищ в житті дитини. Неприпус-тимим у наш час є безпритульність, педагогічна занедбаність та відсутність постійного контролю над дітьми та підлітками з боку дорослих членів суспільства.
На жаль, не вдається зменшити зростання кількості злочинів, скоєних неповнолітніми, таких як крадіжки, умисні тяжкі тілесні ушкодження, вбивства, правопорушення, пов’язані з вживанням алкоголю, наркотичних речовин, підлітковою проституцією.
За даними Міністерства внутрішніх справ України у 2003 році підлітками скоєно 33 493 злочини, що на 3,6 % більше, ніж у 2002 році. У 2003 році зафіксовано збільшення на 3,2 % (з 26 611 до 27 451) кількості неповнолітніх, які брали участь у вчиненні злочинів, у тому числі учнів загальноосвітніх навчальних закла-дів — на 4,8 % (з 6442 до 6750), учнів професійно-технічних на-вчальних закладів — на 6,2 % (з 2503 до 2659). Однак спостері-гається зменшення числа працюючих неповнолітніх, які вчини-ли злочини, на 34,5 % (з 725 до 475).
|
|
|
До причин існування в Україні бездоглядності дітей і підліт-ків необхідно віднести:
• соціально-економічну та політичну нестабільність в державі;
• відсутність скоординованих дій міністерств, відомств, уста-нов та організацій, що відповідають за стан роботи з дітьми (учнівською молоддю);
151
• негативний вплив соціального середовища на особистість ди-тини;
• недоліки в організації навчально-виховного процесу в нав-чальних закладах, педагогічна занедбаність;
• зниження виховної функції сім’ї, незадовільне матеріальне становище більшості родин;
• відсутність ідеалів та позитивних прикладів для наслідуван-ня;
• відхилення у фізичному та психічному розвитку дітей і під-літків.
Важливими напрямами виховної роботи в навчальних за-
|
|
|
кладах щодо виявлення та запобігання дитячій бездоглядності слід вважати:
• проведення постійного обліку дітей і підлітків з девіантною поведінкою, які не відвідують заняття, бродяжать, схильні до вживання алкоголю, наркотиків, психотропних речовин тощо;
• організація роботи ради (комісії) з профілактики правопору-шень;
• розвиток учнівського самоврядування, організація та прове-дення з його участю рейдів-перевірок («Урок», «Перерва», «Діти вулиці», «Дозвілля», «Комп’ютерні клуби», «Каніку-ли» та ін.);
• формування навичок здорового способу життя у дітей та підліт-ків шляхом впровадження у навчально-виховний процес ціліс-ної виховної системи з використанням здоров’яформуючих, здоров’язміцнюючих, здоров’язберігаючих технологій;
• формування в учнів почуття відповідальності за власне життя і здоров’я, за наслідки своїх дій шляхом отримання відповід-них знань, умінь і навичок для своєчасного їх застосування в різних життєвих ситуаціях;
• формування у дітей та підлітків навичок правової культури шляхом усвідомлення, засвоєння та дотримання положень Статуту навчального закладу, Правил поведінки для учнів, залучення до участі в гуртках, факультативах, конкурсах, олімпіадах, проведення декад і місячників правових знань, прослуховування спеціальних курсів («Підліток і закон», «Правова освіта учнів», «Конфліктологія», «Я маю право» тощо);
|
|
|
• психологічний супровід, створення умов для самовихован-ня, самовдосконалення, самореалізації шляхом застосування особистісно зорієнтованого підходу до виховання дітей і під-літків;
152
• організацію дозвілля, що передбачає змістовний відпочи-нок учнів на канікулах, участь у туристичній і краєзнавчій роботі, спортивних секціях, клубах, гуртках за інтересами, відвідування театрів, музеїв, виставок та ін., залучення до цієї роботи підлітків, що складають «групу ризику»;
• проведення роботи з батьками (або особами, що їх заміню-ють), яка передбачає попередження фізичного, морального, психологічного насильства дітей в сім’ї.
Зауважимо, що підлітки як одна з найбільш вразливих ка-
тегорій нашого населення схильна до депресії, апатії, роздрату-вання та агресії (особливості психофізіологічного розвитку дітей цього віку). Вони (підлітки) відчувають на собі вплив стресових, конфліктних ситуацій і, не отримуючи належного виховання та соціального захисту, стають «дітьми вулиці».
|
|
|
Позбавлені батьківської уваги «діти вулиці» часто попадають під негативний вплив своїх однолітків та дорослих. Особливої уваги потребують учні, батьки яких в сучасних соціально-еконо-мічних умовах змушені виїжджати на заробітки (часто далеко від постійного місця проживання). Батьки залишають своїх дітей, на бабусь, дідусів, інших родичів, приятелів та сусідів. Зрозумі-ло, що ці особи не можуть компенсувати справжній батьківський догляд.
Зазначимо, що більше половини випадків девіантної поведін-ки дітей та підлітків обумовлені недоліками сімейного вихован-ня. Тому педагогічним колективам загальноосвітніх, професій-но-технічних та позашкільних навчальних закладів радимо надавати більше уваги питанням організації педагогічної бать-ківської просвіти, інформувати батьків або осіб, що їх замінюють, про особливості та інноваційні підходи до навчання і виховання учнів (підлітків). Без тісного контакту з батьками або особами, що їх замінюють, їхньої особистої участі у вихованні дітей та під-літків така робота буде малоефективною. Знайти стежку до серця кожного вихованця педагог зможе за умови активної допомоги і підтримки сім’ї.
Педагогічним працівникам рекомендуємо планувати і прово-дити профілактичну роботу щодо недопущення будь-якого на-сильства над дитиною в сім’ї. Батькам необхідно роз’яснювати, що не можна переносити на дітей свій пригнічений психологіч-ний стан. Адже незадовільний виховний клімат в сім’ї, надмірна суворість в стосунках відчужує дитину, вона може вирости зам-кнутою і жорстокою. Батькам важливо пам’ятати про необхід-ність створення атмосфери поваги, любові, дружби і взаєморо-зуміння в родинному колі. Тільки спільна праця, спільні духовні
153
інтереси, правильна організація дозвілля – запорука сімейного благополуччя та щастя.
Доцільно наголосити, що в системі виховання учнів, в запобі-ганні дитячій бездоглядності та злочинності важлива роль нале-жить класному керівнику (куратору групи). Виховання як ціле-спрямований процес формування особистості має здійснюватися на гуманістичній основі. Гуманність (від лат. humanus) означає людяність, почуття любові до людей, поваги до їхньої гідності. Взаємна повага, порозуміння і співпраця педагогів та учнів — особливості гуманістичного виховання. Головним завданням та-кого виховання є соціальна адаптація учнів (входження дитини
в систему суспільних і творчих відносин), захист від впливу кон-фліктів, життєвих негараздів, самотності.
Варто зазначити, що прорахунки у навчально-виховній ро-боті, відсутність педагогічного такту у певної частини вчителів може негативно позначитися на профілактичній роботі з важко-виховуваними учнями щодо запобігання дитячій бездоглядності та злочинності.
За відсутності кваліфікованого педагогічного керівництва у дитини можуть сформуватися спотворені уявлення про реаль-ний стан речей та стосунки між нею й дорослими. Думки про не-справедливе ставлення педагога можуть спричинити виникнення
в дитини почуття образи, спровокувати агресивність, упертість, конфлікти з учителями. Зухвала поведінка підлітка є виявом протесту проти такої оцінки педагога. Учень може дедалі більше замикатися в собі, протиставляючи вимогам дорослого неслух-няність, непокірність, різкість та грубість. Схильність до такої поведінки може бути спричинена також спадковістю та особли-востями характеру дитини.
У підлітковому віці в організмі дитини, її психіці відбува-ються зміни. Психофізіологічна перебудова може впливати на самопочуття підлітка. У цей «переломний», «важкий», «критич-ний» вік психіка стає нестійкою, підліток може бути грубим та брутальним у стосунках з дорослими. Педагогу варто брати до уваги цей фактор і не провокувати свого вихованця на емоційні спалахи, оскільки такі негативні прояви поведінки можуть бути спричинені психофізіологічним станом учня.
Рекомендуємо класним керівникам (кураторам) до планів ви-ховної роботи включати заходи, спрямовані на посилення індиві-дуальної роботи з важковиховуваними учнями. Щоб правильно проводити профілактичну роботу щодо попередження дитячої бездоглядності, підліткової злочинності, керівникові класу (гру-пи) необхідно вміти розрізняти такі типи важковиховуваних уч-
154
нів: конфліктно-ситуативний (переважно з позитивною спрямо-ваністю особистості), неврівноважено-ситуативний (з незначною негативною спрямованістю особистості), нестійкий (переважно
з негативною спрямованістю особистості) та стійкий (з негатив-ною спрямованістю особистості). У практичній роботі найчасті-ше зустрічаються змішані типи важковиховуваних, тому цей поділ досить умовний. Але знання особливостей кожного типу допоможе педагогу визначити стратегію корекційної роботи
з учнями.
Формування особистості учнів, у яких переважає конфлікт-но-ситуативний тип, відбувається у позитивному середовищі. Це учні з середнім рівнем розумової діяльності та самоорганізації, позитивним ставленням до навчання та праці. Однак підлітки потребують допомоги у виборі пізнавальних, трудових видів діяльності, постійного контакту з дорослими (педагогами, бать-ками). У таких важковиховуваних учнів спостерігаються не-значні надмірні матеріальні потреби, хоча правомірні шляхи їх задоволення дещо обмежені, правопорушення носять поодино-кий ситуативний характер. Ізольованою в учнівському колективі може бути незначна частина таких підлітків.
Формування особистості учнів, у яких переважає неврівнова-жено-ситуативний тип, відбувається у середовищі з незначними відхиленнями. Це учні з послабленим інтересом до навчання та середньою працездатністю, слабко вираженими аморальними елементами в свідомості та поведінці. Такі важковиховувані під-літки схильні до куріння, вживання алкоголю та наркогенних речовин. Вони відрізняються звичкою до бродяжництва, жебрац-тва, до безцільного проведення вільного часу в компаніях (гру-пах) з негативною спрямованістю.
Рекомендуємо педагогам, які спільно з батьками мають знати, де, коли і з ким проводить вільний час підліток, постійно контро-лювати таких важковиховуваних учнів, допомагати їм у виборі трудової діяльності (за вибором самого учня, а не за примусом дорослого) з метою запобігання бездоглядності та інших негатив-них проявів поведінки.
Підлітки з переважаючою негативною спрямованістю особис-тості (нестійкий тип) формуються у несприятливому середовищі. Це учні з низькими моральними установками, байдужим став-ленням до навчальної діяльності та зниженою загальною пра-цездатністю. Схильність до девіантої поведінки проявляється у непоодинокому вживанні наркогенних речовин, наслідуванні негативних звичок дорослих (агресивність, дратівливість, бійки). Конфліктність у поведінці, намагання бути самостійним, дотри-
155
муючись принципу «за себе постою сам», — риси характеру, що притаманні підліткам з нестійким типом важковиховуваності.
Рекомендуємо таких учнів більше залучати до трудової діяль-ності (ремонт класу тощо). Інколи вони можуть проявляти висо-ку трудову активність за грошову винагороду. Особливої уваги необхідно надавати роботі щодо педагогічної профілактики вжи-вання наркогенних речовин.
Підлітки четвертого стійкого типу виявляються переважно у несприятливому середовищі. Це учні з низьким рівнем розу-мової діяльності, невстигаючі (другорічники). Незадовільною поведінкою і негативними звичками можуть впливати на уч-нівський колектив. Ведуть споживацький спосіб життя. Основні правопорушення – крадіжки, сутички з однолітками та доросли-ми. Вони є учасниками, а інколи і лідерами протиправних (зло-чинних) груп. Важковиховувані учні зі стійким типом потребу-ють не тільки особливої уваги, але й постійного контролю з боку педагогічного колективу та батьків або осіб, що їх замінюють.
Доцільно звернути увагу педагогів на необхідність проведення профілактики наркозалежності у дітей та підлітків, що має тісний зв’язок з проблемою запобігання бездоглядності та злочинності. Сьо-годні важливо проявляти максимальну «наркогенну пильність», щоб захистити наших дітей від раннього вживання тютюну, алко-голю, наркотиків. Така робота повинна бути складовою частиною всієї педагогічної діяльності. Це відповідальність, яку повинні роз-ділити між собою педагогічні працівники і батьки учнів.
При проведенні профілактичних заходів слід враховувати такі питання:
• вживання наркогенних речовин у підлітковому середовищі має антисоціальну та криміногенну спрямованість;
• ранніми ознаками наркозалежності можуть бути певні змі-ни у психофізіологічній поведінці підлітків, що не були влас-тивими раніше (агресивність, замкнутість, злобність, брех-ливість, відчуженість, втрата зацікавленості до навчання, праці, пропуски навчальних занять, поява у лексиконі непов-нолітніх нових жаргонних слів типу баян, машина, колеса,
драп, план, дур, знаходження у підлітка флаконів з невідоми-ми хімічними речовинами, шприців, голок, гумових джгутів, тривале безпідставне зникнення підлітка з дому, крадіжки цінних речей та ін.).
Зауважимо, одному класному керівникові (куратору групи), навіть досвідченому, далеко не завжди вдається вирішувати проблеми запобігання бездоглядності, злочинності, жебрац-тва, наркозалежності тощо, адже це складна робота. Рекомен-
156
дуємо до організації та проведення заходів, спрямованих на подолання таких складних проблем більше залучати соціаль-них педагогів, вчителів-предметників, психологів, педагогів-організаторів, лікарів, працівників правоохоронних органів, юристів.
Вважаємо за необхідне наголосити, що лише спільними, скоор-динованими зусиллями батьків, педагогічних колективів загаль-ноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних за-кладів, широкого кола громадськості, за сприяння зацікавлених фінансових організацій можна виховати фізично й морально здоро-ве покоління, вирішити проблему бездоглядності та інших негатив-них явищ, що мають згубний вплив на дітей та підлітків.
Додаток 1
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 444; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!