Моральне ставлення людини до природного світу.
Природа і моральна культура.
Моральне ставлення до живої природи й етика «благоговіння» перед життям.
Трансформація життєвих процесів у моральній та художній культурі.
Етика життя та життєвого середовища.
Природа і моральна культура.
Існує дуже велика сфера людської діяльності та водночас предмет насолоди — природа. Ставлення до неї внутрішньо суперечливе. З одного боку, суспільство відповідно до свого загального культурного розвитку все більше звертається до природи як джерела переживань і цінностей, з іншого — своєю діяльністю наносить непоправну шкоду природі, створюючи загрозу екологічної кризи і тим самим загрозу власному існуванню. Вихід з такого протиріччя лежить на шляху переходу від вузько-утилітарного до суто духовного ставлення до природи як норми для людського суспільства.
МЛЕ. 464. § 3. Естетичні цінності природи та проблема їхнього захисту.
Переконаність у великій естетичній цінності природи, ствердження первинності краси єства стосовно краси рукотворної — характерна риса стихійних поглядів і вчень. Уже в стародавніх космологіях, у синкретичних зародках, що сполучали наукові підходи з міфологічними поглядами, утримуються уявлення про всезагальне, яке проявляється у правильностях (ритм, симетрія, пропорційність, міра, гармонія) і протистоїть хаотичному початку, впорядковує форми речей, що керують їхнім буттям і лежать в основі всіх досконалих явищ світу. Ці закони й правильності мислилися як онтологічні основи й архітектонічні підвалини світобудови. При всій наївності таких уявлень у них був намічений продуктивний підхід, тому ідеї античної космологічної естетики одержали розвиток у мислителів Відродження й Просвітництва, які шукали природничо-наукового й математичного обґрунтування природи краси. Наприкінці XX століття, натуралісти, які заглиблюються в будову галактики й атома, кристалів і живих клітин, працюють над проблемами кібернетичної біології й екології, установлюють за допомогою точних методів і відповідного інструментарію реальну дію універсальних регулятивних законів, наявність заснованих на них закономірностей, які на всіх рівнях організації й розвитку матерії – від космосу до мікросвіту – забезпечують стабільність і структурно-функціональну досконалість природних предметів, процесів, організмів.
|
|
|
465. Багато досконалих природних форм (кристали, віночки квітів, плоди, тварини, людське тіло) виявляються математично «вивіреними». Так, принцип спіралі лежить в основі будови галактик і голівки соняшника, соснової шишки й раковини равлика; на принципі «золотого перетину» заснований ряд органічних структур різних рівнів складностей – від кулястого кактуса до людського торса; у кістяковій архітектурі деяких морських тварин виявляється принцип синусоїди тощо. З іншого боку, канонічні математичні функції при графічному їхньому вираженні утворюють свого роду «матричні моделі» багатьох досконалих форм («кардіоїда», «ромашка», «лінія краси» тощо). Єдність результатів естетико-філософських міркувань і природничо-наукових досліджень – сприяє більш строгій аргументації діалектичної концепції об'єктивності краси природи і її цінності.
|
|
|
Для заглиблення в проблему, що цікавить нас, цікаво звернутися до того пояснення взаємозв'язку людини й природи, яке ми знаходимо у Ф. Енгельса. В «Діалектиці природи» він роз’ясняв: «на кожному кроці факти нагадують нам про те, що ми аж ніяк не пануємо над природою, що ми, навпаки, нашою плоттю, кров’ю й мозком належимо їй і перебуваємо усередині її, що все наше панування над нею полягає в тому, що ми, на відміну від всіх інших істот, уміємо пізнавати її закони та правильно їх застосовувати». Людина перебуває «усередині природи», оскільки включена в її макросистему в якості духовно суверенної, але біологічно залежної від її системи; вона належить своїм мозком природі в тому розумінні, що мозок – матеріальний субстрат свідомості, а також у тому розумінні, що емоційно-психічні механізми свідомості, які забезпечують естетичне сприйняття й оцінку дійсності, формувалися в процесі олюднення природного середовища.
|
|
|
Перший рівень природної краси – це її першоелементи: фактура, найпростіші звукові й колірні характеристики. Так, наприклад, естетично значимими є для нас і сонячне світло і його спектральні модифікації, що виникають внаслідок відбиттів, розсіювань, переломлень, поглинань у тім або іншім середовищі. Сприймаючи ці першоелементи, ми випробовуємо попередню естетичну насолоду – подібно знавцям живопису, які любуються палітрою художника, або аматорам музики, яким роблять приємність звуки інструментів, що настроюють оркестранти. Естетичне сприйняття багатоканальне, воно схоплює й оцінює багато властивостей явищ світу. До естетично значимих елементів варто тому віднести не тільки візуальні й аудіальні, але також всі інші «сигнали» природного середовища, за умови, що вони викличуть безкорисливу радість почуттів, породять асоціації не утилітарного порядку (аромати трав і квітів, смак і запах ягід, плодів, бджолиного меду й т.д.).
|
|
|
Другий рівень становлять лінеарні, просторові, колірні, звукові мікро- і макроструктури: прямолінійна геометрія кристалів, їхня поло-симетричність, криволінійна геометрія й різноманітні домірності в будові рослин, риб, комах, тварин. Архітектурні, скульптурні, мальовничі знахідки природи невичерпні внаслідок мінливості й варіативності життєвих форм. Гарними є для розвиненого естетичного сприйняття такі із цих форм, які «читаються» і викликають замилування своєю лаконічністю й добірністю.
Третій рівень — цілісні естетичні обличчя живих істот, що складаються з багатьох компонентів і сприймаються в єдності з їхньою життєдіяльністю. Предметом оцінки є тут і їхня відповідність мірі того виду, до якого вони належать, і досягнута в даному організмі відповідність форми її призначенню, завершеність, доцільність. Особливу область краси утворила на цьому рівні досконалість рухів живих істот: ритмічність, пластичність, добірність, граціозність. Якщо навіть та або інша істота не здається нам гарною у стані спокою, вона може стати естетично привабливою, коли творить свої рухи: летить, пливе, біжить, стрибає. Досить виразно інформативне поводження наших менших братів: їх дитячі, шлюбні, мисливські ігри, ритуальні танці та пісні. Приручені нами, вони стають вірними нашими друзями, а їхнє поводження – джерелом різних естетичних вражень і переживань.
На добре відношення вони відповідають, нам відданістю й безкорисливою любов'ю. Діяльність високорозвинених істот, їхні звичаї й звички викликають у нас антропоморфні асоціації. У такому випадку у своїх оцінках ми не обмежуємося категорією краси, а прибігаємо й до інших модальностей: ми кваліфікуємо їхні характери й учинки як милі, комічні, мужні, героїчні. Спостереження етологів, розповіді натуралістів, свідчення очевидців нерідко виявляються настільки ж вражаючими, як художні твори.
468. Крім зазначених джерел естетичний фонд природи збагачується завдяки зв'язкам, що виникають між багатьма компонентами середовища, їхньої природної композиції. Такі, наприклад, ландшафти – комплекси, що виникли на базі екологічних систем. Вони складаються з багатьох естетично виразних компонентів (пагорби .і долини, гори й степ, моря й озера, великі та малі ріки, струмки й болота, різні види хвойних, листяних, змішаних лісів), які, маючи власну мальовничість, утворюють нові різноманітні сполучення. При цьому вигляд кожного ландшафту безупинно змінюється залежно від пори року й часу дня, від погодних умов, положення сонця, конфігурації хмар, відбиттів у водоймах.
Ландшафти перебувають у стані безперервних оптичних перетворень, які важко схопити, але які дуже хвилюють. До того ж ландшафти володіють не тільки пластичними й мальовничими, але й музичними характеристиками: у їх естетичне ціле входять голоси природи – плескіт хвиль і шум листя, шерех падаючого снігу й стукіт дощу, спів пташиного хору, гудіння бджіл, скрекіт коників... Складний, мальовничо-музичний образ ландшафту народжує в нас глибокі, іноді навіть екстремальні щиросердечні стани, і якщо ми споглядаємо гірську гряду, полярне сяйво, штормове море, нескінченний степ, «вечірнє землі преображенье» у годину заходу сонця або навіть (очами космонавтів) всю нашу планету на тлі зоряного піднебіння, у спектрі наших эстетических переживань переважає почуття піднесеного.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 598; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!