Трансформація життєвих процесів у моральній та художній культурі.



Становлення естетичного відношення людства до природного середовища було пов’язане з відкриттям універсальних законів досконалості. Спочатку це було інтуїтивне їхнє виявлення в ході трудового процесу, а потім – виразне їхнє усвідомлення. Відкриті правильності служили гносеологічною опорою й ціннісними орієнтирами в різних видах трудової діяльності.

Людина з необхідністю повинна була підкорятися законам ритму, симетрії, пропорційності, міри, гармонії, повинна була враховувати їх при виготовленні знарядь праці, зброї, начиння, посуду, при спорудженні житла, огорожі, човна тощо. Протягом тисячоліть виявлялася й підтверджувалася залежність між підлеглістю цим законам і досконалістю результатів виробничої діяльності. Позитивне емоційне переживання цих результатів, відчуття дружності, що виникало при цьому, всього зробленого людині сприяли подоланню страху перед незрозумілим й непідвладним, вибудовуванню доступної для огляду картини дійсності. Це привело до того, що універсальні правильності природи стали сприйматися як застава досконалості, як сутнісні характеристики краси, а сама краса – я безсумнівна цінність.

Неповторна краса рідної природи, що оточує людину в роки становлення її особистості, її прекрасні образи, що запам'ятовуються нашою пам’яттю, багато в чому визначають лад наших почуттів. Естетичне єднання із природою своєї країни й свого краю, любов і повага до неї – один з етико-естетичних підвалин патріотичної свідомості.

Для художника природа не тло, а фонд творчості: це частина життєвого середовища, з якого він черпає необхідні для творчості враження, прототипи; разом з тим спілкування із природою для художника – спосіб творчого самозаглиблення й фактор натхнення. Відкриття й поетизація краси природи, твердження неминущого значення її цінностей (а в XX в. також і тривога щодо доль цих цінностей) відрізняють свідомість художників-гуманістів.

Очевидна залежність таланта й майстерності художника від його здатності пізнавати єство речей, об'єктивні закони їхньої досконалості й опиратися на ці закони. Ця залежність виявляється вже на рівні використання властивостей того эстетического природного матеріалу, що має бути обробити (мармуру або граніту, бронзи або дерева в скульптурі; мінеральних і рослинних барвників у живописі; антропологічних характеристик у сценічному мистецтві; вокальних даних у мистецтві співака й т.д.). В ансамблі багатьох властивостей свідомості художника неодмінним є готовність «учитися в природи», у її мальовничій, скульптурній, архітектурній майстерні. Зроблені форми, що творять у мистецтві, вторинні стосовно зроблених форм природи.

470. Це виявляється наочно в орнаментальному й прикладному мистецтві, скульптурі, пейзажному живопису, пікторальній музиці; ця закономірність може бути також виявлена при аналізі більше глибокого генетичного зв'язку художньої краси із красою природної. Художник може створити оригінальні рукотворні форми, тільки опираючись на закони, що лежать в основі будови й буття реальних речей і істот. Самі засоби художнього впливу з необхідністю повинні бути співвіднесені з можливостями людського сприйняття, з особливостями почуттєвого й психічного апарата, з ритмами подиху, серцевої діяльності, мови. Нарешті, варто бачити, що деякі неодмінні критерії художньої вартості спадкоємні стосовно універсальних властивостей, що забезпечують досконалість усього живого: доцільності й системності, органічності й виправданості, ощадливості й простоти. У силу цього непорушним принципом для кожного зрілого майстра виявляється художня природність.

Прагнення до єдності з природою завжди характеризувало естетичне світосприймання та світовідношення народу. Це знайшло відбиття в любовно знайдених назвах дерев, трав, квітів, птахів, тварин; позначилося в сюжетах, образах, символіці народних пісень і сказань, в орнаменті, що прикрашає одяг і начиння, у мотивах дерев'яної скульптури й архітектури, в органічному зв'язку з ландшафтом эстетического вигляду селищ, міст, кріпосних споруджень.

471. Гуманистически орієнтоване професійне мистецтво теж не відокремлюється від природи, не протистоїть їй. Досягнення єдності краси рукотворної й краси природної становить мету й зміст садово-паркового мистецтва. Історія цього мистецтва знає багатьох талановитих майстрів, що вміли виявити своєрідність природного ландшафту, а разом з тим збагатити їх естетичну виразність органічними архітектурними й скульптурними включеннями.

Зрозуміло, що краса природи, увічнена в народній творчості й професійному мистецтві, не являє собою нерукотворної первозданності. Ландшафти виключно природного характеру збереглися тільки частково (у гірських районах, у тайзі, у тундрі, у заповідниках). Їх усе більше тіснять ландшафти антропогенні, що випробували вплив людської діяльності (лісництво, землеробство, випас худоби, проведення доріг, гірничорудні розробки). У процесі освоєння природного середовища людство ненавмисно змінює її естетичний вигляд (таке походження вторинних степів і «місячних пейзажів» у промислових районах), а поряд із цим відбувається естетично орієнтоване олюднення природного середовища.

Психофізіологічні передумови сприйняття естетичних і художніх-явищ також є живими природними чинниками, хоча життєва і художня правда далеко не тотожні одна одній. Зрозуміло, краса природи, увічнена в народній творчості й професійному мистецтві, не являє собою нерукотворної первозданності. Ландшафти строго природного характеру збереглися тільки частково (у гірських районах, у тайзі, у тундрі, у заповідниках). Їх усе більше тіснять ландшафти антропогенні, виниклі на основі экосистем, що випробували вплив людської діяльності (відомість лісів, землеробство, випас худоби, проведення доріг, гірничорудні розробки й т.п.). У процесі освоєння природного середовища людство ненавмисно змінює її эстетический вигляд (таке походження вторинних степів і «місячних пейзажів» у промислових районах), а поряд із цим відбувається эстетически орієнтоване очеловечивание природою середовища.

Стрімкі перетворення в області сільськогосподарського виробництва привели до появи раніше небачених макропейзажів. хлібні ниви, що йдуть за обрій, цілинного краю, раціональне креслення зрошувальних каналів і лісозахисних смуг, що обрамляють багатобарвні прямокутники лугів і ріллей; уписані в первісну тайгу комплекси гідроелектростанцій – все це змінює естетичний вигляд цілих географічних районів. Ці макроландшафти володіють своєю эстетической характерністю, і їхня виразність не позбавляє чарівності ландшафти традиційні. Більше того, при всіх розходженнях їх поєднує краса розумно обробленої людиною землі.

Ідея гармонії між природою й розвинутою культурою рухає шуканнями містобудівників. Найбільш удалі з їхніх проектів і здійснень доводять, що не тільки власне архітектурні, але й чисто утилітарні будови можуть органічно вписуватися в природні ландшафти (гай, мальовничо пересічену місцевість, беріг ріки й т.д.) або рукотворні зелені зони (старі парки, дачні садиби). При цьому споконвічне середовище може бути успішно доповнена новими насадженнями, штучними водоймами, спортивно-оздоровчими комплексами, «вертикальним озелененням» житлових будинків.

472. Пошуки органічних зв’язків між результатами конструктивної науково-технічної діяльності й природних конструктів природи відкривають великий фронт робіт. Позитивний досвід переконує, що естетично вартісними й благотворно впливаючими на емоційно-психічну сферу виявляються тільки такі комплекси, у яких цивілізація не придушує природу, а технічні новації не наносять їй збитку. Передбачення Енгельса збувається: наприкінці XX ст. людство вже досить чітко переконалося у своїй залежності від природи й необхідності збереження єдності з нею. Геоглобальні й космологічні дослідження, екологізація світорозуміння й світовідношення (у тому числі естетичного) сприяють усвідомленню унікальності нашої планети, неповторності її краси.

Естетичне відношення – досить значне, якщо не вище духовне, емоційне і чуттєве, відношення людини до навколишнього середовища,до життя, до себе самого. Естетичні цінності мають у собі начала, які підштовхують життєві орієнтації людини. Мистецтво не лише узагальнює життя, але й надає вираз певному розумінню цінностей самого життя. Гуманістично орієнтоване професійне мистецтво не відокремлюється від природи, не протистоїть їй. Та естетичний клімат життя людини складає не тільки мистецтво. У створенні естетичної атмосфери беруть участь і різні поза міметичні явища, що оточують людину. У тому числі і внутрішнє естетичне відношення людини до власного життя також являє собою фактор естетичної атмосфери, у якій вона живе.

Отже, спілкування із природою, освоєння її естетичних цінностей – одна з умов гармонійного розвитку людської особистості та її успішної творчої діяльності, у тому числі художньої. Для художника природа не тло, а фонд творчості: це частина життєвого середовища, з якого він черпає необхідні для творчості враження, прототипи; разом з тим спілкування із природою для художника – спосіб творчого самозаглиблення й фактор натхнення. Відкриття й поетизація краси природи, ствердження неминущого значення її цінностей (також і тривога щодо долі цих цінностей) відрізняють свідомість художників-гуманістів.

Безпосередня духовна єдність із природою в сучасних умовах залишається для людства настільки ж необхідною, як і в часи Гомера. Споконвічно в мові народу все добре влаштоване, ладне, цілісне йменувалося «гарним». «Гарне» («лєпота») – це явлена спогляданню досконалість: «гарне все піднебесне», «гарні речі». Пізніший термін «краса» утворений від «барвистого», тобто того, що доставляє чуттєву й духовну радість: «червоне сонечко», «червоний день», «червоний дзенькіт», «красна дівиця», «червона площа» тощо. Все, що не відповідає своїй природі, не згідне із природною мірою, розцінювалося як «безглузде», дурне, погане. Разом із проникненням у таємниці природи й поширенням природничих ідей зростає увага й повага до її життєтворчості й до всього живого, котре саме себе будує, відтворює, удосконалює; збагачуються уявлення про практичну невичерпність видів і форм природної краси.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 394; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!