Динаміка заготівлі деревини, тис. щільних куб. м
| Вид деревини | Роки | |||||
| 1990 | 1995 | 1997 | 1999 | 2004 | 2006 | |
| Деревина від проміжного користування | 7775,4 | 6199,3 | 4801,9 | 6288,4 | 7017,4 | 8226,0 |
| З неї ліквідна | 6887,4 | 2147,0 | 4146,6 | 5410,2 | 6025,3 | 6514,9 |
| Деревина від головного користування | 5755 | 4574 | 4761 | 5139,0 | 5236,4 | 5507,3 |
| Всього ліквідної деревини | 12642,4 | 9721 | 8907,6 | 10549,2 | 11261,7 | 12022,2 |
Аналіз динаміки заготівлі деревини показує, що загальноекономічна криза, яка призвела до обвального падіння виробництва у переважній більшості галузей української економіки, не мала такого сильного впливу на виробництво продукції лісового господарства. Зараз спостерігається тенденція до підвищення обсягів лісозаготівель, що не можна беззастережно оцінювати як позитивний факт, з огляду на встановлене Лісовим кодексом обмеження експлуатаційного значення лісів.
В загальних обсягах продукції, робіт та послуг лісового господарства найбільшу питому вагу мають обсяги заготівлі деревини, які в 2006 році складали 84,5%, що свідчить про домінуюче переважання лісопромислової діяльності над наданням послуг з лісівництва в роботі лісогосподарських підприємств [10].
Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка.
Розрахункова лісосіка – щорічна науково-обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та не виснажливості використання лісових ресурсів.
|
|
|
Для заготівлі деревини під час рубок головного користування в першу чергу призначаються пошкоджені, ті, що усихають, інші дерево стани, що потребують термінової рубки за своїм станом, і деревостани, які вийшли з підсочування.
Не встановлюється ліміт на заготівлю деревини під час рубок пов’язаних з веденням лісового господарства, а також на заготівлю деревини під час проведення інших рубок. Розміри лісосічного фонду та площ хвойних насаджень для заготівлі живиці затверджуються за чотири місяці до початку року, на який вони виділяються.
Важливим фактором впливу на результати господарської діяльності є цінова політика підприємства. Рівні цін, витрат, обсягів продажу визначають прибутковість підприємства. Ціни є сильним засобом боротьби з конкурентами.
Методи ціноутворення
Встановлення ціни є одним з найважливіших етапів цінової політики підприємства. Якщо встановити занадто високу ціну, то попит буде обмежений. Якщо встановити занадто низьку ціну, то прибуток буде малим або його не буде зовсім.
|
|
|
При розробці цінової політики важливо визначити не тільки рівень цін, а й сформулювати лінію цінової поведінки підприємства на ринку, її цінову стратегію, яка буде основою прийняття рішень відносно ціни.
Цінова стратегія – це мистецтво управління цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари такі ціни, щоб поставлені цілі були досягнуті.
Основні види цінової стратегії: стратегія високих цін, стратегія низьких цін, стратегія єдиних цін, стратегія диференційованих цін, стратегія дискримінаційних цін, стратегія єдиних цін, стратегія стабільних цін, стратегія нестабільних цін, стратегія цінового лідера, стратегія конкурентних цін, стратегія престижних цін, стратегія не округлених цін, стратегія цін масових закупок, стратегія поєднання цін з якістю товару [22].
Для підприємств лісового господарства найбільш характерною є стратегія нестабільних цін. Стратегія нестабільних цін – це продаж товарів за змінними цінами. Ціни на продукцію лісогосподарських підприємств встановлюються на квартал чи рік, періодично змінюються і наводяться у прейскуранті цін на продукцію лісового господарства. Спостерігається тенденція збільшення цін на лісопродукцію.
|
|
|
Цінова політика реалізується через цінові стратегії і повинна розглядатися в контексті з загальною політикою підприємства. Існує ціла система методів визначення цін. Вона включає витратні методи та розрахунок ціни залежно від попиту споживачів та конкурентів (ринкові методи). Саме для підприємств лісового господарства характерний витратний метод ціноутворення. Витратні методи в свою чергу поділяються так (рис 1.1.) .
Рис. 1.1. Витратні методи визначення ціни
Суть витратних методів полягає в тому, що підприємство розраховує ціну виходячи із суми власних витрат. Визначається собівартість продукції, тобто матеріальні витрати, витрати на оплату праці працівників, соціальні відрахування, амортизацію тощо. До цих витрат додаються загально цехові, загальнозаводські витрати й розмір чистого прибутку, який прагне отримати підприємство, а потім – податки та обов’язкові відрахування, що не ввійшли до собівартості і зрештою визначається кінцева відпускна ціна. Витратний метод має як переваги, так і недоліки. Методу обґрунтування цін на підставі витрат виробництва притаманні такі недоліки:
1. Ціна може виявитися вищою або нижчою від тієї ціни, що покупці готові заплатити за даний товар, тому що при обґрунтуванні ціни не беруться до уваги фактори попиту на товар.
|
|
|
2. Виробники ігнорують те, що ціна може не знаходитися у прямій залежності від витрат виробництва, що з метою задоволення ринку можуть бути зміненими.
3. Виробники частіше будують ціни на підставі незмінних, а повних витрат виробництва, не на основі очікуваних, а поточних витрат. Побудова цін на основі змінних витрат виробництва дає можливість виробникам розширити обсяги продаж за рахунок меншого рівня ціни.
4. Витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти не включаються до витрат на лісозаготівлю. А отже, і не включаються до ціни на продукцію лісозаготівлі.
Встановлення цін на базі витрат виробництва, на думку багатьох економістів, є застарілою і неефективна стратегія ціноутворення, хоча її й часто використовують.
Проте, визначення цін у лісогосподарських підприємствах на підставі витрат зумовлюється низкою причин:
1. Цей метод відзначається простотою.
1. Інформація про витрати виробництва більш доступна, ніж про попит.
2. Вважається, якщо до цього методу визначення цін звертаються всі підприємства лісової галузі, то їх ціни будуть схожими, і в цьому випадку цінова конкуренція зводиться до мінімуму [9].
Особливістю ринкових методів є те, що порядок розрахунку ціни протилежний порядку визначення ціни витратними методами. Для розрахунку ціни визначається попит населення та найбільша ціна, що діє на ринку. Від цієї ціни віднімається бажаний розмір прибутку і визначається собівартість. Отриманий результат порівнюється з розрахунковою собівартістю й робиться висновок щодо доцільності виробництва продукції. Якщо собівартість визначена залежно від попиту перевищує розрахункову, приймається рішення про виробництво товару. У протилежному разі приймається рішення про зменшення прибутку , додаткову економію витрат або взагалі про припинення виробництва.
Ринкові методи ціноутворення в свою чергу поділяються так (рис. 1.2.):
Рис.1.2. Ринкові методи ціноутворення
Метод визначення ціни на основі мінімальних витрат полягає в тому, що за основу беруть конкурентну ринкову ціну, що склалася під впливом попиту та пропозиції. Цим методом визначають мінімальний прибуток, який може отримати підприємство, і собівартість, причому визначають окремо умовно-постійні та змінні витрати. Недолік методу полягає в тому, що важко підсумувати умовно-постійні та змінні витрати для конкретного товару, особливо, якщо підприємство виробляє широкий асортимент продукції. Крім того, при визначенні рівня зміни ціни рівноваги враховується дія лише одного чинника - попиту, і не враховується дія інших чинників, що можуть істотно вплинути на ціну, зокрема маркетингові заходи конкурентів. Цей метод застосовують з метою зорієнтувати ціну на початковий розрахунковий рівень. Прибуток встановлюється на рівні найбільших витрат виробництва. Підприємство з метою визначення максимальної ціни та відповідного обсягу реалізації може встановлювати протягом деякого часу ціни, тобто ціна встановлюється експериментально. Однак споживач може не погоджуватися з тим, що на один і той самий товар різні ціни.
Метод визначення ціни на основі максимізації прибутку полягає в тому, що основна мета полягає у визначенні періоду, коли підприємство отримає максимальний прибуток, і тривалість цього періоду.
Метод визначення ціни з орієнтацією на ринкові ціни передбачає встановлення ціни залежно від середніх цін, що склалися на конкурентному ринку. При цьому не мають особливого значення прибуток і собівартість. Підприємства його застосовують тоді, коли ціна на ринку на деякий час стабілізується. Якщо підприємство має незначну питому вагу на якомусь сегменті ринку, будь - яка зміна ціни може призвести не лише до зміни обсягів реалізації, й прибутку. Підвищення ціни на продукцію можливе лише у разі суттєвого поліпшення його якості.
Метод визначення ціни з орієнтацію на конкурентів підприємства застосовують тоді, коли воно діє на конкурентному ринку і товар, який воно виробляє, диференційований. Підприємство постійно орієнтується на ціни конкурентів і постійно їх коригує. Ціна уточнюється з урахуванням змін конкурентного середовища. При цьому відповідно зменшується прибуток підприємства або його витрати. Цей метод передбачає найповніший аналіз собівартості, її складу та собівартості виробу конкурентів, визначення можливостей зменшення окремих її частин.
Визначення ціни методом змагання застосовується при продажу продукції на аукціонах, біржах. Відомі два різновиди цього методу:
1. Метод підвищеної ціни - встановлюється початкова ціна , потім вона поступово підвищується. Товар реалізується за найвищою ціною, яку пропонує покупець;
2. Метод зниженої ціни – встановлюється дуже висока початкова ціна. У процесі торгів вона знижується і товар купує той , хто запропонвав ціну, яка задовольняє продавця. Але у цьому разі може виникнути ситуація, коли ціна стає нижчою не лише за ціну, яку б прагнув встановити продавець, а й нижчою за собівартість. Тому може статися, що товар на цьому аукціоні взагалі не буде проданий.
У процесі визначення ціни цим методом враховують лише єдиний чинник- попит на товар, що є недоліком цього методу. Виробник може отримати як невеликий прибуток, так і взагалі не отримати його.
На підприємствах лісового господарства ціни на продукцію встановлюються як на основі витратного методу, так і на основі ринкового методу. Але базовим все-таки залишається витратний метод ціноутворення. При продажу лісопродукції на аукціонах ціни встановлюються методом підвищеної ціни. Отже, щоб політика ціноуворення була ефективною, потрібно щоб вона поєднувала і ринкові методи і методи зорієнтовані на витрат.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 141; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!