Захист прав мігрантів що працюють
До основних міжнародно-правових документів щодо захисту прав трудових мігрантів належать Конвенція Міжнародної організації праці про трудових мігрантів (1949 р.), Конвенція про зловживання в галузі міграції та про забезпечення трудящим мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення (1975 р.), Європейська соціальна хартія (1961 р.), Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудових мігрантів і членів їх сімей (1990 р.).
Стаття 19 Європейської соціальної хартії прямо захищає права трудових мігрантів і вимагає, щоб іноземні робітники та члени їхніх сімей мали однакові умови з громадянами європейських країн щодо винагороди та інших умов праці, включаючи можливості прийняття на роботу, вступу до профспілок, ведення колективних переговорів . Вона покладає на учасників Хартії обов’язок полегшити процес возз’єднання сімей іноземних робітників, які мають дозвіл на працевлаштування на території відповідної держави. Європейська конвенція про правовий статус трудящих мігрантів (1977 р.) повністю присвячена захисту прав та інтересів трудових мігрантів
Захист прав біженців
Не може претендувати на статус біженця особа, що здійснила злочин проти світу, військовий злочин або злочин проти людства; що здійснила раніше важкий злочин неполітичного характеру.
особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують
додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
|
|
|
Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:
- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
- працю; провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;
- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
- відпочинок; освіту; - володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; безоплатну правову допомогу в установленому порядку.
Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.
Захист прав ув’язнених осіб
|
|
|
Основоположні принципи поводження з особами, позбавленими волі, фундаментального характеру, що містяться в міжнародних документах, ґрунтуються на необхідності забезпечувати права засуджених, що невіддільні від загальних прав людини. Це означає, що позбавлені волі мають право на: життя та особисту недоторканність; здоров'я; працю; відпочинок; незастосування до них тортур чи іншого нелюдського поводження; повагу людської гідності; належні правові процедури; свободу від будь-якої дискримінації; свободу від рабства; свободу совісті та думок; свободу віросповідування; недоторканність сімейного життя; самовдосконалювання.
У місцях позбавлення воля засуджені не повинні зазнавати дискримінації. Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні додатково до обмежень, зумовлених фактом ізоляції, обмежувати права і свободи людини і громадянина.
Захист пацієнтів
. ст. 4 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи) закріплено дотримання прав і свобод людини й громадянина в галузі охорони здоров'я й забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, а також рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги й інших послуг у даній сфері. Ці принципи забезпечують можливість одержання медичної допомоги без будь-яких обмежень прав громадян в охороні здоров'я й в обсязі проголошених державних гарантій.
|
|
|
При обігу за медичною допомогою і її одержанням пацієнт має право на:
1. поважне й гуманне відношення з боку медичного й обслуговуючого персоналу;
2. вибір лікаря з урахуванням його згоди;
3. обстеження, лікування й зміст в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам;
4. проведення на його прохання консиліуму й консультацій інших фахівців;
5. полегшення болю, пов'язаної із захворюванням і (або) медичним втручанням, доступними способами й засобами;
6. збереження медичними працівниками професійної таємниці;
7. інформована добровільна згода на медичні втручання;
8. відмова від медичного втручання;
9. одержання інформації про свої права й обов'язки й стані свого здоров'я;
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 226; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!