Зобовязання держави щодо права на свободу зібрань та обєднання
Держава визнає право кожного організовувати мирні зібрання і брати участь в них та відповідає за безпеку їх проведення. Про проведення мирних зібрань організатори повідомляють в розумний строк. Держави мають утримуватись від застосування свавільних заходів, які можуть бути втручанням у здійснення права на мирні зібрання. В силу надважливості свободи зібрань та об’єднань та їх тісного зв’язку з демократією мають бути переконливі та неспростовні причини для виправдання якого-небудь втручання держави в реалізацію цього права. Здійснення прав не підлягає обмеженням, за винятком тих, що встановлені судом на підставі закону і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Практика Європейського суду з прав людини щодо на свободу зібрань та обєднання ( Веренцов проти України 2013р. )
Як випливає з ч. 2 ст. 11 Конвенції та ч. 2 ст. 39 Конституції України, будь-які обмеження (втручання) щодо реалізації права на свободу мирних зібрань мають встановлюватися законом. ЄСПЛ з цього приводу чітко та однозначно наголосив: «… втручання буде становити собою порушення ст. 11 (Конвенції), якщо воно не було «передбачено законом», не переслідувало одну або більше законних цілей…».
З огляду на це ЄСПЛ, насамперед під час аналізу матеріалів справи, яка потрапляє до нього на розгляд, перевіряє, чи було законним те або інше втручання з боку представників держави у сферу реалізації приватними особами права на свободу мирних зібрань, або, інакше кажучи, встановлює, чи базувалося застосоване обмеження на законі, тобто на юридичному акті, виданому парламентом. Жодний інший суб’єкт нормотворення не має права своїм рішенням запроваджувати обмеження реалізації приватними особами права на свободу мирних зібрань. На цьому аспекті доволі чітко наголошувалося ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України»: «… вислів «встановлено законом» у статті 11 Конвенції вимагає…, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві…»Говорячи про «законність втручання», слід звернути увагу також і на те, що ЄСПЛ перевіряє не лише факт закріплення того або іншого обмеження реалізації права на свободу мирних зібрань у законі, а й якість останнього, або, інакше кажучи, його передбачуваність, яка означає, що юридичний акт має бути, за можливості, проголошеним наперед – до його застосування, та має бути передбачуваним щодо своїх наслідків. Він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості (бути легкодоступним), щоб особа мала можливість скоригувати свою поведінку. Тобто кожен суб’єкт, який підпадає під дію юридичного акта, має чітко розуміти наслідки, що їх викличе для нього його застосування.
|
|
|
|
|
|
Обсяг та складові права на власність
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також: акції компаній (Бреймлід і Мальстром проти Швеції);
позови про відшкодування збитків за внутрішнім законодавством;
рішення арбітражного органу в зв'язку зі спором (Справа Грецькі нафт реробні заводи «Стерн» проти Греції);
законні розрахунки на те, що існує певне становище (Справа Компанії «Иайн Веллі девелопментс Лтд» проти Ірландії);
господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом, а також управління клієнтурою (ділова репутація, нематеріальні активи тощо) (Справа Іатрідк проти Греції, Справа Ван Марле та інші проти Нідерландів);
право на пенсію (Справа Мюллер проти Австрії).
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 420; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!