Охарактеризуйте методику проведення заняття з конструювання у старшій групі.
У групах дітей старшого віку, коли пізнавальні інтереси отримують вже відоме розвиток, буває досить повідомлення про тему або основної мети заняття. Діти старшого віку залучаються до організації необхідної обстановки, що також сприяє виникненню інтересу до заняття. Проте основне значення мають зміст і характер постановки навчальних завдань.
Діти поступово привчаються до певних правил поведінки на заняттях. Про них вихователь весь час нагадує дітям і при організації заняття і на початку його.
В кінці заняття зі старшими дітьми формулюється загальний разом пізнавальної діяльності. При цьому вихователь прагне до того, щоб підсумкове судження було плодом зусиль самих дітей, спонукати їх до емоційній оцінці заняття.
Закінчення заняття в молодших групах спрямоване на посилення позитивних емоцій, пов'язаних як зі змістом заняття, так і з діяльністю дітей. Лише поступово в середній групі вводиться деяка диференціація оцінки діяльності окремих дітей. Підсумкове судження та оцінку висловлює вихователь, час від часу залучаючи до неї дітей.
Основна форма навчання: розвиваючі заняття з використанням методик, дидактичних ігор, ігрових прийомів.
Основні форми організації дітей старших груп на заняттях - фронтальна і підгрупових.
Підготовка матеріалів до занять з образотворчої діяльності; роль вихователя та дітей.
Плануючи заняття по образотворчої діяльності, вихователь може вирішувати програмні завдання для кожної вікової підгрупи по декількох напрямах. По-перше, обмежує заняття одним змістом для всіх вікових підгруп, але висуває різні вимоги до виразної технічної сторони малюнка, ліплення або аплікації. Так, малюючи листя і квіти, молодші діти використовують прийом докладення кисті до паперу навзнаки, старші передають характерну форму певного листя, квітів. На занятті по ліпленню молодші діти просто ліплять пташку, старші передають образ декоративної пташки по мотивах народної глиняної іграшки, використовуючи для її прикраси наліпи. Або ж ліплять декілька пташок у годівниці (одна клює зернятка, інша збирається відлетіти), прагнучи передати схожість з тими птахами, за якими вони спостерігали на прогулянці.
Використовує різні образотворчі матеріали. Якщо молодші діти малюють гуашшю, старші застосовують складніший матеріал — акварель або пастель. Розглядаючи роботи, діти мають можливість пізнавати виразні властивості кожного матеріалу.
По-друге, пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) різні предмети, об'єкти, що мають певну спільність, логічний зв'язок. Наприклад, дітям третього року життя пропонує малювати яйце, четвертого року — курчат, старшим — курей і півника. Пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) на одну тему, але варіюючи сюжет: діти третього року життя малюють сніжки і сніжинки, четвертого року — веселих сніговиків, старші — зимові розваги дітей, красу зимової природи і тому подібне Для кожної підгрупи види занять малюванням — наочне, сюжетне або за задумом можуть бути і загальні і різні.
|
|
|
|
|
|
Охарактеризуйте методику проведення заняття з аплікації у старшій групі ДНЗ
У старшому дошкільному віці діти опановують більш складною технікою вирізування - симетричним, силуетним, багатошаровим, а також технікою обривання, плетіння. Вони можуть комбінувати техніку.
Дошкільнята освоюють нові способи прикріплення деталей: пришивання їх до тканини. При цьому діти отримують два варіанти зображення: площинне і напівоб'ємні (коли між основою і деталлю підкладається вата). У другому випадку зображення більш виразне. Напівоб'ємні аплікація виходить і при частковому наклеюванні деталей, наприклад тільки середини сніжинки, квітки, метелики і т.п.
Розширюється зміст аплікації. Діти створюють більш складні декоративні візерунки як з геометричних, так і з рослинних форм. Більш складними стають предметні аплікації з великою кількістю деталей. У старшому віці діти роблять аплікацію з соломки, намазуючи клеєм контур предмета й наклеюючи на нього нарізану соломку.
Дошкільнята можуть виконувати багатошарові сюжетні аплікації з паперу, тканини, сухого листя. Цей вид аплікації найбільш важкий. На відміну від малюнка в багатошаровій сюжетної аплікації завжди залишається суворо певної послідовність розташування і наклеювання (пришивання) форм: спочатку загальний фон (земля, море, небо). Потім викладаються і приклеюються предмети заднього плану, а потім середнього і переднього. Дітям 6-7 років можна запропонувати зробити олівцем ескіз майбутньої роботи.
Систематичне навчання дітей різноманітним способам аплікації з різних матеріалів створює основу для творчого вираження дошкільника в самостійній діяльності: він може вибрати зміст аплікації (декоративний візерунок, предмет, сюжет), матеріал (один або декілька в поєднанні) і використовувати різну техніку, яка підходить для більш виразного виконання задуманого.
|
|
|
84) Анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку та психологічні механізми розвитку образотворчої діяльності.Сприймання — базовий пізнавальний процес, який зумовлений спільною роботою окремих органів чуття. Результатом спільної діяльності зору, дотику, слуху, нюху, смаку та ін. є образи сприймання — своєрідні «картинки» реальності, які дитина відтворює у продуктах образотворчості — малюнку, зліпку, архітектурній споруді тощо. Колір, звук, запах, смак, рух, форма як характеристики предметів, об'єктів і явиш навколишньої дійсності сприймаються, вивчаються та відчуваються дитиною завдяки рецепторам (від. лат. — отримувати) і трансформуються в процес нервового збудження. Механорецептори відповідальні за рухові, тактильні відчуття. Вони розміщені у вухах, вес- тибулярному апараті, м'язах, суглобах, шкірі та внутрішніх органах. Хе- морецептори обслуговують нюхову та смакову чуттєвість. Вони переважно розміщені у мозку і реагують на зміни хімічного складу рідини організму. Зорові рецептори по суті також є хеморецепторами. Участь комплексу аналізаторів у пізнаванні дитиною світу, краси, мис- тецтва забезпечує роботу сприймання як цілісного відображення предмета, ситуації, події, об'єкта, явища. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо-чуттєве орієнтування у світі — сенсорне (від лат.— сприймання, почуття, відчуття). Його головними характеристиками виступають чуттєвість, чутливість. Як етап пізнавання світу, сприймання завжди пов'язане з мисленням, пам'яттю, спрямовується мотивацією і має певне емоційне забарвлення.
|
|
|
Розвиток дрібної мускулатури рук, координації, точності, плавності, ритмічності рухів, становлення зорового контролю за зображувальними діями як умова становлення зображень у дітей.
Щоб зображувальна діяльність для малюка була цікавою та творчою, в практичні роботі слід широко застосовувати ігрові прийоми навчання з використанням нетрадиційних технік зображення, враховувати доступність та наявний досвід дітей. У роботі з дитиною третього року життя рекомендовані такі нетрадиційні техніки зображення:
· малювання пальчиками та долонями є підготовчим етапом до примокування пензликом. Така техніка малювання корисна для розвитку дрібної мускулатури кисті руки. Під час таких ігрових занять малюк запам’ятовує назви пальців, згинає і розгинає їх по кілька разів, робить колові рухи кистю рук та пальців. Такі ігрові заняття розвивають цікавість та уяву малюка, емоційну чутливість до кольору та форми.Дитина вчиться вмочувати палець( долоньку у мисочку з гуашевою фарбою і робить відбитки спочатку по всій площині аркуша : «Пальчик стрибає», «Мамина хустина», а потім по обмеженій поверхні: «Вербові котики», «Горішки для білочки», «Намисто для ляльки» - пальчики; « Сонечко», «Веселі листочки», «Сніжинки» - долоньки;
· кляксографія виконується у співавторстві з дорослим, який зачерпує пластиковою ложечкою рідку гуаш та виливає її на аркуш паперу, роблячи довільну пляму . Дитина бере інший аркуш і накладає на той, що з кляксою, притискує рукою, щоб отримати відбиток. Далі верхній лист знімається, зображення розглядається, визначається на що воно схоже. Відсутні деталі домальовуються пальчиком.Темидля малювання кляксографією: «Веселі повітряні кульки», «Барвисті метелики», «Смішні равлики»;
· штампування: доступне дворічним дітям і викликає у них непідробний інтерес, оскільки дає змогу створити оригінальні картинки «Квітучий луг», «Ялинки», «Марійчине плаття». Робота зі штампування розвиває творче мислення і уяву, корисна для розвитку дрібної мускулатури кисті руки. Для ігор-занять, що будуються на цій техніці, необхідно мати різноманітні штампи та штемпельні подушечки, які вимочуються у гуашевій фарбі;
· монотипія: дає змогу отримувати дзеркальне відображення шляхом складання аркушу паперу навпіл. Наприклад: «Метелик»;
· малювання квачиком. Квачиком малюють так само як і звичайним пензликом. Квачика виготовляє сам дорослий із цупкого, але м'якого квадратного клаптика тканини розміром 8x8 см. Згортає клаптик так, щоб він набрав форми конуса, обмотує конус ниткою та зв'язує. Бажано, щоб квачиків було кілька — окремо для кожної фарби. Теми для малювання квачиком: «Намисто для мами», «Чарівні квіти»;
· малювання крейдою на лінолеумі та паличкою на піску, землі. Крейда дуже подобається малюкам, нею можна малювати скрізь: на папері, на асфальті, на лінолеумі, на дошці, на стіні; вона яскрава легко змивається, безпечна для здоров’я. Паличку можна знайти завжди і малювати нею на майданчику, у пісочниці;
· ліплення із солоного тіста приносить особливе задоволення малюку. Тісто може підготувати будь-коли і швидко.
Малюк стикається із тістом із раннього дитинства: біля мами на кухні, коли вона ліпить вареники і дає шматочок дитині для гри або разом з бабусею ліпить пиріжки, бублики.
Солоному тісту легко надати будь-якої форми. І саме цю властивість відкриває для себе дитина, взявши в руки невідомий їй, але приємний на дотик м’який матеріал. Дуже важливо щоб сам процес ліплення проходив в емоційно-позитивному мовному супроводі дорослого.Ігри з тістом особливо корисні для дітей з підвищеним або зниженим тонусом рук,тому що вони сприяють нормалізації тонусу і активізації дрібної моторики;
81.Охарактеризуйте методику проведення заняття з конструювання у старшій групі.
. Конструювання (з латини constrruere) — це процес створення моделі, побудови об’єктів та приведення у певний порядок, взаєморозміщення їхніх частин, елементів.
Конструювання належить до продуктивних видів діяльності, оскільки спрямоване на отримання певного продукту. На заняттях з конструювання дошкільники вчаться планувати майбутню діяльність, аналізувати та контролювати власні дії, виправляти помилки, робити висновки. У процесі такої роботи у дітей розвиваються рухи рук, дрібна моторика пальців, зорово-моторні координації, цілеспрямовані дії з предметами на основі тактильного та зорового сприйняття, окомір та перцептивно-рухова пам’ять.
У старшій групі перед вихователем ставляться такі завдання:
Під час роботи з папером
— закріпити вміння дітей робити іграшку складанням аркуша паперу навпіл;
— учити робити об'ємні іграшки складанням прямокутного або квадратного аркуша паперу вчетверо в одному напрямі;
— складанням учетверо в двох напрямах;
— діленням квадрата по діагоналі;
— вчити робити іграшки за готовою викрійкою;
— складанням аркуша паперу в різних напрямах.
Під час роботи з природним матеріалом
— вчити засвоювати властивості природного матеріалу і способи Його обробки,
знаходити в ньому подібність з предметами навколишньої дійсності;
— вчити робити об'ємні Іграшки, кріпити частини й деталі виробів клеєм, палич-
ками-стержнямн, нитками або дротом. Створювати композиції.
Під час роботи з викидним матеріалом
— ознайомити дітей з новим матеріалом, учити засвоювати його властивості та
використовувати відповідно до задуманої конструкції;
— вчити конструювати іграшки з готових форм, розвивати технічні навички І
вміння під час роботи з даним матеріалом.
82.Підготовка матеріалів до занять з образотворчої діяльності; роль вихователя та дітей.
Досягнення позитивних результатів залежить від правильної організації навчального процесу. При відвідуванні занять перш за все слід звернути увагу на дотримання гігієнічних умов: приміщення має бути проветрено; при загальному нормальному освітленні світло повинне падати з лівої сторони; обладнання, інструменти та матеріали і їхнє розміщення повинні відповідати педагогічним, гігієнічним і естетичним вимогам.
Велике значення має початок заняття, організація дитячого уваги, порушення перед дітьми навчальної чи творчого завдання, пояснення способів її виконання.
У ході заняття педагог залучає до активної участі в роботі всіх дітей, враховуючи їх індивідуальні особливості, формує у дітей навички навчальної діяльності, розвиває здатність оцінювати і контролювати свої дії. Навчальна ситуація використовується для розвитку у дітей доброзичливого ставлення до товаришів, витримки, цілеспрямованості.
У ході заняття педагог повідомляє дітям знання у строгій логічній послідовності.
У процесі спілкування на занятті відбувається не тільки однобічний вплив педагога на дитину, а й зворотний процес.
Дитина повинна мати можливість максимально використовувати свій власний, вже наявний досвід, особистісно-значущий для нього, а не просто беззастережно приймати («засвоювати») все, що повідомляє йому педагог.
У цьому сенсі педагог і дитина виступають як рівноправні партнери, носії різнорідного, але однаково необхідного досвіду. Основний задум особистісно-орієнтованого заняття полягає в тому, щоб розкрити зміст індивідуального досвіду дитини, узгодити його з заданим і тим самим домогтися особистісного засвоєння цього нового змісту.
Педагог повинен продумати не тільки те, який матеріал він буде повідомляти, але те, які можливі переклички цього матеріалу з особистим досвідом дітей.
При організації заняття професійна позиція педагога полягає у завідомо шанобливе ставлення до будь-якого висловлення малюка за змістом обговорюваної теми.
Однією з форм підвищення працездатності дітей, попередження стомлення, пов'язаного з великою зосередженістю, тривалою напругою уваги, а також одноманітним положенням тіла під час сидіння за столом, є фізкультурна хвилинка. Під час вправ діти, як правило, залишаються на своїх місцях. З метою посилення емоційного впливу фізкультурних хвилинок вихователі можуть використовувати невеликі віршовані тексти.
Основна форма навчання: розвиваючі заняття з використанням методик, дидактичних ігор, ігрових прийомів.
Основні форми організації дітей старших груп на заняттях - фронтальна і підгрупових.
Організовуючи заняття з дошкільнятами, необхідно, перш за все визначити його головну мету. А полягає вона в тому, чи буде це заняття носити розвиваючий характер або переслідувати суто навчальну мету. На навчальному занятті діти накопичують необхідний особистісний досвід: знання, вміння, навички і звички пізнавальної діяльності, а на розвиваючому вони, використовуючи набутий досвід, самостійно добувають знання. Тому в освітньому процесі дошкільного закладу повинні використовуватися і розвиваючі, і навчальні заняття. При цьому необхідно пам'ятати, що, для того щоб дитина могла бути успішним у власної дослідницької діяльності, йому необхідні певні знання та навички.
Навички самостійної дослідницької діяльності діти починають набувати на навчальних заняттях. З цією метою в них вводяться елементи проблемного викладу навчального матеріалу, евристичної бесіди, організуєтьсяколективний чи індивідуальний самостійний пошук, експериментальна діяльність. Часто в практиці такі заняття в дошкільному закладі називають розвиваючими. На жаль, це невірно
Підбір дидактичного матеріалу до особистісно-орієнтованого заняття вимагає від педагога ще й знання індивідуальних переваг кожної дитини в роботі з матеріалом. Він повинен у своєму розпорядженні набір дидактичних карток, що дозволяють дитині працювати з одним і тим же змістом, передбаченим програмними вимогами, але передавати його при цьому різними способами: словом, знаково-умовним позначенням, малюнком, предметним зображенням і т.д. Звичайно, дитині треба надати можливість проявити індивідуальну вибірковість у роботі з матеріалом. Класифікація дидактичного матеріалу, підбір та використання його в ході заняття вимагають особливої підготовки педагога, і перш за все знання психофізіологічних особливостей дітей, вміння виявляти і продуктивно їх використовувати у процесі засвоєння.
83.Охарактеризуйте методику проведення заняття з аплікації у старшій групі ДНЗ
Основне завдання навчання аплікації дітей шостого року життя - оволодіння різноманітними прийомами вирізування. На заняттях дошкільнята зображують предмети, що мають різні обриси, симетричні і несиметричні форми в статичному положенні або з передачею нескладного руху. Спираючись на уявлення дітей і використовуючи натуру (або її заміняє картинку), вихователь проводить аналіз будови предмета, виокремлюючи окремі частини, змальовуючи їх форми і відзначаючи співвідношення їх один з одним.
Оскільки дрібні деталі хлопці цього віку виготовити не можуть, рекомендують підбирати натуру з більш простими формами, локальними кольорами, невеликою кількістю деталей. Для цієї роботи придатні плюшевий ведмедик, точені дерев'яні іграшки і т. д. Зразок використовують у старшій групі в тих випадках, коли дошкільнята вперше зображують предмет. Але навіть і тут вже слід надавати дітям ініціативу у вирішенні питань кольору, розмірів, розташування форм на аркуші та ін
Якщо дітям дають завдання зобразити вже знайомий предмет з деякими деталями, то зразок може бути замінений натурою або картинкою (наприклад, зобразити не просто будинок, а казковий будиночок або будинок, прикрашений до свята).
У старшій, а потім і в підготовчій групах рекомендують частіше використовувати кілька зразків, щоб показати можливість різних варіантів композиції. Це виховує у дошкільнят творчу ініціативу у виконанні завдання. Наприклад, діти знайомляться з прийомом вирізування двох половинок костюма Петрушки з двох складених разом листків паперу. Педагог показує тільки прийоми вирізування одягу, а розглядаючи зразки, діти відзначають, що одяг Петрушки може бути різних кольорів, форми, в руках у нього різні предмети. У декоративних роботах при складанні візерунків з одних і тих же елементів використовують папір у формі кола, квадрата, смуги і т. д.
Як правило, нові прийоми старші дошкільнята освоюють по показу вихователя.
Найбільш складно для дітей цього віку вирізування симетричних форм з паперу, складеної вдвічі. Як вже зазначалося, освоєння цього прийому вимагає розвиненого сприйняття і аналітичного мислення, зокрема, вміння розчленувати предмет на дві половини і вирізувати. І.Л. Гусарова рекомендує при першому ознайомленні дітей з цим прийомом вирізувати форми по заздалегідь намальованому контуру на зігнутою навпіл папері. Нерідко дитина не може собі уявити, що в результаті вийде ваза або глечик гарної форми. Коли діти усвідомлюють, що намальований контур зображує половину предмета, вони зможуть вирізувати на око, користуючись показом вихователя і його поясненням. У старшій групі деякі аплікаційні роботи виконуються дітьми колективно. Кожна дитина виконує якусь певну частину композиції. Всі частини згодом об'єднуються на загальному ...тлі Розподіл роботи між дітьми вихователь робить відповідно до їх бажаннями.
84.Анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку та психологічні механізми розвитку образотворчої діяльності
Образотворчу й конструктивну діяльність дитини ще називають продуктивною, маючи на увазі, по-перше, її націленість на отримання результату, а по-друге, її творчий та оригінальний характер. Водночас, ці види діяльності допомагають дитині відобразити оточуючу дійсність так, як вона її сприймає та розуміє. Створюючи малюнок, аплікацію, скульптурну форму чи конструкцію, дитина втілює на доступному їй технічному рівні свої індивідуальні та суб'єктивні образи предметів та явищ оточуючого, тому така діяльність носить моделюючий характер. Продукти образотворчої та конструктивної діяльності - це моделі оточуючої дійсності Технічну сторону продуктивної діяльності становлять її засоби та здатність дитини у володінні ними. Використовуються кольори, форми, композиції, які передаються за допомогою фарб, паперу, пластиліну, конструктора, використовуючи спеціальні знаряддя та пристрої: пензлики, олівці, ножиці тощо. Протягом дошкільного дитинства дитина оволодіває навичками продуктивної діяльності, способами моделювання. У результатах продуктивної діяльності відбивається пізнавальний досвід дитини, її розуміння світу. Водночас прагнення змоделювати певний об'єкт ставить перед дитиною задачу його детального пізнання, виділення у ньому частин та властивостей. Продуктивна діяльність становить форму пізнання дитиною світу, тісно пов'язану із потребою у самовираженні малюка.
Перші продуктивні дії дитини виникають на основі предметних дій із такими зображувальними засобами, як олівець, пензлик, з такими матеріалами, як папір, пластилін. Маніпулюючи олівцем у 2 р. дитина відкриває його властивість залишати на поверхні слід. Перші помітки олівцем дитина робить не тільки на папері, а і на стінах, на меблях, не розуміючи смислу цих поміток. Поступово дитина дізнається про зв'язок між рухами своєї руки та лініями, які залишає олівець на папері. З цього починається формування техніки малювання, вироблення навичок володіння олівцем.
Дорослий спонукає дитину до осмислення перших карлючок, запитуючи "Що це?", або говорячи "Це м'ячик. Це яблучко". Дитина знайомиться з дитячими книжками, вчиться впізнавати намальоване, встановлювати його зв'язок із почутим. Процес створення власного малюнка відбувається за схемою: випадкові лінії олівця - їх осмислення. Перші зображення олівцем дуже приблизно передають зовнішні властивості предметів. Так, дитина часто малює замкнену лінію, форма якої наближається до кола, яка для неї позначає різні предмети: це і кулька, і дівчинка, і сонечко. Дорослому важко впізнати в них певний предмет. Він пояснює дитині: якщо це яблучко, то домалюємо черешок чи листочок. Зв'язок карлючок із предметом дитина запам'ятовує, про що свідчить впізнавання ним предметів на своїх малюнках. Згодом дитина сама починає називати намальоване.
Називання дитиною своїх карлючок становить перший етап у розвитку образотворчої діяльності. У цьому процесі бере участь знакова функція свідомості. Малювання дитини набуває сутнісної ознаки образотворчої діяльності як творення образів оточуючих предметів. Дитина все глибше проникає у сутність образотворчої діяльності, починає усвідомлювати її специфічну мету зобразити щось. Про це свідчить постановка дитиною задачі перед початком малювання за принципом назвав-намалював. Малюнок задається дитиною наперед, ще до свого втілення. Намалювавши, дитина помічає, що дорослий не завжди правильно розуміє дитячий задум, не впізнає на малюнку те, що хотіла намалювати дитина. Відсутність схожості зображеного з оригіналом стає перешкодою на шляху опосередкованого предметом спілкування з дорослим. Перехід до навмисного зображення предмету створює умови для того, щоб малюнок все більше наближався до дійсності. Розвивається моторика руки, її довільність. Т. С. Комарова виділила три групи образотворчих умінь:
1) уміння використовувати знаряддя і матеріали (пензлик, олівці, фарби та ін.);
2) здатність встановлювати зв'язок дійсної форми предмету з тим рухом, який слід використати для її передачі у малюнку;
3) зорове сприйняття і контроль рухів на основі уявлення про особливості того малюнка, який повинна зробити дитина.
85.Розвиток дрібної мускулатури рук, координації, точності, плавності, ритмічності рухів, становлення зорового контролю за зображувальними діями як умова становлення зображень у дітей.
. Малювання - більш складний засіб зображення, ніж ліплення та аплікація.
Акуратність і ретельність виконання роботи залежить не тільки від дисциплінованості, але і від засвоєння навичок користування олівцем, пензлем. Навички з техніці малювання пов'язані з розвитком рук дитини - коордінірованість, точністю, плавністю, свободою рухів. Розвиток рухів у різних видах образотворчої діяльності об'єднується цільовою установкою, що направляє це розвиток на зображення і передачу форми предметів або на побудову візерунка, на прикрасу. Поряд з вихованням у дітей уміння бути уважними до вказівок вихователя дуже велике значення має розвиток їх самостійності, ініціативи, витримки. Зайва опіка шкідлива - діти повинні розуміти, що треба розраховувати на свої власні сили, самостійно придумувати, як і що зробити, що слідом за чим виконувати.
На заняттях з малювання у дітей розвивається мова: засвоєння назв, форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень сприяє збагаченню словника.
На заняттях малюванням у дітей розвивається дрібна мускулатура рук, пальців; діти набувають досвіду використання найпростіших знарядь: олівця, пензля, засвоюють їх специфіку; дізнаються властивості різнихматеріалів: фарби, гуаші та ін; можливості і особливості роботи з ними.
Малювання повинно бути використано для виховання у дітей доброти, справедливості, для поглиблення благородних почуттів, які виникають у них.
повнотою.
Оволодіння різноманітними рухами рук, способами дії з різними інструментами має важливе значення не тільки для розвитку зображення дійсності дитини, але і для психічного розвитку. У зображенні дійсності розвиваються руху руки, пов'язані з процесом створення зображення.
Так дитина в дитячому садку опановує складними і тонко диференційованими навичками і вміннями, пов'язаними з вживанням деяких знарядь і інструментів, які вимагають точної координації рухів під кутом зору.
86.Нормальне функціонування зорового апарату – запорука успіху в розвитку образотворчих здібностей.
Нормальне функціонування зорового апарату забезпечує зорове сприйняття. Зорове сприйняття, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку, з іншого боку, має самостійне значення, так як повноцінне сприйняття необхідне і для успішного навчання, і для багатьох видів праці, не виняток образотворче мистецтво. Здібності в сфері малювання нереальні без нормального функціонування зорового аналізатора, адже зорове сприйняття спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку. Дослідження, проведені психологами, показали, що значна частина труднощів, що виникають перед дітьми в ході занять, пов'язана з недостатньою точністю і гнучкістю сприйняття, що являє собою проблеми з зором. У результаті виникають спотворення в малюванні деталей, в побудові малюнка, неточності у виготовленні виробів та аплікацій на занятті з образотворчої діяльності.
87.Суспільна природа здібностей, участь у діяльності як провідна умова їх розвитку
Здібності - це поєднання сприятливих індивідуально-своєрідних особливостей та властивостей психіки, які виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат. Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ.Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (СЛ. Рубінштейн). Першою ознакою зародження здібностей є нахил - стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахил поряд із тяжінням до діяльності зумовлює швидке досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати.
88. Здібності і задатки. Структура образотворчих здібностей.
Лише своєчасний вияв і розвиток задатків людини через виховання зумовлює формування у неї здібностей. Для цього найчастіше застосовують систематичні тренування, які передбачають активне включення в діяльність. у структурі образотворчих здібностей провідними виступають висока природна чутливість зорового аналізатора - почуття пропорції, форми, світла, колориту, ритму, а також сенсомоторні якості руки художника, високорозвинена образна пам'ять тощо. До другорядних належать властивості художньої уяви, емоційного настрою та відношення до зображуваного тощо.Зрозуміло, що провідні та другорядні компоненти здібностей утворюють єдність, що забезпечує успішність діяльності. Але структура - це дуже гнучке утворення.
89. Психолого-педагогічні дослідження проблем розвитку образотворчих здібностей (М.Волкова, Є.Ігнатьєв, Т. Казакова та ін.). У монографїі М. Волкова підкреслюється значення здібності сприймати натуру і створювальний малюнок. Вирішується проблема специфічності сприймання, необхідного для малювання. У ньому поєднуються моменти й аналізу, і цілісного охоплення предмета. Особливо цікаві думки М. Волкова про складність процесу перетворення уявлення реального предмета в образ малюнка. Оскільки дитина дошкільного віку не може оволодіти вмінням передати на площині глибину простору то це перетворення маєособливий характер. Здібність сприйняття предмета набуває для дитини дошкільного віку дещо іншого значення, ніж для дорослого художника. Разом з тим проблема сприймання виявляється надзвичайно важливою і для розуміння дитячого малювання. Є. Ігнатьев основну увагу приділяє організації процесу сприймання i формування уявлень. Уяву в образотворчій дiяльностi він спiввiдносить з формуванням образу у сприйманні. Здібність до такого сприймання Є.Ігнатьєв вважає необхідним розвивати у дітей дошкільного віку. Малювання він розглядає як зображувальну, але не як художньо-образотворчу діяльність. Р. Казакова вивчала формування початкових основ здібностей малювання з натури.
90. Періодизація розвитку образотворчих здібностей у переддошкільному та дошкільному віці (Н.Сакуліна). У розвитку образотворчих здібностей розрізняють періоди: дозображувальний та зображувальний. Перший етап - дозображувальний період - починається з того моменту если до рук дитини вперше потрапляє будь-який зображувальний матеріал - папір, олівець, глина, кубики тощо. У цей період ще немає зображення предмета і навіть немає прагнення та бажання щось зобразити. Це нанесені на папір каракулі. Н. Сакуліна зазначає, що дитина у своєму розвитку від хаотичних рухів поступово перебігає до більш диференційованих намірених рухів. Рука стає слухнянішою, гнучкішою і рухливішою. Дитина засвоює економніші і правильніші способи дії олівцем. Така початкова організація рухів стихійно утримується приблизно до трьох років. Другий етап. Із появою свідомого зображення предметів починається зображувальний період у розвитку здібностей. Діяльність набуває творчого характеру. У ранньому віці діти здатні зображати предмети і явища без опори на геометричні еталони (наприклад, коло, квадрат, прямокутник). У середньому дошкільному віці вони зображають з опорою на основі геометричні еталони. А в старшому - зображають форми більш точно, наближено до життєвих, передаючи відхилення від геометричних еталонів (наприклад, циліндр - загострений, звужений, розширений, сплющений тощо).
Дата добавления: 2020-04-08; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!