Поняття причинності в кримінології.
Існують розбіжності в трактуванні причинності у філософії і кримінології. Якщо в філософії зв'язок між причиною і наслідком характеризується поняттям необхідності, то в кримінології чимало авторів не розглядають його як неминучість. При цьому посилаються на причини злочинності в цілому (загальний рівень), І кожного злочину зокрема (індивідуальний рівень), але ж не всі скоюють злочин. І це справді так, але цьому фактору має бути дано інше пояснення. Справа в тому, що ці кримінологи випускають з поля зору один, але принциповий момент діалектико-матеріалістинного трактування причинності. У відповідності з ним причина розглядається як система взаємодіючих внутрішніх і зовнішніх умов. Злочинна поведінка, як і взагалі людська поведінка, визначається діалектичною взаємодією зовнішніх і внутрішніх факторів. При цьому результат зовнішнього впливу залежить від внутрішніх умов його сприйняття. Самі по собі ні зовнішні (об'єктивні), ні внутрішні (суб'єктивні) умови не можуть вважатися причинами злочину.
Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.
М. С. Малеїн, узагальнивши точки зору різних авторів на це поняття, дійшов висновку про наявність таких концепцій розуміння причин злочинності:
1) Перша концепція - психологічна. її прихильники сходяться в одному: суб'єктивний фактор, тобто дефекти свідомості визнаються головним компонентом у комплексі причин і умов злочинності або її єдиною причиною. Економічним чинникам тут відводить ся другорядна роль. Додамо, що це найбільш поширена концепція серед кримінологів.
|
|
|
2) Друга концепція (економічна) склалася в 70-х роках. Вона виходить з того, що головні причини злочинності коріняться в економічних відносинах, матеріальних умовах життя суспільства. Серед економічних чинників найбільш явними є суперечності між існуючим рівнем виробництва і потребами населення. Автори цього навчального посібника є прихильниками цієї концепції, оскільки питання про співвідношення економічних і духовних явищ у діалектиці вирішене на користь перших. Саме вони є вирішальними і визначають усі інші сторони суспільного життя.
3) Існує і проміжна позиція між психологічною і економічною концепціями причин злочинності. її прибічники вказують на небезпеку психологізації причин злочинності і на недостатність уваги до економічних факторів. З появою економічної концепції в системі причин злочинності наведено порядок. Економічні умови первинні, психологічні похідні від них, а не навпаки, як вважалося раніше.
Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.
|
|
|
Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.
Особа злочинця - сукупність індивідуальних особливостей людини, яка скоїла кримінальнокаране діяння.
Особа ситуативного злочинця - сукупність індивідуальних особливостей людини, яка скоює злочин внаслідок вирішального впливу ситуації, що виникла не з її вини, а в зв'язку з порушенням іншими суб'єктами моральних і правових норм.
Особа засудженого - сукупність індивідуальних якостей людини, що відбуває покарання за скоєний злочин.
Особа криміногенна - особа з достатньо стійкими негативними особливостями характеру, що складаються а результаті несприятливих умов життя І зумовлюють підвищену імовірність злочинної поведінки.
Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.
ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ - Суб'єкт злочину (ядро):
- Осудність - Соціально-демографічні ознаки;
- Фізична особа - Кримінально-правові ознаки;
- Досягнення певного віку - Соціально-рольові ознаки, Морально-психологічні ознаки;
- Вина - Психічні аномалії, що не виключають осудність, Морально-психологічні ознаки.
ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ - Суб'єкт злочину (ядро):
- Соціально-демо-графічні ознаки: Стать, Вік, Освіта, Соціальне положення, Професія і вид заняття, Сімейний стан, Місце проживання, Матеріальне забезпечення, Житлово-побутові умови.
|
|
|
- Соціально-рольові ознаки в сфері: Найближчого оточення, Побутових відносин, Сімейних відносин, Виробничих відносин,
Загально-цивільних відносин.
- Кримінально-правові ознаки: Мотиви злочину, Характер та направленість посягань, Одиночний чи груповий характер посягань, Рядова чи організуюча роль, Фактичний чи юридичний рецидив, Строк покарання,Стаття КК, Вид покарання.
- Морально-психологічні ознаки: Світогляд, Ціннісні орієнтації, Інтелектуальні ознаки, Емоційні особливості, Вольові ознаки, Рольові особливості, Психічні аномалії, що не виключають осудність, Рівень потреб.
Біологічні особливості людини є та база, ті умови, які сприяють сприйняттю людиною соціальних програм, але не причини його злочинного поводження. При цьому треба мати на увазі, що, навіть “зібравшись разом”, біологічні фактори не роблять явище соціальним, тому що вони лежать у різних площинах реального життя.
Принциповим для кримінології, для правильного розуміння співвідношення соціального й біологічного в людині, є той факт, що біологічні особливості впливають на тип поводження людини (холерик в однаковій життєвій ситуації надійде інакше, чим флегматик або сангвінік, а ті, у свою чергу, інакше, чим холерик, але в цілому їхні вчинки диктуються ще й ступенем соціальної вихованості), не будучи причинами його поводження, у тому числі злочинного.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 114; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!