Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.

 

Кримінологія існує на стикі таких найк як:

-Кримінально-процесуальне право

-Кримінальне право

-Цивільне право

-Філософія

-Криміналістика

-Юридична соціологія

-Історія держави і права

-Правова статистика

-Теорія держави і права

-Юридична психологія

-Філософія права

-Демографія

-Теорія управління

-Юридична деліктологія

-Шлюбно-сімейне право

-Економічна теорія

-Педагогіка

-Судова психіатрія

-Судова медицина

-Адміністративне право

-Кримінально-виконавче право

-Арбітражний процес

-Генетика

-Фінансове право

 

Методологічні основи української кримінології.

 

Метод - спосіб теоретичного дослідження або практичного попередження злочинів. До методів кримінологічного дослідження відносяться насамперед: спостереження, вивчення документів, опитування, експертних оцінок, експерименту та Інші. Методами практичного попередження злочинів є такі: примусу, переконання та заохочення. Кожен з цих методів повинен застосовуватися з урахуванням криміногенної занедбаності особи.

Методологія - вчення про наукові методи пізнання дійсності. В основі такого вчення лежать, передусім, принципи: історизму, який вказує на необхідність пізнання, вивчення та аналіз криміно­логічних явищ у розвитку від минулого до теперішнього і від нього до майбутнього, до прогнозування криміногенних та антикриміно-генних тенденцій; принцип про постійний рух і зміни соціальних явищ і процесів та взаємозв'язок між явищами.

М етодологією кримінології науки є закони і категорії діалектики.

Основні закони діалектики:

-єдності і боротьби протилежностей;

-переходу кількіс­них змін у якісні;

-заперечення заперечення.

Основні категорії діалектики:

-одиничного, особ­ливого, загального;

-причини і наслідку;

-необхідності і випадковості;

-можливості і дійсності.

Принципи діалектики:

-об'єктивного розгля­ду предметів і явищ;

-загального зв'язку предметів і явищ;

-постійного розвитку предметів і явищ.

Застосовуючи закони і категорії діалектики при дослідженні злочинності, окремих її видів, процесу детермінації злочинів, кримінологія в змозі розкрити внутрішні зако­номірності цього антисоціального явища і визначити шляхи впливу на нього з метою поступового витіснення його з життя суспільства.

 

Завдання та функції кримінології.

 

Завдання кримінології- комплексний аналіз чинників, з якими пов'язане існування злочинності, і опрацювання проблем їх нейтралізації на основі вивчення закономірностей суспільного розвитку.

Функції кримінології:

1) діагностична, тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей;

2) пояснювальна (етіологічна), тобто пояснення на основі емпіричних даних та теоретичних положень суті об'єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей злочиннос­ті, її причин, формування особи злочинця, функціонування системи попере­дження злочинності;

3) прогностична, тобто передбачення тенденцій розвит­ку кримінологічно значущих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому;

4) прикладна, тобто озброєння усіх суб'єктів профілактики зло­чинів науковими знаннями.

 

Теоретичне і практичне значення кримінології.

 

 

Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.

 

Етапи розвитку кримінології - а)становлення кримінології (початок 20-х -середина 50-х років XX ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 50-х - середина 60-х років XX ст.); в) сучасна кримінологія.

ПЕРІОДИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНОЛОГИ

1-й період Досоціалістичний

1-й етап. Зародження кримінологічної думки в Європі. Г. Бонно де Маблі. Соціалісти-утопісти; С. Сїмон, Ш. Фур'є, Р. Оуен, Ж. Ж. Русс, Ч. Беккаріа, Ж. П. Марат. У Росії: Радищев 0. М., Мордвинов Н. С, Лопухін І. В., Тургенев Н. І., Пестель П. І.

2-й етап. Виникнення наукового комунізму. Відкриття К. Марксом та Ф. Енгельсом класової сутності розвитку суспільства. Подальший розвиток марксистського вчення В. І Леніним.

2-й період Соціалістичний

1-й етап. Велика Жовтнева соціалістична революція. Нове соціалістичне вчення про злочинність і причини, що її породжують. Видатні державні діячі, юристи: Дзержинський Ф. Е., Стучка П. І., Козловський М. Ю., Курський Д. І., Криленко Н. В., Гернет М. Н. (1917 - початок 30-х рр.).

2-й етап. Відродження кримінологічної теорії у колишньому СРСР. Герцензон О. А., Блувштейн Ю. Д., Шляпочніков А. С, КудрявцевВ. М, Карпець І.І., Міньковський Г. М., Кузнєцова Н. Ф., Франк Л. В., Аванесов А. Г. та ін. (поча­ток 60-х років - до розпаду СРСР).

3-й період Постсоціалістичний

1-й етап. Становлення національних кримінологічних шкіл Александров Ю. В., ГолІна В. В., Глушков В. О., Даньшин І. М., Закалюк А. П., Зелінський А. Ф., Костенко О. М., Борисов В. І., Лановенко І. П., Лихолоб В. Г, Михайлен-ко П. П., Туркевич І. К. та ін.

Класична школа в кримінології-теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до К. ш. «людина-гедоніст» намагається отримати задоволення та уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі в такій мірі, що має мож­ливість вибирати між добром і злом.

Позитивістська школа в кримінології - детерміністська теорія, відпо­відно до якої злочинна поведінка не вибирається правопорушником вільно, а зумовлюється бюлогічною спадковістю та негативними соціальним факто­рами.

Школа соціального захисту - теорія, яка виступає проти принципу по­мсти, вважаючи, що злочинність зумовлена як особою злочинця, так і загаль­ним станом суспільства. Тому проблеми, пов'язані зі злочинами, не вичерпу­ються покаранням правопорушників.

Теорія диференційованого зв'язку - вчення, яке стверджує, що злочин­ній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв'язані. Чим часті­ше та стійкіше такі зв'язки, тим більша ймовірність того, що індивід може стати злочинцем.

Теорія відчуження - вчення, за яким злочинність є породженням край­ньої форми аномалії в поведінці особи, відходу її від нормального життя в суспільстві.

Теорія факторів злочинності - полягає в тому, що визнає причиною скоєння злочинів не одне явище, а велику групу явищ (факторів): фізичних, кліматичних, економічних, соціальних, психологічних та ін.

Теорія конституціональної схильності - вказує на прямий зв'язок між будовою тіла та психологічними рисами особи, тому антисоціальна поведінка людини визначається її фізичною конституцією.

Теорія науково-технічного прогресу - вважає індустріалізацію, урбані­зацію, міграцію, автомобілізацію тощо, як криміногенні явища, що сприяють злочинній поведінці.

Теорія соціального інтеракціонізму - вчення, за яким девіантну поведін­ку визначає група, що диктує норми такої поведінки. Прихильники цього вчення сформулювали два теоретичні положення: по-перше, кожне суспільс­тво само визначає поведінку, яка кваліфікується як девіантна та оголошуєть­ся небажаною; по-друге, реакція з боку суспільства, навіть при великому поширенні девіантності, може бути спрямована не на всі, а лише на окремі види такого роду поведінки.

Теорія аномії - концепція, яка пояснює деякі види злочинності, приділяю­чи основну увагу особі, на відміну від теорії диференційованого зв'язку, об'єктом якої є умови соціального оточення.

Теорія близнюків - один із різновидів спадкової теорії, яка пов'язує зло­чинність з генетичними факторами і доводить однакову спадкову схильність до злочинності в ідентичних (однояйцевих) близнюків і різну в неідентичних близнюків.

Теорія небезпечного стану - перманентна (змінна) та іманентна (внут­рішня) властива людині схильність до скоєння злочинів. Прихильники цієї теорії вважають, що небезпечний стан - явище не юридичне, а медичне, яке розкривається головним чином клінічними методами.

Теорія соціальної превенції злочинності - вчення, яке стверджує, що реальним засобом боротьби зі злочинністю є застосування жорстокого пока­рання.

Хромосомна теорія - вчення, яке визнає наявність зв'язку між обумовле­ною статевою хромосомою аморальністю і злочинністю.

Соціогенна теорія злочинності - вчення, яке розглядає злочинність як продукт соціального середовища і називає причинами соціальну дезорганіза­цію, конфлікт норм, відчуженість особи, відсутність роботи, обмеження до­ступу до освіти, професійного зростання та інші соціальні чинники.

Психологічна теорія злочинності - концепція, яка ґрунтується на гіпоте­зі незмінності олігофренічного характеру особи злочинця. Одним з засновни­ків вважається американський вчений X. Гаддард.

 

---

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 143; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!