Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.

 

Класична школа в кримінології-теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до К. ш. «людина-гедоніст» намагається отримати задоволення та уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі в такій мірі, що має мож­ливість вибирати між добром і злом.

Класичний: причиною злочинності вважається не «нечиста сила», яка вселяється у зло­чинця, а самодостатня «зла воля» самого зло­чинця, яка залежить лише від нього самого. Цей підхід, сформульований Ч. Беккаріа на противагу містичному, виник під впливом ідей просвітительства. Відповідно до них протидія злочинності зводиться до застосування кари, яка має на меті вплинути на волю людей таким чином, щоб вони не вчиняли злочинів.

 

Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.

 

Соціологічний напрямок у кримінології- концепція, яка при з'ясуванні причин злочинності приділяє основну увагу екзогенним факторам, а також вивченню масових соціальних явищ. Представники цього напрямку дотриму­ються дво- або тричленної класифікації причин (факторів) злочинності: інди­відуальні (стать, вік, раса та ін.); фізичні (географічне середовище, пора року, клімат та ін.); соціальні {безробіття, рівень цін на продукти, заробітна платня тощо).

Соціологічний: як і за біол. підходу, воля лю­дини не визначається причиною злочинності, але на відміну від нього такою причиною вважаю­ться не біол. (антропологічні) фактори, а соціоло­гічні. Цей підхід був започаткований на підставі ідей, сформульованих критиками Ч. Ломброзо, зокрема Е. Феррі в його праці «Кримінальна соціологія» (1881). Протидія злочинності, вихо­дячи із зазначеної причини, полягає у впливі на соціол. чинники, які начебто здатні визна­чити поведінку людей поза їхньою волею, не­залежно від її стану. Отже, «винне» у злочині «со­ціальне середовище», а не злочинець.

ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

Варіанти соціальної поведінки, розроблені професором Р. Мертоном (США)

-Відхилення від норм поведінки при досягненні життєвих цілей

-Ритуальна поведінка

-Законослухняна поведінка

-Відмова від старих еволюцій­них традицій, перехід до революційної боротьби

-Заперечення мети життя, втеча від нього (алкоголізм, наркоманія самогубство)

ТЕОРІЯ соціальної дезорганізації (за проф. В. Стансю, Франція)

-Дегуманізація в умовах НТР

-Нудьга, алкоголізм, наркоманія

-Перенаселення

-Етнічно-психологічна несумісність

-Стандартизація умов життя

-Жадоба збагачення

-Устремління до комфорту

-Фрустрація (крах надій)

-Психологія натовпу

 

Біологічні підходи до проблем злочинності.

 

Біологічний: причиною злочинності про­понується вважати не волю злочинця, а біол. (антропологічні) чинники. Такий підхід сфор­мулював Ч. Ломброзо. Відповідно до нього про­тидія злочинності має полягати виключно у впливові тим чи ін. чином на біол. (антропо­логічні) чинники, які спричиняють злочин­ність, з метою їх нейтралізації. З цього випли­ває, що суд, який встановлює вину особи у вчиненні злочину і призначає їй покарання, втрачає своє значення, а його роль має вико­нувати антропол. експертиза.

БІОЛОГІЧНІ теорії причин злочинності (за проф. Кречмером, ФРН)

-Теорія небезпечного стану (схильності до скоєння злочинів)

-Теорія генетично спадкової злочинності

-Теорія расової, національної СХИЛЬНОСТІ ДО СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ

Теорія конституціональної схильності до злочинів

-Теорія психопатичних причин злочинності

-Вроджена особливість людини бути жорстокою (повторення теорії З.Фрейда)

 

Психологічні теорії в кримінології.

 

Психологічна теорія злочинності - концепція, яка ґрунтується на гіпоте­зі незмінності олігофренічного характеру особи злочинця. Одним з засновни­ків вважається американський вчений X. Гаддард.

 

Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.

 

Для етапу становлення радянської кримінології (1918 - початок 30-х років) були характерні такі моменти. Вона формувалася в рамках науки кримінального права шляхом проведення соціологіч­них досліджень, причому найбільша увага приділялась стану зло­чинності й особі злочинця. Особливо слід виділити вивчення ди­тячої злочинності і розробку заходів боротьби з нею. Сам термін «кримінологія» вживався в той час рідко, але саме тоді була за­кладена основа вітчизняної кримінології.

З середини 30-х років дослідження кримінологічних проблем стало проводитися не із загальнодержавних, а відомчих позицій. Це не дозволяло, звісно, досягти значних результатів у вивченні злочинності. Не зважаючи на всі складнощі, до початку 60-х років була створена теоретична й організаційна база вітчизняної кримі­нології. У 1962 році на юридичному факультеті МДУ були прочи­тані перші лекції з кримінології професором Герцензоном А. А. В 1963 році в Ленінграді відбулася конференція з проблем кримі­нології, у якій взяли участь і зарубіжні вчені. В цьому ж році був створений Всесоюзний інститут з вивчення причин злочинності і розробки заходів її попередження як центр кримінологічної науки. Перед ним було поставлено завдання - об'єднати і очолити до­слідження у цій галузі.

Постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо розвитку юридичної на­уки і покращення юридичної освіти в країні» (1964 р.) констатува­ла, що до останнього часу в СРСР не велося глибокого вивчення причин злочинності і не розроблялись наукові основи її попере­дження. Ця постанова і визначила перспективи розвитку радянсь­кої кримінології. У 1966 році вийшов перший радянський підручник з «Кримінолопї». В 1985-1988 роках побачив світ «Курс радянсь­кої кримінології» у двох томах.

 

---

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 162; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!