Віктимологічна концепція пояснення злочинності
Починаючи із середини XVIII ст. кримінологія займається вивченням злочинної поведінки людей, а з кінця XIX ст. – проблемами злочинної особи. Жертва злочину стала об’єктом кримінологічних досліджень лише з часів другої світової війни. І в класиків права XVIII ст. (наприклад, Чезаре Беккаріа, що розумів кримінально-каране діяння як порушення морального порядку, а також правопорядку, і це порушення базувалося, на його думку, на власній волі злочинця), і у позитивістів права XIX ст. (наприклад, Чезаре Ломброзо, Зиґмунд Фрейд, які зосередили увагу на аналізі особи злочинця. Для них злочин був симптомом порушення структури особи злочинця, що було, на думку біокримінологів, наслідуванням чи якістю, за теорією психоаналізу, результатом невдалої соціалізації дитини). На передньому плані стояли проблеми «соціального захисту» від злочинців, їхньої небезпеки, а також питання дослідження особи злочинців, спілкування з ними, їхня реабілітація, стримування (залякування) чи забезпечення суспільної безпеки. Жертву злочину класики і позитивісти розглядали як механічне, статичне поняття.
Німецький кримінолог Ганс фон Гентиг (1887–1974) у своїй роботі «Зауваження по інтеракції між злочинцем і жертвою» у 1941 році уперше протиставив цій точці зору динамічну концепцію виникнення злочинності. Злочинність – це індивідуальне психопатологічне явище, жертва злочину, по Гентигу, не повинна більш розглядатися як пасивний об’єкт, тому що вона – активний суб’єкт процесу криміналізації. Жертва (потерпілий) бере участь в ініціюванні і вчиненні делікту. У ході кримінального судочинства мова йде не лише про права злочинця, але значною мірою і цілком серйозно про права жертви.
|
|
|
Термін «віктимологія» походить від латинського victima (жертва). Звичайно віктимологію визначають як наукове вивчення жертв злочинів, процесів, етиології і наслідків віктимізації (тобто перетворення людини в жертву злочину).
Взагалі основні ідеї віктимологів зводилися до наступного:
поводження жертви впливає на мотивацію злочинного поводження. Воно може полегшувати й навіть провокувати його. Навпроти, оптимальне поводження може унеможливити злочинне зазіхання (або звести його ймовірність до мінімуму, або принаймні дозволить уникнути серйозних негативних наслідків криміналу);
імовірність стати жертвою злочину залежить від особливого феномена - віктимності. Кожна особистість може бути оцінена з погляду ймовірності її перетворення в жертву злочину. Ця ймовірність визначає віктимность людини (чим більше ймовірність, тим вище віктимность);
віктимность є властивість певної особистості, соціальній ролі або соціальній ситуації, що провокує або полегшує злочинне поводження. Відповідно виділяються особистісна, рольова й ситуативна віктимность;
|
|
|
віктимность залежить від ряду факторів: а) особистісних характеристик; б) правового статусу посадової особи, чиї службові функції сполучені з ризиком піддатися злочинному зазіханню, специфіки цих функцій, службових функцій, матеріальної забезпеченості й рівня захищеності; в) ступеня конфліктності ситуації, особливостей місця й часу, у яких ця ситуація розвивається;
величина віктимності може змінюватися. Процес її росту визначається як віктимізація, зниження - девіктимізація. Впливаючи на фактори віктимності, суспільство може знижувати її й тим самим впливати на злочинність.
Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
Під причинами злочинності в сучасній Україні розуміється система негативних соціально-психологічних явищ, пов’язаних із протиріччями суспільства і держави, які породжують злочинність.
Умови злочинності – система негативних економічних, соціальних, психологічних, організаційних, правових явищ, пов’язаних із протиріччями суспільства і держави, що створюють можливість формування причин і дії злочинності.
|
|
|
Причини й умови злочинності в перебудовний і постперебудовний періоди, в основному, зводяться до чотирьох підсистем: економічні причини та умови, причини та умови кримінальної агресивності, причини та умови кримінальної необережності і правові причини та умови.
Економічні причини: психологія: а) корисливості; б) паразитизму і в) нестатку. Економічні умови: а) помилки в стратегії і практиці економічних реформ; помилки в приватизації, у банківській системі й акціонуванні, у виробничо-сировинній сфері, у споживчій сфері, у податковій системі; б) безконтрольність; в) безкарність.
Причини кримінальної агресивності: а) психологія корисливої агресії; б) побутової агресії; в) націоналістичної сепаратиської агресії; г) сексуальної агресії. Умови кримінальної агресії: а) безконтрольність обігу зброї і наркотиків; б) пропаганда культу насильства, порнографії, проституції; в) неефективність ранньої профілактики.
Причини кримінальної необережності: психологія: а) легковажного-ризикового відношення до дотримання вимог громадської й особистої безпеки; б) егоїстично недбалого задоволення власних інтересів. Умови кримінальної необережності: недоліки в матеріальному, технологічному, організаційному, правовому забезпеченні особистої і громадської безпеки.
|
|
|
Правові причини: психологія: а) правового нігілізму; б) правового легкодумства; в) правового безкультур’я. Правові умови: а) недосконалість законодавства; б) прорахунки правозастосування; в) неефективність правового виховання; г) слабка суспільна профілактика.
Основними причинами і умовами злочинності в Україні можна назвати такі:
- протиріччя суспільного розвитку та злочинність;
- соціальні процеси (урбанізація, міграція, маргіналізація) та злочинність;
- дисфункції соціальних інститутів та злочинність;
- організаційно-управлінські та соціально-економічні криміногенні умови;
- криміногенна психологія;
- самодетермінація злочинності та інших видів соціальних відхилень;
- віктимізація населення та злочинність.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 141; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!