Соціальні процеси розвитку та їх роль у детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргіналізація).
Найбільш тісний зв’язок правопорушень з демографічними процесами, тісно пов’язаними з чисельністю населення, його міграцією, урбанізацією, статево-віковою структурою. Не підлягає сумніву пряма залежність злочинності від ступеня урбанізації території. Так, у найменшурбанізованих західних областях злочинність в розрахунку на 100 тис. осіб (600-800) приблизно в два рази менша, ніж в цілому в Україні. В найурбанізованіших областях південного-сходу цей показник досягає 1600-1800. Припускають наявність зв’язку між злочинністю, зокрема хуліганськими проявами, розбоями, грабунками і крадіжками, вбивствами та питомою вагою корінного і некорінного населення. Важко стверджувати, що злочинність залежить від етнічного складу населення території, однак відомо, що переважна більшість злочинів здійснюється особами неукраїнської національності. Мігранти складають специфічну соціальну групу, представники якої досить часто стають як суб'єктами (контрабанда, розповсюдження наркотиків), так і жертвами вчинення злочинів (бізнес, пов'язаний з нелегальною міграцією, розкрадання, вчинені у різних формах).Перш ніж говорити про відмінності в структурі злочинності в регіонах, слід мати на увазі структуру злочинності у країні в цілому.
Перше місце тут займають злочини проти власності громадян і держави.
Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.Вивчення процесу детерміації злочинності припускає облік відносності, умовності ділення явищ і процесів на причини і умови. Багато хто з них в окремих випадках виступає як причина, в інших як умова злочинності. В той же час загальним для всіх детерминант злочинності є те, що в їх основі завжди лежать об'єктивні соціальні протиріччя.
|
|
|
До таких протиріч, зокрема, відносяться: невідповідність між зростанням потреб і можливостями суспільства по їх задоволенню; порушення соціальної справедливості у сфері розподілу і обміну; відмінності в умовах, видах і формах праці соціально-професійних груп населення; відмінності в культурно-побутових умовах життя в окремих регіонах країни; майнові і інші відмінності; політичні розбіжності і соціальна нестабільність суспільства, недоліки ідеологічної, культурно-виховної роботи; недоліки в господарському механізмі, торгівлі і обслуговуванні населення; низька ефективність профілактики злочинів.Ці і інші протиріччя служать джерелом загострення криміногенної обстановки, і саме вони дають первинний імпульс розвитку і існуванню злочинності. Конкретно це виражається в тому, що вони, з одного боку, несприятливо впливають на етично-правове формування особи, соціально-психологічний настрій окремих верств населення, внаслідок чого у деяких осіб зміцнюються і загострюються антигромадські погляди і бажання, які лежать в основі різних злочинів, з іншої — сприяють створенню криміногенної ситуації, що викликає скоювання злочинів. При цьому причини злочинності слід розглядати в тісному взаємозв'язку з причинами існування інших негативних явищ, таких, як пияцтво, соціальний паразитизм, наркоманія, проституція і ін.
|
|
|
Порушення нормативної взаємодії з соціальним середовищем називається дисфункцією соціального інституту. Як зазначалось раніше, основою формування та функціонування конкретного соціального інституту є задоволення тієї чи іншої соціальної потреби. В умовах інтенсивного перебігу суспільних процесів, соціальних трансформацій може виникнути ситуація, коли суспільні потреби, що змінилися, не мають адекватного відображення у структурі та функціях відповідних соціальних інститутів. У результаті їх діяльності може виникнути дисфункція. З точки зору змісту дисфункція виявляється у нечіткості цілей діяльності інституту, невизначеності функцій, у спаді його соціального престижу, авторитету, відродження деяких його функцій у «символічну», ритуальну діяльність, тобто діяльність, яка не спрямована на досягнення раціональної мети.
|
|
|
Такий інститут починає переборювати труднощі: нестачу матеріальних засобів, підготовлених кадрів, наростання організаційних незгод. Все це — зовнішні, формально-організаційні вияви дисфункції, а не змістовні, про які йшлося вище.
Незадоволена суспільна потреба може спричинити стихійне виникнення нормативно неврегульованих видів діяльності, які намагатимуться заповнити дисфункцію інституту шляхом порушення існуючих норм і правил.
У своїх крайніх формах активність такого роду може виражатися у протиправній діяльності. Так, дисфункція деяких економічих інститутів зумовлює існування так званої тіньової економіки, що відображається у суб’єктивних характеристиках.
Прикладом дисфункції є незареєстрованість злочинів у системі МВС. Для вирішення головного завдання МВС — боротьби зі злочинністю — повна та своєчасна реєстрація всіх виявлених злочинів є вкрай необхідною. Але вона заважає особистому внутрішньому завданню міністерства — показати високу ефективність своєї роботи. Так загальна мета поступається перед особистою.
|
|
|
Серед великої кількості організаційно-управлінських криміногенних факторів слід перш за все виділити: недостатньо ефективну роботу державних органів із забезпечення соціальних та економічних прав людини і громадянина, активного захисту і заохочення законних ініціатив громадян, нагляду за додержанням дисципліни, законності та правопорядку у державній діяльності; невдалі, а часом і зайві політичні реформи та викликана ними політична нестабільність; у низці випадків нехтування принципами демократичності та гуманізму, етичними, моральними нормами, недооцінка виховної функції державної діяльності, нестримне прагнення до влади -синоніму багатства; відсутність належного матеріального забезпечення працівників правоохоронних органів, соціального захисту членів їх сімей тощо.
Криміногенна психологія. Визначальним суспільно-психологічним чинником, що спричинює зростання злочинності, є інтереси і сподівання, що панують в соціумі і в окремих осіб. Глибока криза суспільної моральності, переважання користолюбства, егоїзму, хтивості, масове намагання отримати якомога більше насолоди та при цьому витратити щонайменше зусиль, безвідповідальність — це ті пріоритетні фактори, на тлі яких скоюються умисні корисливі й насильницькі злочини і наявність яких у багатьох членів суспільства створює ґрунт для їх об’єднання. Каталізатором останнього виступає також уявна безкарність осіб, які вчинили латентні злочини .
Самодетермінація злочинності та інших видів соціальних відхилень. Фактором існування злочинності є й те, що вона — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворотній негативний вплив на обставини, що її обумовлюють, у тому числі на економіку, сощальну ситуацію, політику, духовну сферу тощо.
Самодетермінація злочинності – це несприятливі зміни злочинності під впливом її власних характеристик. Самодетерминація злочинності відбувається на всіх суспільних рівнях, починаючи з держави і суспільства в цілому (шляхом лобіювання організованою злочинністю законів, що полегшують злочинну діяльність, корумпування вищих посадових осіб держави, пропаганди цінностей, пов'язаних зі злочинним способом життя — "блатної романтики ") і закінчуючи міжособистісними зв'язками.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 138; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!