Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
Найбільш тісний зв’язок правопорушень з демографічними процесами, тісно пов’язаними з чисельністю населення, його міграцією, урбанізацією, статево-віковою структурою. Не підлягає сумніву пряма залежність злочинності від ступеня урбанізації території. Так, у найменш урбанізованих західних областях злочинність в розрахунку на 100 тис. осіб (600-800) приблизно в два рази менша, ніж в цілому в Україні. В найурбанізованіших областях південного-сходу цей показник досягає 1600-1800. Припускають наявність зв’язку між злочинністю, зокрема хуліганськими проявами, розбоями, грабунками і крадіжками, вбивствами та питомою вагою корінного і некорінного населення. Важко стверджувати, що злочинність залежить від етнічного складу населення території, однак відомо, що переважна більшість злочинів здійснюється особами неукраїнської національності. Мігранти складають специфічну соціальну групу, представники якої досить часто стають як суб'єктами (контрабанда, розповсюдження наркотиків), так і жертвами вчинення злочинів (бізнес, пов'язаний з нелегальною міграцією, розкрадання, вчинені у різних формах).Перш ніж говорити про відмінності в структурі злочинності в регіонах, слід мати на увазі структуру злочинності у країні в цілому. Перше місце тут займають злочини проти власності громадян і держави.
Особливу тривогу викликає ріст злочинності маргінальних прошарків, головним чином молодіжних, що залишилися на узбіччі реформ і приватизації, на узбіччі навчання і скільки-небудь престижних форм суспільно-корисної зайнятості. До них примикають біженці і незаконні емігранти з інших країн. Багато хто з них уже зараз добре освоїли кримінальні уроки нецивілізованого ринку і нічого не вміють робити, крім вчинення злочинів.
|
|
|
Маргінальність та злочинність
Феномен маргінальності відноситься до характеристики стану особистості, яка піддається певним випробуванням, викликаним переходом індивідів з однієї соціокультурної середи в іншу. Найбільш вираженим випадком такого переходу є спадна соціальна мобільність і вимушена міграція індивідів. У підсумку виходить, що мова йде про характеристики свідомості, поведінки та способу життя особистості, що опинилася на межі різних культур, соціальних груп, спільнот (культурна маргінальність, маргінальність соціальної ролі, структурна маргінальність).
У 80-і роки для радянських кримінологів саме цей аспект залишався єдиним і головним у розумінні маргінальної середовища: це - соціально нестійка декласована і полудеклассірованная соціальна група, як правило, включає нероб, волоцюг, алкоголіків, наркоманів, соціально неадаптованих суб'єктів з кримінальним минулим, які значно ускладнюють кримінологічну обстановку.
Взаємозв'язок маргінальності та злочинності в даному випадку може трактуватися не тільки у вигляді припущення, що маргінал в силу ряду обставин схильний до правопорушень, вчиненням злочинів, але і у вигляді припущення, що маргінал, який перебуває на «околиці», в «Придонья» соціального життя ( «люмпени», «бичі», «бомжі», повії, жебраки і т.п.), меншою мірою захищений у правовому відношенні, ніж інші, і частіше стає жертвою злочинів різного роду. Втім, умови життя маргіналів подібного роду є такими, що грань між віктимна чи злочинністю зникає, Стати жертвою злочину або самим злочинцем в даному випадку ними нерідко сприймається як норма, в порядку речей.
|
|
|
З цієї точки зору для кримінологів особливу значимість набуває внутрішній світ маргінальної особистості, її свідомість і поведінку. Безсумнівно, процес маргіналізації, зміна однієї соціокультурного середовища на іншу, не може проходити безболісно.
Людина, що сформувався в одних умовах, засвоїв відповідні цінності, норми і традиції, які закріплювалися фактично з моменту його народження, при вторгненні в чужу йому соціально-культурне середовище, зі своїми усталеними нормами і традиціями, виявляється у владі почуття тривоги, стурбованості за своє майбутнє . У разі відсутності обставин, що сприяють сприятливої адаптації маргінала, не тільки можливий, а й у більшості випадків відбувається вибух агресії, виливається нерідко в злочинну дію. Певний інтерес представляють і психологічні характеристики, властиві особистості маргіналів: слабка опірність життєвим труднощам; дезорганізованість, приголомшеність, нездатність до самостійного аналізу тривожних відчуттів; непристосованість до боротьби за свої права і свободи; занепокоєння, тривожність, внутрішня напруга, що переходить іноді в нічим не виправдану паніку ; ізольованість, відчуженість і ворожість до інших людей; руйнування власної організації життя, психічна дезорганізація, безглуздість існування, схильність до психічної патології і суїцидальних дій; егоцентричні, честолюбство і агресивність. Всі ці риси маргінала як би стихійно утворюють той глибинний шар психіки, який підводить його до межі криміногенності і роблять його вразливим у правовому відношенні.
|
|
|
Адже як відомо, егоцентричні, честолюбство і агресивність майже завжди входять в спектр насильницьких злочинів. Накопичення психічної напруженості, відсутність міцної системи цінностей, незадовільні соціально-побутові умови - все це окремо і разом викликають стан соціальної відторгнутості особистості. На цьому грунті може з'явитися стійке зміна особистості, її деградація в міру розвитку антигромадських установок, що формує готовність до злочинної поведінки.
|
|
|
Разом з тим криміногенність маргінальності завжди залежить від особливостей особистості, а в кінцевому підсумку - від умов її формування, виховання, зовнішніх впливів на протязі всього життя індивіда. У цьому сенсі стан маргінальності, як зазначається кримінології, - це прикордонне стан індивіда, який опинився на грані антигромадської поведінки, але саме по собі такий стан ще не дає підстав для подання про неминучість його переходу в антигромадську поведінку. У той же час не можна недооцінювати активності злочинного світу по залученню в свою сферу маргінальних верств.
Кризовий стан суспільства сприяє процесу маргіналізації всього населення, в результаті якого з'являється стійкий шар соціальних пауперов - наслідок наростання низхідній соціальної мобільності. Формується і зміцнюється «соціальне дно», яке включає жебраків, які просять милостиню; бомжів, що позбулися житла; безпритульних дітей, які втратили батьків або втекли з дому; алкоголіків; наркоманів і повій, які ведуть антисоціальний спосіб життя.
Маргінальність виступає сприятливим середовищем розвитку злочинності. Як не сумно, прогноз злочинності в світі, в його окремих регіонах і країнах до початку третього тисячоліття викликає лише справедливі побоювання. Загальна результуюча злочинності в світі продовжить йти вгору найближчим часом. Середній приріст її може знаходитися в межах 2-5% на рік. До такого варіанту прогнозу призводить і екстраполяція наявних тенденцій, і експертні оцінки можливої кримінологічної обстановки в світі, і моделювання причинного бази злочинності майбутнього, і системний аналіз усієї сукупності криминологически значущих відомостей минулого, теперішнього і можливого майбутнього.
31. Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
Н. Ф. Кузнецова, яка є представником соціально-психологічного напряму, визначає, що причини злочинності мають соціально-психологічний зміст. Н. Ф. Кузнецова під причинами злочинності розуміє систему негативних соціально-психологічних явищ, що пов`язані із протиріччями суспільства і держави та породжують злочинність. Тобто причини злочинів і злочинності полягають у соціально-негативних протиріччях психології суспільства, спільноти, окремого громадянина. Зміст умов злочинності може бути найрізноманітнішим – соціально-психологічним, економічним, соціальним, правовим, організаційним та ін. За близькістю до злочинності і злочинів вона виділяє умови безпосередні та опосередковані. На її думку, суттєву роль у механізмі причинно-наслідкового зв`язку відіграють внутрішні та зовнішні протиріччя, що виникають як усередині суспільства та держави, так і при їх взаємодії з зовнішнім світом. При класифікації причин і умов злочинності Н. Ф. Кузнецова є прихильником розподілу їх на рівні – причини і умови злочинності в цілому; причини і умови окремих груп злочинів; причини і умови окремого конкретного злочину.
Криміногенні умови класифікуються також за 2 групами: умови, що сприяють учиненню злочинів (ситуаційні умови); умови, що формують криміногенну мотивацію. До групи ситуаційних умов також входять і віктимогенні умови, тобто поведінка потерпілих.
Усі причини і умови на сучасному етапі розвитку суспільства (Росії) Н. Ф. Кузнецова групує в 4 основні підсистеми: економічні; причини і умови кримінальної агресії; причини і умови кримінальної необережності; правові детермінанти.
1. Економічні причини і умови: причини: психологія: а) здирництва; б) паразитизму, в) злиднів; умови: а) помилки: у стратегії й тактиці економічних реформ; у приватизації; у банківській системі та акціонуванні; у виробничій сфері; у сфері споживання; у податковій системі; б) безконтрольність; в) безкарність.
2. Причини і умови кримінальної агресії: причини: психологія: а) корисливої агресивності; б) побутової агресивності; в) націоналістичної агресивності; г) сексуальної агресивності; умови: а) безконтрольність обігу зброї та наркотиків; б) пропаганда культу насилля, порнографії, проституції; в) відсутність ефективної ранньої профілактики.
3. Причини і умови кримінальної необережності: причини: психологія: а) легковажного ставлення до дотримання вимог громадської безпеки; б) егоїстично-недбале задоволення власних інтересів; умови: недоліки в: а) матеріальному; б) технологічному в) органі заційному; г) правовому забезпеченні особистої та громадської безпеки.
4. Правові причини і умови: причини: психологія: а) правового нігілізму; б)правової легковажності; в) правового безкультур`я; умови: а) недосконалість законодавства; б) прорахунки правозастосовчої практики; в) неефективність правового виховання; г) слабка громадська профілактика; д) неефективність ранньої профілактики на стадії право порушень.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!