Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин: 11 страница

Позитивним аспектом цього методу є те, що він дає змогу абстрагуватися від дрібних і несуттєвих властивостей прогнозо­ваного явища та зосередити увагу на найважливіших боках досліджуваного об'єкта.

У дослідженнях соціальних процесів модель відображається часто в логічній або знаковій формі. Найбільш поширені ма­тематичні моделі.

У кримінологічному прогнозуванні застосування ма­тематичних методів, зокрема й методів моделювання, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для побудови моделей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть.

Основними функціями прогнозування є:

- складання планів боротьби зі злочинністю та запобігання їй.

- організація боротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки державними органами, а й громадськими організаціями.

- планомірність боротьби зі зло­чинністю. Тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, й умови, які їй сприяють.

- зміцнення та розвиток системи органів, які реалізують запобіжні заходи боротьби зі злочинністю.

У законодавчому порядку прогнозування дає змогу ви­рішувати питання про внесення змін і доповнень до чинного кримінального, кримінально-процесуального та  кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінологічне прогнозування дозволяє: а) попередити суспільство і державу про можливі варіанти розвитку криміногенної ситуації в країні у майбутньому; б) здійснити належне планування боротьби зі злочинністю і розробити заходи, спрямовані на її запобігання; в) сприяти розробленню спеціальних програм для вирішення соціально-економічних проблем суспільства; г) вирішити питання про законодавче забезпечення тих чи інших суспільних відносин, внесення змін чи доповнень до чинного законодавства, яке регламентує різноманітні сфери суспільного життя; ґ) провести обґрунтовану кримінологічну експертизу необхідних законопроектів чи інших нормативно-правових актів; д) виявити можливі позитивні і негативні наслідки заходів запобігання злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів.

 

57. Основи кримінологічного планування.

Планування — це одна із функцій управління, яка полягає у визначенні послідовності здійснення наміченої на конкретний період програми дій конкретних суб’єктів із зазначенням її мети, змісту, обсягів, методів і засобів, строків виконання та ін. Планування є необхідною передумовою суспільного розвитку і тісно пов’язане з прогнозуванням.

Різновидом соціального планування є кримінологічне планування, під яким розуміють діяльність у сфері запобігання злочинності, що спрямована на визначення характеру і змісту запобіжних заходів, послідовності та строків їх використання. Тобто це діяльність з підготовки, складання і затвердження планів і програм, спрямованих на запобігання злочинності, та їх реалізації. Разом з тим це одна із форм координації запобіжної діяльності в межах держави та її окремих регіонів, у якій знаходить своє реальне відбиття кримінологічна політика держави.

Передумовою кримінологічного планування має бути кримінологічний прогноз.

Основними завданнями кримінологічного планування є: а) розроблення такої сукупності взаємопов’язаних заходів запобігання, які допомогли б встановити належний контроль як над злочинністю в цілому, так і над окремими її формами, групами чи видами злочинів; б) активізація діяльності правоохоронних і правозастосовчих органів у боротьбі зі злочинністю; в) забезпечення координації діяльності правоохоронних і контролюючих органів, громадських і самодіяльних організацій у боротьбі зі злочинністю; г) більш активне виявлення латентної злочинності; ґ) створення умов, що забезпечують реальне застосування принципу невідворотності покарання; д) забезпечення гарантій належної правової захищеності громадян від злочинних посягань.

За масштабом дії кримінологічне планування поділяється на: загальнодержавне; регіональне; відомче та галузеве.

Загальнодержавне планування полягає у створенні документів програмного характеру, які розраховані на тривалий час і розповсюджуються на значне коло суб’єктів. Ці документи є головними планами, що визначають кримінологічну політику в державі, основою для роботи різноманітних суб’єктів запобіжного впливу; вони приймаються в масштабі усієї країни і є обов’язковими до виконання.

Регіональне, або територіальне, планування здійснюється в масштабах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст). Заходи регіонального планування включають у себе як вирішення економічних, соціальних, культурних завдань, так і заходи з підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, заходи, спрямовані на усунення причин та умов злочинності на даній території, заходи з підвищення правової свідомості, культури тощо.

Відомче та галузеве планування має забезпечити спеціальне планування запобіжної діяльності з урахуванням специфіки діяльності окремих міністерств і відомств. Особливе місце в цій системі планування посідають правоохоронні та правозастосовчі органи, а також контрольно-ревізійні органи, оскільки від ефективності їх діяльності передусім залежить стан правопорядку в країні.

Суб’єктами кримінологічного планування виступають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні виконавчі органи влади, місцеві органи влади і управління, органи місцевого самоврядування.

Кримінологічне планування повинно відповідати таким основним вимогам: воно має бути колективним як за складом плануючих органів, так і за виконавцями; виконавці повинні мати відповідні повноваження; намічені заходи мають бути узгоджені і не суперечити один одному; плани повинні складатися з урахуванням конкретної обстановки і своєчасно коригуватися з урахуванням її змін; складатися з урахуванням резерву в силах, засобах, часі, на випадок непередбачених обставин; передбачати джерела фінансування заходів тощо.

Планування, як і прогнозування, може бути: поточним (на недовготривалі відрізки часу: сезон, квартал, на період проведення масових заходів); короткостроковим (на 1–2 роки); середньостроковим (до 5 років); перспективним (на 10–15 років).

Головними етапами планування є: 1) організаційно-підготовчий; 2) інформаційно-аналітичний; 3) безпосереднє розроблення планових заходів; 4) виконання планових заходів; 5) оцінка виконання і висновки.

 

58. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.

Кримінологічне планування (програмування) - це ціле­спрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, ме­тодичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.

У широкому значенні слова терміни "планування" та "про­грамування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримі­нологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.

Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспіль­ство, та ін.

Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організа­цією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації запобіжної діяль­ності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про зло­чинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні мож­ливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції зло­чинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулю­вати позитивні для суспільства тенденції.

Організація профілактики на конкретному об'єкті включає декілька етапів. Організаційно-підготовчий етап включає прийняття рішення про планування, створення робочої групи, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення роботи, визначення джерел інформації, розподіл обов’язків. Інформаційно-аналітичний етап охоплює вивчення і аналіз стану злочинності в країні чи регіоні, її динаміки і тенденцій на основі даних офіційної статистики. Збирається також інша необхідна інформація: дані про територіальну і демографічну характеристику, матеріальні і житлові умови життя населення, ступінь матеріально-ресурсного забезпечення планових заходів, соціальну інфраструктуру, ступінь ефективності заходів, спрямованих на охорону громадського порядку тощо. Розроблення плану включає: статистичну обробку і аналіз одержаної інформації, її оцінку і формулювання висновків; визначення заходів, строків виконання і виконавців чи співвиконавців; узгодження і обговорення проекту плану, його доопрацювання у разі необхідності, затвердження плану відповідним органом влади чи управління. Організацією виконання плану є доведення планових завдань до виконавців, визначення строків звітності, здійснення контролю за виконанням, коректування планових завдань, проведення нарад виконавців тощо. Виконання плану оцінюється за реальним станом правопорядку в регіоні.

 

59. Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.

Попередження злочинності - це система заходів, що вживаються державними органами, громадськими організаціями, представниками влади та іншими особами, спрямованих на протидію процесам детермінації злочинності, що мають на меті ресоціалізацію потенційних злочинців, запобігання вчиненню нових злочинів.

Діяльність з попередження злочинності здійснюється шляхом впливу на:

Причини та умови злочинів, пов'язані з суспільством в цілому і конкретними громадянами, які не є злочинцями (потенційні жертви злочинів). Необхідно вплив на такі загальні для всіх видів злочинів криміногенні чинники, як безробіття, нелегальна міграція і т. д. Як окремий вид попереджувальної діяльності може розглядатися виктимологическая профілактика злочинів, спрямована на корекцію поведінки потенційних жертв.

Процеси самодетермінації і самовідтворення злочинності та окремі злочинці. Необхідно спеціальне попереджувальне вплив, орієнтований на найбільш небезпечні види злочинності, такі як організована злочинність.

Окремі «гарячі точки», де стикаються суспільство і злочинність в процесі контролюючої і правоохоронної діяльності.

Попередження злочинності може бути як окремим напрямком діяльності державного або громадського органу або конкретної особи, так і виступати побічним результатом його дій. Відповідно до цього можна виділити спеціалізовані та неспеціалізовані суб'єкти попередження злочинності

У діяльності спеціалізованих суб'єктів попередження злочинності є основним або одним з основних напрямків. До числа таких суб'єктів традиційно відносяться правоохоронні органи: суд, прокуратура, міліція, служби держбезпеки, митниці і т . д.

До числа спеціалізованих суб'єктів також відносяться контролюючі органи: податкові, антимонопольні, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, природоохоронний, фінансовий та інші види нагляд а і контролю.

До числа недержавних суб'єктів, які здійснюють запобігання злочинності в рамках своєї основної діяльності, в літературі належать громадські організації та особи, що сприяють правоохоронним органам в здійсненні охорони правопорядку ( добровільні народні дружини, громадські пункти охорони порядку, позаштатні співробітники та громадські помічники правоохоронних органів), приватні охоронні підприємства та служби безпеки, спеціалізовані засоби масової інформації.

Заходи попередження злочинності можна класифікувати за:

Загальнодержавні заходи.

Регіональні заходи, здійснювані в окремому адміністративно-територіальному утворенні (область, район).

Місцеві заходи, що обмежуються межами одного муніципального освіти або населеного пункту.

Об'єктні заходи, здійснювані в конкретній організації.

Контингентні заходи, спрямовані на певні соціальні групи.

За змістом і основним напрямом впливу заходи попередження виділяються як:

Соціально-економічні заходи, пов'язані з підвищенням життєвого рівня населення, наданням соціальних гарантій.

Заходи, пов'язані з соціально-правовим контролем, заснованим на прозорості і доступності для перевірок процесу прийняття рішення державними органами і посадовими особами, ведення господарської діяльності, управління фінансовими потоками.

Організаційно-управлінські заходи, засновані на підвищенні ефективності роботи правоохоронних та інших державних органів за рахунок кращої організації праці їх службовців.

Ідейно-моральні заходи, які передбачають формування в суспільстві переконань і ціннісних орієнтацій, пов'язаних з правослухняної поведінки.

Соціально-психологічні заходи, спрямовані на придушення негативних криміногенних тенденцій і умонастроїв в суспільстві, наприклад, пов'язаних з націоналізм ом, підвищеною тривожністю, страхом соціальних катаклізмів.

Медичні та психолого-педагогічні заходи, пов'язані із запобіганням поширенню соціально небезпечних захворювань, лікуванням осіб, які мають психічні відхилення, психологічної та соціальної корекцією поведінки десоціалізірованних суб'єктів.

Технічні заходи, що включають установку технічних засобів, які ускладнюють вчинення злочинів (охоронна сигналізація), або дозволяють здійснювати контроль за діяльністю, пов'язаною з можливістю вчинення злочинів ( контрольно-касові апарати, камери відеоспостереження), а також заходи інформаційної безпеки.

Правові заходи, пов'язані з удосконаленням кримінального законодавства та інших нормативно-правових актів, що є основою для боротьби зі злочинністю.

 

60. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.

Спеціальне попередження злочинності, на відміну від загального, має безпосередній мета запобігання злочинів. Особлива мета виявлення та усунення (блокування, нейтралізації) причин, умов, інших детермінант злочинності - його профілюючий, конституюють ознака, головна особливість. Поряд з цим спеціально-кримінологічне попередження включає в себе запобігання задумують і підготовлюваних, припинення розпочатих злочинів.

При спеціальному попередженні злочинності на основі кримінологічних досліджень виділяються підвищено-криміногенні і підвищено-віктимної соціальні групи, сфери діяльності та об'єкти. До перших можна, наприклад, віднести неповнолітніх з неблагополучних сімей, осіб без певного джерела доходу; групи населення, що знаходяться за межею бідності. До підвищено

Віктимним - власників великих капіталів і такі об'єкти, як сховища цінностей, зі сфер діяльності - пов'язані з грошовим і валютним обігом, з об'єктів - регіони з інтенсивними міграційними потоками і т. д.

В рамках кримінологічної профілактики можуть розроблятися, наприклад, програми попередження злочинності неповнолітніх або злочинності в сфері видобутку та переробки золота. Їх кримінологічної основою служать спеціальні дослідження відповідної злочинності з виділенням поряд із загальними процесами їх детермінації також і специфічних, які стосуються саме неповнолітніх або видобутку та переробки золота.

Спеціальне попередження органічно доповнює і конкретизує загальне, але заходи спеціального попередження приймаються в розрізі окремих його складових і мають тимчасові кордони. Вони строго цілеспрямовані, спеціалізовані і так чи інакше локалізовані в часі і просторі стосовно до певних термінів проведення, до різних галузей господарства і т. д.
Вище зазначалось, що складовою частиною спеціального попередження є запобігання та припинення злочинів, для яких характерно те, що вони спрямовані на певних осіб, які, за наявними відомостями, задумали, готують або вже здійснюють певний злочин. Метою запобігання є ліквідація можливості здійснити вже задумане або підготовлене злочин.
Заходи запобігання можна класифікувати по їх спрямованості на дві основні групи:

1) заходи суб'єктивної спрямованості, які носять припиняє характер і застосовуються щодо особи, яка має намір або готується вчинити злочин;

2) заходи об'єктивної спрямованості, які впливають на умови, від яких залежить реалізація злочинного наміру, або ж на предмет проектованого злочинного посягання.

До першої групи відносяться:

а) попереджувальна бесіда. Найбільш часто ця форма втручання практикується органами міліції та прокуратури;

б) так звані "превентивні адміністративні заходи" - типові заходи запобігання злочинам та іншим антигромадських проявів. Вони можуть висловитися в забороні залишати місце проживання; у встановленні адміністративного нагляду; в обов'язки з'явитися в певний час у найближче відділення міліції;

в) запобіжного заходу, щоб забезпечити неможливість ухилення особи від судової відповідальності.

Друга група заходів запобігання задуманих або готуються злочинів є за своїм характером запобіжної. Ці заходи можуть висловитися, наприклад, в організації охорони об'єкта (магазину, складу, житла і т. д.). В деяких випадках може виявитися необхідним нічне освітлення району чи охоронюваного ділянки, обладнання його сигнально-охоронної технікою.
Припинення злочинів - другий різновид спеціальної профілактики. Об'єкт запобіжних заходів - карані дії, якими готується, починається або завершується виконання конкретного злочину, тобто каране приготування, незакінчена і закінчений замах. Припинення застосовується і тоді, коли втручання може запобігти продовження вчинення злочину.

 

61. Ситуативна профілактика злочинів.

На ситуаційному рівні виділяються два основних види заходів з попередження злочинності, це заходи безпеки, що утрудняють вчинення злочину, і заходи, що знижують зацікавленість у скоєнні злочину.

Фізична середу, в якій існує людина, поставляє як жертви, так і цілі, які ставлять перед собою злочинці. В результаті образ життя, навколишнє середу, соціально-економічна структура суспільства, включаючи демографію, географію, урбанізацію та індустріалізацію, охорона здоров'я і освіта, а також правові та політичні інститути, створюють ситуаційну середу злочинів. Число потенційних злочинців і їхні мотиви, також частково визначаються соціально-економічною структурою суспільства через багато механізмів (відчуження, субкультурні впливу, відсутність турботи і брак любові, безробіття, труднощі в отриманні вищої освіти і т. д.).

Виділяються такі методи попередження злочинності в області ситуаційної профілактики:

1. Контроль доступу до захищається простору. До таких заходів можна віднести відеоспостереження, огорожа автомобільних стоянок, введення ПІН кодів, складна система ідентифікації, наприклад, в Лондоні в деяких районах допускається запис телефонних розмов.

2. Фізичні бар'єри. Найчастіше досить ефективним способом зниження злочинів стають додаткові замки, сейфи, екрани спостережень, замки на кермі автомобіля і ін.

---

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 108; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!