Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин: 12 страница

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 18Следующая ⇒

3. Управління можливими знаряддями злочинів. Вилучення ножів, різних видів зброї, скляних пляшок на транспорті, в магазинах і стадіонах, використання пластмасою посуду в місцях скупчення народу, обмеження в часі та географії продажу спиртних напоїв.

4. Ізоляція потенційних правопорушників. Організована доставка уболівальників на стадіони та рознесення прибуття уболівальників-супротивників, скорочення кількості припаркованих автомобілів в безпосередній близькості від кіосків і дрібних магазинів, вдосконалення управління дорожнім рухом по запобігання заторів, обмеження швидкісного руху, часта установка (дублювання) знаків дорожнього руху.

5. Скринінг документів, квитків, штрих-кодування, введення електронних баз даних.

6. Спостереження. Формальні спостереження здійснюється з боку міліції, охоронців, основною функцією яких є стримування загрози потенційних правопорушників. Також до такої форми спостереження вдаються і менеджери (в магазинах, на виставках).

7. Додаткова підсвічування в магазинах, будинках, банках.

8. Скорочення спокус, що провокують злочини: рекомендації з використання особистих прикрас в темний час доби, недопущення входу сторонніх осіб в приватне житло, зберігання навігаторів та інших предметів поза автомобілем, використання пін-кодів на всій електронній техніці, щоб при крадіжці їй не можливо було користуватися.

9. Стимулювання совісті. Таблички на складах і в магазинах «Йде відеоспостереження», «Куріння заборонено». Використання телебачення для антирекламних цілей, наприклад, показу злочинів, скоєних під дією алкоголю, наркотиків.

62. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.

Принципи місцевого самоврядування, що складаються в самостійному володінні, користуванні та розпорядженні комунальною власністю, затвердження місцевих бюджетів, встановлення податків і зборів, вирішенні населенням питань місцевого значення, організаційному відокремленні, різноманітті форм здійснення місцевого самоврядування, обліку думки населення при прийнятті рішень, дотримання законності та гласності , колегіальності і єдиноначальності в системі органів, що представляють владу народу, взаємодії з державою, і, нарешті, дотриманні прав і свобод людини і громадянина як не можна краще відповідають роботі з організації та функціонування ефективної «народної» системи попередження злочинності.

Фактично всі розвинені країни прийшли до необхідності децентралізації поліцейського апарату, переорієнтації його діяльності на забезпечення безпеки та інтересів населення муніципальних утворень. У нашій країні також з'явилася необхідність часткової децентралізації державної функції забезпечення громадської безпеки населення, що полягає в передачі окремих повноважень федеральних правоохоронних органів структурам та органам муніципального самоврядування. Процес такої децентралізації, на нашу думку, повинен включати два головних етапи: 1) в найближчій перспективі - реформування міліції громадської безпеки шляхом повного підпорядкування її органам місцевого самоврядування; 2) у віддаленій перспективі - створення правоохоронних муніципальних органів, що підкоряються органам місцевого самоврядування.

Дані правоохоронні формування були б здатні, зважаючи на свою максимальної наближеності до населення, найбільш повно задовольнити його потреби в правопорядок, особистої та громадської безпеки. Унікальність муніципальних правоохоронних органів полягає в тому, що їх статус дозволяє, не ламаючи і не перебудовуючи всю правоохоронну систему, стати їм сполучною ланкою між органами внутрішніх справ, іншими правоохоронними органами держави і населенням. Крім здійснення правоохоронної діяльності в рамках законодавчо встановленої компетенції на основі розмежування повноважень та у взаємодії з іншими суб'єктами правоохоронної системи, муніципальні правоохоронні органи можуть також оперативно надавати першу допомогу в будь-якій надзвичайній ситуації.

Серед причин, що впливають на «аномію» місцевого самоврядування в справі попередження злочинів, по-перше, слід назвати той факт, що попередження (профілактика) злочинів не закріплено федеральним законодавством в сфері встановлення повноважень місцевого самоврядування як напрям їхньої діяльності, що призводить на практиці, як вказувалося раніше, до «різнобою» у спробах реалізації даної функції в різних регіонах України. По-друге, як це випливає з аналізу правової бази, форми і методи правового та організаційного характеру для профілактики правопорушень та злочинів у сфері забезпечення безпеки громадян від злочинних та інших протиправних посягань, фактично не розроблені.

По-третє, аналіз практики застосування норм про самоврядування стосовно сфері попередження злочинності свідчить, що одна з найбільш ефективних і необхідних форм у даній діяльності - самоврядування громадян шляхом функціонування громадських об'єднань за місцем проживання - фактично не використовується правоохоронними органами; явно недостатньо застосовується і розвивається правотворча і організаційна ініціатива громадян та органами місцевого самоврядування. Факторами, які зумовлюють такий стан справ, є: 1) відсутність правової бази, що регулює діяльність громадських формувань правоохоронної спрямованості, 2) недостатня пропагандистська і виховна робота органів самоврядування та муніципальних служб серед населення, 3) незацікавленість правоохоронних структур, вкрай недостатньо використовують співробітництво з населенням в своєї діяльності, 4) низький рівень ідеологічної, правової культури у населення, поряд з недостатньо розвиненим правосвідомістю і почуттям відповідальності за негативні соціальні процеси, що відбуваються на території його проживання. Безсумнівно, що настав час звернути увагу на проблему «розриву» між правоохоронними органами і місцевим самоврядуванням, які представляють інтереси громадян, що проживають на конкретній території.

Без ефективно побудованого взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування в боротьбі зі злочинністю не може бути створено цілісної і раціонально керованої системи захисту держави та її громадян від суспільно небезпечних посягань, так само як не може бути правової держави без поєднання централізму з широкою децентралізацією влади та управління, з наданням усіх необхідних повноважень регіональним властям і органам місцевого самоврядування для вирішення проблем того масштабу, який відповідає їх завданням.

63. Участь громадськості у профілактиці злочинів.

До числа неспеціалізованих суб'єктів попередження злочинності відносяться первинні осередки громадянського суспільства: сім'я, трудові та навчальні колективи, утворені ними об'єднання громадян чи органи громадської самодіяльності. Ці суб'єкти, безпосередньо впливаючи на людину, умови його життя та виховання, знімають криміногенні ситуації, запобігають злочину, з'ясовують і усувають їх причини і умови.

Сім'я, особливо на ранніх етапах формування особистості, відіграє вирішальну роль в попередженні злочинності. Вона може ефективно попереджати, а неблагополучна сім'я породжувати злочинність. Історичний досвід свідчить про те, що в тих суспільних системах, де є культ сім'ї, батьків і дітей, рівень злочинності нижче. Сім'я як суб'єкт запобігання злочинам успішно діє при добре налагодженому взаємодії з навчально-виховними, дитячими установами, службою опіки та піклування, профілактичними структурами місцевих органів влади та правоохоронних органів.

Трудові та навчальні колективи - наступне первинна ланка суспільства, в якому вирішуються його людські проблеми. Особливістю проведеної в них індивідуального та спеціалізованої профілактики є використання особливостей трудового процесу як форми виховання людини. На основі трудових колективів громадяни можуть створювати громадські об'єднання для попередження злочинів окремими групами осіб (неповнолітніми, наркоманами і т. д.), для профілактики окремих видів злочинів.

Певний внесок у попередження злочинності вносять різні громадські формування: політичні партії, рухи, фонди, релігійні організації. Так, все активніше виявляють себе релігійні конфесії, представники яких займаються виховно-профілактичною роботою із засудженими, проводять благодійні акції у відношенні жебраків, осіб без певного місця проживання, інших соціально невлаштованих груп населення Козачі формування активно беруть участь в охороні громадського порядку, попередження злочинів на вулицях , у громадських місцях, у сфері побуту.

64. Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.

В системі заходів запобігання злочинності одне з головних місць повинне зайняти етичне та моральне виховання підростаючого покоління. Пропаганда жорстокості та сексуальної розпусти йде брудним потоком з телеекранів у помешкання наших громадян і що найстрашніше – в юні душі дітей. Надзвичайно важливо встановити, а головне здійснити жорсткий державний контроль за засобами масової інформації, книжковою торгівлею, кіно- та відеопродукцією. Зокрема, у засобах масової інформації потрібно було б ширше розміщати оперативні повідомлення щодо криміногенної ситуації в державі, демонструвати програми з правового виховання, проводити різноманітні благодійні телемарафони, кошти від которих відраховувати на покращення матеріально-техначної бази спеціальних органів та установ для неповнолітніх.

Державної підтримки потребує українська культура з її гуманістичними традиціями. Необхідно відродити позитивне відношення до релігії. Можливо час знову запросити священиків до виховно-трудових установ, притулків для неповнолітніх, спеціальних навчально-виховних установ та у звичайні школи. Безперечно, передусім потрібно якнайшвидше опрацювати і прийняти державні програми морально-духовного виховання людини. Треба постійно нагадувати неповнолітнім, що аморально брехати, красти, палити, вживати алкоголь тощо. Тільки шкільна вчителька або тільки співробітник кримінальної міліції у справах неповнолітніх справу духовного і морального виховання підлітків вирішити не зможуть. Церква також може і повинна допомогти неповнолітнім правопорушникам, відвернути їх від аморального шляху, запобігти вчинення ними злочинів. Для цього доцільно якнайшвидше заключити договори між спеціальними органами та установами для неповнолітніх з релігійними конфесіями.

Незаперечним є той факт, що зростає кількість неповнолітніх, які повернулись з навчально-виховних закладів і ніде не навчаються і не працюють. Різноманітним об’єднанням та формуванням громадськості, на нашу думку, було б доцільно надавати допомогу у працевлаштуванні підлітків-сиріт, та інших категорій неповнолітніх, які здобули загальну та професійно-технічну освіту у спеціальних навчально-виховних установах (школах та училищах соціальної реабілітації) а також у виховно-трудових установах.

Практика застосування як виховних так і попереджувальних заходів, які раніше проводились державою, показала свою здатність протидіяти злочинності неповнолітніх. Тому було б корисно прийняти до уваги набутий, що виправдав себе, досвід роботи всіх тих органів та установ, громадських формувань та організацій, різноманітних об’єднань, товариств, спілок. Форми участі громадськості у напрямку запобігання злочинів серед неповнолітніх дуже різноманітні і дають можливість охопити майже всі ланки попереджувальної роботи, починаючи від виявлення та усунення причин і обставин, що сприяють вчиненню злочинів, і закінчуючи виправленням, перевихованням та влаштуванням неповнолітніх правопорушників.

65. Профілактичні функції слідчого: правова характеристика.

Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства органів внутрішніх справ, Служби безпеки, прокуратури та інших суб’єктів, спрямована на недопущення вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов’язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

При встановленні причин і умов учинення злочину одержують інформацію про антигромадську спрямованість особи і ступінь її тривалості; сукупність істотних зовнішніх обставин, які справили свій криміногенний вплив на формування даного злочинного рішення; конкретну життєву ситуацію, в якій знаходилася особа перед вчиненням злочину; наявність криміногенних рис особи злочинця; окремі недоліки у діяльності державних установ, фірм, господарських організацій, навчальних закладів, конкретних службовців і громадян, які об’єктивно сприяли вчиненню злочину або полегшували настання злочинного результату.

До заходів щодо усунення причин і умов належить подання слідчого у кримінальній справі. Форма і зміст його мають відповідати певним вимогам, яких слідчий повинен додержувати. У поданні стисло викладається суть справи, хто і за який злочин притягнений до відповідальності, дається докладніша характеристика криміногенних явищ, що призвели чи можуть призвести до нового злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення.

Формами позапроцесуальної роботи слідчого щодо запобігання злочинам є: постійне вивчення кримінологічної обстановки на підпорядкованій йому дільниці чи у районі; аналіз причин і умов учинення злочинів за групою справ і участь у розробленні заходів щодо усунення криміногенних предметів; узагальнення практики реагування на подання слідчих; індивідуальні та колективні бесіди з певним контингентом осіб тощо.

66. Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.

Напрями діяльності органів внутрішніх справ сформульовані і закріплені чинним законодавством України. Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про міліцію”, остання призначена захищати життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а також забезпечувати громадську безпеку, безпеку дорожнього руху. Ці та інші напрями діяльності органів внутрішніх справ деталізуються до такого рівня, коли кожна конкретна мета виступає як безпосереднє завдання діяльності. Під завданнями необхідно розуміти реальну окрему мету діяльності. Деталізація основних цілей знаходить своє віддзеркалення у найважливіших завданнях Міністерства внутрішніх справ. Такі завдання перелічені у ст. 2 Закону України “Про міліцію”:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав та свобод, законних інтересів;

– запобігання правопорушенням та їх припинення;

– охорона і забезпечення громадського порядку;

– захист власності від злочинних посягань;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам;

– сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків тощо.

Практична діяльність органів внутрішніх справ, їх підрозділів і служб щодо профілактики правопорушень далеко виходить за внутрішні відомчі межі. Органи внутрішніх справ здійснюють інформаційне забезпечення профілактичних заходів, які проводяться іншими органами та громадськими організаціями; взаємодіють з іншими органами та громадськими організаціями шляхом спільного планування і проведення профілактичних заходів та використовують усі можливості створення найбільш сприятливих умов щодо залучення громадян до профілактичної діяльності тощо. Не буде перебільшенням стверджувати, що саме у сфері профілактики правопорушень з найбільшою повнотою розкриваються соціальні функції органів внутрішніх справ, зокрема міліції, обов’язками якої є:

– виявити причини, що породжують правопорушення, умови, що сприяють їх скоєнню, вживати заходів до усунення таких причин і умов;

– вести разом з іншими державними і громадськими організаціями боротьбу з пияцтвом та іншими антигромадськими проявами, які сприяють скоєнню правопорушень, виявити осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя, і вживати щодо них заходи, передбачені законом;

– проводити разом з іншими державними і громадськими організаціями роботу з попередження дитячої безпритульності та здійснювати боротьбу з правопорушеннями неповнолітніх;

– забезпечувати дотримання правил придбання, зберігання, перевезення зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів;

– здійснювати нагляд за особами, умовно

звільненими з місць позбавлення волі;

– здійснювати відповідно до закону адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

– надавати допомогу в трудовому і побутовому облаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Серед факторів, які негативно впливають на результати діяльності правоохоронних органів, виділяють комплекс усіх соціально-економічних та інших обставин у країні. Тому з метою підвищення ефективності профілактики вимагається відповідна реакція на всі причини та умови. Важливу роль у цьому має відігравати нормативно-правове врегулювання відносин, що виникають у сфері запобігання правопорушенням.

67. Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.

Особливості компетенції прокуратури, обсяг її повноважень визначають специфіку діяльності органів прокуратури як суб'єктів профілактики злочинності.

Прокуратура не лише виконує свої безпосередні функції щодо запобігання злочинам, але й здійснює нагляд за виконанням органами держави та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, іншими недержавними структурами вимог законів, які регламентують їхню діяльність щодо профілактики злочинів.

Профілактичні функції виконуються при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства.

На запобігання рецидивній злочинності спрямований нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі, в інших органах, які виконують покарання та заходи, що їх замінюють, а також соціальна допомога й контроль щодо осіб, котрі відбувають або відбули покарання.

Запобіжна діяльність прокурора реалізується також у процесі його участі в судовому розгляді справ. Прокурор зобов'язаний виявляти обставини, що сприяють вчиненню злочинів, з'ясовувати механізм їхнього впливу на поведінку підсудного.

Запобігання злочинам здійснюється в різноманітних формах і різними методами. До засобів прокурорського реагування на виявлені порушення закону належать: опротестування незаконного акту чи незаконних дій посадових осіб; внесення подання про усунення порушень; винесення постанови про порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження чи провадження про адміністративне правопорушення.

68. Роль адвокатури в боротьбі зі злочинністю.

Певний внесок у справу попередження злочинності вносить адвокатура. Беручи участь на попередньому слідстві і в суді в якості захисників, представників потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, адвокати тим самим досліджують причини та умови злочинів. Певний попереджувальний ефект має також участь адвокатів у розгляді справ про адміністративні правопорушення, цивільних справ. Правомірному вирішення спорів, конфліктних ситуацій, що можуть призвести загрозою вчинення злочинів, сприяють консультації та роз'яснення, надані адвокатами по самому широкому колу правових питань, надання ними різноманітної юридичної допомоги в інших формах. Адвокат повинен орієнтуватися на захист клієнта від порушень. Для виявлення порушень адвокат намагається побачити помилки боку звинувачення. Помилки сторони звинувачення (прокурора, слідчого, дізнавача) можна умовно розділити на дві групи: 1) процесуальні порушення, 2) помилки при оцінці доказів.

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!