Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин: 15 страница
Загальний об'єкт попередження податкової злочинності - це сукупність взаємопов'язаних політичних, економічних і соціально-психологічних процесів, що перешкоджають сумлінному виконанню платниками податків своїх податкових обов'язків. Специфічний і коло конкретних об'єктів профілактичного впливу. Особами, здатними здійснити або вже вчинили злочини, є перш за все самі платники податків, а також інші особи, відповідальні за числення та сплату податків. До числа останніх варто віднести керівників та головних бухгалтерів організацій, а також податкових агентів. Кількість платників податків - фізичних осіб велике, внаслідок чого необхідне проведення широких профілактичних заходів.
Суб'єкт попередження включає спеціалізованих і неспеціалізованих суб'єктів. У числі перших важливу роль відіграють фінансові і податкові органи, серед других - органи внутрішніх справ.
Що стосується мети, то попередження податкової злочинності в першу чергу повинна бути спрямована на досягнення і збереження тенденції зниження і позитивного зміни її характеру та структури. Для досягнення даної мети необхідно вирішити цілий ряд завдань, головною з яких є забезпечення захисту фінансових інтересів держави і суспільства. Це, у свою чергу, передбачає:
виявлення, дослідження і подальше усунення причин та умов, які сприяють вчиненню податкових злочинів;
запобігання або припинення податкових злочинів і правопорушень;
|
|
|
відшкодування шкоди, завданої податковими злочинами та правопорушеннями, тобто надходження належних державі податків, пені та штрафів до бюджету в повному обсязі;
виявлення осіб, схильних до скоєння податкових злочинів і правопорушень, їх виправлення і перевиховання.
До числа заходів загального попередження, що роблять позитивний вплив на сферу податків і зборів, можна віднести підвищення рівня виробництва; зниження інфляції; стабілізацію курсу національної валюти; збільшення доходів населення; впорядкування оподаткування.
Заходи спеціально-кримінологічного попередження податкової злочинності перш за все повинні охоплювати сферу оподаткування. Разом з тим, з огляду на її тісний взаємозв'язок з іншими фінансовими інститутами, представляється необхідним поширити відповідні заходи на бюджетну і валютну сфери, а також на сферу грошового обігу.
Спеціальні профілактичні заходи мають проводитися переважно в загальнодержавному масштабі. За змістом спеціальні заходи боротьби з податковою злочинністю можна підрозділити на економічні, політичні, правові, організаційно-управлінські, технічні та культурно-виховні. Тільки застосування всіх їх у сукупності дозволяє говорити про наявність комплексної і дієвої системи попередження.
|
|
|
До числа спеціальних економічних заходів слід насамперед віднести спрямовані на стимулювання легальної підприємницької діяльності; скорочення обсягу необлікованої готівки і незаконно вивезених за кордон капіталів; «розшивання» неплатежів; збільшення податкового потенціалу фізичних і юридичних осіб, зниження рівня оподаткування. Їх реалізація, безумовно, створить необхідні економічні передумови для своєчасної та повної сплати платниками податків обов'язкових платежів. Першорядне значення має економічна обґрунтованість податків і зборів, оскільки обов'язкові платежі не повинні бути довільними. Кількість податко-неплатників у значній мірі можна було б знизити, якщо б вдалося з економічної точки зору обґрунтувати доцільність існування кожного податку та розміру його ставки.
Політичними за змістом є заходи, що торкаються діяльність владних структур у зв'язку з оподаткуванням. У даному випадку істотно зміна податкової політики. Вона повинна бути орієнтована на принцип загальності, рівності, справедливості, відповідності, зручності і рухливості оподаткування.
|
|
|
Правові заходи є пріоритетними: перш за все слід усунути недоліки окремих податкових механізмів і засобів забезпечення виконання податкових обов'язків. Внесення певних змін потребують норми, що регламентують порядок стягнення недоїмок, а також передбачають відповідальність за порушення податкового законодавства. Важлива належна регламентація спільної діяльності податкових органів і органів внутрішніх справ.
Заходи організаційного характеру мають на меті усунення недоліків у взаємодії між контролюючими та правоохоронними органами, їх окремими підрозділами. До них ж слід віднести і заходи, спрямовані на розвиток міжнародного співробітництва органів податкового контролю. На сьогоднішній день не вдалося домогтися об'єднання всіх зусиль, що додаються в цьому напрямку. Роз'єднаність зусиль знижує ефективність попереджувальної діяльності.
Технічними є заходи щодо вдосконалення форм і методів податкового контролю, підвищення кваліфікації керівників організацій та бухгалтерських працівників, технічного переозброєння податкових органів, введення в організаціях нових касових апаратів з фіскальною пам'яттю.
Система попередження податкової злочинності неможлива і без заходів культурно-виховного характеру. Серйозному впливу повинно піддатися морально-психологічний стан платників податків. Необхідно змінити їх негативне ставлення до податкової системи та податковим органам. Значний попереджувальний ефект несе в собі підвищення рівня податкової культури. Видається, що ознайомлення школярів з елементами оподаткування в ранньому віці дозволить у майбутньому істотно підвищити рівень податкової культури населення.
|
|
|
Система попередження повинна ґрунтуватися на знаннях в області податкового права та оподаткування.
Важлива і правоохоронна діяльність: запобігання або припинення податкових злочинів і правопорушень; відшкодування шкоди, завданої податковими злочинами та правопорушеннями. Йдеться про надходження належних державі податків, пені та штрафів до бюджету в повному обсязі; виявленні осіб, що здійснюють податкові злочини і правопорушення; застосування до них передбачених законом заходів, зміну їх негативною соціально-правової орієнтації.
80. Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
Основною метою злочинних організацій є одержання надприбутків, які слід якось легалізувати (відмити). Інакше зникає сенс у їх діяльності. Визначення поняття відмивання коштів запропоновано спеціальною групою фінансової дії (ОАРІ) на Конгресі ООН у Гавані в 1990 році. Воно зводиться до: зміни чи передачі власності, якщо при цьому відомо, що вона
виникла в результаті злочинної діяльності з метою приховування її незаконного походження або надання допомоги будь-якій особі, втягнутій у вчинення таких злочинів, з тим щоб уникнути правових наслідків її дій; приховування або маскування справжнього характеру, джерела й місцезнаходження власності або права на неї, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинної діяльності; придбання и використання власності, якщо на момент її одержання відомо, що вона виникла в результаті злочину або участі в такому злочині.
У процесі відмивання грошей виділяють кілька стадій. На першій прибутки у вигляді наявних коштів запускаються у фінансову систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де потрібно подавати декларації про доходи, процес відмивання, як правило, здійснюється за допомогою численних дрібних угод, тобто шляхом так званого "роздрібнення" грошових сум. Застосовується також вивіз контрабандним шляхом значних коштів у ті країни, де вимоги до декларування прибутків є не такими жорсткими. Друга стадія відмивання грошей — "відшарування". Тут кошти відокремлюються від їхнього джерела, з тим щоб приховати їх походження та ускладнити проведення аудиторської перевірки. Третя стадія знаменує собою легалізацію, тобто вкладення отриманих злочинним шляхом прибутків у легальну економіку із наданням деякої видимості їхнього законного походження.
У матеріалах ООН вказуються стадії відмивання грошей.
Перша стадія — це звільнення готівки і перерахування її на рахунки підставних осіб. Зустрічаються випадки, коли роль таких осіб відіграють родичі винних. При цьому посередники повинні мати власні рахунки в банках. Друга стадія — розподіл наявних коштів. Вони реалізуються за допомогою скупки банківських платіжних документів та інших цінних паперів. На цій стадії слід створювати мережу інформаторів, які можуть повідомляти про незаконний обіг грошової маси. Як показує досвід, розподіл коштів здійснюється часто в пунктах обміну валют, казино та нічних клубах. Третя стадія — "замітання слідів" злочину. Це може бути відкриття рахунків у банках, розташованих далеко від місця знаходження злочинців; переказ грошей за кордон на рахунки підставних фірм, або використання нелегальних конвертаційних центрів тощо. Четверта стадія — інтеграція грошової маси. Відомо, що злочинці в бізнесі діють дуже витончено. Якщо ринки збуту тієї або іншої країни можуть бути джерелами високих прибутків, злочинці вкладають значні суми коштів у відповідні структури. Для цього зручні, наприклад, спільні підприємства. У такі фірми влаштовують на роботу своїх довірених осіб, які вже легальне переправляють гроші за кордон. Йдеться насамперед про офшорні зони, які вважаються нині досить прибутковим вкладенням капіталу. Офшорні зони привертають до себе увагу з двох причин: з одного боку, тут сприятливіший податковий режим, а з іншого, — правова система забезпечує конфіденційність походження капіталів.
Соціальні наслідки відмивання "брудних" грошей у сконцентрованому вигляді були викладені на Конференції країн — членів Ради Європи з проблем відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 1 грудня 1994 року). Зокрема, воно призводить до виникнення таких небезпек: невдалі спроби щодо припинення відмивання грошей створюють у злочинців відчуття безкарності. Це робить злочини привабливим заняттям, що підриває засади цивілізованого суспільства; недоліки в боротьбі з відмиванням грошей дають можливість злочинним організаціям фінансувати свою подальшу діяльність; не контрольоване використання злочинцями банківських установ завдає шкоди усій фінансовій системі, особливо в країнах, що розвиваються; зосередження фінансової влади в руках злочинних організацій у кінцевому результаті може підірвати економіку цих країн і основи демократії, оскільки гроші, отримані злочинним шляхом, не йдуть на розвиток виробництва та задоволення соціальних потреб, а використовуються для вчинення нових злочинів і збагачення олігархів.
Боротьба з легалізацією “брудних” коштів – це усунення сприятливих економічних умов існування організованої злочинності. Саме організовані злочинні угрупування прагнуть вкласти злочинні кошти у високоприбуткові легальні підприємства, маючи на меті поступово поставити під свій контроль цілі галузі чи види підприємницької діяльності, засоби масової інформації, політичні інститути, органи влади. На нашу думку, власне у зв’язку з організованою злочинністю і посиленням її впливу полягає головна небезпека такого явища, яке визначається зазначеним поняттям. Боротьба з легалізацією злочинно отриманого майна має на меті, перш за все, позбавлення економічного сенсу організованої злочинності – неможливості відкритого і безперешкодного використання такого майна. Для цього повинно бути створене виважене законодавство і чітко визначене коло осіб, які несуть відповідальність за його порушення.
81. Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
Професійна злочинність — це відносно самостійний вид стійкої систематичної злочинної діяльності, суб’єкти якої, володіючи відповідними спеціальними навичками, знаннями і вміннями, займаються кримінальним промислом по здобуванню основного або додаткового доходу, підтримуючи при цьому зв’язок з антисоціальним середовищем, близьким до їх власної орієнтації, установок і субкультури.
Офіційна кримінально-правова статистика, на превеликий жаль, не містить повних, безпосередніх відомостей про злочини кримінальних професіоналів та їх особистість. Тому оцінки кількісно-якісних показників професійної злочинності значною мірою мають відносний характер. Їх кримінологічний опис стає можливим завдяки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисливо-насильницькі злочини в цілому і особливо тих, що, як правило, вчиняють професійні злочинці (перелік їх було наведено вище).
Наприклад, у спеціально відібраній групі злочинців було встановлено, що понад 60 % з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв виявилося таких десь майже половина, серед кишенькових злодіїв — 15 %. Непрямо про рівень професійної злочинності можна судити шляхом детального аналізу опублікованих систематичних даних про загальний і особливо спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів, слід зазначити, останніми роками є досить високим і коливається у межах від 15 до 20 %.
У складі професійних угруповань переважають чоловіки. Жінки виявляють себе в основному в таких формах кримінального професіонального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання необхідної інформації для виконавців злочинних посягань тощо).
Значну кількість серед кримінальних професіоналів становлять ті, хто не працювали і не навчались. Кількість таких засуджених останнім часом збільшилася майже в шість разів. Професійна злочинність детермінується (породжується) на загальносоціальному рівні криміногенними явищами різного змісту, а саме:
– гострими економічними суперечностями в країні;
– зменшенням можливостей для легального заробітку;
– поширенням випадків, коли покращення достатку громадян здійснюється лише шляхом неправомірної злочинної діяльності;
– тривалим замовчуванням про наявність існування професійної злочинності, що сприяло її подальшому розвитку;
– недооцінюванням державою підвищеної суспільної небезпеки професійної злочинності.
Перелічені чинники призводять до небажаного зростання рівня професійної злочинності. Що ж стосується безпосередніх причин, які обумовлюють високий ступінь готовності вести злочинний промисел, то серед них слід назвати такі обставини:
– наявність у структурі свідомості деяких людей таких якостей, як користолюбство, зажерливість, намір обманути інших, поживитися за чужий рахунок;
– давня наявність злочинних традицій і звичаїв, що передаються із покоління в покоління;
– розповсюдження ореолу злочинної романтики та переконання в тому, що кримінальної відповідальності можна уникнути, якщо оволодіти певними навичками;
– поява останніми роками значної кількості безпритульних дітей (їх спосіб життя відкриває шлях у злочинний світ).
Сприяють існуванню професійної злочинності деякі умови. Це:
– незадовільна робота слідчих органів у справі своєчасного розкриття злочинів з боку професійних злочинців;
– ліквідація спеціалізованих оперативних підрозділів, що існували раніше, співробітники яких мали значний досвід у розкритті професійних злочинів;
– відсутність в офіційній кримінально-правовій літературі необхідних відомостей про професійну злочинність;
– суттєві недоліки в діяльності адміністрацій місць позбавлення волі з проведення індивідуальної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів, припинення з їхнього боку спроб залучати до своїх лав інших засуджених (особливо молодих) з метою передавання їм своїх злочинних знань та умінь.
82. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
Запобігання злочинам у сфері економіки являє собою узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на усунення передумов цих протиправних дій. Їх здійснення сприятиме економічному розвитку, підвищенню добробуту населення, а відтак і загальному соціальному прогресу.
Традиційно заходи запобігання злочинності поділяють на два види: загальносоціальні та спеціально-кримінологічні.
До загальносоціальних заходів запобігання злочинам у сфері економіки належать такі: подолання бідності та безробіття населення країни; зменшення 20-кратного розриву між рівнем життя багатих та бідних; забезпечення вільного доступу громадян до приватизації, підприємництва; зменшення податкового навантаження на суб’єктів підприємництва; протидія монополізації економіки, поширення конкурентних засад щодо діяльності її суб’єктів; поширення державного кредитування малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та закордонних інвестицій у країну; нормотворчість, яка стимулює розвиток підприємництва; забезпечення ефективного контролю державних рішень «четвертою владою» — пресою; забезпечення видатків на наукові дослідження тіньової економіки та розроблення заходів протидії щодо неї; забезпечення кримінологічної експертизи нормативних актів у сфері підприємництва; виховання належної правосвідомості громадян, особливо — молодшої частини населення, формування так званого «середнього класу».
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 103; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!