Соціально – економічний та політичний розвиток України на початку ХХІ ст.
Вибори Президента України 2004 р. стали найскладнішими в історії України. Кандидатом від влади був Прем’єр-міністр України В. Янукович. Опозиційні сили згрупувалися навколо В. Ющенка, лідера “Нашої України”, який користувався підтримкою Європи та США. 31 жовтня 2004 р. відбулися президентські вибори. У результаті голосування голоси виборців розподілилися таким чином: В. Ющенко – 39,26 % голосів, В. Янукович – 39,11 %, О. Мороз – 5,82 %, П. Симоненко – 4,97 %, Н. Вітренко – 1,53 %, А. Кінах – 0,93 %. Такий розподіл голосів не виявив переможця, який мав би набрати більше 50 %. Другий тур виборів було призначено на 21 листопада 2004 р. За результатами другого туру ЦВК оголосило переможцем у виборах В. Януковича.
Представники опозиції і спостерігачі від ЄС заявляли про масові порушення. Унаслідок цього 21 листопада опозиція зібралася на мітинг на центральній площі Києва – майдані Незалежності. Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і дістала назву “помаранчева революція”. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і призначив на 26 грудня 2004 р. перевибори. Перевибори 26 грудня 2004 р. показали такі результати: за В. Ющенка проголосувало 51,99 % виборців, за В. Януковича – 44,21 %. Інавгурація нового Президента України В. Ющенка відбулася 23 січня 2005 р. Прем’єр-міністром України було обрано Ю. Тимошенко. В. Ющенко не вдалося згрупувати навколо себе своїх прихильників і його президентство відмічено внутрішньополітичними сварками, волюнтаризмом, напруженими відносинами з Росією, підвищенням цін на енергоносії. Все це посилювалося світовою економічною кризою 2007 -2010 рр. До того ж на парламентських виборах 2007 р. прибічники Партії Регіонів зуміли отримати більшість в парламенті. На чергових виборах Президента в 2010 р. перемогу отримав нині діючий Президент В. Янукович, який запропонував суспільству амбітні плани розвитку держави по входженню в G- 20. Але реалізація цих планів потребує наполегливої праці.
|
|
|
Лекція 33. Наш край у другій половині ХХ - на поч. ХХІ ст.
Утворення Сумської області.
Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.
Соціально – економічний розвиток краю в ІІ половині ХХ ст.
Сумщина в кінці ХХ- початку ХХІ ст.
Утворення Сумської області.
Сумська область була створена 10 січня 1939 року. До її складу було включено місто Суми та 12 районів Харківської області, 17 районів Чернігівської області та 2 райони Полтавської області. Територія області становила 24,2 тис. кв. км. Населення – 1706,7 тис. чол.
В області до війни налічувалося 22 радгоспи і 1610 колгоспів. Було створено 57 МТС. В області діяло 128 лікарень, 164 поліклініки, 436 ФАП, понад 600 дитсадків та ясел.
|
|
|
К 1938 року було ліквідовано неписьменність серед дорослих. Напередодні Великої Вітчизняної війни розпочався перехід до загальної семирічної освіти на селі та десятирічної в місті. 1941 року в області налічувалося 34 технікуми та училища, працювало 5 інститутів. Нові методи педагогічної майстерності були запропоновані видатним радянським освітнім діячем А. С. Макаренко (1888 – 1939).
За роки перших п’ятирічок стали до ладу Шосткінська фабрика кіноплівки (1931 рік), плодовоконсервні заводи в Ромнах (1930) та Путивлі (1931), освоювали нові види продукції Сумський завод ім. Фрунзе, Конотопський завод «Червоний металіст». В 1939 році стала до ладу перша нафтова свердловина в Роменському районі. Всього на території Сумщини налічувалося майже 9 000 підприємств ( з них - 500 великих).
Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.
З перших днів війнипроводяться мобілізаційні заходи. В прифронтових умовах проводиться обмолот зернових. При наближенні фронту майно підприємств та колгоспів було евакуйовано до Росії , Казахстану та Узбекистану.
З 27 серпня німецькі війська вступили на територію Сумщини й до кінця жовтня 1941 р. вона була повністю окупована. На окупованій території одним з перших розгорнув боротьбу Путивльський партизанський загін (з лютого 1942 р. – партизанське з’єднання) під командуванням С. А. Ковпака (комісар – С.В. Руднєв, начальник штабу – Г.Я. Базима). На півночі області діяв партизанський загін О.М. Сабурова (з березня 1942 р. – партизанське з’єднання). К 1942 року партизани тримали під контролем величезний «партизанський край», що охоплював 9 районів Сумщини. На рахунку ковпаківців і відомі Карпатський та Львівсько – Варшавський рейди.
|
|
|
Визволення нашого краю відбувалося з лютого по вересень 1943 р. Загальні матеріальні збитки області складали 14 млрд. руб. Починається відбудова Сумщини. Вже 1945 р. запрацювало більш ніж 1500 колгоспів, 200 підпр.
За роки Великої Вітчизняної війни майже 100 000 уродженців області було нагороджено орденами та медалями, 191 удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Серед них тричі Герой Радянського Союзу льотчик І.М. Кожедуб, двічі Герої Радянського Союзу Маршал П.С.Рибалко та льотчик С.П. Супрун.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 159; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!