Дисидентський рух в Україні в другій половині 70-х -на початку 80-х років.
У 1975 р. уряди 35 держав Європи і Північної Америки, у тому числі й уряд СРСР, підписали Гельсінські угоди, які закріплювали нові відносини в Європі, повинні були забезпечити дотримання у кожній з країн високих принципів демократії, прав людини. Розуміючи, що в Радянській Україні це практично неможливо, в листопаді 1976 р. найбільш активні правозахисники об'єдналися в Українську групу сприяння виконанню Гельсінських угод в Україні, або Українську гельсінську групу (спілку ) (УГС). Вона стала найбільшою правозахисною організацією в республіці, її керівником став письменник М. Руденко, а серед 36 членів були такі відомі дисиденти, як П. Григоренко, Л. Лук'яненко, Н. Світлична, В. Чорновіл, В. Стус, М.Горинь та ін. УГС вважала, що має законне право на існування та контактувала з аналогічними об'єднаннями по всьому СРСР. У декларації УГС проголошувалося, що вона свою головну мету вбачає в ознайомленні світового співтовариства з порушеннями прав людини в Україні.
Уже у лютому 1977 р. було заарештовано і потім засуджено її керівників — М. Руденка та О.Тихого. Арешти тривали. Було заарештовано за антирадянську агітацію і пропаганду В.Чорновола, В. Стуса, С. Хмару. В таборах загинули В. Стус, В. Марченко, О. Тихий, Ю. Литвин.
На початку 80-х років дисидентський рух було практично розгромлено. Головною причиною цього була відсутність порозуміння з народом. За соціальним складом дисиденти були переважно представниками інтелігенції. Ефективно діяв КДБ, силі якого вони протистояти не могли.
|
|
|
Релігійне дисидентство.
Розпуск Української автокефальної церкви в довоєнні роки та Української греко-католицької — у повоєнні, антирелігійна кампанія кінця 50-х - початку 60-х років спричинили зростання релігійного дисидентства.
Особливо активно боролися за відновлення своїх прав греко-католики. Формально ліквідована Греко-католицька церква діяла в західних областях в підпільних, «катакомбних» умовах. Значна частина галичан таємно відправляла обряди. Існувало до 350 парафій (громад). Ними керували нелегальні єпископи, а з-за кордону - кардинал Йосип Сліпий, якого у 1963 р. відпустили до Ватикану із заслання. Одним з борців за права уніатів був Й.Тереля, який у 1982 р. став одним з організаторів Комітету захисту Української греко-католицької церкви.
Права віруючих православних захищав дисидент, багаторічний в'язень В. Романюк. Завдяки йому з'явилася опозиція режимові в Руській православній церкві, яка на той час фактично перебувала під контролем держави.
Значну частину релігійного дисидентства становили члени протестантських сект євангельських християн-баптистів, єговістів тощо. Особливу активність у справі їх захисту проявляли Петро Вінс - член УГС, та його син пастор-баптист Георгій Вінс.
|
|
|
Висновки: Дисиденти були "совістю нації", але їхнє коло не перевищувало сотні осіб. Українська радянська культура впадала у застій, була під контролем.
Лекція 28. Перебудова в СРСР та відновлення незалежності України.
Особливості політики перебудови в Україні.
Спроба державного перевороту в СРСР.
Проголошення незалежності України та вибори Президента.
Особливості політики перебудови в Україні.
Наступником лідера СРСР Л. Брежнєва, який помер у листопаді 1982 р., став Ю. Андропов (1982 –1984 р.), колишній голова КДБ СРСР. Він намагався утримати стабільність адміністративними заходами – зміцненням трудової дисципліни, порядку, організованості. Після смерті Андропова його змінив на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС теж вже тяжко хворий К. Черненко. У березні 1985 р. він помер.
Новим генсеком в 1985 р. став відносно молодий, енергійний 54-річний М. Горбачов, якому й належала ініціатива перебудови. Щоб досягти своєї мети, Горбачов проголосив новий стиль керівництва, закликаючи до гласності та плюралізму думок.
|
|
|
Перш ніж горбачовські реформи дійшли до України, тут сталася катастрофа глобального значення: 26 квітня 1986 р. вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Після аварії на ЧАЕС екологічна обстановка у республіці катастрофічно погіршилася.
Довгий час в Україні влада залишалася в руках В.Щербицького. Він сприймав реформи дуже стримано, вказуючи, що перебудова може призвести до небезпечних для СРСР наслідків. Тому до його відставки у вересні 1989 р. перебудова в Україні майже не йшла.
На XXVII з’їзді КПРС (1986 р.) було затверджено програму “Основні напрямки економічного і соціального розвитку СРСР на період до 2000 р.”
Були проведені економічні реформи:
- для підприємств ввели госпразрахункок та самофінансування;
- громадянам дозволили займатися приватним бізнесом, відкривати “кооперативи“ ;
- започатковано держприймання продукції,
- дозволили фермерство.
- проводилася антиалкогольна кампанія, яка мала неоднозначні наслідки. З одного боку, споживання спиртного в СРСР зменшилося на 10-15 % (за офіційними даними), але з іншого - призвела до дефіциту бюджету, інфляції, вирубування виноградників, розвитку самогоноваріння. Також почастішали випадки отруєння сурогатним алкоголем.
|
|
|
В 1990 р. зростання економіки вже не було, з 1991 р. почалася справжня катастрофа.
В УРСР і Радянському Союзі запанував економічний хаос.
В період перебудови в Україні розгортається національно-визвольний рух, який почався з культурництва і просвітництва. 20 червня 1987 року О.Гончар звернувся з листом до М.Горбачова, в якому пропонував терміново здійснити заходи «конституційного захисту» української мови, ввести її обов’язкове вивчення в усіх школах з російською мовою навчання на території України. Улітку 1988 р. у Львові виникло Товариство рідної мови ім.. Т.Шевченка. Восени 1987 р. у Києві виник Український культурологічний клуб (УКК). Члени клубу вперше після 1971 р. відзначили несанкціонованим мітингом шевченківські дні біля пам’ятника Кобзарю напроти Університету. У жовтні 1987 р. офіційно було утворене львівське «Товариство Лева», українознавчий клуб «Спадщина», студентське об’єднання «Громада». Улітку 1987 р. відновилась діяльність Української Гельсинської групи (УГГ) – з липня 1988 р. – УГС. Почав виходити на легальних підставах «Український вісник».
Відбувається поступове становлення багатопартійної системи. У 1990 р. була відмінена ст.6 Конституції СРСР про керівну роль КПРС. У вересні 1989 р виникла найбільша опозиційна політична організація – Народний рух України на чолі з поетом І.Драчем. У квітні 1989 р. з’їзд УГС ухвалив рішення про створення Української республіканської партія на чолі з Л.Лук’яненко. 18 листопада 1989 р. за ініціативою Народного руху України було сформовано Демократичний блок (Демблок). 21 січня 1990 р., щоб відзначити Акт злуки УНР і ЗУНР, було організовано «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, в якому взяли участь біля 450 тис. осіб. Наприкінці березня 1990 р. І.Драч та Д.Павличко заявили про намір заснувати Демократичну партію України. Невдовзі були зареєстровані Українська соціал-демократична партія та Партія «зелених».
Особливості політики перебудови в Україні:
1. Перебудова йшла повільніше, оскільки гальмувалися міцним партійно-державним апаратом на чолі з В.В. Щербицьким.
2. На здійснення перебудови дуже вплинула Чорнобильська катастрофа. Ліквідація наслідків аварії вимагала величезних затрат.
3. Процеси перебудови в Україні відбувалися без кровопролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані та інших республіках СРСР.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!