Лекція 24. Розвиток промисловості та сільського господарства. Культурне життя. Шестидесятництво. Дисиденти.
Стан промисловості в 1950-х – першій половині 1960-х рр. та рівень життя
Культурні процеси. “ Шестидесятники“.
Дисидентський рух .
Стан промисловості в 1950-х – першій половині 1960-х рр. та рівень життя
Після війни в світі почалася епоха науково-технічної революції (НТР). Радянська економіка хоча і розвивалась швидкими темпами, але відставала від провідних держав Заходу у впровадженні нових технологій. Раднаргоспи пожвавили розвиток промисловості. При Хрущові він був 10 % за рік. СРСР мав першість в освоєнні космосу (у 1957 р. - перший супутник, у 1961 р. полетів Гагарін), у атомній енергетиці (перша в світі АЕС). В цей період збудовано ЗАЗ, Миколаївський суднобудівний завод, Каховську ГЕС, Запорізький моторний, Київський авіаційний заводи. В Україні розвинутими були чорна металургія, вугільна, електроенергетика, машинобудування. Активно впроваджувалась автоматика, роботи, але все ж таки повільніше, ніж в Японії та США .
Сільське господарство в 1953-1959 р. дуже швидко зростало - на 7 % за рік. Цьому сприяло значне підвищення закупівельних цін, колгоспникам почали платити щомісячно, передали їм техніку з розпущених МТС . Але вже на поч. 1960 рр. було 3 роки неврожаїв . Були і помилки:
1. Заборона тримати худобу в містах;
2. Зменшення присадибних ділянок у селах;
3. “Кукурудзяна компанія» та ін., які негативно впливали на розвиток економіки.
Рівень життя помітно зростав. Середня зарплата в 1950 р. складала 650 рублів, а в 1960 р. – 800 рублів. Було збудовано 3,5 млн. квартир спрощеного планування - так званих “хрущовок“. Грошова реформа в 1961 р. була чи не єдиною в світі, проведеною на користь народу: “мідь”, тобто монети в 1,2,3,5 коп. не мінялася на нові монети, але зросли в ціні в десять разів. Незважаючи на великі успіхи, рівень життя в СРСР значно відставав від більшості західних країн. В 1962 р. серйозні соціальні хвилювання виникли після першого в повоєнній історії зростання цін на деякі продукти - на 15 – 20 %.
|
|
|
Культурні процеси. “Шестидесятники“.
В культурі була «відлига», певна лібералізація, більша свобода.
У 1958 р. була введена обов`язкова восьмирічка. За 9-11 класи батьки платили. Збільшилось викладання російської мови, тобто русифікація. В 1965 році українською навчалися 62% учнів, хоча українці складали понад 68 % населення. У деяких містах — Харкові, Донецьку, Одесі та ін. — кількість україномовних шкіл була зведена до одиниць
У квітні 1959 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон про народу освіту, який висунув принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання. Проте реформа на засадах політехнізації школи відбувалася повільно..
|
|
|
У галузі вищої та середньої спеціальності і професійної освіти збільшувалася кількість вузів, технікумів і профтехучилищ. Розгорнулася підготовка фахівців за новими спеціальностями (автоматичні і телемеханічні пристрої, обчислювальна техніка тощо).
В Україні працювали видатний кібернетик В. Глушков, біохімік О. Палладін, хірург М. Амосов. Було багато зроблено для розвитку ракетної техніки і космонавтики. 1964 р. у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР було споруджено один з найбільших у світі прискорювач електронів.
Після XX з'їзду поновились дослідження в галузі суспільних наук. Відкрився доступ до нових архівних матеріалів. Вийшли друком двотомна «Історія Української РСР» та «Історія української літератури». З'явилися нові наукові журнали: «Економіка Радянської України», «Народна творчість та етнографія», «Український історичний журнал».
Поновився наступ на церкву, припинений Сталіним під час війни. З 1955 по 1965 р. в Україні було зруйновано понад 10 тис. культових споруд, здебільшого унікальних пам'яток історії та культури. На початку 1960-х рр. було закрито Києво-Печерську лавру.
Неоднозначні процеси відбувались в українській літературі. В. Сосюра написав автобіографічну «Третю роту», поеми «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа». Творчим здобутком М. Стельмаха став роман «Хліб і сіль». Помітний слід залишив роман Г. Тютюнника «Вир». У ті роки писав свій «Собор» О. Гончар. Плідно працювали у той період П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан та ін. З'явилася нова генерація літераторів, серед яких були Є. Гуцало, І. Драч, Л. Костенко, Є. Сверстюк, В. Симоненко та ін. Вони входили до плеяди «шестидесятників» — людей нового політичного мислення, що дотримувались гуманістичних і демократичних поглядів, які не завжди відповідали компартійній ідеології. Тому на початку 1960-х рр. їх твори неодноразово зазнавали критики офіційної влади.
|
|
|
В Україні діяло близько 70 професійних театрів. Кращі традиції театрального мистецтва продовжували П. Куманченко, Б. Ступка, Ф. Верещагін. На українських кіностудіях були зняті «Третій удар» режисера І. Савченка, «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Сон» В. Денисенка та інші стрічки.
Отже, після XX з'їзду КПРС творчі обрії діячів культури України значно розширилися, але поступово цей процес уповільнився внаслідок антидемократичних тенденцій.
Дисидентський рух .
|
|
|
У своєму прагненні за будь-яку ціну втримати суспільство під своїм жорстким контролем, проводити десталінізацію у визначених верхівкою межах тоталітарний режим зайшов у конфлікт із інтелігенцією. Наслідком цього стала поява на рубежі 1950—1960-х рр. руху українських інакомислячих — дисидентів, які відкрито висловлювали свої погляди і вимагали від влади змін у політиці.
Дисидентський рух в Україні мав національний відтінок.
У травні 1961 р. у Львові відбувся судовий процес над Українським робітничо-селянським союзом (УРСС), організованим 1959 р. Л. Лук'яненком. Програма УРСС мала на меті вихід України зі складу СРСР, що, як право, було зафіксоване у радянській Конституції. Л. Лук'яненко був засуджений до страти, з часом заміненої 15 роками ув'язнення.
Політичні процеси відбувались у Рівному, Тернополі, Чернівцях, Ворошиловграді (теп. Луганськ), Києві.
Відомою в цих колах стала праця літературного критика Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», адресована 1965 р. П. Шелесту. В ній автор гостро критикував національну політику КПРС в Україні з точки зору тієї ж комуністичної ідеології (використовуючи цитати Леніна і Маркса).
Дисиденти критикували русифікацію, цензуру, несправжні вибори, відсутність демократії, вимагали більшої самостійності для УРСР. Широкої підтримки в народі цей рух не мав, тому що, по-перше, зростав добробут, і, по-друге, до того ж всі пам’ятали сталінський терор.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!