Спроба державного перевороту в СРСР.
Активізація політичного життя викликала бажання побудови самостійної Української держави. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Цим документом проголошувалися верховенство, самостійність, неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Від імені народу України могла виступати виключно Верховна Рада УРСР. Територія України в існуючих кордонах оголошувалася недоторканою. Декларація проголошувала також право України на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки.
У липні 1990 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про економічну самостійність Української РСР».
19-21 серпня 1991 р. найближче оточення Президента М.С. Горбачова спробувало здійснити державний переворот (путч) з метою недопущення розвалу СРСР. Президента ізолювали в Криму, а в Москві був створений Державний комітет з надзвичайної ситуації (ДКНС) на чолі з віце-президентом Г. Янаєвим. До Москви було введено війська. Опір путчистам організували й очолили в Москві Б. Єльцин та Верховна Рада Росії. В Україні Голова Верховної Ради Л. Кравчук зайняв позицію очікування. Зрештою, ВРУ прийняла рішення про невизнання путчистів. Самі путчисти діяли пасивно і зазнали поразки. Спроба відновити комуністичні порядки в СРСР не вдалася. Незважаючи на короткочасність цих подій, їхні наслідки були значними для України.
|
|
|
Проголошення незалежності України та вибори Президента.
В цих умовах 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України. Віднині на території України повинні були діяти лише Конституція та закони України.
1 грудня 1991 р. відбулися Всеукраїнський референдум і перші вибори Президента України. 90,3 % учасників референдуму віддали свої голоси за незалежність. На президентських виборах, в яких брали участь близько 32 млн. громадян, із шести кандидатів (В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, І. Юхновський, Л. Табурянський) найбільше голосів отримав голова ВРУ Л. Кравчук (20 млн. голосів - 62 %). Він і став першим всенародно обраним Президентом незалежної України (1991-1994 рр.)
Лекція 29. Державотворчі процеси в незалежній Україні.
Державотворення та політичний розвиток України .
Прийняття Конституції України.
Державотворення та політичний розвиток України .
Проголошення незалежності України поставило питання її державного, економічного та політичного розвитку. У незалежній Україні була введена нова державна символіка й атрибутика. У січні 1992 р. затверджено гімн “Ще не вмерла Україна ” (автор музики М. Вербицький), у лютому 1992 року затверджено малий герб у вигляді тризуба, який є головним елементом великого Державного герба. Україна створила власні Збройні сили, були сформовані три гілки влади. Вищим законодавчим органом стала Верховна Рада, що обиралася на 4 роки. Новим елементом у структурі вищої виконавчої влади став інститут Президента. Президент обирається всенародним голосуванням терміном на 5 років, він є главою держави, главою виконавчої влади і верховним Головнокомандуючим. Вищою судовою інстанцією є Верховний Суд України. На місцях влада належала представникам Президента. Вибори Президента відбувалися у 1991, 1994, 1999, 2004, 2010 рр. Президенти України: Л. Кравчук (1991-1994), Л. Кучма (1994 – 2004), В. Ющенко (2004-2010), В. Янукович (з 2010).
|
|
|
На поч. 1990-х рр. ВРУ приймала сотні законів, які часто були непродуманими й погіршували стан економіки. До 1999 р. в парламенті переважали “ліві” партії. КПУ після відновлення діяльності у 1993 р. швидко стала найбільшою партією України. В умовах страшної кризи і злиднів громадяни пов’язували із КПУ(лідер – П.Симоненко) надії на повернення стабільного життя. Виникли й інші “ліві” партії – СПУ(О. Мороз), Прогресивно-Соціалістична (Н. Вітренко) та ін. Активно створювались за підтримки виконавчої влади центристські партії – Народно-Демократична, Соціал-Демократична (об’єднана) та інш. “Праві” довго не могли об’єднатися. Навіть Народний рух України розпався на 3 партії. Їх могла б об’єднати фігура політика В. Ющенка, який був Президентом 2005-2010 рр., але це йому не вдалося. У Верховній Раді до 1999 р. було жорстке протистояння між “лівими” та “правими”, що заважало продуктивній роботі парламенту. Вибори у ВРУ відбувалися у 1994р., 1998р., 2002р., 2006р., 2007 р. Голова ВРУ на даний час – В. Литвин.
|
|
|
З частин Радянської Армії, що перебували на території України, сформувалася українська армія. Першим Міністром оборони став К. Морозов. Чисельність ЗСУ: 1991р. - 726 тис., 2010р. – 180 тис.
Громадянства України набули всі жителі України – колишні громадяни СРСР (1991 р. – до 52 млн. чол.). З прийняттям у 1989 р. «Закону про мови в УРСР» українська мова стала державною.
Зовнішня політика орієнтувалася на три центри – Євросоюз, Росію (СНД) та США. Це називалося «багатовекторністю». Головною метою стало входження до Євросоюзу. Україна стала членом десятків міжнародних організацій. Під тиском США та Євросоюзу відмовилась від радянської ядерної зброї, що була на її території, що сучасними політиками оцінюється неоднозначно.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!